Життєві історії

Анастасія з незадоволеним виразом обличчя сіла в машину. Вони з чоловіком Артемом збиралися їхати до його батьків. Артем одразу зрозумів, чому дружина не в настрої. Її дратував свекор, Павло Борисович, який вважав себе найрозумнішою людиною на світі. Він дуже любив усіх повчати. Саме через свекра Анастасія не любила їздити до батьків чоловіка в гості. – Та не звертай на нього уваги, – сказав Артем. – Легко сказати, – заперечила жінка. До будинку свекрів вони їхали мовчки. Коли вони добралися до села, Анастасія глянула в бік хвіртки і її аж пересмикнуло від побаченого

Анастасія з незадоволеним виразом обличчя сіла в машину. Артем одразу ж зрозумів, що дружина не в настрої, і він навіть знав, чому саме.

Ні, справа була зовсім не в свекрусі. З нею, на диво, Анастасія мала чудові стосунки.

Тридцятидворічну жінку дратував свекор Павло Борисович, який вважав себе найрозумнішою людиною на всьому білому світі.

Він без жодного вагання влазив у будь–яку розмову і з діловитим виглядом вставляв свої п’ять копійок.

Анастасія не розуміла, як свекор може скрізь лізти, коли нічого у своєму житті не досяг.

Він закінчив дев’ять класів, курси механіка і між загулами працював то на одному, то на іншому місці.

Відповідно, пенсію, яку Павло Борисович заробив, його не влаштовувала.

Звичайно, у всіх своїх бідах чоловік міг звинувачувати будь–кого, але тільки не себе.

Саме через всезнаючого свекра Анастасія не любила їздити надовго до батьків чоловіка в гості, бо після таких поїздок не могла заспокоїти нерви.

– Не звертай на нього уваги, – вирішивши заздалегідь підбадьорити дружину, сказав Артем.

– Легко сказати, – заперечила жінка, передчуваю, якою знову видасться зустріч із родичем.

До будинку свекрів вони їхали мовчки. Анастасія думала про те, як не реагувати на безглуздого родича.

Коли вони нарешті добралися до села, жінка зрозуміла, що впоратися зі своїми емоціями не вдасться.

Анастасія глянула в бік хвіртки і її аж пересмикнуло від побаченого.

Прямо перед будинком стояв Павло Борисович.

– Довго їдете, – пробурчав чоловік і сперся на мітлу.

– Куди ж нам поспішати, – пожартував Артем. – Мама вдома?

– А де ж ще їй бути? Хотіла в клуб збігати, на концерт подивитися. Я одразу їй сказав, що там робити нічого. Я три роки тому ходив – нічого цікавого не було, – сказав свекор. – Настю, що з обличчям? Наче лимон з’їла.

– Все нормально у мене з обличчям, – натягнуто посміхнулася невістка. – Піду до Світлани Ігорівни, – додала вона і поспіхом зникла за огорожею.

Свекруха була в будинку і готувалася насмажити пиріжків. Побачивши Анастасію, вона сплеснула руками і кинулась обійматися з нею.

– Я пиріжки тут якраз затіяла, – з задоволеним виглядом сказала жінка. – Ти з чим хочеш?

– У дитинстві любила з яйцем і зеленою цибулею, – мрійливо відповіла Анастасія.

– Ой, у нас є і те, й інше є! Зараз швидко все зробимо! – заметушилася свекруха, бажаючи догодити невістки.

У цей момент у будинок зайшов Павло Борисович із сином. Побачивши на столі продукти, він скривився.

– Навіщо дістала?

– Настя любить такі пиріжки, – ніяково пояснила Світлана Ігорівна, чекаючи вже осуду своїх дій.

– Нісенітниця яка! Я пробував, не сподобалося, тому навіть не думай. На салат залиш, – прошипів Павло Борисович.

– Так ти ж не їси, – розгублено відповіла дружина, не знаючи, як вчинити.

Замість відповіді чоловік спохмурнів і, взявши зі столу продукти, прибрав їх у холодильник.

– Настя з капустою і з картоплею поїсть, – діловито констатував свекор.

– Може, завтра на природу поїдемо? Шашлики посмажимо? Ми м’ясо з собою привезли, – несподівано згадав Артем.

– На природу? Навіщо? Шашлики можна і у дворі посмажити, – скривився Павло Борисович. – На природі нічого цікавого немає. Я в молодості по лісах цим був. Ну їх… Тільки кліщів назбираємо, що й не раді самі потім будемо.

Син після слів всезнаючого батька трохи зніяковів. Він не знав, який вихід запропонувати.

– Ну, давайте у дворі посмажимо, – незграбно сказав Артем.

Невістка повільно повернулася у бік свекра.

– Вам не набридло ще лізти всюди і говорити, кому і що треба робити? – сказала Анастасія. – Нікому не цікаво, що ви там думаєте! Мало що вам не сподобалося! Всі люди різні! Я ось люблю пиріжки з зеленню і яйцями, а також шашлики на природі і зовсім не боюся кліщів! Набридло вже, що ви з виглядом знавця так і хочете скрізь вставити свої п’ять копійок!

– Та хто тобі що забороняє, – пробурчав свекор і швиденько пішов на вулицю.

Залишок дня чоловік поводився тихо. Він більше не ліз з повчаннями і тримав свою думку при собі.

Наступного дня зранку Павло Борисович, поміж іншим, запитав у родичів, чи не збираються вони часом їхати на природу, щоб посмажити шашлики.

– Не знаю навіть, – розгублено знизав плечима Артем. – В принципі, можна і з’їздити…

На обід свекри та Анастасія з чоловіком поїхали в ліс посмажити шашлики і запекти картоплю в багатті.

До самого від’їзду родичів Павло Борисович мовчав і намагався не повчати нікого.

Однак надовго його не вистачило. Коли молоді приїхали в гості наступного разу, свекор знову спробував їх повчати й висловлювати свою думку.

Анастасія цього разу вирішила з ним не зв’язуватися і просто перетерпіти.

Людину вже не перевиховаєш, тож вона просто вирішила рідше бачитися зі свекром, а якщо вже й була в гостях, то не звертати на нього уваги.

Вам також має сподобатись...

Наталка складала одяг після прання, коли з роботи повернувся чоловік. – Зачекай хвилинку, я закінчу і будемо вечеряти, – сказала вона, коли Юрій зайшов у кімнату. Чоловік не відповів нічого, мовчки сів на ліжко. – Що сталося? – запитала вона, помітивши, що Юрій дивно виглядає. – Нам треба поговорити! – тихо сказав чоловік. – Про що? – усміхнулася дружина. – Нам треба розлучитися! – раптом сказав Юрій. – Розлучитися? Ти маєш іншу? – застигла від почутого Наталя. – Нікого я немаю! Просто…, – почав Юрій і зупинився. – Що просто? Поясни! – Наталка здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Михайло вирішив свататися до своєї сусідки. – Але з чого ж почати, – міркував він. Зранку Михайло набрав у тачку дров і підкотив до воріт молодої жінки. – Лідочко, ось, тримай дрова. А то в тебе зовсім бачу нема, – сказав він. – Ой, то я гроші віддам, – заметушилася жінка. Михайло обурено замахав руками: – Не вигадуй, не візьму! Ліда стояла здивована. – Ну, дякую, дядько Михайло, вже не знаю, чим і віддячити, – сказала вона. Почувши слово «дядько» Михайло застиг з тачкою в руках

Іван стояв перед дзеркалом, намагаючись зав’язати собі краватку, та в нього нічого не виходило. – Та що ж це таке?! – занервував він, але одразу посміхнувся. А чого нервуватися?! Сьогодні він стане одруженим чоловіком! І його Христинка сама завʼязуватиме йому краватку. – Ти чого біля дзеркала крутишся? – підійшов друг Івана Микола. – Досі не готовий? Ходи, допоможу… Микола завʼязав краватку. – Ти тільки не ображайся, – раптом сказав він. – Але ти дуже поспішаєш з весіллям! – Чому?! – здивувався Іван. Микола мовчав. Він знав таку таємницю, що навіть не знав, як її розповісти другу

– Віро, у нас проблема, – схвильовано сказав Сашко. – Моя мама збирається приїхати. – Коли? – спокійно запитала Віра, сідаючи на диван. – Нууу…, вона… ніби… вже їде, – нерішуче відповів Сашко. Віра глянула на нього і суворо запитала: – Чому ти мені раніше не сказав? – Я сам не знав, – приречено відповів Сашко. – Вона мені щойно подзвонила. Із поїзда. – Отже, так, – вирішила Віра. – Ти сьогодні залишаєшся вдома. Зустріти маму. А ввечері я приготую святкову вечерю і разом посидимо, відзначимо її приїзд, – сказала Віра і побігла на роботу. Але жінка навіть уявити не могла, чим закінчиться приїзд свекрухи