Віктор зайшов у квартиру і одразу почув, як плаче його піврічний син Андрійко. У квартирі було темно і тихо, де його дружина Аліса чоловік не знав.
Швидко скинувши одяг та взуття, він попрямував до синочка в кімнату.
– Тихо, тихо, тато тут, – заспокоював він малюка, взявши його на руки. – Де ж наша мама?
Андрійко потихеньку заспокоївся і вже посміхався до свого тата. Віктор же, побачивши, що дитина перестала плакати, дістала телефон і набрала номер дружини.
“Абонент недоступний” – почув він у відповідь.
Інший би чоловік захвилювався: все ж таки дитині півроку, а дружина кудись зникла. Але Віктор, замість хвилювання, відчув невдоволення.
Мабуть, все ж таки не всім дано материнський інстинкт. Аліса завжди була досить егоїстична, любила себе. Але вона була ефектною, гарною, дотепною, і Віктор впав перед її чарами. Згодом чоловік почав розуміти, що Аліса – не зовсім героїня його роману. З нею було приємно проводити час, але будувати сім’ю хотілося з тим, хто цінує домашній затишок, хто підтримає та зрозуміє. Аліса ж у всьому бачила лише свою вигоду, та й говорити воліла про себе.
Але, мабуть, вловивши сумніви чоловіка, Аліса несподівано заявила, що вагітна.
– Як же так? – здивувався тоді Віктор. – Ти ж казала, що подбала про це.
– Мабуть, щось пішло не так, – знизала вона плечима.
Напевно, вона все підлаштувала. Але Віктор хотів цю дитину, і навіть упокорився з обманом. І одружився на Алісі, бо вона стверджувала, що малюк має народитись у шлюбі.
А ще він вважав, що коли народиться син, Аліса перегляне свої цінності. Адже всім жінкам дано материнський інстинкт. Так тоді, принаймні, він думав. А зараз розумів, що він дуже помилявся.
Спочатку Віктор вважав, що Аліса ще не відійшла від пологів. Вона не поспішала підходити до дитини, коли вона плакала, відразу відмовилася її годувати, заявивши, що не хоче зіпсувати фігуру.
Але Андрійко ріс, а Аліса все також поводилася так, наче малюк – це лише перешкода до її спокійного життя.
Здебільшого Віктор вставав ночами, хоч йому й на роботу зранку треба було. Аліса за весь тиждень могла не погуляти з дитиною, заявляючи, що їй це було незручно. Коли Віктор був удома, вона поспішала втекти кудись. Наприклад, зустрітися з подружками чи сходити на шопінг. За той час, що її не було, вона ніколи не дзвонила, не цікавилася, як там син. Просто спокійно розважалася. А могла й під ранок прийти, ще й добряче весела.
Звісно, Віктор пробував із нею поговорити, але Аліса лише відмахувалася.
– А ти посиди тут, замкненим у чотирьох стінах! А до цього дев’ять місяців походи, як слон! Ось коли ти все це зазнаєш, тоді зможеш мені і пред’являти, – наводила вона, як їй здавалося, вагомі аргументи.
Але так залишити малюка одного … Можливо, Аліса і раніше так робила, просто Віктор не знав. Сьогодні він раніше повернувся з роботи, мабуть, Аліса і не підозрювала, що може попастися.
Віктор сподівався, що вона відійшла буквально на кілька хвилин. Чи, може, щось терміново в магазині треба було купити. Хоча є ж доставки.
Але Аліса повернулася лише через годину, та й невідомо, коли вона пішла.
Її зустрів Віктор з дитиною на руках. І з його обличчя було зрозуміло, який він невдоволений.
– Ти де була?
– А ти чого так рано? – одразу запитала Аліса.
– Та ось … Так вийшло. Приходжу, а тебе нема. Андрійко плаче.
– Він мав проспати дві години. Я не винна, що він так мало спить, – знизала вона плечима.
– То де ти була? Що переконало тебе покинути дитину? – уже починав не витримувати Віктор.
– Ой, не починай! Нічого з ним не трапилося, – пройшла повз них Аліса. – А мені треба було пройтися!
– Як ти могла залишити дитину? – пішов за нею Віктор. – Що ти за мати така? Невже ти зовсім не хвилюєшся?
– Господи! Та відчепись ти від мене! Дай спокійно видихнути! А чого мені хвилюватися? Куди він дінеться?
– Йому страшно, як ти не розумієш! – вигукнув Віктор.
– Нічого, хай характер загартовує…
Віктор дивився на свою дружину і розумів, що то кінець. Взагалі не треба було одружуватися! Можна було і без шлюбу народити дитину. Але це Аліса тоді наполягла.
– Я більше не можу… – похитав він головою. – Я розлучаюся з тобою.
Аліса різко розвернулась і дивилася на чоловіка.
– Ти це серйозно? Через те, що я годину погуляла?
– Через все. Ти погана дружина та мати…
– Ой, начебто ти ідеал! Вітя, заспокойся. Досить. Ну раз ти ображаєшся, я більше не залишатиму дитину одного.
– Його Андрійко звуть, – тихо промовив чоловік. – Хоч би на ім’я сина називала б. І моє терпіння закінчилося. Розлучення, Аліса.
Як же Аліса сварилася! Злилася, умовляла. А насамкінець заявила, що вона тоді Андрійка забере.
– Тобі ж син не потрібен, – похитав Віктор головою.
– Так, зате він потрібний тобі. Хочеш залишити дитину, маєш мете матеріально задобрити.
Це було так низько, що Віктор навіть скривився. Але він знав, що його дружина піде на принцип. А залишати сина у з нею він не хотів.
– Добре, домовимось. Але на суді місце проживання дитини буде визначено зі мною. Захочеш будеш його відвідувати…
– Не захочу, – зупинила його Аліса. – Але ти маєш виконати всі мої вимоги.
Віктор розумів, що це неправильно. Але варіантів у нього було небагато, і він погодився.
Віктор був досить забезпеченим і багато собі міг дозволити. Тому Аліса і нахабніла. Вона переконала його віддати їй одну з квартир, купити машину та дати досить велику суму грошей. А за це на суді вона сказала, що не проти того, що дитина проживатиме з батьком.
Віктор найняв няньку. І коли мами не стало поруч, Андрійко навіть веселіше став.
І коли він уже вирішив, що все закінчено, знову з’явилася Аліса.
– Я тут подумала, що ти маєш платити мені аліменти, – заявила вона.
– З чого це? Я й так достатньо тобі дав!
– З того, що я тобі дитину народила!
– Так, але він живе зі мною.
– І за це ти мені теж повинен сказати дякую. Загалом, віддаватимеш мені певну суму на місяць, і тоді всі будуть щасливі.
Віктор нічого не відповів. А коли Аліса пішла, він звернувся до адвоката.
Вона стала сильно нахабніти. І вперше він ще змовчав, подумав, що простіше вирішити все без сварок, мирно. Але, мабуть, Аліса вирішила, що може робити все, що завгодно. Але це не так.
За порадою адвоката, Віктор взяв записи з камер спостережень, де видно, що Аліса йде, залишаючи дитину одну. Також зібрав усі чеки, за якими було зрозуміло, що Аліса не вклала жодної гривні. А ще він знову з нею зустрівся і записав їхню розмову на диктофон.
Жінка не думала, що її колишній чоловік піде на таке. Вона вважала, що може ним крутити як хоче. Тому знову озвучила свої прохання, неодноразово згадавши, що забере дитину, якщо Віктор не погодиться на її умови.
І яке було здивування Аліси, коли її викликали до суду. А потім позбавили батьківських прав, а також присудили платити аліменти на сина.
Аліса влаштувала сварку, що її довелося вивести із зали суду. Але вона ще не знала, що незабаром колишній чоловік виставе її з квартири, бо квартиру досі не переоформили. А також забере машину, яку Віктор записав на себе. Тільки гроші, які виплатив їй колишній чоловік уперше, він забрати не міг.
Аліса, звичайно, намагалася пакостити, але після розмови за участю дільничого відступила.
Аліменти вона, звісно, ніякі не платила, бо не працювала. Але Віктор не став і надалі розвивати сварку, а просто відступив. Нехай живе, як хоче, головне, щоб до них із сином не лізла.
А через два роки Віктор одружився з дуже милою і домашньою дівчиною, яка добре прийняла сина чоловіка. І Андрійко за якийсь час почав називати її мамою.
А Віктор був радий, що син не пам’ятає того часу, коли його мати була поруч. Адже нічого хорошого у цих спогадах точно немає.
