Життєві історії

Олег з дружиною Тамарою обідали на кухні, коли подзвонив телефон. – Олеже, ти можеш терміново приїхати до мене? – почув чоловік в слухавці голос своєї матері. – Мамо, вибач, але у нас свої плани, – відмахнувся син. – Олеже, це не може чекати, приїжджай, – наполягла Світлана Віталіївна. Через декілька годин Олег приїхав до матері. – Що вже сталося? – з порога запитав син. – Та ось, – Світлана Віталіївна простягла синові який конверт. – Сам подивися. Олег відкрив конверт, дістав якийсь листок, переглянув його і застиг від побаченого

Своїм сином Світлана Віталіївна була дуже задоволена. Він дзвонив їй щовечора, приїжджав на перше слово матері, допомагав і дбав. Як завжди ввечері Олег подзвонив, тільки голос його був незвичайним. Син чомусь соромився.

– Мамо, я тут поряд, можна я зайду?

– Сину, ти чому питаєш? Ти ж знаєш, я завжди тобі рада.

– Тільки я не один, я з дівчиною, – швидко сказав Олег.

– Я не зрозуміла, повтори, що там у тебе з дівчиною?

– Я з Тамарою. Ми до тебе зараз прийдемо, – і в трубці почувся дзвінкий жіночий голос: – навіщо ти, коли твоя мама сама скаже, тоді й прийдемо.

– Так, – засміявся син на слова дівчини, – правильно все. Мамо, коли тобі зручно, щоб ми прийшли.

І тут Світлана Віталіївна замовкла. Ну, от і настав час. Тепер єдиний син слухається якусь Тамару, а не мене, образливо подумала вона. Подивитися було цікаво, кого там син знайшов. І не терпілося висловити відразу свою думку.

— Години за дві чекаю на вас, — бадьоро сказала вона в трубку.

Світлана Віталіївна вважала, що її життя склалося вдало. З чоловіком вони прожили довге та добре життя. Нещодавно вона овдовіла, але чоловік потурбувався заздалегідь, забезпечив свою сім’ю. У Світлани Віталіївни та Олега залишилося дві квартири. В одній жила вона, а в іншу, яка менше, переїхав нещодавно Олег. Ще була дача, машина та пристойний рахунок у банку.

Майже щодня вона згадувала свого чоловіка і подумки дякувала йому. І ось з’явилася, якась Тамара. У морозилці у неї завжди були припасені напівфабрикати на випадок, якщо син раптово прийде. Зараз вона швидко розігріла котлети, накришила салат і приготувалася чекати.

– Мамо, познайомся, це Тамара, – на порозі квартири стояв її син та якась дівчина.

– Що ж, дуже рада познайомитись. Мене звуть Світлана Віталіївна. Що ви у дверях стоїте, проходьте. Будьте як вдома.

Поки молода пара знімала верхній одяг у коридорі, Світлана Віталіївна уважно вивчала дівчину. І вона їй сподобалася! Симпатична шатенка, одягнена зі смаком. Дівчина трималася впевнено і начебто взагалі не хвилювалася. Увійшовши до великої кімнати, вона відразу похвалила Світлану Віталіївну. Сказала – у вас все зі смаком зроблено, наче намагалася так сподобатися.

А ось Світлані Віталіївні це не сподобалося, буде ще мене якесь незнайоме дівчисько оцінювати. Ще вона одразу зауважила, що дівчина нічого їй не принесла – ні квітів, ні тортика до чаю.

– Сідайте до столу, – запросила вона. Розмови були про все і ні про що. Обговорювали погоду, новинки кіно. Світлана Віталіївна вирішила не питати Тамару про особисте. Хто ця дівчина вона і так зрозуміє, життєвий досвід допоможе. Вона одразу зауважила, що Олег закоханий, а от із Тамарою було не все так просто.

І тут син її здивував, сказав, що вони збираються одружитися. Але й тут Світлана Віталіївна нічого не уточнювала. Потім, все потім.

– Все було дуже смачно, дякую.

Тамара намагалася бути чемною, але ні прибрати зі столу, ні посуд помити не запропонувала. Коли вони пішли, Світлана Віталіївна довго розмірковувала та дійшла висновку, що ця Тамара їм із сином не потрібна. Наступного дня вона зателефонувала до сина і попросила його зайти, але тільки без нареченої. Увечері він прийшов.

– Скажи, ти що вигадав із цим весіллям? Вона ж тебе не любить, я одразу зрозуміла. Та й були в тебе схожі дівчата, що тут за причина?

Світлана Віталіївна бачила, що синові не хочеться нічого говорити, але потім він таки пояснив.

– У Тамари дитина буде.

– Зрозуміло, – зітхнувши, простягла мати. – Зрозуміло, – повторила вона. – А ти певен, що це твоя дитина? Тамара здалася мені такою самовпевненою і навіть безцеремонною.

– Ну а що зараз можна зробити? Вона каже, що я батько дитини. Термін вже пристойний. Раз так вийшло, я готовий одружитися. Ти ж мене знаєш, мамо, я своїх не кидаю.

– А Тамара бачила твою квартиру?

– Звісно, ми там зустрічаємося.

– Вона де живе?

– Винаймає квартиру, вона приїжджа.

– Ти ще що знаєш про неї, розкажи докладно.

– Та небагато, тільки те, що вона розповіла. Закінчила тут інститут, зараз працює. Батьки її живуть у якомусь маленькому місті. Мамо, та все нормально. Тамара гарна дівчина та матір’ю буде гарною.

Заперечити Світлані Віталіївні не було чого. Батьки Тамари приїхали на весілля, трималися осторонь. Світлана Віталіївна теж не лізла до них із розпитуваннями. Як приїхали, так і поїхали. Оселилися молоді у квартирі Олега. Але щось не спокійне було на душі свекрухи, не зрозуміти чому, начебто все було добре.

Молоді, енергійні, обоє працюють, виглядають разом добре, заспокоювала себе Світлана Віталіївна. Народилася дівчинка. Свекруха почала ще більше турбуватися. Не схожа була дитина ні на Олега, ні на їхню рідню. Тамара одразу сказала – на мою тітку схожа донька. Світлана Віталіївна ще більше почала не довіряти невістці.

Вона приходила до них, іноді займалася з онукою, доки Тамара щось готувала на кухні. Син правильно тоді сказав, матір з Тамари вийшла чудова. Може, вона і дружина така ж, даремно я сумніваюся, намагалася сама себе вмовити Світлана Віталіївна, але щось не давало їй спокою. І вона наважилася!

Взяла іграшку, з якою грала дівчинка, взяла волосся з гребінця сина і віднесла все на тест. Так буде спокійніше, вирішила вона. Аж якась надто впевнена ця Тамара, а син мій наївний дуже, напевно. І результат її зовсім не здивував. Батьківства Олега було виключено. Тобто Тамара завагітніла від когось іншого, швиденько познайомилася з Олегом та обвела його довкола пальця.

І хто тоді справжній батько? І що тепер робити, міркувала Світлана Віталіївна, коли йшла з результатами тесту додому. Їй не терпілося діяти, але що робити, вона не знала.

– Олеже, ти можеш терміново приїхати до мене?

– Мамо, вибач, але у нас свої плани.

– Олеже, це не може чекати, приїжджай.

Увечері він приїхав.

– Ти оформив свідоцтво про народження дівчинки? – не давши роздягнутися синові, спитала його мати. Олег дуже здивувався.

– Так. Тамара одразу це зробила. А що таке?

– Та ось, – Світлана Віталіївна простягла синові конверт. – Ти вибач, але я якось сумнівалася у твоїй Тамарі та зробила тест.

– Тамара мене запевняла, що це моя дитина, і за термінами все сходилося, – не міг повірити Олег.

– Мабуть, у твоєї Тамари ще хтось був, а може, і є. Тільки вона тебе вибрала. Адже в тебе квартира, хороша робота. Та й поступливий ти, такий просто ідеальний батько та чоловік. Що будеш робити?

– Зроблю ще один тест. Якщо підтвердиться, можливо, подумаю про розлучення. Адже коли ми познайомилися, Тамара казала, що любить мене і хоче дитину. Вона не була тоді вагітною, – чомусь зрадів Олег.

– Ах, сину, все у тебе в рожевому світлі.

Олег зробив ще один тест, і все підтвердилося. Коли Олег сказав про це дружині, та наче здивувалася.

– Не може бути. Я лише один раз зустрілася з іншою людиною, і це було випадково. Я й подумати не могла, що Соня не твоя дитина. Ти подивися на доньку, невже ти нас виставиш? Куди ми з нею підемо на орендовану квартиру?

-Тамара, шукай батька своєї дочки, а я подаю на розлучення. Звідси ти поїдеш.

– Я не знаю, хто і де він. Звідси я нікуди не поїду. Я маю право тут жити, і Соня тут прописана. І взагалі, у свідоцтві ти записаний батьком. Якщо хочеш, сам і їдь. У твоєї матері велика квартира, вам місця вистачить, а ми тут із Сонею житимемо, – Тамара говорила жорстко і дивилася на нього недобрим поглядом.

Олег поїхав до матері. Світлана Віталіївна наполягла на шлюборозлучному процесі. Спочатку визнали, що Олег не батько Соні, потім змінювали запис у свідоцтві про народження і лише потім їх розвели. Весь цей час Тамара з донькою жили у квартирі Олега. Тамара відсудила добрі аліменти, але судові справи на цьому не скінчилися.

Олег подав до суду щоб виписати дитину, оскільки Тамара відмовлялася їхати, стверджуючи, що жити їй більше ніде. Зареєстрована Тамара була за якоюсь адресою в області. Обидві квартири за документами належали Світлані Віталіївні. Тамара просила її про реєстрацію, коли народилася Соня, але свекруха ніколи не довіряла Тамарі і була категорично проти реєстрації невістки.

Тамара з донькою кудись поїхали, пообіцявши, що у спокої їх не залишать.

– Мамо, – у голосі сина чулося зніяковіння. Він знову їй дзвонив, як завжди ввечері. – Можна ми до тебе прийдемо? Я тут із своєю дівчиною. Ми одружитися хочемо. Її Катя звуть.

Світлана Віталіївна зітхнула. Знову все спочатку…

Вам також має сподобатись...

Валентина зі Степаном вже були на пенсії, коли почали зустрічатися. Степан допомагав їй у всьому – зробити ремонт у квартирі, купити продуктів, звозити куди треба на своїй старенькій машині. Так вони прожили вісім щасливих років. Валентина аж помолодшала і погарнішала. А одного дня до Валі прийшов її колишній чоловік Борис. Він був слабий і постарілий. Валя не знала, що й робити

Максим повернувся з роботи додому. В коридорі його зустріла засмучена дружина. – Щось сталося? – запитав він у Яни. – Це ти мені скажи! – вигукнула дружина. – Ти про що? – не зрозумів Максим. – Кого ти приводив у нашу квартиру за моєї відсутності? – поставивши руки в боки, ображено запитала Яна. – Нікого, – збентежено запереживав чоловік. – Тоді що це? – Яна взяла чоловіка за руку і повела на кухню. Максим з Яною зайшли на кухню, чоловік глянув на стіл і застиг від побаченого

У Наталі з двору зник казан. Хороший такий казан – великий чавунний, на тринозі, зносу йому не було. Її чоловік казав, що великі гроші за нього віддав. Наталя натішитися не могла! Місця займає мало, а скільки страв можна приготувати. І плов, і печеню, і тушкувати можна – з димком виходить! Перше, що Наталя зробила – це викликала дільничного Олексія. – Винесли! – мало не плакала вона. – Ну ходімо по сусідах походимо… – сказав Олексій. Він похмуро пройшов уздовж парканів і раптом вказав на одне подвірʼя. Наталя глянула куди показував Олексій і очам своїм не повірила

Наталя Дмитрівна якраз пекла пиріжки, коли пролунав дзвінок у двері. Нашвидкуруч обтрусивши від муки руки, жінка поспішила відкривати. – Христино, чого не попередила. Хоча саме вчасно, зараз чай питимемо з пиріжками. Як знала, твоїх улюблених спекла, – зраділа Наталя, коли на порозі побачила свою доньку. – Та ніколи нам чаї розпивати, – Христина, не роззуваючись, так і тупцювала на порозі. – Я взагалі у справі. – Що вже сталося? – захвилювалася Наталя Дмитрівна. – Мамо, тільки вислухай мене спокійно, – тихо сказала Христина і все розповіла матері. Наталя Дмитрівна вислухала доньку і застигла від почутого