Ганна повернулася додому. Донька просто висіла на її руці. Вихователька попередила про те, що після обіду дівчинка скаржилася, що їй зле. У другій руці вона тримала пакет із продуктами. Черевики чоловіка були на своєму місці, і це дуже здивувало. Зазвичай він приходив додому пізніше на годину, а то й півтори.
Ганна віднесла пакет на кухню і пішла укладати доньку в ліжко, бо виглядала вона погано. Їй було зовсім не до чоловіка та з’ясування того, що він робить вдома так рано. Коли Ганна поклала доньку в ліжко, обклала улюбленими іграшками, увімкнула мультики. Потрібно було готувати вечерю і сидіти біля ліжка вона не могла.
На кухні Ганна розклала куплені продукти. Поставила сковорідку на плиту і взялася за приготування котлет на вечерю. Саме тоді на кухню зайшов Вадим. На його обличчі був невдоволений вираз.
-Зовсім чоловік вже не потрібний? – ображено сказав він.
-Поліна погано почувається. Я її в ліжко укладав. – розгублено відповіла Ганна.
-Не прикривайся донькою! Тобі до мене немає діла! Я втомився так жити! Ти з мене лише гроші тягнеш! Все тобі мало! Розчарувався я в тобі! Виглядаєш погано, дивитись на тебе не хочеться!
Ганна глянула на чоловіка і важко зітхнула.
-Вадим, що відбувається? – Ганна почувала себе дуже втомленою. Кінець звітного періоду додався до того, що вона вже два роки не ходила у відпустку і не відпочивала у жодному вигляді.
-Я в тобі розчарувався! Ти нікудишня господиня та дружина. – З якоюсь зневагою заявив Вадим. – Мені набридло тебе утримувати. Я знайшов собі справжню жінку і йду до неї. На відміну від тебе, їй не потрібні мої гроші і вона цінує мене.
-А Поліна? – Ганна від слів чоловіка наче застигла.
-Ось! – вигукнув на Ганну Вадим. – Ти думаєш тільки про неї! Замість просити мене залишитися, не кидати тебе, ти думаєш про неї! Забудь про мене! Живіть як хочете, без моїх грошей! Ще проситимеш повернутися, а я навіть не подумаю! Я стільки років утримував тебе і ось твоя подяка! – сказав Вадим і вийшов із кухні.
Ганна здивовано стояла на місці від слів чоловіка. Як же вона тепер житиме без чоловіка?
Вадим зробив пропозицію Ганні сім років тому. Практично відразу як вона закінчила університет і вийшла на роботу. На той момент вони вже зустрічалися два роки. Вадим кликав заміж раніше, але дівчина мала тверду позицію в тому, що треба здобути освіту, відпрацювати два роки і лише потім думати про сім’ю та дітей. Вадиму вдалося її вмовити не чекати так довго. Можна зіграти весілля, а потім, коли буде хоч якийсь трудовий стаж, то вже думати про дітей.
Але Вадим одразу після весілля почав тиснути на те, що краще бути молодими батьками. Дитина виросте, а вони будуть досить молоді, щоб спокійно жити собі. Ганну від ранньої вагітності вберегла невелика складність із здоров’ям. Користуючись цим, молода дружина розтягнула свої процедури на стільки, на скільки їй потрібно.
Після процедур вона завагітніла швидко. Донька народилася вчасно. У взаєминах із чоловіком було все чудово. Навіть після народження дитини чоловік був майже ідеальним. Але коли дівчинці виповнився рік у поведінці Вадима почалися зміни.
Він почав постійно тиснути на те, що Ганна зовсім не здатна нормально вести сімейний бюджет. Пов’язано це було з тим, що за словами Вадима, у них відбулися зміни на роботі і йому стали платити менше. І Ганна крутилася. Але легше не ставало. Навіть коли вона вийшла на роботу, здавалося, що грошей стало ще менше.
Тотальна нестача грошей призвела до хронічної втоми, тому що Ганна не могла собі дозволити сходити у відпустку.
І ось на тлі всього цього чоловік повідомляє, що йде. Не дивно, що Ганна охопила паніка і переживання опинитися без грошей взагалі. Від цих думок Ганну відірвала донька, яка покликала її. Дівчинці стало зовсім погано.
Вранці Ганна викликала лікаря з поліклініки та зателефонувала на роботу, попередити про те, що занедужала дитина і вона працюватиме з дому. Але керівник сказав своє вагоме слово і відправив її на лікарняний. Посидь з дитиною та відпочинь сама, користуючись ситуацією.
Напевно, складна ситуація не дозволила Ганні впасти у відчай. Їй ніколи було рахувати гроші. Вона займалася донькою та вирішенням побутових проблем, щодо того, що вони будуть їсти. Залишити дочку одну вдома вона не могла. Тут виручила сусідка, яка сама вирішила дізнатися, куди зникли сусіди.
До закінчення лікарняного Ганна трохи заспокоїлася. Але її не відпускало переживання за своє майбутнє.
Ганна прожила місяць і почала розуміти, що щось не так із її життям. Вона кілька разів викидала зіпсовану їжу. Купила доньці нове взуття для садка і в гаманці лишилися гроші. Відчутно багато грошей. Часто на момент зарплати Ганни утворювався борг за кредиткою.
І ось, дивлячись на чеки, прийшло усвідомлення, що щось у її житті не так. Звичка зберігати чеки у неї виникла через чоловіка, якому потрібно було доводити необхідність покупки. Довелося взяти папір та почати розписувати свої витрати. Порівнюючи старі чеки в Ганни ніби очі розплющились на те, куди йшли гроші.
У цей момент одне переживання змінилося на інше. Ганна вже не переживала, що через відхід чоловіка вона залишиться без грошей. Вона переживала, що коли чоловік повернеться, у неї знову не буде грошей.
Такі відкриття дуже стимулюють дії. Ганна, яка так переживала подати на розлучення, сподіваючись, що Вадим повернеться, поспішила подати на це розлучення.
Вадим зателефонував їй за кілька днів, коли судячи з усього отримав повістку.
-Ти вирішила зі мною розлучитися? Чого ти добиваєшся? Думаєш я аліменти платитиму, щоб ти їх витрачала на себе? Не дочекаєшся! Я взагалі дочку в тебе заберу!
-Це ти від мене пішов. Які претензії до мене? І дочку я тобі не віддам. Вона тобі не потрібна. – намагаючись стримуватися, сказала Ганна і скинула дзвінок.
Вадиму дочка точно була не потрібна. Але його мати, яка завжди мріяла про доньку, цілком може втрутитися у розлучення. Вона не раз поривалася нав’язати Ганні себе як нянька, але через напружені взаємини свекруху вкотре не кликали в будинок невістки. З дитиною Ганна сама справлялася.
І ось після заяви Вадима, Ганна подумала про те, що він може заради матусі спробувати забрати Поліну.
Ще раз не добрим словом довелося згадати свекруху, коли за тиждень на порозі квартири Ганни з’явилися співробітники служби опіки. Дві скрупульозні жінки з незадоволеним виглядом облазили всю квартиру, залізли в кожну шафу і з Ганною розмовляли так, наче вона зробила щось погане.
Ось тут Ганна дуже сильно напружилася. Зараз вони нічого не знайшли, але знаючи свою свекруху, такі гості можуть з’являтися у її будинку неодноразово. З Вадимом говорити нема сенсу. Це робиться з його схвалення. Потрібен хороший юрист чи адвокат, який допоможе вирішити всі питання. Тільки знайомого такого напряму у неї не було, а ось не довіра до будь-яких юридичних консультацій була.
Ганна почала обдзвонювати знайомих щодо пошуку потрібного фахівця. Навіть був момент розпачу, коли стало зрозуміло, що перевірену людину не знайти. Але тут одна з колег нагадала, що у них у штаті є юрист і він може підказати когось із колег потрібного Ганні профілю. І юрист дав координати своєї одногрупниці, яка якраз спеціалізується з розлучень.
До другої появи співробітників опіки Ганна була готова. Ці настирливі дами навіть речі Поліни перебрали та перерахували яблука у холодильнику.
Третя парафія настирливих дам була ввечері в суботу, коли у Ганни в гостях були подруги. Дівчата відзначали день народження господарки.
Картина маслом. Молоді жінки сидять за столом, одна з них проводить чайну церемонію і тут мало не вламуються ці настирливі дами. Вони явно сподівалися побачити іншу картину. А тут все чинно і благородно. Так само на їхньому обличчі читалося розчарування.
Після дня народження Ганна зателефонувала своєму юристу та розповіла те, що сталося на святі. Вона пообіцяла допомогти вирішити це питання..
Судове засідання відбувалося дуже тяжко. Вадим влаштував таку виставу, що навіть суддя сидів з подивом, що ледве приховувався. Усіх відправили на наступне засідання. Свекруха була незадоволена.
-А тепер дивись. – Юрист Ганни підморгнула їй. Вона відкрила свою папку та дістала папери.
Впевненим кроком Людмила підійшла до свекрухи і вручила жінці ці папери. Спочатку свекруха посміхалася, але почувши вчитуватися у цей документ, її посмішка змінилася на невдоволення. Із задоволеним обличчям Людмила повернулася до своєї клієнтки.
-Що з нею? – Ганна не зводила очей зі свекрухи.
-Я їй досудову претензію передала для ознайомлення.
-Це навіщо? – здивувалася Ганна.
-Вона на тебе зводить наклеп, виставляє поганою матір’ю. В очах громадськості псує твою репутацію. Ну сама посуди, до тебе опіка як на роботу ходить. Ось я їй і сказала, що подамо на неї до суду.
-Це допоможе? – Ганна здивувалася.
-Ну Скажімо так. – Люда посміхнулася. – Якщо до суду дійде, то в такому контексті навряд чи щось вийде. Але нам треба щоб вона вгамувалася. А якщо не побіжить до адвоката, то найімовірніше запереживає. Я взагалі здивувалася, що твій чоловік адвоката не найняв. Мабуть, вирішив тебе зекономити, а сам не готовий серйозно щось робити.
-Це його мама. Йому дочка не потрібна. – скривилася Ганна.
-Ну, значить, є шанс. – посміхнулася Людмила.
Дівчата покинули суд кожна зі своїми думками. Але гості зі служби опіки припинили з’являтися на порозі квартири Ганни. І це не все. Люда через свої канали з’ясувала, що Вадим має іншу жінку, в якої він якраз і живе. А поспілкувавшись з нею, вона дізналася, що та нічого не знає про те, що Вадим хоче забрати дочку. Ця юна особа була певна, що Ганна хоче нав’язати її чоловікові дочку.
На наступне засідання Вадим прийшов без мами та з дуже незадоволеним обличчям. Дочка його вже мало цікавила. Були лише мляві спроби довести, що доньці з ним буде краще. Але якимось чарівним чином довідка про його доходи стала дуже скромною. І житла свого в нього немає, але є матінка, яка допоможе з донькою, а колишня дружина аліменти платитиме.
Суддю аргументи Вадима не влаштували. Тому після розлучення Поліна залишається із мамою, а батько виплачує аліменти.
Коли вони вийшли із зали суду, то Вадим підійшов до Ганни, зміряв її поблажливим поглядом.
-Розчарувала ти мене. Не думав я, що ти така. Мало того, що дружина і господиня нікудишня, але ще й дріб’язкова. Останні гроші забрати хочеш.
Ганна від слів колишнього просто засміялася. Розчарувала вона його. Як шкода. Мабуть, йому. Не припиняючи сміятися, Ганна розвернулася і пішла до виходу. Стільки років чоловік її тільки засмучував, а тут нарешті розвеселив.
З моменту відходу чоловіка Ганна переглянула свій підхід до життя та до людей. Слова колишнього чоловіка її не чіпали. Її тепер хвилювала лише вона сама.
