Життєві історії

-Коханий, я маму з бабусею запросила в гості. У мами якраз відпустка, – усміхнулася Христина. Віталій чомусь не був у захваті. – Хіба ми це обговорювали? – тихо запитав він у дружини. – Ти ж сам казав, що гості можуть приїжджати будь-коли! – здивуванню Христини не було меж

-Коханий, я маму з бабусею запросила, у мами якраз відпустка, – усміхнулася Христина.

Віталій чомусь не був у захваті.

-Хіба ми це обговорювали? – тихо запитав він у дружини.

-Ти ж сам казав, що гості можуть приїжджати будь-коли, чи вдень, чи вночі.

«Серйозно. Говорив. Але тільки в той момент, коли розмова була про його друзів та родичів. У цих випадках Віталій не переживав. Нехай приїжджають будь-якої миті. І не важливо, що я втомилася», – подумала жінка.

-Так, але… Я трохи про інше.

-Що ж? Твій друг Данило приїхав посеред ночі без попередження, сказав, що йому терміново треба на п’ять годин десь побути, а сам лишився на три тижні. Потім інший друг з сім’єю. Хіба не так?

Два дні тому…

-Ти не зробиш із нашої квартири прохідний двір, – це Христина сказала одразу.

Одразу ж, як тільки третій друг Віталія приїхав у гості “на тиждень”. Не встигли відпочити після того, як у них місяць жив його шкільний приятель із усією родиною, як уже приїжджає хтось новий.

-Що я можу зробити, якщо вони просять? – одразу ж відповів Віталій.

-Нічого не треба робити, – відповіла Христина. – Просто дай мені телефон, я сама все скажу.

-Ні.

Виявилось, що вони абсолютно різні. У будинку батьків Христини не було прийнято, щоб приїжджали всі підряд. Тільки близькі родичі та друзі, яких запрошували самі.

І Христина чудово пам’ятала, як гості допомагали їм і у домі, і продукти купували, і подарунки привозили. При тому, що не затримувалися довше, ніж на кілька днів.

Це порозуміння.

У сім’ї у Віталіка приймали всіх.

Сам він теж виявився дуже товариським.

Та й зрозуміло, що це йому подобалося. Він з кожним зі своїх друзів щовечора вів бесіди на різні теми, поки рештою справ мала заматися Христина.

-Що ти тут одна робиш? – Віталій прийшов за Христиною, яка вийшла на балкон, щоб подихати свіжим повітрям. – Прийдемо з роботи, сядемо на диван і дивитимемося серіали? Це нудно. Зате компанія. Дітлахи бігатимуть і сміятимуться.

Саме від постійного шуму Христина і втомлювалася найбільше. Причому від дітей. Діти прислухалися до прохань. Але всі друзі Віталія взагалі нікого не чули, крім себе. Коли Христина просила бути тихіше, бо вже ніч, вони вдавали, що забували про це кожні п’ять хвилин.

-Відпочиватимемо.

-Друзі важливіші.

Оскільки Віталій відмовлявся слухати будь-які аргументи, Христина вирішила діяти на випередження, поки його друг не встиг приїхати.

Як Віталій прийшов увечері додому, так і зустрівся біля порога з тещею.

І почув від Христини, що її родичі приїхали тільки на місяць. Два дні Віталій намагався зображати, що всім радий. Що несподівані гості його влаштовують. Потім перестав.

-Скажи вже їм, що ми хочемо побути вдвох. – Віталій підійшов до Христини, яка готувала вечерю. – Ти цілими днями готуєш. Постійно зайнята. А я слухаю про роботу твоєї мами. Я втомився.

-Ну, коли я готувала для сім’ї твого друга і слухала про їхню нову машину, ти ж не втомлювався, – відповіла Христина.

-А зараз втомився.

-Може, хоч так ти зрозумієш, що все треба обговорювати.

-Ні. Мої гості – це мої гості, а…

-Що ти збираєшся сказати? – запитала Христина.

«Якщо він тільки спробує озвучити щось погане про її маму чи бабусю, то одразу піде звідси. Назавжди», – подумала вона.

-Що мої важливіші. Їм треба. А твоїм просто нема чого робити вдома…

Молодець. Сказав. І пішов, щойно встиг взяти речі, які спакувала у валізи Христина…

Вам також має сподобатись...

Баба Катя стояла на вулиці й продавала квіти зі свого саду. Повз проходили якісь хлопець із дівчиною.– Скільки коштує ваш букетик? – запитав молодик. – Двісті гривень, – відповіла продавчиня. – Ого, за такий маленький?! – хлопець з тугою подивилися на дівчину. Грошей йому явно не вистачало. – Гаразд, Микольцю, ходімо далі, – сказала дівчина. – Мені, якщо чесно, ці квіти не дуже… – Хлопче, підійди до мене, дещо скажу, – сказала баба Катя. – Тільки на вухо. – Що? – нахилився той до старенької. І тут вона поклала йому щось у долоню. Хлопець глянув, що то таке й застиг від несподіванки

Лариса приїхала допомогти своїй подрузі Аліні зібрати речі для переїзду. Раптом до Лариси підійшла мама Аліни, Наталя Іваніна. – Ти б не лізла в цю справу, Ларисо, – несподівано сказала жінка. – Ви про що Наталя Іванівна? – не зрозуміла маму подруги Лариса. – То ти не знаєш всього?  По очах бачу, що не знаєш! – якось єхидно посміхнулася Натяла Іванівна. – А що ж я повинна знати? – округлила очі Лариса. І Наталя Іванівна все розповіла про свою доньку. Лариса вислухала її і застигла від почутого

– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля. – В сенсі поживеш? А як же Вадим? – здивувалася мама. – Я від нього пішла. Не можу більше! – пояснила Оля. – Що означає не можеш? Він – твій чоловік! – не витримала Олена Борисівна. – Ще той чоловік! – тихо промовила Оля. – Так пустиш чи ні? Але Ольга навіть уявити не могла, що скаже їй мама

Юрко з дружиною Марічкою зібралися до тещі на дачу. Чоловік планував гарненько відпочити від міста в селі. Заздалегідь вони поїхали в магазин купити продуктів. – Це що ще таке?! – здивовано запитав Юрко в магазині. – Шашлик, – відповіла дружина. – Думаєш, дві упаковки нам не вистачить? – Я хотів купити м’ясо й замаринувати сам! – обурився Юрко. – Ти їдеш відпочивати, коли тобі маринувати м’ясо? – посміхнулася Марічка. Через двадцять хвилин вони вже були біля будинку батьків дружини. Юрко вийшов з машини, глянув на свою тещу, яка сиділа біля підʼїзду, й руками сплеснув від побаченого