Життєві історії

Андрій повернувся додому і одразу попрямував на кухню, ввімкнув світло. – О, а ти чому в темряві сидиш? – здивувався він, побачивши дружину, яка сиділа за столом і мовчки дивилася у вікно. – Щось сталося? – Я навіть не знаю, як тобі це розповісти, – важко видихнула Юля. – Ти про що? – не зрозумів Андрій. – Сьогодні, до мене приходила твоя мама, і дещо мені сказала. Андрію, це в голові не вкладається! – Юля зробила паузу, зібралася з думками і все розповіла чоловіку. Андрій вислухав дружину і аж скривився від почутого

Що тільки Юля не робила, намагаючись догодити матері чоловіка, проте та її старань не оцінила.

Першою причиною стала наявність у майбутньої невістки дитини від першого шлюбу, яку Майя Олександрівна на дух не переносила.

Вона відкрито говорила Юлії про те, що Андрій ніколи не прийме чужу дитину.

– Даремно ти витрачаєш свій дорогоцінний час на мого сина! Ти б натомість шукала того, хто візьме тебе з дитиною! Незважаючи на те, що ви живете разом, все одно довго з Андрієм не проживете, – впевнено заявила жінка, зародивши у молодій мамі великі сумніви.

Однак, на превеликий подив, чоловік не тільки швидко порозумівся з сином своєї обраниці, але й зробив Юлії пропозицію.

На весілля ображена, що все пішло не за її планом, Майя Олександрівна не прийшла, пославшись на погане самопочуття.

– Може тоді хоча б тато прийде? – спитав Андрій, знаючи наперед, що мати нізащо не пустить одного чоловіка.

– Ні. Якщо він піде, хто тоді за мною доглядатиме? – запротестувала жінка. – Ні, я – вдома, хай і він теж буде вдома!

Без свекрухи весільне торжество пройшло без будь-якої напруги. Юлія навіть упіймала себе на думці, що рада тому, що рідня з боку чоловіка не прийшла.

Однак наступного дня до цього нездужа Майя Олександрівна несподівано заявилася до молодят.

Побачивши матір, на порозі орендованої квартири, Андрій з подивом застиг.

– Тобі краще?

– Так, все добре, – Майя Олександрівна з гордо піднятою головою увійшла всередину квартири і почала озиратися на всі боки.

На голоси з кімнати визирнула Юлія, тримаючи за руку семирічного хлопчика. Свекруха вперше у житті побачила сина новоспеченої невістки.

– Ну що вас можна привітати? – нудотно посміхнулася їй Майя Олександрівна. – Грошей вам багато вчора подарували?

– Не знаємо, ще не рахували, – дівчину трохи здивували слова свекрухи.

– Давай і порахуємо, коли я прийшла! – Жінка почала на ходу знімати верхній одяг. – Цікаво, з чийого боку більше подарували.

Від усвідомлення підрахунку подарункових грошей у Майї Олександрівни засвітилися очі.

Вона вже передчувала, як зараз утре ніс невістці, коли виявиться, що з боку Андрія сума буде більшою.

– Ми самі потім порахуємо, – суворо відповіла Юлія.

Жінка, від несподіваної відмови, змінилася на обличчі і невдоволеним поглядом зміряла невістку, проте наполягати не стала.

Не отримавши свого, Майя Олександрівна побула в гостях у молодих близько півгодини і збиралася додому.

Їй не хотілося дивитись на те, як син кружляє біля Юлі, яка, як вона вважала, цього недостойна.

Жінка втішала себе тим, що поки вони не мають спільної дитини, хвилюватися нема про що.

Просто тоді Майя Олександрівна ще не знала, що через два місяці син зробить їй сюрприз і повідомить про те, що скоро в сім’ї з’явиться спільна дитина.

– Дитина? – ще раз перепитала жінка, вирішивши, що їй здалося.

– Так! – підтвердив свої слова Андрій.

– Який термін? – запереживала Майя Олександрівна.

– Три місяці…

– Слава Богу! Поки не пізно, потрібно йти на процедуру! – пожвавішала мати.

– Що ти таке кажеш? – запротестував чоловік. – Про це навіть не може бути й мови!

– Послухай мене! У Юлії і перший якийсь не такий, хіба ти не помітив? – Командним голосом промовила Майя Олександрівна. – Другий взагалі незрозуміло яким буде! До того ж я зі своїх зв’язків дізналася, що має цілий букет недуг! – додала жінка, бажаючи переконати сина.

Однак той замість згоди раптом посварився на матір і наказав їй більше ніколи йому не дзвонити.

За півроку Юлія народила дівчинку, як дві краплі води схожу на Андрія. Ця звістка долинула і до Майї Олександрівни.

Вона вирішила скористатися моментом і, привітавши сина з народженням доньки, вдати, ніби між ними не було непорозуміння.

Андрій сухо поставився до того, що мати дала про себе знати, але та почала напрошуватися в гості.

– Ой, так хочу онучку побачити, – жалібно промовила Майя Олександрівна, і син здався.

Наступного дня свекруха з’явилася у гості до молодих батьків. Щоб привернути їх до себе, вона навіть принесла із собою солодкі презенти.

– У нас теж новини, хоч ви, напевно, в курсі. Твоя сестра виходить заміж! – гордо промовила жінка. – У молодих незабаром дитина буде!

– Чудово! – кивнув Андрій і простяг матері маленьку дочку.

Майя Олександрівна довго розглядала внучку, а потім, щоб не чула невістка, прошепотіла:

– На тебе взагалі не схожа. Точно твоя?

По тому, як синові очі роздалися невдоволенням, вона зрозуміла, що знову бовкнула зайвого.

– Жартую! – нудно посміхнулася Майя Олександрівна, проте зрозуміла, що син жарт не оцінив.

Помітивши це, жінка розпрощалася і поспішно зазбиралася додому, щоб не наговорити ще чогось.

Наступного разу мати та син зустрілися на весіллі сестри. Майя Олександрівна з гордим виглядом ходила по залі, говорячи практично кожному гостеві про те, що саме вона займалася організацією урочистостей.

– Із зятем мені пощастило більше, не те, що зі невісткою, – хитро підморгувала жінка, рідні.

Юля чудово чула ці слова, але спеціально вдавала, що пропустила їх повз вуха, тому що в іншому випадку їй довелося б постояти за себе і влаштувати сварку.

Однак радість свекрухи тривала недовго, зовиця недовго пробула у шлюбі і дуже швидко розлучилася.

Народжена дитина зрештою опинилась на руках матері-одиначки, що не могло не засмутити Майю Олександрівну.

Вона змінилася в гірший бік і, приходячи в гості до сина, кидала у бік невістки постійне невдоволення.

Якось свекруха і зовсім здивувала Юлію своєю заявою:

– Пощастило тобі з моїм сином. Бачиш, якого хлопчика я виростила. Моїй доньці так не пощастило. Як погано, що вони мають один батько. Якби я народила одного з них від іншої людини, то можна було б одружити їх.

Почувши заяву матері чоловіка, жінка аж очі витріщила від почутого.

– Треба, напевно, сходити і зробити тест, а раптом пощастить, – натхненно промовила Майя Олександрівна, чим ще більше приголомшила Юлію.

Побачивши погляд свекрухи, жінка зрозуміла, що мати чоловіка не жартує.

Як тільки вона пішла, Юлія відразу подзвонила Андрію і розповіла йому про те, що почула від Майї Олександрівни.

– Вона що, зовсім вже! – розсміявся чоловік, не надавши значення словам дружини.

Однак про цю розмову йому довелося згадати за два тижні, коли мати раптом викликала його на розмову.

– Тільки один приходь, – змовницьким тоном прошепотіла в слухавку жінка.

Не відчуваючи каверзи, Андрій приїхав до будинку батьків. Батька не було, проте замість нього на стільці сиділа сестра Світлана.

– Ви не брат та сестра! – радісно повідомила Майя Олександрівна.

– Що за нісенітницю ти несеш? – насупився чоловік.

– А ось так! Я зрадила батькові! – густо почервоніла мати.

– Чи не пізно зараз говорити про це? – Згадавши слова дружини, хитро примружився Андрій.

– Ні, тільки батькові не кажіть. Зате у всьому цьому є великий плюс: ви можете закохатися один в одного та одружитися! – Заплескала в долоні Майя Олександрівна.

– Ти що таке говориш? – Чоловік від подиву підстрибнув на місці. – Фу! Тебе слухати неприємно! Тобі треба перевіритися! – додав він і кинувся на вихід.

Розмовляти з матірʼю йому більше не хотілося. Слова матері стояли у вухах і викликали у чоловіка погані відчуття.

Саме з цієї миті він вирішив більше не спілкуватися з жінкою, яка думала лише про себе.

Вам також має сподобатись...

Віра сиділа на кухні і мовчки дивилася у вікно. Останні слова чоловіка набатом звучали у її голові. З роздумів її вивів телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Віро, ти чому довго не відповідаєш? Що сталося, у тебе такий голос… – запитала мати. – Нічого…Все добре, – схлипнула Віра. Мати відразу відключилася і Віра зрозуміла, що вона зараз примчить до неї. Не минуло й півгодини, як батько з матір’ю приїхали до неї. – Доню? Що сталося? – одразу запитав батько. І Віра все розповіла батькам. Батьки вислухали Віру, переглянулися між собою і застигли від почутого

Віра ще спала, коли у двері подзвонили. Жінка подивилася на будильник – сьома ранку. – Може, сусіди? Чи сталося щось? – крутилось у неї в голові, поки вона квапливо одягала халат і йшла до дверей. Дзвінок повторився. Віра відкрила і побачила на порозі свою тітку Люду. – Щось сталося? – здивовано запитала Віра. – Віро, а ти, що, спала? – похитала головою тітка Люда. – Я до тебе у справі! – У якій ще справі?- не зрозуміла Віра. Тітка Люда зайшла в коридор, сіла на пуф і все розповіла племінниці. Віра вислухала її і застигла від почутого

Антоніна мила посуд на кухні, коли в двері подзвонили. На порозі стояла сусідка Галя. – Ніно, можеш цибулину позичити? – запитала вона. – Звісно, – відповіла Ніна, пішла на кухню і швидко повернулася з цибулиною в руках. – Бачила твій син Ігор якусь кралю собі знайшов, – раптом сказала Галя. – Ти що, її бачила? Де бачила? – здивувалася Ніна. – Та ось щойно, біля будинку, – пояснила сусідка. – І яка вона? – запитала Ніна. – А ти сама подивись! Вони біля підʼїзду стоять, – єхидно посміхнулася Галина. Ніна швидко підбігла до вікна на кухні, глянула вниз і застигла від побаченого

Олена, повернулася додому з роботи. Жінка одразу пройшла на кухню і почала розігрівати вечерю. Через півгодини вхідні двері відкрилися, додому повернувся чоловік. – Знову плов, набридло… Я ж просив готувати його рідше! – пробурчав Ігор, як тільки зайшов на кухню. – Вперше чую, що ти плов не любиш, – здивувалася дружина. – Не буду я цього їсти! Готуй щось інше! – категорично заявив Ігор. – Я довго закривав на все очі! Але більше не можу. Набридло! – Ти про що? Що ти маєш на увазі? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається