Життєві історії

Світлана повернулася додому. Прислухалася. На кухні шуміла вода, дзвенів посуд. – Цікаво, хто там господарює? – подумала Світлана. Тихенько відчинила двері і застигла. – Мама? – здивувалася Світлана. – Так, як ти смієш показуватись мені на очі після того, що ти вчора наробила? – А що такого я зробила? – нерозуміла мама. Світлана дивилася на матір і не могла зрозуміти, чи вона правда не розуміє, що наробила, чи притворяється

Світлана не пам’ятала, як дісталася додому. Все, що сталося на бенкеті, зараз здавалося страшним сном. Осоромитися так перед усією ріднею…

***

Прислухалася. На кухні шуміла вода, дзвенів посуд.

– Цікаво, хто там господарює? – подумала Світлана.

Тихенько відчинила двері і застигла. 

– Мама? – здивувалася Світлана. – Так, як ти смієш показуватись мені на очі після того, що ти вчора наробила?

За стіною у сусідів пролунали якісь звуки.

– Молодець, всіх сусідів розбудила, – на подив мама не стала кричати, як це завжди відбувалася при їх сварках.

Вона спокійно сіла за стіл, налила каву і простягла Світлані, та різко відштовхнула.

– Ну, чому ти так поводишся? Що тебе не влаштовує?

Світлані п’ятдесят один рік і вчора вони зібралися святкувати сімдесятиріччя матері.

Довго готувалися, все має бути за найвищим розрядом, адже у неї не просто мама, а легендарна особистість для їхнього невеликого містечка. Вона декан в університеті. Професор.

У сімдесят років продовжує викладати. Виглядає на всі сто, як вона любить висловлюватися.

Треба погодитись, Світлана у свої п’ятдесят виглядала не ідеально, її це дратувало і стосунки були натягнуті, особливо після того, як мама розлучилася з батьком та залишила його на Світлану.

Батько, на відміну від мами, був слабкий здоровям і через два роки його не стало. Світлана звинувачувала у цьому матір.

Заради справедливості треба зауважити, Валентина Ігорівна особливо не турбувала себе турботами про сім’ю. Поки були живі батьки вона вчилася, досягала висот у професії.

Бабусі і дідуся не стало, всі турботи лягли на плечі Світлани та батька. Вона не могла пробачити матері холодного ставлення до себе і до батька.

Як пояснила їй мати, завагітніла по молодості, вискочила заміж, батьки вмовили.

Ну, не любила вона чоловіка, всі так живуть.

Світлана дивилася на матір і не могла зрозуміти, вона правда не розуміє, що наробила, чи притворяється.

– Дочко, послухай мене уважно, я не зробила нічого, – вона не дала домовити матері.

– Не зробила? Запізнитись на цілу годину, гості вже зібралися йти, з’явитися під ручку з сином подруги своєї і заявити.

– Вибачте за запізнення, але у нас поважні причини, ми сьогодні одружилися.

Картина маслом.

Ольга Петрівна, подруга твоя єдина, застигла на місці.

– Мамо ти його маленького доглядала, ти це розумієш? Він навіть не підійшов до матері.

– Правильно, що не підійшов, вона акторка, вона йому все життя зіпсувала. Не така вже й різниця, двадцять років, та він старший за мене виглядає.

– Мамо, у Світлани не було сил продовжувати розмову, вона закрилася у ванній, дала волю сльозам.

Несподівано для себе заспокоїлася.

– А що це я справді переживаю. У неї своє життя. Мені її не збагнути.

***

Таке життя і хто знає, хто правий в цій ситуації?

Вам також має сподобатись...

Віра поралася на кухні, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка глянула на екран телефону, дзвонив син. – Мамо, можеш мене привітати! – несподівано сказав Андрій. – Я одружився! – Як одружився? З ким? – ахнула Віра. – З Мариною! – радісно вигукнув син. – З якою ще Мариною? – не зрозуміла жінка. – З тіткою Мариною! З твоєю подругою! – пояснив Андрій. – Ти що таке говориш? Ти що загульбанив десь? – здивовано перепитала Віра, не розуміючи, що відбувається

Галина з Ігорем вечеряли, коли у двері постукали. Ігор пішов відкривати. На порозі стояли його батьки. – А ми ось вирішили внуків відвідати, – сказала мама Ігоря. – Проходьте, – усміхнувся Ігор. Антоніна Іванівна та Сергій Петрович пройшли у кімнату до внуків. – Я Галі скажу, щоб чаю зробила, – сказав син і вийшов з кімнати. Ігор сказав дружині, що прийшли гості, і вирішив повернутися до батьків. Чоловік був в коридорі, як раптом почув, що його матір, щось шепоче його старшому синові. Ігор прислухався і кинувся в кімнату. – Мамо! Не здумай! – вигукнув Ігор забігши в кімнату

Віра в кімнаті збирала валізу. – Віро, ти куди? – гукнув з дивана чоловік. – На відпочинок? – Так, – відповіла вона. – Ааа, зрозуміло! – Дмитро замовк і продовжив дивитися футбол. Через годину Віра закінчила і гукнула: – Дмитро. Допоможи сумку винести. Куртку накинь, та черевики, там дощ! – А мені дощ не заважає. Я на хвилину вискочу і назад, – сказав Дмитро. – Ти смішно виглядатимеш у таксі без куртки і в тапках, – пояснила Віра. – Я? А куди я їду? – здивувався Дмитро. – А це сюрпирз! – єхидно посміхнулася жінка. Дмитро здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Михайло з Марію після роботи поїхали до супермаркету, купили продукти та виришили додому. Марія відкрила двері квартири своїм ключем, зайшли в коридор. – Давай пакети мені, я віднесу на кухню, розпакую, – сказала Марія. Михайло віддав пакети дружині, а сам почав знімати куртку. – Це що тут таке! – раптом вигукнула Марія. – Ти чого голосиш? – здивувався чоловік. – Ходи сюди, сам все побачиш! – пояснила вона. Михайло швидко зняв куртку, роззувся, зайшов на кухню і застиг від побаченого