– Ти мені поясни, чого це ми знову маємо брати із собою твою Тетяну? Ми ж хотіли вдвох відпочити?! – з явним невдоволенням спитав Олег дружину.
– Ну, ми ж будемо в різних номерах, ну Олежику! Ми до мами нашого Миколку під час відпустки відправили, а мама попросила Таню взяти з собою. А то вона зовсім засиділася, не ходить нікуди, окрім роботи, – примирливо посміхалася Поліна. – Вона нам не докучатиме, а вже ввечері точно не піде по кафе, ти ж її знаєш.
– Ну так, ну так, – скептично посміхнувся Олег. – Гаразд, я хотів як краще, але дивися сама, знову відпустка вдвох не вийшла!
– Ну Олеже, я вже три квитки замовила, та й Таню, якщо чесно мені шкода, – дивилася на чоловіка Поліна.
І Олег тут же розтанув.
– Та добре Полю, я до твоєї сестри нормально ставлюся, ти ж знаєш. Та й квитки ти замовила, поїхали з Тетяною.
Але коли Поліна вийшла, Олег замислився. Ну не їздити ж їм вічно так. Таня сама навряд чи зміниться, а Поліна так її й шкодуватиме.
І Олег взяв телефон і набрав майже забутий номер…
…На поїзд Олег з Поліною й Тетяна приїхали заздалегідь. У купе Олег прибрав під сидіння валізи. Всі переодяглися у зручний одяг і поїзд уже мав вирушати.
– Добре б на четверте місце ніхто не прийшов, пам’ятаєш, як ми одного разу їхали в купе вдвох? – замріяно запитала Поліна чоловіка.
– І не кажи, класно було! – підтримав дружину Олег, але сам непомітно і якось тривожно подивився на годинник.
А потім чогось вийшов у коридор.
Таня теж вийшла і дивилася, як метушаться люди на платформі, біжать у різні боки, хто з сумкою, хто котить за собою валізу.
Раптом повз вікно пробіг якийсь скуйовджений хлопець в окулярах і з сумкою.
Олег глянув на нього, загадково зітхнув і поспішив у купе.
– Скажіть, це п’ятий вагон?! Ох, дякую, встиг таки, ось мій квиток і паспорт! – гукнув хлопець провідниці.
Потяг тихенько рушив. Таня повернулася і сіла на місце, а за хвилину в їхнє купе зайшов той самий хлопець, який ледь не запізнився.
– Здрастуйте, затори ще ті, ледве встиг! Думав спізнюся. Мене Андрій звуть і в мене верхня полиця.
Він озирнувся, глянув на Поліну.
– А вас дівчино як звуть? Поліна? Дуже приємно, моє місце над вашим. Можна я сумку покладу, вибачте за те, що турбую, я теж сяду.
Потім Андрій попросив чай у провідниці на всіх і дістав з пакета загорнуті в пергамент і рушник ще теплі пиріжки.
– Пригощайтеся! Бабуся в дорогу насмажила, а я не зміг відмовитися. Вона хотіла мені ще й курку варену, і яйця вкруту покласти, ледве відкрутився.
Кажу їй, що тепер у поїзді ніхто не їсти стільки. А вона мені у відповідь, що дорога довга, зголоднієш, внучику!
Так що допомагайте, пиріжків на всіх вистачить!
І Андрій простягнув розкритий пакет Поліні.
Вона посміхнулася, подякувала, що давно домашніх пиріжків не куштувала, і взяла два.
Олег трохи насупився, але теж узяв пиріжок. Йому раптом здалося, що цей Андрій дивиться на Поліну з симпатією.
А Поліна начебто й задоволена. Треба ж!
Таня теж взяла пиріжок, помітила ревнощі в очах Олега і включилася в розмову, запитала Андрія:
– А ви як, до кінцевої їдете, чи раніше зійдете?
– Я на море, до кінцевої. У гостьовий будинок, біля самого моря, «Чайка» називається, а ви? – простодушно посміхнувся Андрій.
– Ой, і ми теж у «Чайку», – Таня щиро здивувалася такому збігу.
– Ви надовго? Я на два тижні, може, навіть зустрінемося? – і Андрій з симпатією глянув на сестер.
Потім дістав із сумки книгу і поліз на своє верхнє місце.
Таня миттю глянула на назву і наголосила про себе, що цю книгу вона читала. І їй вона сподобалася.
Треба ж зараз мало хто книжки читає. Тетяна й сама любила вечори проводити за читанням.
Вони з Андрієм розмовляли, спочатку про книжки, потім ще про щось, і Тані вперше було так легко та цікаво спілкуватися з молодим чоловіком.
Відпустка пройшла чудово, Андрій не давав Тетяні сумувати.
Поліна ж із Олегом змогли провести час удвох, як вони й мріяли.
Синє море, прекрасна погода і приголомшливі вечірні прогулянки і морські заходи сонця…
Все це було так романтично, що після цієї чудової відпустки Таня з Андрієм більше вже не розлучалися.
Люди зустрічаються, закохуються… І навіть ті, кому раніше не щастило, можуть несподівано зустріти свою долю…
Наступного літа на море обидві пари поїхали разом.
Миколу Поліна з Олегом теж взяли – йому вже два рочки виповнилося.
А за Тетяною Андрій так ніжно і напрочуд дбайливо доглядав, що всі одразу зрозуміли, що вона вагітна.
Своїм дружинам Олег з Андрієм не одразу, але розповіли, що вони навчалися колись разом.
І що Олег таємно запросив Андрія, щоб той трохи позалицявся до Тані, а вони з Поліною побули вдвої, а не весь час з її сестрою.
– Сподіваюся, ви не образилися? Вибачте за цей жарт, гаразд? – попросив Олег.
Тетяна засміялася.
– Мені тоді здалося, що наш попутник почав з Поліною загравати, а Олег почав злитися. Ось я й перехопила його увагу на себе.
– Молодець, ти купилася, бо ж я спеціально так зробив, щоб тебе розговорити, – радісно посміхався Андрій. – А коли говорив, то сам не помітив, як закохався в цю тихеньку дівчину по самі вуха. А вона мені відповіла взаємністю.
І Андрій ніжно обійняв свою кохану Тетянку, ні на кого не схожу, єдину на всьому білому світі!
Але, звісно, Олег не зовсім все їм розповів.
З Андрієм Олег давно не бачився. Коли вони вчилися, його приятель був душею компанії. Бігав за дівчатами, навіть одружуватися збирався. Але так вийшло, що дівчина його покинула і Андрій розчарувався в жінках, тож вів доволі самотній спосіб життя. Але це не обов’язково було розповідати.
Коли Олег попросив його поїхати з ними, Андрій не одразу погодився.
Тільки морем і ненав’язливою компанією давній приятель і зміг нарешті його заманити.
А ось того, що Андрій всерйоз закохається в Таню, а вона відповість йому взаємністю, Олег точно не очікував.
Тож жартівливе залицяння обернулося щастям для двох самотніх людей, які зовсім не сподівалися зустріти свою другу половинку.
– Ти подивися, як Андрій про Тетяну мою піклується! От пощастило моїй сестрі, я їй навіть трохи заздрю. А ти молодець, що про нього згадав тоді, – прошепотіла чоловікові Поліна.
– Ох, та ти заздриш! – жартома пригорнув дружину до себе Олег. – А я ревную, я хочу щоб ти тільки на мене дивилася. І взагалі, ти мені доньку обіцяла!
Досить про твою Тетяну говорити. Ми її вже прилаштували – видали заміж за хорошого чоловіка!
І нехай вони будуть щасливі…
І ми теж…
