Про кохання

Оксана прокинулася рано, приготувала сніданок, як раптом у двері подзвонили. Жінка відкрила двері – на порозі стояв Денис. – Чому ти прийшов? Я тебе не кликала, – розізлилася Оксана. – Кохана, я розлучився з дружиною, – сказав Денис і дістав з кишені обручку. – Я не просила про це! – раптом сказала Оксана. Денис застиг від несподіванки

Пізній дзвінок відірвав увагу Оксани від фільму. Жінка взяла телефон. Номер незнайомий. 

– Цікаво, хто це в такий час? – Подумала вона і натиснула кнопку відповіді. Тиша. Ні гудків, ні голосу. Тільки чиєсь уривчасте дихання.

– Ну що ж ви? Говоріть. – Голос Оксани пролунав із часткою сарказму.

Тиша.

– Не хвилюйтеся, він мені не потрібен, – з цими словами Оксана відключила зв’язок і знову заглибилася в сюжет фільму, ніби нічого не сталося.

Оксані тридцять вісім. Красива, доглянута, успішний підприємець, вона овдовіла шість років тому. Перші три роки нікого не пускала у своє життя. Чоловіки як такі просто не вписувалися в її картину світу. Цікавив лише один – дорослий син, який поїхав навчатися до іншого міста. Йому та бізнесу Оксана і присвячувала своє життя.

Спочатку, повертаючись з роботи в порожню, розкішну квартиру, Оксана дуже сумувала. Туга і самотність вступали у свої права. Вдень жінка не могла дозволити собі такої слабкості.

Підлеглі завжди бачили її спокійною, сильною та діловитою. Вона, насправді, і була такою. Тільки вдома, залишаючись сама, дозволяла собі розслабитися.

Оксана не скаржилася на відсутність інтересу з боку чоловіків. На роль чоловіка успішної красуні претендував не один гідний кандидат. Але за однієї думки, що у квартирі може оселитися стороння людина, вимагатиме уваги, чекатиме смачних обідів, домашнього затишку та обов’язкового виконання подружнього обов’язку, Оксану кидало в тремтіння.

Вона більше не прагнула заміж, не хотіла підлаштовуватися під людину з сталими звичками, і була не готова нехтувати заради когось своїм комфортом.

Так було доти, доки з’явився ВІН.

Вони познайомились у тренажерному залі. Денис виявився молодшим на сім років. Гарний, високий, романтичний, уважний і дуже заможний чоловік зачепив Оксану своєю чарівністю. Їй було з ним цікаво, легко та весело.

Те, що хлопець одружений, жінку не збентежило. Його дружина була домогосподаркою, а ще улюбленою та єдиною донькою директора найбільшого у місті заводу. Денис працював у цьому підприємстві керівником відділу маркетингу. Він був багатьом зобов’язаний дружині та її батькам, які допомогли здобути освіту, зробити кар’єру. Дружина дуже любила Дениса та зробила з нього за роки шлюбу справжнього франта. Можливо, саме тому Оксана виділила його з натовпу.

Коли Денис розповів історію свого шлюбу, Оксана прийняла це без емоцій. Її цілком влаштовували стосунки без зобов’язань. Шлюб, тим більше спільне проживання жінка категорично не розглядала. Денису це було на руку: нічого не довелося обіцяти.

Роман закрутився на кілька років.

Денис завжди приходив до коханої доглянутим, пахнучим дорогим парфумом, у випрасуваній сорочці та начищених до блиску туфлях. І все – завдяки дружині. Оксані це подобалося. Дбати про Дениса в неї не було потреби. За весь час вона кілька разів приготувала йому каву, бутерброди, якусь нарізку.

Після того, як не стало чоловіка вона взагалі розлюбила готувати. Вважала за краще харчуватися з Денисом у кафе чи ресторані. Зрозуміло, за його рахунок.

Крім того, Оксана так вибудувала стосунки, що зустрічі з Денисом відбувалися з її ініціативи: тоді, коли їй зручно, коли вона має час і бажання з ним побачитися.

Дружина швидко дізналася, що Денис їй зраджує. Проте ніяк не проявила себе. Схоже, вона терпляче чекала, що роман на стороні скоро закінчиться. Сподівалася, що чоловік нагуляється, одумається і знову належатиме тільки їй. Оксана її навіть шкодувала.

Денис багато разів говорив про розлучення. Оксана відповідала, що це його справа. І одразу говорила, що особисто вона заміж не збирається. Навіть за Дениса. А ще попереджала, що розлучення з дружиною спричинить втрату високооплачуваної роботи і навіть крах його кар’єри. А вона, Оксана, у разі проблем підтримувати Дениса фінансово не збирається. Мовляв, у неї такий життєвий принцип — чоловікам грошей не давати. І бажання знову вирощувати чоловіка і допомагати йому з нуля будувати кар’єру в неї геть-чисто відсутня.

Оксані дійсно було набагато зручніше мати вже готового чоловіка, що відбувся.

Хтось спитає, чому б їй не знайти вільного? А навіщо? Їй, в принципі, не має значення, вільний він чи одружений. Головне, щоб він був цікавий. А Денис – ідеальний у всіх відношеннях. Гарний, презентабельний, з ним не соромно побачити світ, показати подругам. Завжди доглянутий, ласкавий, ніжний, енергійний, безвідмовний, примчиться на перший поклик. А наявність дружини ніяк не заважає, навпаки: дуже зручно, що вона є.

Щодо морального аспекту, то Оксана цим не морочиться. Ну чому вона має думати про почуття якоїсь чужої жінки? Якщо цю жінку щось не влаштовує у її сім’ї, нехай вирішує ці проблеми.

Денис не прислухався до думки Оксани та подав на розлучення. Він планував, що ставши вільним, одружиться зі своєю красунею. Не вірив, що Оксана не хоче заміж, адже про це мріє кожна жінка.

Розлучення було гучним. Тесть звільнив колишнього зятя з роботи. Квартира залишилася дружині, бо була їй подарована ними.

І ось, тимчасово безробітний, без житла, без підтримки Денис заявився до Оксани без її запрошення.

Яке ж було його здивування, коли кохана жінка не пустила його на поріг зі словами:

– Хіба я тебе кликала? В мене інші плани.

– Оксано, мені нікуди йти. Квартиру ще не винайняв. Невже не впустиш? Я ж не просто так, – Денис дістав з кишені обручку, – я з пропозицією.

– Денисе, я не раз говорила, що не збираюся заміж. Не знаю, що ти слухав. А до твоїх проблем мені немає діла. Ти чоловік. Вирішуй їх самостійно. Я не гожусь на роль няньки. Все, бувай. Якось я тобі зателефоную.

Вона зателефонувала за два тижні і призначила місце зустрічі. Денис приїхав: костюм прим’ятий, сорочка не свіжа, легка щетина на обличчі.

– Що з тобою, любий? Ти жахливо виглядаєш! – Вигукнула Оксана.

– Загалом я розлучився заради тебе.

– Заради мене? Я не просила про це!

– Я думав…

– Не треба було думати. Потрібно було слухати, що тобі кажуть. Гаразд. З тобою таким я нікуди не піду. І слухати твоє скиглення не буду. Приведеш себе до ладу – зателефонуй. Може зустрінемося.

– Може?

– А як ти хотів? Сподівався, що я вирішуватиму твої проблеми, пеститиму тебе і плекатиму? Я такого не обіцяла, – Оксана різко розвернулася і пішла.

Денис телефонував їй багато разів, але Оксана не відповідала.

Два роки чоловік намагався налагодити своє життя, але нічого до ладу не вийшло. Він навіть почав гуляти.

Якось у дуже жалюгідному вигляді його побачила колишня дружина. Мовчки підійшла, взяла за руку і повела за собою.

Вони і тепер разом…

Вам також має сподобатись...

Ліда прокинулася рано. Вона встала з ліжка, потягнулася і виглянуло у вікно. – Яка ж хороша погода! – посміхнулася дівчина. Ліда зробила собі запашну каву, приготувала омлет і гарненько поснідала. – Ну все, тепер до роботи! – сама собі сказала вона. Ліда ще вчора вирішила зробити генеральне прибирання в будинку, тому взялася до справи. Вона вже майже поприбирала і дістала з духовки пиріг з яблуками. Раптом хтось наполегливо постукав у двері. – Зараз! – гукнула Ліда, загортаючи пиріг рушником. Вона відкрила двері і рота відкрила від несподіванки

Аліна прибігла до свого колеги Миколи. – Микольцю, допоможи, у мене компʼютер не працює! – сказала вона. Микола з поважним виглядом довго порався біля комп’ютера. Нарешті він встав з-за столу. – Можеш працювати, – сказав чоловік. – Дякую тобі! – радісно сказала Аліна. – Хочеш, сходимо в кіно? Чи повечеряємо в кафе? – Я всі фільми вже подивився вдома. Скоро Різдво. У нас буде корпоратив. Ти потанцюєш зі мною? – Добре, – сказала вона… Через тиждень, на вечірці, коли всі посиділи, закусили, і дійшло до танців, Микола підійшов до Аліни. Не встиг він відкрити рота, як сталося несподіване

Алла йшла додому і думала, що їй купити з нового одягу. Вона була запрошена на день народження в ресторан. Тут вона зупинилася біля перукарні. Алла відкрила двері і зайшла в салон. – Що бажаєте, стрижку, чи фарбування? – запитала її молода майстриня. – Та я ще не знаю точно, що хочу, – засоромилася Алла. – Але з хвостиком вже точно не варто, щоб було… Вона сіла у крісло, і майстриня почала пропонувати їй різні зачіски. Раптом у перукарню зайшов якийсь чоловік і сів у сусідньому кріслі. Алла глянула на нього і застигла від несподіванки

Світлани була на обіді, тому вирішила подзвонити своїй матері. – Мамо, ти зараз удома? – запитала вона в слухавку. – Так, ти ж знаєш, що я зараз у відпустці, – відповіла мати. – Ти тільки нікуди не йди, мій директор хоче познайомитися з тобою! – А навіщо? – ахнула Наталя Петрівна. – Мамо, я сама не знаю! Мені здається, він закохався в мене. Ми скоро будемо… – Мамо! – гукнула Світлана з порога. – У нас гості! Наталя Петрівна вийшла в коридор. Вона глянула на директора і застигла від несподіванки. – О, Господи! Цього не може бути, – тільки й сказала вона