Про кохання

Оксана прокинулася рано, приготувала сніданок, як раптом у двері подзвонили. Жінка відкрила двері – на порозі стояв Денис. – Чому ти прийшов? Я тебе не кликала, – розізлилася Оксана. – Кохана, я розлучився з дружиною, – сказав Денис і дістав з кишені обручку. – Я не просила про це! – раптом сказала Оксана. Денис застиг від несподіванки

Пізній дзвінок відірвав увагу Оксани від фільму. Жінка взяла телефон. Номер незнайомий. 

– Цікаво, хто це в такий час? – Подумала вона і натиснула кнопку відповіді. Тиша. Ні гудків, ні голосу. Тільки чиєсь уривчасте дихання.

– Ну що ж ви? Говоріть. – Голос Оксани пролунав із часткою сарказму.

Тиша.

– Не хвилюйтеся, він мені не потрібен, – з цими словами Оксана відключила зв’язок і знову заглибилася в сюжет фільму, ніби нічого не сталося.

Оксані тридцять вісім. Красива, доглянута, успішний підприємець, вона овдовіла шість років тому. Перші три роки нікого не пускала у своє життя. Чоловіки як такі просто не вписувалися в її картину світу. Цікавив лише один – дорослий син, який поїхав навчатися до іншого міста. Йому та бізнесу Оксана і присвячувала своє життя.

Спочатку, повертаючись з роботи в порожню, розкішну квартиру, Оксана дуже сумувала. Туга і самотність вступали у свої права. Вдень жінка не могла дозволити собі такої слабкості.

Підлеглі завжди бачили її спокійною, сильною та діловитою. Вона, насправді, і була такою. Тільки вдома, залишаючись сама, дозволяла собі розслабитися.

Оксана не скаржилася на відсутність інтересу з боку чоловіків. На роль чоловіка успішної красуні претендував не один гідний кандидат. Але за однієї думки, що у квартирі може оселитися стороння людина, вимагатиме уваги, чекатиме смачних обідів, домашнього затишку та обов’язкового виконання подружнього обов’язку, Оксану кидало в тремтіння.

Вона більше не прагнула заміж, не хотіла підлаштовуватися під людину з сталими звичками, і була не готова нехтувати заради когось своїм комфортом.

Так було доти, доки з’явився ВІН.

Вони познайомились у тренажерному залі. Денис виявився молодшим на сім років. Гарний, високий, романтичний, уважний і дуже заможний чоловік зачепив Оксану своєю чарівністю. Їй було з ним цікаво, легко та весело.

Те, що хлопець одружений, жінку не збентежило. Його дружина була домогосподаркою, а ще улюбленою та єдиною донькою директора найбільшого у місті заводу. Денис працював у цьому підприємстві керівником відділу маркетингу. Він був багатьом зобов’язаний дружині та її батькам, які допомогли здобути освіту, зробити кар’єру. Дружина дуже любила Дениса та зробила з нього за роки шлюбу справжнього франта. Можливо, саме тому Оксана виділила його з натовпу.

Коли Денис розповів історію свого шлюбу, Оксана прийняла це без емоцій. Її цілком влаштовували стосунки без зобов’язань. Шлюб, тим більше спільне проживання жінка категорично не розглядала. Денису це було на руку: нічого не довелося обіцяти.

Роман закрутився на кілька років.

Денис завжди приходив до коханої доглянутим, пахнучим дорогим парфумом, у випрасуваній сорочці та начищених до блиску туфлях. І все – завдяки дружині. Оксані це подобалося. Дбати про Дениса в неї не було потреби. За весь час вона кілька разів приготувала йому каву, бутерброди, якусь нарізку.

Після того, як не стало чоловіка вона взагалі розлюбила готувати. Вважала за краще харчуватися з Денисом у кафе чи ресторані. Зрозуміло, за його рахунок.

Крім того, Оксана так вибудувала стосунки, що зустрічі з Денисом відбувалися з її ініціативи: тоді, коли їй зручно, коли вона має час і бажання з ним побачитися.

Дружина швидко дізналася, що Денис їй зраджує. Проте ніяк не проявила себе. Схоже, вона терпляче чекала, що роман на стороні скоро закінчиться. Сподівалася, що чоловік нагуляється, одумається і знову належатиме тільки їй. Оксана її навіть шкодувала.

Денис багато разів говорив про розлучення. Оксана відповідала, що це його справа. І одразу говорила, що особисто вона заміж не збирається. Навіть за Дениса. А ще попереджала, що розлучення з дружиною спричинить втрату високооплачуваної роботи і навіть крах його кар’єри. А вона, Оксана, у разі проблем підтримувати Дениса фінансово не збирається. Мовляв, у неї такий життєвий принцип — чоловікам грошей не давати. І бажання знову вирощувати чоловіка і допомагати йому з нуля будувати кар’єру в неї геть-чисто відсутня.

Оксані дійсно було набагато зручніше мати вже готового чоловіка, що відбувся.

Хтось спитає, чому б їй не знайти вільного? А навіщо? Їй, в принципі, не має значення, вільний він чи одружений. Головне, щоб він був цікавий. А Денис – ідеальний у всіх відношеннях. Гарний, презентабельний, з ним не соромно побачити світ, показати подругам. Завжди доглянутий, ласкавий, ніжний, енергійний, безвідмовний, примчиться на перший поклик. А наявність дружини ніяк не заважає, навпаки: дуже зручно, що вона є.

Щодо морального аспекту, то Оксана цим не морочиться. Ну чому вона має думати про почуття якоїсь чужої жінки? Якщо цю жінку щось не влаштовує у її сім’ї, нехай вирішує ці проблеми.

Денис не прислухався до думки Оксани та подав на розлучення. Він планував, що ставши вільним, одружиться зі своєю красунею. Не вірив, що Оксана не хоче заміж, адже про це мріє кожна жінка.

Розлучення було гучним. Тесть звільнив колишнього зятя з роботи. Квартира залишилася дружині, бо була їй подарована ними.

І ось, тимчасово безробітний, без житла, без підтримки Денис заявився до Оксани без її запрошення.

Яке ж було його здивування, коли кохана жінка не пустила його на поріг зі словами:

– Хіба я тебе кликала? В мене інші плани.

– Оксано, мені нікуди йти. Квартиру ще не винайняв. Невже не впустиш? Я ж не просто так, – Денис дістав з кишені обручку, – я з пропозицією.

– Денисе, я не раз говорила, що не збираюся заміж. Не знаю, що ти слухав. А до твоїх проблем мені немає діла. Ти чоловік. Вирішуй їх самостійно. Я не гожусь на роль няньки. Все, бувай. Якось я тобі зателефоную.

Вона зателефонувала за два тижні і призначила місце зустрічі. Денис приїхав: костюм прим’ятий, сорочка не свіжа, легка щетина на обличчі.

– Що з тобою, любий? Ти жахливо виглядаєш! – Вигукнула Оксана.

– Загалом я розлучився заради тебе.

– Заради мене? Я не просила про це!

– Я думав…

– Не треба було думати. Потрібно було слухати, що тобі кажуть. Гаразд. З тобою таким я нікуди не піду. І слухати твоє скиглення не буду. Приведеш себе до ладу – зателефонуй. Може зустрінемося.

– Може?

– А як ти хотів? Сподівався, що я вирішуватиму твої проблеми, пеститиму тебе і плекатиму? Я такого не обіцяла, – Оксана різко розвернулася і пішла.

Денис телефонував їй багато разів, але Оксана не відповідала.

Два роки чоловік намагався налагодити своє життя, але нічого до ладу не вийшло. Він навіть почав гуляти.

Якось у дуже жалюгідному вигляді його побачила колишня дружина. Мовчки підійшла, взяла за руку і повела за собою.

Вони і тепер разом…

Вам також має сподобатись...

Софія трохи почекала біля паркану і тільки потім постукала в двері тітки Марії. – Заходьте! – почула вона і зайшла в хату. – Софійко, привіт! А я бачиш, заслабла… – Тітко Марія, вам бабуся бульйон передала. – Ой, дякую вам, мої любі! Раптом гримнули двері в сінях і в хату зайшов Віктор з глечиком молока. Щойно побачивши Софію, він чомусь густо почервонів

Микола прокинувся рано, насмажив млинців, зварив борщ. Зібрав гостинці і вирушив відвідати дружину. Ганна занедужала і вже кілька тижнів лежала в палаті. – Ну як ти, кохана? – усміхнувся Микола, зайшовши в палату. – Краще, але я відчуваю, не довго мені лишилося, – сумно промовила вона. – Не говори нісенітниць, – спробував змінити тему Микола. – Миколо, я винна перед тобою. І я повинна тобі відкрити одну таємницю. Скільки мені ще лишилось…, – раптом почала Ганна. – Ти про що? – здивувався чоловік. – Не зупиняй, послухай, – сказала Ганна і все розповіла чоловіку. Микола вислухав дружину і застиг від почутого

Віктор вимкнув телевізор і глянув на годинник. – Без п’ятнадцяти дванадцять, – він прислухався. – Заснула, здається. Пора! – Ти спати збираєшся? – дружина виглянула зі спальні. Віктор здригнувся від несподіванки і обернувся. Очі його забігали. – З тобою все гаразд? – дружина підозріло дивилася на нього. – Ти часом не занедужав? – Ні! Ні! – ще більше захвилювався чоловік. – Я ще подивлюся. Він сів на диван і увімкнув телевізор. – Ну, як знаєш, – байдуже сказала Віра і закрила двері у спальню. Але жінка навіть і не здогадувалася, що задумав її чоловік

Лариса задумавшись, сиділа на автобусній зупинці. Раптом до неї підбіг якийсь чоловік. – Жіночко, ви не знаєте, автобус уже пішов? – запитав він. Лариса відвернулася, не відповівши. – Жіночко, вам що, важко сказати? – не вгавав незнайомець. – Якийсь автобус пішов хвилин п’ять тому… – відповіла Лариса. Чоловік сів на лавку. – Ну все! А ви теж спізнилися? – не заспокоювався він. – От же ж причепився! – подумала Лариса. Вона обсмикнула плащ і вирішила йти додому. – Ось, тримай! – раптом сказав незнайомець і поклав в руку Ларисі бутерброд з ковбасою. Жінка застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається