Життєві історії

Тетяна повернулася додому від своєї матері. Жінка нікого не стала попереджати про свій приїзд. До повернення чоловіка з роботи у квартирі прибрала, вечерю приготувала. – О, а ти вже повернулася? – здивувався Юрій, коли повернувся з роботи. – Так, – коротко відповіла дружина і продовжила займатися домашніми справами. Раптом у двері подзвонили. Тетяна пішла відкривати і побачила на порозі свою сусідку Наталю. – Ой, а ти вже повернулася? – сусідка явно не була готова зустріти Тетяну. – Так. А ти чому прийшла? – поцікавилася жінка. Але Тетяна навіть уявити не могла, чому сусідка вирішила завітати до їхньої квартири

– Мені доведеться найближчий місяць пожити у матері, – казала Тетяна чоловікові. – Ти ж розумієш, що їй після процедури буде потрібна допомога.

– Гаразд, – якось легко погодився Юрій.

– Настя не зможе до тебе постійно мотатися, у неї своя сім’я та робота, так що доведеться тобі поки що самостійно займатися побутом, – продовжувала Тетяна. – Я перед від’їздом приготую їжу та зроблю заготівлю із напівфабрикатів.

– Добре, – продовжував дивувати жінку своїм спокоєм Юрій.

Саме його реакція стала причиною переживань, тому що раніше чоловік влаштував би сварку і просив би уваги до себе. А зараз начебто навіть зрадів від’їзду дружини. Це пробудило в Тетяні неприємні підозри, і вона вирішила для власного заспокоєння встановити у великій кімнаті та кухні міні камери спостереження, рекламу яких вона часто бачила в інтернеті.

– Ну, ти й вигадала, – сміялася з неї дочка. – Ви з батьком майже тридцять років у шлюбі, а ти його в чомусь підозрюєш?

– Поки я піклуватимуся про твою бабусю, не хочу несподіванок, щось на душі не спокійно – чесно відповідала Тетяна.

Донька тільки сміялася, вважаючи матір дивачкою і не сприймаючи ситуацію всерйоз. Тетяна поїхала, чоловікові щодня дзвонила та станом справ цікавилася. Він розповідав про поточні турботи і швидше намагався завершити розмову. Перші дні після приїзду Тетяні було не до постійного моніторингу, бо весь час при матері була. Потім вирішила переглянути записи з камер і побачене їй не сподобалося.

– Учора ввечері до Юри у гості приходила Наталя, – обурено розповідала Тетяна подрузі телефоном. – Вони мило балакали, і вона явно не збиралася йти.

– Це та розлучена жінка, яка живе під вами? – намагалася згадати Людмила. – Ну так, вона приваблива дама, років на десять молодша за вас, але це не причина себе накручувати. Може, вона до тебе заходила, просто вдома не застала.

– Ми не подруги, щоб до мене ходити, і взагалі вона була в курсі мого від’їзду, я її в ліфті зустріла, коли на вокзал їхала, – обурювалася Тетяна.

– Не квапся з висновками і не влаштовуй сварки на рівному місці, – радила їй подруга. – Якщо Юрко дізнається про камери, йому це явно не сподобається.

Тетяна до порад подруги прислухалася та намагалася себе заспокоїти. Здоров’ям матері займалася, і думки погані від себе гнала. Але вони завзято поверталися, і за кілька днів жінка знову дзвонила подрузі, щоб виговоритися.

– Ти, уявляєш, вчора Наталка знову до нас приходила, з млинцями та варенням, – розповідала жінка. – Потім вони з Юрою чай розпивали на кухні і мило розмовляли цілий вечір.

– Поки нічого такого не відбувається, може вона справді хотіла його пригостити, – сумнівалася Людмила. – Але без контролю ситуацію залишати вже не можна.

– У тому й річ, Юрій не їсть мучне та солодке, бо підтримує форму, а тут уплітав за обидві щоки, – переживала Тетяна. – Мої млинці він не їсть ніколи, а тут уплітає!

Тепер у Тетяни душа була не на місці, і хотілося якнайшвидше повернутися додому. У пориві ревнощів вона навіть думала поговорити з донькою, щоб попросити її доглянути батька. Потім вирішила не вплутувати Настю і поки що їй нічого не розповідати.

– Я тут місця собі вже не знаходжу, але в найближчі два тижні не можу повернутися додому, – через сльози розповідала Тетяна подрузі чергову історію. – Учора мій чоловік, який вважає квіти порожнім і непотрібним витрачанням грошей притяг додому величезний букет.

– Може, він доньці захотів зробити сюрприз? – сама не вірила у таку теорію Людмила.

– Це точно не їй, я з Настею говорила, і вони весь цей час із батьком тільки телефоном спілкуються, – продовжувала Тетяна. – На цьому все не закінчилося, потім він убрався, вилив на себе половину флакона одеколону і пішов у невідомому напрямку.

Людмила радила Тетяні не розкриватись і далі мовчати про камери у квартирі. Жінка вирішила просто поговорити з чоловіком, ненароком, поцікавившись, як він проводить вільний час.

– Соціальні мережі гортаю, телевізор дивлюся чи просто гуляю у парку біля будинку, – розгубився після запитання Юрій.

– Один прогулюєшся? – Вирішила уточнити Таня.

– З безпритульними собаками та місцевими маргіналами, – навіть образився Юрій. – І взагалі, до чого такі питання. Все, як завжди, я не розумію причини твоєї зацікавленості цією темою.

Тетяна після розмови з чоловіком розпочала пошуки сусідки у соціальних мережах. Вона знайшла сторінку Наталії та побачила, що саме вчора у неї був День народження. Сусідка красувалася на тлі квітів та коробок із подарунками та в загальній масі квітів Тетяна побачила куплений чоловіком букет. Жінці було дуже прикро, чоловік не дарував їй квітів довгі роки, називаючи це марнотрацтвом. А тут сторонній жінці подарував такий гарний букет. Виявляється, це тільки їй було безглуздо дарувати квіти протягом 30-річного шлюбу…

Не встигла вона перетравити цю інформацію, як здобула нові причини для переживань.

– Ти уявляєш, учора Юрко дивився із сусідкою серіал у нас удома, – обурено розповідала вона подрузі.

– Дивна, звичайно, ситуація, але за фактом, вони ж не були піймані на гарячому, – міркувала Людмила. – Може Юрку без тебе нудно, сусідка теж одна, і вони один одного по-дружньому підтримують.

– Ага, звісно, ​​Юра непереносе серіали, і постійно з мене сміявся із цього приводу, – міркувала Тетяна. – А тут вони мило поводять вечір, наче пара.

У Людмили вже закінчилися аргументи та можливості для підтримки подруги. Тетяна збиралася ще десять днів побути з матір’ю, тільки та сама вирішила її додому відправити раніше.

– Я вже нормально почуваюся, – переконувала її Віра Петрівна. – Нема чого тобі тут сидіти, явно вже додому хочеш.

– Все нормально, я не хочу залишати тебе одну, та й відпустка ще не закінчилася, – не дуже впевнено говорила Тетяна.

– Я ж бачу, що ти собі місця не знаходиш, – зітхала жінка. – Їдь додому, все буде добре.

Тетяна нікого не стала попереджати про свій приїзд. До повернення чоловіка з роботи у квартирі прибрала та вечерю приготувала. Юрій, який повернувся ввечері, відреагував якось дивно на появу дружини. Тетяна не могла зрозуміти його розгубленість, яка потім змінилася якимось полегшенням. Вона займалася домашніми справами на кухні, а почувши дзвінок у двері, вирушила відчиняти, здогадуючись, хто саме там може бути.

– Ой, а ти вже повернулася? – явно була не готова до такої зустрічі Наталя. – Я просто зайшла спитати, чи все у вас нормально з інтернетом, бо в мене зник.

– Я повернулася додому і більше не збираюся їхати, – ледве стримувалась Таня. – Інтернет у нас є і попрошу у такий пізній час нас не турбувати.

– А ви зайняті, так? – посилено плескала віями сусідка. – Я не хотіла заважати, просто зайшла по-дружньому спитати.

– Я так і подумала, – крізь зуби продовжувала Тетяна. – Тільки смію нагадати, що у нас не довідкова, не кінозала і не місце паломництва, тож не треба сюди більше бігати.

Наталя швидко рушила додому, вирішивши, що Юрій розповів дружині про її візити. Самотня жінка так старанно залицялася до привабливого сусіда, а він все не міг зважитися на зближення. І як тільки їй здалося, що «фортеця» майже впала, з’явилася його дружина і все зіпсувала.

Наталя була не в собі, а Юрій справді відчув полегшення після приїзду дружини. Сусідка Наталя постійно натякала на можливість стосунків, фліртувала і поводилася зухвало. Він рішучі кроки сам не робив, але й не відштовхував її, залишаючи можливість фантазій.

Тетяна про сумніви чоловіка та сусідки не знала, але точно була впевнена, що більше його одного не залишить і в разі потреби влаштує сусідці добрячу сварку. Їй не хотілося думати, що чоловік, з яким пережито так багато, може її зрадити. Було простіше звинувачувати зухвалу Наталку, обминаючи її стороною і намагаючись навіть не зустрічатися у дворі, про всяк випадок. Тому що правду про наявність прихованих камер вона не могла розкрити, раптом вони стануть у нагоді в майбутньому.

Вам також має сподобатись...

Лідія Миколаївна сиділа в кімнаті і заколисувала маленького Михайлика. До її невістки Діани прийшла її подруга, і вони вирушили на кухню випити кави і побалакати. Михайлик швидко заснув, а бабуся пішла до ванної кімнати, вимити руки. Жінка тільки-но ввімкнула воду, як раптом, через суміжне з кухнею вікно, почула як Діана про щось розмовляє з своєю подругою. Невістка з гостею розмовляли досить гучно. Ліда прислухалася до розмови і застигла від почутого

Таїса смажила чебуреки, коли у двері подзвонили. На порозі стояв син з невісткою. – Андрію! – гукнула вона до чоловіка. – Діти приїхали! З кімнати вийшов Андрій Петрович. – У нас до вас є розмова, – одразу з порога заявив син. – Ну, розповідайте, що там у вас. Чай ставити? – заметушилися мама. – Став. Ми принесли тортик, – сказав син. Поки Таїсія готувала на стіл, син та невістка почали розмову з батьком у кімнаті. – Таїсо, йди сюди! – рапом вигукнув Андрій Петрович. – Тут таке сатлося! Таїса швидко прибигла в кімнату, вислухала сина та невістку і застигла від почутого

Марія прокинулася рано і одразу взялася готувати сніданок. – Ммм…, як смачно пахне, – сказав Сергій, зайшовши на кухню. – Ще трохи і будемо снідати, – усміхнулася дружина. Раптом у двері подзвонили. – Я відкрию, – сказав чоловік і вийшов в коридор. – Хто там Сергію? – спитала ніжним голосом Марія. Сергій не відповідав. Марія витерла руки, вийшла в коридор і побачила там незнайому жінку. – Привіт Марія, – раптом сказала вона. – Привіт. А ми знайомі? – здивувалася Марія. – Ні. Але нам давно пора познайомитися, – сказала гостя. Марія здивовано дивилася то на чоловіка, то на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Сергій Миколайович приїхав у рідне село, де він народився. Він вирішив попрощатися… Чоловік добре знав, що будинок його дитинства, був проданий покійними батьками, і давно вже знесений. Він припаркував машину неподалік від місцевого базарчика і вирушив у бік своєї рідної вулиці. По дорозі був квітковий кіоск. – Квітів купити, чи що? – раптом подумав Сергій Миколайович. Усередині кіоску сиділа продавчиня пенсійного віку. – Що шукаємо, юначе?! – грайливо звернулася вона до нього. – Дружині, чи коханці? Ой стривай, любий, це ти чи що?! – Не зрозумів? – здивувався Сергій Миколайович. Чоловік не знав, що й думати