Ірина любила ранки. Особливо, коли сонце тільки-но прокидалося. Вона зазвичай вставала раніше за всіх. Тихенько, щоб не розбудити чоловіка, вона йшла на кухню, готувала каву. Влаштувавшись на балконі з чашкою в руках, насолоджувалася цією короткою миттю спокою. Думала про майбутній день.
Що потрібно зробити? Останнім часом вони б думали, щоб дачу купити. На роботі передбачалася важлива презентація нового проєкту, над яким вона працювала останні кілька місяців. Від її успіху залежало багато. Ірина дуже хвилювалася. Зробила ковток кави. На дні чашки залишилося трохи гущі. Вона мимоволі задивилася на неї, намагаючись розгледіти знаки долі. Нерозумно, звичайно. Але в такі моменти хочеться вірити хоч у щось.
Її роздуми перервав звук телефону. Повідомлення від колеги «Хай щастить сьогодні! Ми віримо в тебе!».
Ірина посміхнулася. Приємно. Підтримка завжди важлива. Особливо зараз.
Павло вже прокинувся, готував сніданок. Омлет з беконом, її улюблений.
— Хвилюєшся? — спитав він.
Ірина кивнула.
— Та все буде нормально, — усміхнувся чоловік.
Після сніданку Ірина зібралася та вийшла з дому. Сонце вже високо. Місто жило своїм звичайним життям. Люди поспішали у своїх справах, машини сигналили. Десь вдалині чулася музика.
В офісі панувала метушня. Усі готувалися до презентації. Ірина пройшла до свого кабінету, ще раз перевірила матеріали. Все було готове. Вона глибоко зітхнула і вийшла до конференц-зали. Там вже зібралися інвестори. Серйозні люди в дорогих костюмах. Ірина почала. Голос спочатку трохи тремтів, але потім став твердим. Вона впевнено говорила. Презентація закінчилась. Ірина дивилася на інвесторів. Зараз ухвалять рішення. Тиша здавалася вічністю. І ось один із них, головний, усміхнувся і сказав:
— Ми в справі.
Ірина видихнула. Посмішка сама по собі розпливлася на обличчі. Проєкт, в який вона вклала стільки сил, отримав схвалення. Тепер вони точно зможуть купити дачу. Ірина подякувала інвесторам, відповіла на кілька запитань. Колеги кинулися вітати її, навіть хтось приніс напій. Відкрили просто у конференц-залі. Відсвяткували невелику, але яскраву перемогу.
Увечері Ірина, стомлена, але щаслива, повернулася додому. У коридорі її зустрів Павло. Теж привітав.
— Я знав, що ти впораєшся! Пишаюся тобою!
Ірина посміхнулася.
— Ходімо, я приготував вечерю, — сказав Павло.
Вони пройшли на кухню. Павло накрив на стіл, а Ірина розповіла, як відбулася презентація.
— Знаєш, — сказала вона, — один із них, найголовніший, спочатку був дуже скептично налаштований. Я вже думала, що все пропало. Але потім, коли я почала розповідати про фінансову модель, він раптом пожвавішав. Почав ставити запитання, уточнювати деталі. Я навіть трохи розгубилася спочатку. А потім зрозуміла, що йому справді цікаво. Він бачив потенціал у проєкті. І мене понесло!
Павло слухав. Він завжди був таким уважним та підтримуючим. За це Ірина його й кохала. Після вечері вона вирішила прийняти душ. Змити втому дня. Включила воду тепліше та розслабилася. Закінчивши, загорнулася в м’який рушник і пішла до спальні.
Але тут почула з кухні голос Павла. Він розмовляв із кимось телефоном. Ірина хотіла увійти, але не наважилася. Чоловік схвильовано говорив. Вона прислухалася.
— Ні, я ж казав тобі, що нічого не вийде. Не можу я зараз зустрітися… Так, я розумію… Ну, нічого не можу я зробити… Гаразд, поговоримо пізніше.
Павло поклав трубку і важко зітхнув.
Ірина застигла. У неї виникло погане передчуття. Хто дзвонив чоловікові? І чому він був так засмучений? Вона вирішила почекати, поки Павло вийде з кухні, і спитати його про все. Чоловік вийшов із похмурим обличчям. Він не помітив Ірину в коридорі. Пройшов повз неї до спальні.
— Павло, хто тобі дзвонив? – Запитала Ірина, пройшовши за ним.
Павло здригнувся і різко обернувся до дружини.
— Ніхто, — відповів він надто швидко.
— Не правда, я чула, що ти з кимось розмовляв. Ти був засмучений. Що сталося?
— Та так, робочі моменти, — відмахнувся Павло, намагаючись уникнути розмови. Він почав метушливо розстібати сорочку.
Ірина відчула, як усередині все стискається від хвилювання. Обман, хай навіть маленький і, здавалося б, незначний, але настільки неприємний.
— Павло, не треба мене обманювати. Я чую, що щось не так. Розкажи, що сталося.
Павло мовчав. Відвернувся до вікна, ховаючи очі. Ірина підійшла до чоловіка і поклала руку тому на плече.
— Будь ласка, — тихо промовила вона. – Я ж переживаю.
Павло тяжко зітхнув, потім обернувся.
— Іро, я… не знаю, як тобі сказати… — він затнувся. — Це… стосується моєї колишньої дружини.
У Ірини перехопило подих. З колишньою дружиною у Павла стосунки були складні. Вони розлучилися кілька років тому, але іноді Катя нагадувала про себе. Просила то грошей, то допомоги.
– Що там у неї? – запитала Ірина.
— Проблеми… фінансові. Вона просить у мене грошей. Багато грошей.
– І що ти?
– Я не знаю. У мене стільки нема. А вона… каже…
— Що? — голос Ірини здригнувся.
Павло мовчав, смикаючи гудзик на сорочці.
— Вона сказала, що якщо я не допоможу їй з грошима… то розповість щось, що може зруйнувати мою репутацію. І це може нашкодити не тільки мені, а й нашій родині.
Ірина насупилась.
— Павло, що вона може такого розповісти? — наполегливо спитала вона. – Ти щось приховував від мене?
Павло знову замовк. Зважував слова.
– Це стара історія, – нарешті сказав він. — Я тоді не був із тобою. Це було ще до нашого знайомства. Катя щось випадково дізналася. Може здатися двозначним, якщо вийде назовні. Я не хотів би вдаватися до деталей, але це пов’язано з моєю роботою.
Ірина дивилася на чоловіка.
— Ти хочеш сказати, що вона крутить тобою, щоб отримати гроші? — спитала вона.
Павло кивнув головою.
— Я намагався пояснити, що зараз не можу дати стільки, скільки вона просить. Але Катя просто не хоче слухати.
Ірина відчула, як у накочкється гнів.
– Павло, чому ти не сказав мені про це раніше? Ми ж сім’я. Ти міг би довіритись мені.
Чоловік зітхнув.
— Це ж минуле. І я не хотів тебе втягувати. Ти щойно досягла такого успіху на роботі, у тебе все складається.
– Послухай, Павло. Ми з тобою одна команда. Якщо ти маєш проблеми, вони стосуються і мене. Подумаймо, що можна зробити. Адже вона не може нескінченно просити гроші. А тепер скажи, скільки їй потрібно?
Павло зам’явся.
— Вона просить чималу суму. Але я думаю, треба звернутися до адвоката.
Ірина кивнула. Вона не дозволить нікому ставити під загрозу їхню родину. І якщо потрібно, зустрінеться віч-на-віч з Катериною.
Ірина провела безсонну ніч. Вранці насамперед вона зателефонувала адвокату, якого порекомендувала їй подруга. Потім зв’язалася з Катею. Та відповіла майже одразу:
– Добре. Але май на увазі, моє терпіння закінчується.
Рівно опівдні з’явилася Катерина. Виглядала вона бездоганно. Дорогий одяг, ідеальна укладка.
— Ну, готова розщедритися? — без передмов запитала Катерина, сідаючи навпроти Ірини.
Трохи побалакали. Ірина запитала, чи має Катерина якісь докази махінацій Павла.
Катя дістала з сумки флешку.
– Тут все. Документи, листування. Достатньо, щоб Павлу довелося дуже туго.
— Ну, подивимося. Мій адвокат усе перевірить.
— Думаєш, боюся? — Катя засміялася. — Мені нема чого втрачати. А ось Павлу…
– Думай, що хочеш, – спокійно відповіла Ірина. — Але я не дозволю тобі зруйнувати сім’ю.
Інформація з флешки виявилася навіть гіршою, ніж Ірина передбачала. Так, Павло був втягнутий у сумнівну угоду багато років тому. Але він не був головним організатором.
А пішаком у чужій грі. Катя блефувала. Вона не мала достатньо доказів, щоб серйозно нашкодити Павлу. Але вона могла зіпсувати йому репутацію, якщо роздмухує скандал. Разом із адвокатом розробили план дій. Вирішили не платити Катерині жодної копійки. Натомість зібрали докази проти колишньої дружини Павла.
Катю притягнули до відповідальності. Історія, звісно, набула деякого розголосу. Були неприємні розмови, плітки. Але Павло зміг довести свою невинність. А Ірина переконалася, що їхня любов найсильніша.
Дачу вони таки купили.
