Життєві історії

Сашко був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Він подивився на екран мобільного, дзвонив батько. – Ти бабусю кликати на весілля збираєшся? – одразу запитав у сина Олексій. – Ні, – рішуче відповів Сашко. – Чому? – здивувався батько. – Вона сьогодні приходила, і питала коли ти її покличеш на весілля. – На моєму весіллі її не буде! – рішуче повторив син. – Тим більше, після того, що вона зробила! – Ти про що? Що вона зробила? – здивовано запитав Олексій у сина, не розуміючи, що відбувається

– Онук одружується, а чому я не в курсі? – Лідія Анатоліївна з порога пред’явила претензії невістці та синові.

Ганна та Олексій переглянулись і почервоніли. Вони й самі не знали, що їхній син нічого не сказав бабусі про своє одруження.

– Чому мовчите? Не знаєте, що сказати? – Лідія Анатоліївна роззулася та пройшла на кухню.

– Сашко начебто поки що взагалі ще нікого не кликав, – Ганна вирішила виправдати сина.

– А я маю дізнатися про одруження онука тільки в той момент, коли він мене запросить? – посміхнулася свекруха. – Наперед не можна мені сказати? Добре він, молодий і не розумний, але ж ви все давно знали? – Додала вона і хитро примружилася.

– Мамо, ми самі дізналися лише пару днів тому, – зніяковівши під пильним поглядом матері, відповів Олексій.

Ганна вирішила промовчати і не нагадувати Лідії Анатоліївні про справжню причину такої поведінки онука.

Сашкові було за що ображатися на бабусю, з якою останні три роки він практично не контактував.

На те він мав свої причини. Кілька років тому у Сашка з Лідією Анатоліївною стався конфлікт, який і спричинив те, що бабуся і онук стали один одному чужими.

Перед вступом до ВНЗ хлопець приїхав до села до Лідії Анатоліївни, щоб допомогти їй із городом.

Жінка зустріла Сашка в порозі і тут же накинулася зі звинуваченнями та сваркою.

– Довге волосся відростив? Ти хто у нас? Дівчина? Ще й у пучок взяв! Тьху ти! Дивитись на тебе не можу! Тепер ти ще й може не одружишся ніколи? І замість дружини приведеш до нашого дому чоловіка? – сипала Лідія Анатоліївна.

Хлопець вирішив не мовчати і заступився за себе та свій зовнішній вигляд, що, звісно, ​​не сподобалося бабусі.

Слово за слово, і Лідія Анатоліївна взяла з шафи баночку із зеленкою та вилила вміст на волосся онука.

Після цього Сашко кілька років не спілкувався з жінкою, вирішивши викреслити її зі свого життя.

Лише на прохання батька, стиснувши зуби, він став вітати Лідію Анатоліївну у свята.

Саме тому Ганна не особливо здивувалася, коли свекруха заявила про те, що нічого не знає про прийдешнє одруження онука.

Трохи побурчавши, Лідія Анатоліївна зазбиралася додому. У порозі вона упустила фразу:

– Дарувати ще щось доведеться Сашку. Не люблю ці свята.

Як тільки мати зникла за дверима, Олексій одразу ж накинувся з докорами на дружину.

– Подзвони синові і скажи, щоб покликав бабусю на весілля.

– Подзвони сам! – відповіла жінка.

– Він досі ображається на неї через зеленку? – засудливо пробурчав Олексій.

– Хіба ти не ображався б на його місці? – поцікавилася у чоловіка Ганна.

– Ні звичайно. Що такого сталося, що він досі ображається? – заперечив чоловік.

– Ти, мабуть, забув, що він через це сидів два тижні вдома? – нагадала жінка.

– Посидів трохи, і що з того? – нерозумно посміхнувся Олексій. – Прям такий образливий, – додав він і сам потягнувся до телефону.

Олександр прийняв дзвінок від батька майже відразу. Привітавшись із сином, чоловік запитав:

– Ти бабусю кликати на весілля збираєшся?

– Ні, – рішуче відповів син.

– Чому? Все ще ображаєшся на неї? Ти ж чоловік, а поводиться як жінка, – спробував натиснути на Сашка батько.

– У тебе не вийде подібними словами переконати мене покликати її на своє весілля, – хлопець зупинив усі спроби Олексія переконати його. – Бабусю я кликати на весілля не стану!

– Ти розумієш, що вона образиться? – Чоловік зробив нову спробу переконати сина.

– Мені все одно. Треба було думати про це, коли вона зробила мені таке і називала мене…

– Вона літня людина, її можна зрозуміти і пробачити, – наполягав на своєму Олексій. – Що тобі варте запросити її? Так не можна чинити з ріднею!

– Тату, пам’ятається мені, ми самі оплачуємо з майбутньою дружиною своє весілля, тож і нам вирішувати, кого кликати, а кого ні! – суворо зауважив Сашко.

– Подумай таки ще раз добре, – не здавався чоловік. – Образити легко…

– Мені час, – син різко зупинив розмову з батьком і, попрощавшись, поклав слухавку.

Після Олексій зробив ще кілька спроб натиснути на Сашка, але вони закінчувалися нічим. У результаті чоловік вирішив піти іншим шляхом.

– Якщо ти не запросиш бабусю на весілля, я теж не прийду! – Знову зателефонував синові Олексій.

– Не приходь, я нікого не переконую, – байдуже відповів хлопець. – Мені двадцять два роки, ти не маєш жодного права просити мене робити те, що ти хочеш.

Олексій зрозумів, що син не відступить і змирився із його рішенням. Кілька разів за цей час йому дзвонила мати і питала з приводу весілля онука.

– Вони святкуватимуть лише молоддю, – обманув Лідії Анатоліївну чоловік.

– Ну й добре, – жінка навіть, здавалося, була рада тому, що урочистостей не буде.

Про те, що чоловік обманув матір, Ганна дізналася тільки на весіллі, коли Олексій відкликав її та сина набік і попросив не викладати фотографії з весілля у соціальні мережі.

– Це ще чому? – насупився Олександр.

– Щоб твоя бабуся не знала, що ми теж були на весіллі, – охоче пояснив чоловік. – Вона сильно образиться на всіх нас, дізнавшись, що не покликали лише її.

– Ну давай, будемо ще під неї підлаштовуватися! – обурено сплеснула руками жінка. – Нехай для Лідії Анатоліївни це стане уроком! Нехай вона згадає, чому її не покликали!

– Вам так складно не викладати фотографії із весілля? – твердив те саме Олексій. – Дуже хочете образити мою маму? До кінця життя пам’ятатимете те, що ви зробили?

– Не збираюся я ні від кого ховатися, – скривилася Ганна. – Досить командувати!

– Тоді мене не буде на жодній фотографії! – рішуче заявив чоловік. – Якщо що, то скажу їй, що не ходив на весілля!

– Заради Бога! – Жінка закотила очі і сплеснула руками. – Мені сорок три роки, а я ховатимусь від твоєї мами. Сміх просто! Ти поводиться як маленький хлопчик, який переживає, що його насварить мама!

Замість відповіді Олексій відмахнувся від дружини та подався до гостей. Однак уникнути попадання під об’єктив фотокамери йому не вдалося.

За кілька днів Лідія Анатоліївна побачила фотографії з весілля і влаштувала синові сварку.

– Мене, виходить, тільки не запросили?!  – обурюючись, нарікала жінка.

– Сашко не захотів тебе кликати через минулу витівку, – вирішив виправдатися Олексій.

– Ну треба ж, який образливий. Точно, як жінка! – не витримала Лідія Анатоліївна. – Права я була тоді. Треба було прийти на весілля і знову провчити його!

Слова матері здивували чоловіка. Він раптом подумав, що син правильно зробив, що не покликав бабусю на весілля.

Вам також має сподобатись...

– Надю, ти допомагати збираєшся? – гукнула Ліда до доньки, зайшовши в будинок. Надія мовчала. Ліда зайшла в кімнату до Наді і помітила, що та збирає сумку. – А ти це куди? – здивувалася мати. – До Марини до міста поїду, на день народження, – усміхнулася Надя. – Ага, до Марини значить, ну-ну, – Лідія Іванівна поправила хустку на голові. – Я ненадовго, мамо, приїду і допоможу тобі, – ніби виправдовуючись, додала Надя.  Ага…, – прошепотіла Ліда, і вже голосніше, додала. – Доню, я все знаю! – Мамо, ти це про що? – Надя здивовано дивилася на матір, нічого не розуміючи

Рита збиралася на весілля сестри. – Світлано, ще десять хвилин і ми будемо готові! – сказала Рита, бігаючи по квартирі. – Слухай, – підійшла до неї сестра. – Тут така справа. Ми не чекали на дядька Василя. Він і не планував бути, але от приїхав. І ще й з дружиною. Розумієш, ви не їдете з нами, – раптом сказала Світлана. Рита застигла від здивування

Оля та Ілля запросили своїх батьків у гості. Сьогодні вони оголосять про своє весілля. Оля накрила святковий стіл, все було готово. Першими прийшли батьки нареченого. За пів години зʼявилися і батьки Олі. Сіли за стіл, познайомилися, трохи поговорили.  – Ми збираємось одружитися! – після чергового тосту голосно промовив Ілля. Батьки відразу притихли. – Що? Хіба хтось проти? – поцікавився Ілля, впіймавши на собі розгублені погляди. – Ні. Просто, якщо свати будуть на весіллі, ми не прийдем! – раптом сказала мати нареченого. – Як не прийдете, чому? – Ілля з Олею здивовано переглянулися між собою, не розуміючи, що відбувається

Валентина зі Степаном вже були на пенсії, коли почали зустрічатися. Степан допомагав їй у всьому – зробити ремонт у квартирі, купити продуктів, звозити куди треба на своїй старенькій машині. Так вони прожили вісім щасливих років. Валентина аж помолодшала і погарнішала. А одного дня до Валі прийшов її колишній чоловік Борис. Він був слабий і постарілий. Валя не знала, що й робити