Життєві історії

Сашко був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Він подивився на екран мобільного, дзвонив батько. – Ти бабусю кликати на весілля збираєшся? – одразу запитав у сина Олексій. – Ні, – рішуче відповів Сашко. – Чому? – здивувався батько. – Вона сьогодні приходила, і питала коли ти її покличеш на весілля. – На моєму весіллі її не буде! – рішуче повторив син. – Тим більше, після того, що вона зробила! – Ти про що? Що вона зробила? – здивовано запитав Олексій у сина, не розуміючи, що відбувається

– Онук одружується, а чому я не в курсі? – Лідія Анатоліївна з порога пред’явила претензії невістці та синові.

Ганна та Олексій переглянулись і почервоніли. Вони й самі не знали, що їхній син нічого не сказав бабусі про своє одруження.

– Чому мовчите? Не знаєте, що сказати? – Лідія Анатоліївна роззулася та пройшла на кухню.

– Сашко начебто поки що взагалі ще нікого не кликав, – Ганна вирішила виправдати сина.

– А я маю дізнатися про одруження онука тільки в той момент, коли він мене запросить? – посміхнулася свекруха. – Наперед не можна мені сказати? Добре він, молодий і не розумний, але ж ви все давно знали? – Додала вона і хитро примружилася.

– Мамо, ми самі дізналися лише пару днів тому, – зніяковівши під пильним поглядом матері, відповів Олексій.

Ганна вирішила промовчати і не нагадувати Лідії Анатоліївні про справжню причину такої поведінки онука.

Сашкові було за що ображатися на бабусю, з якою останні три роки він практично не контактував.

На те він мав свої причини. Кілька років тому у Сашка з Лідією Анатоліївною стався конфлікт, який і спричинив те, що бабуся і онук стали один одному чужими.

Перед вступом до ВНЗ хлопець приїхав до села до Лідії Анатоліївни, щоб допомогти їй із городом.

Жінка зустріла Сашка в порозі і тут же накинулася зі звинуваченнями та сваркою.

– Довге волосся відростив? Ти хто у нас? Дівчина? Ще й у пучок взяв! Тьху ти! Дивитись на тебе не можу! Тепер ти ще й може не одружишся ніколи? І замість дружини приведеш до нашого дому чоловіка? – сипала Лідія Анатоліївна.

Хлопець вирішив не мовчати і заступився за себе та свій зовнішній вигляд, що, звісно, ​​не сподобалося бабусі.

Слово за слово, і Лідія Анатоліївна взяла з шафи баночку із зеленкою та вилила вміст на волосся онука.

Після цього Сашко кілька років не спілкувався з жінкою, вирішивши викреслити її зі свого життя.

Лише на прохання батька, стиснувши зуби, він став вітати Лідію Анатоліївну у свята.

Саме тому Ганна не особливо здивувалася, коли свекруха заявила про те, що нічого не знає про прийдешнє одруження онука.

Трохи побурчавши, Лідія Анатоліївна зазбиралася додому. У порозі вона упустила фразу:

– Дарувати ще щось доведеться Сашку. Не люблю ці свята.

Як тільки мати зникла за дверима, Олексій одразу ж накинувся з докорами на дружину.

– Подзвони синові і скажи, щоб покликав бабусю на весілля.

– Подзвони сам! – відповіла жінка.

– Він досі ображається на неї через зеленку? – засудливо пробурчав Олексій.

– Хіба ти не ображався б на його місці? – поцікавилася у чоловіка Ганна.

– Ні звичайно. Що такого сталося, що він досі ображається? – заперечив чоловік.

– Ти, мабуть, забув, що він через це сидів два тижні вдома? – нагадала жінка.

– Посидів трохи, і що з того? – нерозумно посміхнувся Олексій. – Прям такий образливий, – додав він і сам потягнувся до телефону.

Олександр прийняв дзвінок від батька майже відразу. Привітавшись із сином, чоловік запитав:

– Ти бабусю кликати на весілля збираєшся?

– Ні, – рішуче відповів син.

– Чому? Все ще ображаєшся на неї? Ти ж чоловік, а поводиться як жінка, – спробував натиснути на Сашка батько.

– У тебе не вийде подібними словами переконати мене покликати її на своє весілля, – хлопець зупинив усі спроби Олексія переконати його. – Бабусю я кликати на весілля не стану!

– Ти розумієш, що вона образиться? – Чоловік зробив нову спробу переконати сина.

– Мені все одно. Треба було думати про це, коли вона зробила мені таке і називала мене…

– Вона літня людина, її можна зрозуміти і пробачити, – наполягав на своєму Олексій. – Що тобі варте запросити її? Так не можна чинити з ріднею!

– Тату, пам’ятається мені, ми самі оплачуємо з майбутньою дружиною своє весілля, тож і нам вирішувати, кого кликати, а кого ні! – суворо зауважив Сашко.

– Подумай таки ще раз добре, – не здавався чоловік. – Образити легко…

– Мені час, – син різко зупинив розмову з батьком і, попрощавшись, поклав слухавку.

Після Олексій зробив ще кілька спроб натиснути на Сашка, але вони закінчувалися нічим. У результаті чоловік вирішив піти іншим шляхом.

– Якщо ти не запросиш бабусю на весілля, я теж не прийду! – Знову зателефонував синові Олексій.

– Не приходь, я нікого не переконую, – байдуже відповів хлопець. – Мені двадцять два роки, ти не маєш жодного права просити мене робити те, що ти хочеш.

Олексій зрозумів, що син не відступить і змирився із його рішенням. Кілька разів за цей час йому дзвонила мати і питала з приводу весілля онука.

– Вони святкуватимуть лише молоддю, – обманув Лідії Анатоліївну чоловік.

– Ну й добре, – жінка навіть, здавалося, була рада тому, що урочистостей не буде.

Про те, що чоловік обманув матір, Ганна дізналася тільки на весіллі, коли Олексій відкликав її та сина набік і попросив не викладати фотографії з весілля у соціальні мережі.

– Це ще чому? – насупився Олександр.

– Щоб твоя бабуся не знала, що ми теж були на весіллі, – охоче пояснив чоловік. – Вона сильно образиться на всіх нас, дізнавшись, що не покликали лише її.

– Ну давай, будемо ще під неї підлаштовуватися! – обурено сплеснула руками жінка. – Нехай для Лідії Анатоліївни це стане уроком! Нехай вона згадає, чому її не покликали!

– Вам так складно не викладати фотографії із весілля? – твердив те саме Олексій. – Дуже хочете образити мою маму? До кінця життя пам’ятатимете те, що ви зробили?

– Не збираюся я ні від кого ховатися, – скривилася Ганна. – Досить командувати!

– Тоді мене не буде на жодній фотографії! – рішуче заявив чоловік. – Якщо що, то скажу їй, що не ходив на весілля!

– Заради Бога! – Жінка закотила очі і сплеснула руками. – Мені сорок три роки, а я ховатимусь від твоєї мами. Сміх просто! Ти поводиться як маленький хлопчик, який переживає, що його насварить мама!

Замість відповіді Олексій відмахнувся від дружини та подався до гостей. Однак уникнути попадання під об’єктив фотокамери йому не вдалося.

За кілька днів Лідія Анатоліївна побачила фотографії з весілля і влаштувала синові сварку.

– Мене, виходить, тільки не запросили?!  – обурюючись, нарікала жінка.

– Сашко не захотів тебе кликати через минулу витівку, – вирішив виправдатися Олексій.

– Ну треба ж, який образливий. Точно, як жінка! – не витримала Лідія Анатоліївна. – Права я була тоді. Треба було прийти на весілля і знову провчити його!

Слова матері здивували чоловіка. Він раптом подумав, що син правильно зробив, що не покликав бабусю на весілля.

Вам також має сподобатись...

Олег сидів на кухні за столом і їв борщ. Раптом на порозі зʼявилася його дружина Ілона. – Олеже, ти мені все життя зіпсував! – несподівано почала вона. Олег здивовано відклав ложку вбік. – Так? – перепитав він. – І чим же ж, цікаво? Тим що одружився з тобою? – Саме так! У мене такі плани були. Ех… – Знаєш, Ілоно, я думаю, що тобі гріх скаржитися на своє життя… – Ти по продукти сходив? – запитала дружина. – А одяг розвісив? Як мені це вже набридло. Все на мені! – Невже? – Олег раптом скочив з-за столу і вирішив діяти

– Вікторе, з ким ти щойно розмовляв? – Ганна загадково дивилася на чоловіка. – Коли? – спитав Віктор. – Я щойно бачила з вікна, як ти розмовляв із якоюсь цікавою жінкою. Хто вона? – не вгамовувалася дружина. – Ах, ти про це? – нарешті дійшло до Віктора. – То це ж наша сусідка. – Сусідка? Дивно. Раніше, я цієї сусідки не бачила, – здивувалася Ганна

На кухні чувся звук чашок і ложок. – Видно, бабуся Оля вже встала, – подумала Марійка. Аромат випічки розбудив її. – Сьогодні ж Світле Воскресіння! Видно це бабуся Оля спекла паску з родзинками! – вирішила Марійка. Вона відкинула ковдру і розплющила очі. – Господи Ісусе, та як же це я таке собі понавигадували?! – Марія Михайлівна присіла на ліжку. – Давно бабусі моєї нема вже… Насниться ж… Марія Михайлівна тихенько пройшла на кухню. Вона привідкрила двері і застигла на порозі. – Господи, хто це сюди приніс?! – ахнула жінка нічого не розуміючи

Віра ще спала, коли у двері подзвонили. Жінка подивилася на будильник – сьома ранку. – Може, сусіди? Чи сталося щось? – крутилось у неї в голові, поки вона квапливо одягала халат і йшла до дверей. Дзвінок повторився. Віра відкрила і побачила на порозі свою тітку Люду. – Щось сталося? – здивовано запитала Віра. – Віро, а ти, що, спала? – похитала головою тітка Люда. – Я до тебе у справі! – У якій ще справі?- не зрозуміла Віра. Тітка Люда зайшла в коридор, сіла на пуф і все розповіла племінниці. Віра вислухала її і застигла від почутого