Життєві історії

В Ольги не стало мами. Вона дуже сумувала, як і її батько – Ігор Борисович. Чоловік залишився сам… В Ольги була обідня перерва. Вони з колегою Валентиною пішли в кафе, яке було поряд з роботою. Вмостившись за столиком, Ольга зробила замовлення і раптом у дальньому кутку зали побачила… Свого батька! Він був не один, а з якоюсь жінкою, явно молодшою ​​за нього… Обличчя тієї жінки не було видно. А ось задоволене обличчя батька Ольга бачила добре! Вони щось обговорювали, сміялися, а жінка гладила батька по руці… Ольга оторопіла. – Як це розуміти?! – тільки й подумала вона

Ольга вийшла з кабінету лікаря сама не своя. Їй сказали, що її син Сашко дуже слабий. Допоможуть якісь процедури, але таке зараз мало хто робить…

Отак живеш, радієш життю, і тут раз – і такі новини.

Ольга вийшла на вулицю. Дорогою до свого будинку, жінка вирішила зайти в церкву.

Останнім часом вона часто там бувала. Замовляла панахиди за мамою, якої не стало чотири місяці тому.

Батько, Ігор Борисович, залишився сам. Чоловік дуже сумував, як і Ольга.

Вона часто приїжджала до нього в гості, намагалася відволікти від сумних думок.

У церкві Ольга поставила свічки і палко помолилася Богородиці за здоров’я сина.

Вона просила душевних сил для себе і скоріше знайти лікарню і лікаря, який погодиться провести потрібні процедури.

Бо ж життя сина може закінчитися будь-якої хвилини, незважаючи на те, що в цілому він почувається добре.

Як же ж це важко, жити в такому напруженні…

…Увечері, коли чоловік Ольги прийшов з роботи, вона все йому розповіла. Дмитро всіляко підтримував дружину і запевняв, що все буде добре, вони обов’язково знайдуть потрібного фахівця. Ольга підбадьорилася. Бо ж удвох всі випробування проходити легше…

Синові поки що вони вирішили нічого не говорити. Згодом по факту вже скажуть, коли домовляться про все. Можливо, доведеться шукати і за кордоном, потрібні будуть гроші, треба підготуватися до цього…

…Через кілька днів в обідню перерву Ольга пішла з колегою Валею в кафе, яке знаходилося поряд з її роботою.

Вмостившись за столиком, Ольга зробила замовлення і раптом у дальньому кутку зали побачила…

Свого батька!

Він був не один, а з якоюсь жінкою, явно молодшою ​​за нього…

Обличчя тієї жінки було не видно. А ось задоволене обличчя батька Ольга бачила добре.

Вони щось обговорювали, сміялися, і жінка гладила батька по руці.

Ольга оторопіла. Як це розуміти?! Батько зустрічається вже з якоюсь жінкою? Так швидко?

Два дні тому вона розмовляла з ним, обговорювали процедури для Сашка, він пообіцяв допомогти грошима.

І натяку не було на те, що в нього хтось є.

– Олю, ти чого? Привида побачила, чи що? – засміялася Валя.

– Там… Батько… З якоюсь молодою жінкою…. Я к це так?

– А що ж ти хотіла? Чоловіки довго не можуть жити одні. Ось і він зустрів видно когось, а може, й раніше вони були знайомі. А може, це взагалі не його жінка… А ти накрутила собі. Підійди до них, привітайся, і все дізнаєшся!

– Ні, не хочу, і не можу. Переживаю, що наговорю зайвого, а потім шкодуватиму. Треба заспокоїтись. Апетит зник одразу. Валю, а мами ж зовсім недавно не стало. Як він міг?..

– Та годі тобі. Самотньо людині. У нас сусід он через 40 днів після того, як не стало його дружини, привів нову. Та ще й з дитиною. І нічого, живуть собі добре.

– Ой, досить… Увечері подзвоню йому, і просто запитаю…

…Але батько подзвонив сам. Ольга мила посуд після вечері, чоловік дивився телевізор. Побачивши батькове ім’я на екрані телефону, Жінка розгубилася.

– Алло, дочко, привіт! У мене тут така новина… Хочу познайомити тебе з деким…

– Привіт, – сказала Ольга. – З тією самою жінкою, з якою ти сьогодні сидів у кафе?

– А що ж ти не підійшла, коли побачила нас?! Там би й познайомилися… Коротше, завтра вихідний, чекаю вас на дванадцяту годину в себе вдома. Все поясню й розповім.

І він скинув виклик…

– Олю, хто там дзвонив? Не з лікарні? Бо ж обіцяли тобі передзвонити…

– Ні, Дмитрику. Це тато мій дзвонив. Запросив завтра у гості на обід. Хоче познайомити нас з новою жінкою.

– Олю, та не гнівайся ти… Всяке буває в житті… Ми ж не знаємо, що в нього в душі коїться. Не треба його осуджувати.

– Господи, та що ж все так навалилося? Син, тепер тато ось дивує…

– Треба йти. Сваритися з рідним батьком – це не діло. Схвалити його вибір потрібно. Як би не було важко.

Напевно, чоловік мав рацію. Життя продовжується, і батькові потрібна поряд рідна душа. Але якось все одно було прикро за маму… Хоч би рік почекав. Навіщо так скоро?

Наступного дня Ольга з чоловіком вирушили в гості. Син не захотів іти – пішов гуляти з друзями.

Настрою не було – Ольга переживала за Сашка. Лікарня поки не знайдена, а тут ще й зараз доведеться знайомитися з цією жінкою. У квартирі, де все ще нагадує про маму…

– Проходьте, все готово! – зустрів їх батько. – Наталя допомогла мені накрити на стіл!

Їх вийшла зустрічати висока симпатична жінка. Ольга аж стрепенулася від несподіванки – так вона була схожа на тата, тільки з довгим волоссям і молодша.

Треба ж, підібрав як…

– Здрастуйте Ольго й Дмитро. Мене звуть Наталя. Приємно познайомитися.

– Здрастуйте, Наталю…

Сказати «взаємно» Ольга не змогла. Не вміла брехати.

– Сідайте за стіл. Давайте вип’ємо ігристого. Я зараз виголошу промову, – батько був трохи схвильований.

– Справа в тому, що Наталя моя дочка, – раптом заявив він. – Старша, виходить…

Ольга здивовано подивилася на нього і на Наталю. Що це за новини?! Перший раз вона чує, що батько мав дочку…

– Я й сам був вражений, дочко. Наталя сама мене знайшла. До зустрічі з твоєю мамою, я зустрічався з Іриною, ми навіть планували одружитися. Але потім вона мене покинула, сказала, що я їй зрадив.

Начебто, їй хтось сказав, що я маю іншу дівчину. Але це було неправдою. Я любив Ірину і ніколи їй не зраджував.

У результаті я поїхав у інше місто, де й познайомився потім з твоєю мамою. Про Ірину потім чув, що вона вийшла заміж. Але мені не було вже діла до її життя.

І ось через стільки років з’явилася Наталя…

– Дозвольте я продовжу далі… Справа в тому, що я все життя вважала батька іншою людиною. Не зовсім порядним, що він гульбанив, брав гроші з дому, і тому його мама і виставила.

На жаль, вона занедужала. Перед її відходом мама зізналася, хто мій справжній батько. Виявилося, що подруга заздрила її щастю і набрехала тоді про батька.

Мама повірила і виставила його. Переживала, звісно, але зраду пробачити не могла. Потім дізналася, що вагітна. І швидко вискочила заміж за сусіда, який завжди бігав за нею. Він так і не зрозумів, що дитина не його. І мама мовчала всі ці роки…

Після поминок я одразу почала шукати батька, і таки знайшла. І ось я тут…

– Ой… А я подумала, що ти… Нова жінка мого батька! – Ольга полегшено видихнула.

– Ні, дочко, я навряд чи зійдуся з кимось, Ганнусю мою ніхто не замінить…

– Ольго, батько розповів мені про ситуацію з вашим сином. Я лікар, у нас із чоловіком своя приватна клініка, її ще його батько заснував. Мені треба переглянути документи, обстеження, можливо, я зможу допомогти. Зв’язки теж у мене є.

– Справді?! Це було б чудово… Ми вже обдзвонили кілька лікарень, не хоче ніхто братися…

– Чим зможу, тим і допоможу… Сестро…

Ольга й Наталя вийшли з-за столу і обійнялися. Отак несподівано Ольга знайшла сестру…

…Через рік на ювілеї батька зібралися родини Ольги й Наталії. Та приїхала з чоловіком і сином.

Процедури Сашку успішно зробили у клініці, з якою домовилася Наталя.

У її клініці таке не робили.

Тепер Сашко був здоровий!

Ольга регулярно ходила у церкву і дякувала Богородиці.

Бо ж усе, що трапилося, не інакше, як Божим задумом і не назвеш.

Завдяки щирій молитві і золотим рукам лікарів її син був живий і здоровий!

Завжди в житті треба вірити в краще…

Вам також має сподобатись...

Наталя привела сина Іванка до баби Ганни. Бабусю вона знайшла по оголошенню. Баба Ганна мала побути з Іваном до вечора. – Ось вам мій номер телефону, – сказала Наталя. – Іванку, сьогодні ти побудеш з цією бабусею, – сказала вона сину. Якщо що – дзвони. Наталя швидко поцілувала сина і поспішила на роботу… Цілий день вона працювала як у тумані, і постійно чекала дзвінка сина. Але Іванко чомусь вперто не хотів їй дзвонити… Після роботи Наталя прийшла по Іванка. Вона думала, що він, уже зібраний, чекатиме біля дверей. Але все було не так… У дверях стояла тільки баба Ганна! Наталя застигла від здивування

В чоловіка Надії був ювілей. Святкували у шикарному ресторані. Запросили багато гостей, всі вітали Романа, говорили тости, дарували подарунки. Свято було в самому розпалі, коли двері ресторану відкрилися і в святкову залу увійшла якась дівчина. Гості миттю на неї глянули, і відразу відвернулися, вирішивши, що вона просто помилилася дверима. Але дівчина прийшла туди, куди треба. Озирнувшись, вона пішла до мікрофона. – Усім добрий вечір! – вимовила дівчина в мікрофон. – Це хто? – запитала Надя в чоловіка. Роман повернув погляд в бік сцени, придивився до непроханої гості і…ахнув від побаченого

Віра вирішила зробити сестрі Наталі сюрприз. Вона купила її улюблений пиріг і приїхала в гості раніше призначеного часу. Підійшовши до дверей, Віра дістала ключ, який Наталя дала їй “про всяк випадок”. В будинку була напівтемрява. Звідкись чулася тиха музика… – Наталю?! – тихо покликала Віра, заходячи в коридор. Відповіді не було, але з вітальні чулися якісь голоси. Усміхаючись, Віра попрямувала на звук, відчуваючи, як зрадіє сестра її несподіваному візиту. Вона вже відкрила рота, щоб сказати, що вона тут, як раптом коробка з пирогом вислизнула з рук і опинилася на підлозі. Віра застигла на порозі вітальні від побаченого

Ганна прокинулася від того, що її безцеремонно трусили за плече. – Ганнусю, прокинься, мені потрібно в тебе дещо спитати! – звучав просто біля вуха хрипкий голос. – Га?.. Що?.. Хто це?.. – пробурмотіла вона невдоволеним сонним голосом. – Як це хто? Це я, Борис! – вигукнув обурено чоловік. – Ганно, прокинься негайно! – Що таке? – ніяк не могла прокинутися дружина. – Я хочу дізнатися – де лежить наше свідоцтво про шлюб? – несподівано запитав Борис. – Борисе, навіщо тобі посеред ночі наше свідоцтво про шлюб? – Ганна повільно прийняла в ліжку сидяче положення, і здивовано подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається