Життєві історії

Андрій повернувся з роботи пізно. Він зайшов у квартиру і застиг. З його дітьми сиділа подруга дружини Тамара. Він здивовано глянув на неї. – А де Марина? – запитав Андрій. – У неї якісь справи, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома. Тамара взулася і вийшла з квартири. Андрій сів і почав чекати повернення дружини. Та Марини все не було, а на його дзвінки вона не відповідала. Андрій не розумів, що відбувається

Андрій навіть не помітив, коли перестав кохати свою дружину.

Просто одного разу подивився на неї іншим поглядом і зрозумів, що більше не відчуває до Марини ніяких почуттів.

Після пологів, вона з витонченої красуні стала неохайною домогосподаркою.

Андрій був дуже радий, коли став батьком двох хлопчиків-близнюків. Просто не був готовий до того, що зовнішність дружини зміниться так кардинально і далеко не в кращу сторону.

Він розумів, що складна вагітність, пологи, два роки постійного недосипання не могли пройти непомітно, але він розлюбив Марину.

Вона це відчувала, сумувала і… не могла виділити для догляду за собою жодної хвилини. Весь час ішов на неспокійних синів, коханого чоловіка та клопіт по господарству.

Андрій став дратівливим, часто затримувався на роботі, приходив додому, коли Марина була дуже втомлена і засинала обійнявшись з дітьми на подружньому ліжку.

Взявши свою подушку, він ішов у вітальню і лягав спати на дивані. Якийсь час у нього з’явилася думка, що так продовжуватися більше не може.

-Чоловік я, чи хто? – подумав Андрій. – Треба, щось змінювати!

Він вирішив знайти жінку, з якою буде приємно проводити час. Не більше того. Розлучатися йому не хотілося. Вдома його все влаштовувало – чиста квартира, доглянуті діти, смачна їжа, випрасовані сорочки. Це було настільки звичними, що він навіть не замислювався, якою ціною дістається Марині порядок?

Про це знала тільки вона сама і її вірна подруга, яка одного разу заявила:

-Маринко, тобі не здається, що ти не заміж вийшла з великого кохання, а найнялася працювати домогосподаркою? До того ж, добровільно. Андрій має якісь обов’язки по дому?

-Що ти, Тамаро, він дуже важко працює. Іде, коли ми з хлопчиками ще спимо, а приходить, коли ми вже спимо.

Нічого міняти вона не те, щоб не хотіла, швидше побоювалася. Батьки Андрія і Марини жили в іншому місті, тож допомогти молодій мамі з дітьми не могли. Вся її надія була тільки на чоловіка.

А він закрутив роман зі своєю колегою – Ларисою, яка була дуже нещасна і мріяла про справжнє кохання. Коли Андрій став приділяти їй увагу, вона вирішила, що це її чоловік, з ним вона буде до старості у горі і радості. Її не бентежило, що він одружений.

-Дружина – не стіна, – думала Лариса. – Посуну тільки так. Завтра ж подзвоню їй і розповім, що у нас із Андрієм все серйозно.

Проте розібратися не вдалося. Суперниця виявилася набагато мудрішою.

Дізнавшись про те, що Андрій зрадив її, Марина дуже засумувала. Потім вона заспокоїлася, подумала і зробила хід конем.

-Тамаро, ти не могла б посидіти пару годин з близнюками? Мені до лікаря треба, – попросила вона подругу.

Тамара погодилася. Марина пішла. Незабаром повернувся з роботи Андрій.

Він здивовано глянув на Тамару.

-А де Марина? – запитав він.

-У неї якісь справи. Скоро повернеться, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома.

І Тамара взулася і вийшла з квартири.

Андрій сів і почав чекати повернення дружини.

Очікування затягнулося спочатку на три, потім на п’ять, шість і більше годин. Марина додому не приходила, на дзвінки чоловіка не відповідала.

Андрій не розумів, що відбувається.

Наступного дня він вирішив зателефонувати батькам дружини.

Марини у них не було.

Ще через три дні Андрій написав заяву на пошуки дружини і взяв відпустку за свій рахунок. Малюки вимагали до себе постійної уваги.

Вдома все йшло шкереберть. Без мами близнюки хвилювалися, не хотіли їсти, спати і кричали у два голоси.

Андрій не витримав і зателефонував своїй матері:

-Ти не могла б приїхати, допомогти мені з хлопчаками? Марина кудись зникла, а я вже так втомився, не висипаюся, кручусь, але нічого не встигаю. Ніяких сил уже немає.

-Синку, я б приїхала, – відповіла “втомленим” голосом мати. – Але тато заслаб, за ним потрібен догляд. Я приїду, коли йому стане легше.

Андрій поклав слухавку.

-Що я роблю? – подумав він. – Господи, зроби так, щоби Марина знайшлася. Я ніколи більше її не обману і допомагатиму в усьому…

Через два дні після скупої чоловічої молитви він почув, як гримнули вхідні двері. Андрій вибіг у коридор і…побачив Марину. Спочатку він застиг, а потім хотів насварити її. Натомість, він раптом підійшов, міцно обійняв свою “пропажу” і прошепотів:

-Маринко, пробач мені. Прошу, вибач. Виявляється, я тебе дуже люблю. Мені потрібна тільки ти і наші діти. До речі, де ти була?

Марина відсторонилася від чоловіка, хитро посміхнулась і відповіла:

-Ти знаєш, твоєму батькові стало набагато «легше», а твоя мама – наймудріша у світі свекруха.

Вам також має сподобатись...

Надія Миколаївна мила на кухні посуд, коли відкрилися вхідні двері і на порозі з’явилася невістка. Світлана зайшла у квартиру свекрухи, нахабно пройшла до центру спальні, не роззуваючись. – Світлано, що з тобою? Що сталося? – розгублено бурмотіла Надія, побачивши сльози та розмазану туш. – Ану сідай, розповідай. – Я розлучаюся з вашим Славком. Погано Ви його виховали! – крізь сльози сказала Світлана. – Та що ж сталося, поясни? – Надія Миколаївна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

Тетяна прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Мамо, що там у вас сталося? – сказав сина Андрій, коли жінка взяла слухавку. – Ти про що? – перепитала Тетяна. – У вас із бабусею! – уточнив син. – Нічого не сталося, – відповіла мати. – То чому бабуся мені дзвонить і говорить про те, як ти сильно її образила, – не витримував Андрій. – Невже ви там самі не можете порозумітися! – Сину, ти про що? Що вже бабуся тобі наговорила? – здивувалася Тетяна. Андрій важко видихнув і розповів всі деталі розмови з бабусею, матері. Тетяна вислухала сина і… ахнула від почутого

Ольга варила борщ, коли їй подзвонила її подруга. – Оля, привіт! Ми можемо зустрітися? – запитала Марія. – Сьогодні? Ми ж вчора бачилися у мого Сергія на день народженні, – здивувалася Оля. – Це терміново. Давай за годину у кафе, – додала Марія. Ольга доробила справи і вирушила у кафе. – До чого така терміновість? – запитала вона у подруги сідаючи за столик. – Не знаю, як це сказати, – почала Марія. – Вчора я випадкова почула розмову твого Сергія з друзями. – І? – поквапила подругу Оля. Марія важко видихнула і все розповіла подрузі. Ольга вислухала її і застигла від почутого

– Привіт, мамо! – сказав з порога Сашко. – Сину! – Галина Василівна розкрила руки для обіймів. – Чому не попередив? – Вирішив сюрприз зробити. Взяв на роботі відпустку і до вас приїхав, – усміхнувся син. – Ой, ти з дороги, мабуть голодний… Мий руки і за стіл! – забігала на кухні мама. Сашко кивнув, поставив сумки на диван і подався у ванну. За кілька хвилин він вийшов із ванної, і  тільки-но хотів піти на кухню, як почув стукіт у двері. – Сашко, не відчиниш? – почувся голос матері. Сашко відкрив двері і застиг на місці, як тільки побачив, несподіваних “гостей”