Життєві історії

Андрій повернувся з роботи пізно. Він зайшов у квартиру і застиг. З його дітьми сиділа подруга дружини Тамара. Він здивовано глянув на неї. – А де Марина? – запитав Андрій. – У неї якісь справи, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома. Тамара взулася і вийшла з квартири. Андрій сів і почав чекати повернення дружини. Та Марини все не було, а на його дзвінки вона не відповідала. Андрій не розумів, що відбувається

Андрій навіть не помітив, коли перестав кохати свою дружину.

Просто одного разу подивився на неї іншим поглядом і зрозумів, що більше не відчуває до Марини ніяких почуттів.

Після пологів, вона з витонченої красуні стала неохайною домогосподаркою.

Андрій був дуже радий, коли став батьком двох хлопчиків-близнюків. Просто не був готовий до того, що зовнішність дружини зміниться так кардинально і далеко не в кращу сторону.

Він розумів, що складна вагітність, пологи, два роки постійного недосипання не могли пройти непомітно, але він розлюбив Марину.

Вона це відчувала, сумувала і… не могла виділити для догляду за собою жодної хвилини. Весь час ішов на неспокійних синів, коханого чоловіка та клопіт по господарству.

Андрій став дратівливим, часто затримувався на роботі, приходив додому, коли Марина була дуже втомлена і засинала обійнявшись з дітьми на подружньому ліжку.

Взявши свою подушку, він ішов у вітальню і лягав спати на дивані. Якийсь час у нього з’явилася думка, що так продовжуватися більше не може.

-Чоловік я, чи хто? – подумав Андрій. – Треба, щось змінювати!

Він вирішив знайти жінку, з якою буде приємно проводити час. Не більше того. Розлучатися йому не хотілося. Вдома його все влаштовувало – чиста квартира, доглянуті діти, смачна їжа, випрасовані сорочки. Це було настільки звичними, що він навіть не замислювався, якою ціною дістається Марині порядок?

Про це знала тільки вона сама і її вірна подруга, яка одного разу заявила:

-Маринко, тобі не здається, що ти не заміж вийшла з великого кохання, а найнялася працювати домогосподаркою? До того ж, добровільно. Андрій має якісь обов’язки по дому?

-Що ти, Тамаро, він дуже важко працює. Іде, коли ми з хлопчиками ще спимо, а приходить, коли ми вже спимо.

Нічого міняти вона не те, щоб не хотіла, швидше побоювалася. Батьки Андрія і Марини жили в іншому місті, тож допомогти молодій мамі з дітьми не могли. Вся її надія була тільки на чоловіка.

А він закрутив роман зі своєю колегою – Ларисою, яка була дуже нещасна і мріяла про справжнє кохання. Коли Андрій став приділяти їй увагу, вона вирішила, що це її чоловік, з ним вона буде до старості у горі і радості. Її не бентежило, що він одружений.

-Дружина – не стіна, – думала Лариса. – Посуну тільки так. Завтра ж подзвоню їй і розповім, що у нас із Андрієм все серйозно.

Проте розібратися не вдалося. Суперниця виявилася набагато мудрішою.

Дізнавшись про те, що Андрій зрадив її, Марина дуже засумувала. Потім вона заспокоїлася, подумала і зробила хід конем.

-Тамаро, ти не могла б посидіти пару годин з близнюками? Мені до лікаря треба, – попросила вона подругу.

Тамара погодилася. Марина пішла. Незабаром повернувся з роботи Андрій.

Він здивовано глянув на Тамару.

-А де Марина? – запитав він.

-У неї якісь справи. Скоро повернеться, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома.

І Тамара взулася і вийшла з квартири.

Андрій сів і почав чекати повернення дружини.

Очікування затягнулося спочатку на три, потім на п’ять, шість і більше годин. Марина додому не приходила, на дзвінки чоловіка не відповідала.

Андрій не розумів, що відбувається.

Наступного дня він вирішив зателефонувати батькам дружини.

Марини у них не було.

Ще через три дні Андрій написав заяву на пошуки дружини і взяв відпустку за свій рахунок. Малюки вимагали до себе постійної уваги.

Вдома все йшло шкереберть. Без мами близнюки хвилювалися, не хотіли їсти, спати і кричали у два голоси.

Андрій не витримав і зателефонував своїй матері:

-Ти не могла б приїхати, допомогти мені з хлопчаками? Марина кудись зникла, а я вже так втомився, не висипаюся, кручусь, але нічого не встигаю. Ніяких сил уже немає.

-Синку, я б приїхала, – відповіла “втомленим” голосом мати. – Але тато заслаб, за ним потрібен догляд. Я приїду, коли йому стане легше.

Андрій поклав слухавку.

-Що я роблю? – подумав він. – Господи, зроби так, щоби Марина знайшлася. Я ніколи більше її не обману і допомагатиму в усьому…

Через два дні після скупої чоловічої молитви він почув, як гримнули вхідні двері. Андрій вибіг у коридор і…побачив Марину. Спочатку він застиг, а потім хотів насварити її. Натомість, він раптом підійшов, міцно обійняв свою “пропажу” і прошепотів:

-Маринко, пробач мені. Прошу, вибач. Виявляється, я тебе дуже люблю. Мені потрібна тільки ти і наші діти. До речі, де ти була?

Марина відсторонилася від чоловіка, хитро посміхнулась і відповіла:

-Ти знаєш, твоєму батькові стало набагато «легше», а твоя мама – наймудріша у світі свекруха.

Вам також має сподобатись...

Валентина розставила тарілки на святковому столі, постійно поглядаючи на годинник. А якже ж?! Сьогодні у них з чоловіком річниця весілля. Через півгодини мали прийти родичі чоловіка. – Миколо, ти не бачив мою парадну скатертину? Ту, з вишивкою, – гукнула Валентина до чоловіка. – Подивися в нижній шухляді комода, – озвався Микола. Валентина тільки-но відкрила шухляду, як у двері подзвонили. Жінка кинула погляд на годинник – до приходу родичів залишалася ще година. – Хто б це міг бути? – подумала вона і пішла відкривати. Валентина відкрила вхідні двері і застигла від побаченої картини

Галина допомагала Вероніці мити посуд після сороковин її бабусі. – Ну от і помʼянули ми твою бабу Раю, – з сумом сказала Галина. – Хороша була старенька… А що племінничок її, Грицько, давно не з’являвся? Навіть в останню путь тітку не провів? – Та з’являвся, – сказала Вероніка. – Як тільки дізнався, що родички не стало, то таку сварку влаштував, що ого-го! Сказав, що до юристів піде через спадщину. Баба Рая ж іще за життя нам з чоловіком цю хату подарувала. А не мала б такого робити… – Чого це не мала? – здивувалась сусідка. Вона не розуміла, про що говорить Вероніка

Ірина напекла пирогів і стала чекати у гості своїх доньок. Вчора вона подзвонила до Олени і Наталки, попросила зайти, бо має до них серйозну розмову. Ближче вечора у двері подзвонили. – Мамо, це ми! – озвалися доньки. Ірина відкрила і запросила дівчат на кухню. – Ну, що там сталося? – одразу запитала Олена. Ірина важко опустилася на стілець. – Ой сталося дівчатка, сталося… Навіть не знаю з чого почати, – важко видихнула мати і зупинилася. – Мамо, розповідай, не тягни…, – поквапила Наталя. І Ірина все розповіла донькам. Наталя та Олена вислухали матір і застигли від почутого

Наталка варила на обід борщ, коли відкрилися вхідні двері. – Я вдома! – гукнув з коридору чоловік. – Чудово! Зараз якраз обідати будемо, – відповіла дружин. Олег довго не заходив на кухню, все щось копався в коридорі. – Коханий, ну ти де?! – запитала Наталка. – Зараз, зараз! Я роблю останні приготування, для твого сюрпризу, – сказав він у відповідь. – Якого ще «сюрпризу», – не зрозуміла жінка. Вона вимкнула плину, поклала ложку у раковину, і вийшла в коридор. Наталка глянула на Олега і… аж присіла від побаченого