Життєві історії

Андрій повернувся з роботи пізно. Він зайшов у квартиру і застиг. З його дітьми сиділа подруга дружини Тамара. Він здивовано глянув на неї. – А де Марина? – запитав Андрій. – У неї якісь справи, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома. Тамара взулася і вийшла з квартири. Андрій сів і почав чекати повернення дружини. Та Марини все не було, а на його дзвінки вона не відповідала. Андрій не розумів, що відбувається

Андрій навіть не помітив, коли перестав кохати свою дружину.

Просто одного разу подивився на неї іншим поглядом і зрозумів, що більше не відчуває до Марини ніяких почуттів.

Після пологів, вона з витонченої красуні стала неохайною домогосподаркою.

Андрій був дуже радий, коли став батьком двох хлопчиків-близнюків. Просто не був готовий до того, що зовнішність дружини зміниться так кардинально і далеко не в кращу сторону.

Він розумів, що складна вагітність, пологи, два роки постійного недосипання не могли пройти непомітно, але він розлюбив Марину.

Вона це відчувала, сумувала і… не могла виділити для догляду за собою жодної хвилини. Весь час ішов на неспокійних синів, коханого чоловіка та клопіт по господарству.

Андрій став дратівливим, часто затримувався на роботі, приходив додому, коли Марина була дуже втомлена і засинала обійнявшись з дітьми на подружньому ліжку.

Взявши свою подушку, він ішов у вітальню і лягав спати на дивані. Якийсь час у нього з’явилася думка, що так продовжуватися більше не може.

-Чоловік я, чи хто? – подумав Андрій. – Треба, щось змінювати!

Він вирішив знайти жінку, з якою буде приємно проводити час. Не більше того. Розлучатися йому не хотілося. Вдома його все влаштовувало – чиста квартира, доглянуті діти, смачна їжа, випрасовані сорочки. Це було настільки звичними, що він навіть не замислювався, якою ціною дістається Марині порядок?

Про це знала тільки вона сама і її вірна подруга, яка одного разу заявила:

-Маринко, тобі не здається, що ти не заміж вийшла з великого кохання, а найнялася працювати домогосподаркою? До того ж, добровільно. Андрій має якісь обов’язки по дому?

-Що ти, Тамаро, він дуже важко працює. Іде, коли ми з хлопчиками ще спимо, а приходить, коли ми вже спимо.

Нічого міняти вона не те, щоб не хотіла, швидше побоювалася. Батьки Андрія і Марини жили в іншому місті, тож допомогти молодій мамі з дітьми не могли. Вся її надія була тільки на чоловіка.

А він закрутив роман зі своєю колегою – Ларисою, яка була дуже нещасна і мріяла про справжнє кохання. Коли Андрій став приділяти їй увагу, вона вирішила, що це її чоловік, з ним вона буде до старості у горі і радості. Її не бентежило, що він одружений.

-Дружина – не стіна, – думала Лариса. – Посуну тільки так. Завтра ж подзвоню їй і розповім, що у нас із Андрієм все серйозно.

Проте розібратися не вдалося. Суперниця виявилася набагато мудрішою.

Дізнавшись про те, що Андрій зрадив її, Марина дуже засумувала. Потім вона заспокоїлася, подумала і зробила хід конем.

-Тамаро, ти не могла б посидіти пару годин з близнюками? Мені до лікаря треба, – попросила вона подругу.

Тамара погодилася. Марина пішла. Незабаром повернувся з роботи Андрій.

Він здивовано глянув на Тамару.

-А де Марина? – запитав він.

-У неї якісь справи. Скоро повернеться, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома.

І Тамара взулася і вийшла з квартири.

Андрій сів і почав чекати повернення дружини.

Очікування затягнулося спочатку на три, потім на п’ять, шість і більше годин. Марина додому не приходила, на дзвінки чоловіка не відповідала.

Андрій не розумів, що відбувається.

Наступного дня він вирішив зателефонувати батькам дружини.

Марини у них не було.

Ще через три дні Андрій написав заяву на пошуки дружини і взяв відпустку за свій рахунок. Малюки вимагали до себе постійної уваги.

Вдома все йшло шкереберть. Без мами близнюки хвилювалися, не хотіли їсти, спати і кричали у два голоси.

Андрій не витримав і зателефонував своїй матері:

-Ти не могла б приїхати, допомогти мені з хлопчаками? Марина кудись зникла, а я вже так втомився, не висипаюся, кручусь, але нічого не встигаю. Ніяких сил уже немає.

-Синку, я б приїхала, – відповіла “втомленим” голосом мати. – Але тато заслаб, за ним потрібен догляд. Я приїду, коли йому стане легше.

Андрій поклав слухавку.

-Що я роблю? – подумав він. – Господи, зроби так, щоби Марина знайшлася. Я ніколи більше її не обману і допомагатиму в усьому…

Через два дні після скупої чоловічої молитви він почув, як гримнули вхідні двері. Андрій вибіг у коридор і…побачив Марину. Спочатку він застиг, а потім хотів насварити її. Натомість, він раптом підійшов, міцно обійняв свою “пропажу” і прошепотів:

-Маринко, пробач мені. Прошу, вибач. Виявляється, я тебе дуже люблю. Мені потрібна тільки ти і наші діти. До речі, де ти була?

Марина відсторонилася від чоловіка, хитро посміхнулась і відповіла:

-Ти знаєш, твоєму батькові стало набагато «легше», а твоя мама – наймудріша у світі свекруха.

Вам також має сподобатись...

Анатолій повернувся додому пізно. Чоловік роззувся в коридорі, зняв куртку. – Наталко, я вдома! – гукнув він з коридору. – У нас є щось вечеряти? Відповіді не було. Чоловік зайшов на кухню, дружини там не було. Заглянув у спальню – і там пусто. – Що ж це таке? – запереживав він. Толік повернувся на кухню, щоб взяти свій телефон та подзвонити дружині. Раптом, на кухонному столі він побачив якийсь аркуш паперу. Анатолій взяв його, уважно прочитав написане і аж очі витріщив від прочитаного. – Цього не може бути! – тільки й вигукнув він, нічого не розуміючи

– Мамо, ми з Максимом подали заяву, – сказала Антоніні її дочка Світлана. – Через два місяці весілля! Майбутній зять одразу не сподобався Антоніні. – Не пара він тобі! – все говорила вона доньці… Настав день весілля. Дали слово нареченому. Той підвівся і виголосив промову. – А ще я вирішив зробити весільний подарунок моїй коханій Світланці! – раптом сказав Максим. Він простягнув нареченій якусь коробочку. Світлана відкрила її і дістала ключики. – Це що? – здивовано запитала вона. – Це ключі від подарунка, він на вулиці, – сказав Максим. Гості вибігли на ґанок ресторану. – Боже мій! – Антоніна застигла від побаченого

Петро одружився з Оленою. Спочатку все було добре, а потім народився синочок Сашко, і почалося… Життя стало нудним. Жодних розваг, з друзями вже сто років не збиралися, жодних подорожей. Грошей завжди бракувало. Почалися сварки. – Сім’я тягне вниз, одні обов’язки, жодної радості! Набридло! – галасував Петро. – Не подобається, йди! – сказала Олена. – Попутного тобі вітру! І вона подала на розлучення… Батьки Петра тоді переїхали в село. Купили будинок з городом. Батько їздив на роботу в місто, а мати купила курочок, вирощувала овочі… Петро перебрався до них. Тут і почалося найцікавіше

Марія прийшла з роботи втомлена. Вона зняла туфлі, сіла у крісло й заплющила очі. – Ну й день сьогодні важкий, – подумала вона. Раптом задзвонив телефон. Вона неохоче встала з крісла, дістала телефон із сумки і глянула на екран. Дзвонив її брат. – Марійко, привіт! – почав швидко говорити Степан. – Тут Світланка моя, хоче у Київ перебратися! Нехай у тебе поки що поживе! Марія застигла з телефоном в руках