Життєві історії

Андрій повернувся з роботи пізно. Він зайшов у квартиру і застиг. З його дітьми сиділа подруга дружини Тамара. Він здивовано глянув на неї. – А де Марина? – запитав Андрій. – У неї якісь справи, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома. Тамара взулася і вийшла з квартири. Андрій сів і почав чекати повернення дружини. Та Марини все не було, а на його дзвінки вона не відповідала. Андрій не розумів, що відбувається

Андрій навіть не помітив, коли перестав кохати свою дружину.

Просто одного разу подивився на неї іншим поглядом і зрозумів, що більше не відчуває до Марини ніяких почуттів.

Після пологів, вона з витонченої красуні стала неохайною домогосподаркою.

Андрій був дуже радий, коли став батьком двох хлопчиків-близнюків. Просто не був готовий до того, що зовнішність дружини зміниться так кардинально і далеко не в кращу сторону.

Він розумів, що складна вагітність, пологи, два роки постійного недосипання не могли пройти непомітно, але він розлюбив Марину.

Вона це відчувала, сумувала і… не могла виділити для догляду за собою жодної хвилини. Весь час ішов на неспокійних синів, коханого чоловіка та клопіт по господарству.

Андрій став дратівливим, часто затримувався на роботі, приходив додому, коли Марина була дуже втомлена і засинала обійнявшись з дітьми на подружньому ліжку.

Взявши свою подушку, він ішов у вітальню і лягав спати на дивані. Якийсь час у нього з’явилася думка, що так продовжуватися більше не може.

-Чоловік я, чи хто? – подумав Андрій. – Треба, щось змінювати!

Він вирішив знайти жінку, з якою буде приємно проводити час. Не більше того. Розлучатися йому не хотілося. Вдома його все влаштовувало – чиста квартира, доглянуті діти, смачна їжа, випрасовані сорочки. Це було настільки звичними, що він навіть не замислювався, якою ціною дістається Марині порядок?

Про це знала тільки вона сама і її вірна подруга, яка одного разу заявила:

-Маринко, тобі не здається, що ти не заміж вийшла з великого кохання, а найнялася працювати домогосподаркою? До того ж, добровільно. Андрій має якісь обов’язки по дому?

-Що ти, Тамаро, він дуже важко працює. Іде, коли ми з хлопчиками ще спимо, а приходить, коли ми вже спимо.

Нічого міняти вона не те, щоб не хотіла, швидше побоювалася. Батьки Андрія і Марини жили в іншому місті, тож допомогти молодій мамі з дітьми не могли. Вся її надія була тільки на чоловіка.

А він закрутив роман зі своєю колегою – Ларисою, яка була дуже нещасна і мріяла про справжнє кохання. Коли Андрій став приділяти їй увагу, вона вирішила, що це її чоловік, з ним вона буде до старості у горі і радості. Її не бентежило, що він одружений.

-Дружина – не стіна, – думала Лариса. – Посуну тільки так. Завтра ж подзвоню їй і розповім, що у нас із Андрієм все серйозно.

Проте розібратися не вдалося. Суперниця виявилася набагато мудрішою.

Дізнавшись про те, що Андрій зрадив її, Марина дуже засумувала. Потім вона заспокоїлася, подумала і зробила хід конем.

-Тамаро, ти не могла б посидіти пару годин з близнюками? Мені до лікаря треба, – попросила вона подругу.

Тамара погодилася. Марина пішла. Незабаром повернувся з роботи Андрій.

Він здивовано глянув на Тамару.

-А де Марина? – запитав він.

-У неї якісь справи. Скоро повернеться, – сказала Тамара. – Ну я пішла, якщо ти вже вдома.

І Тамара взулася і вийшла з квартири.

Андрій сів і почав чекати повернення дружини.

Очікування затягнулося спочатку на три, потім на п’ять, шість і більше годин. Марина додому не приходила, на дзвінки чоловіка не відповідала.

Андрій не розумів, що відбувається.

Наступного дня він вирішив зателефонувати батькам дружини.

Марини у них не було.

Ще через три дні Андрій написав заяву на пошуки дружини і взяв відпустку за свій рахунок. Малюки вимагали до себе постійної уваги.

Вдома все йшло шкереберть. Без мами близнюки хвилювалися, не хотіли їсти, спати і кричали у два голоси.

Андрій не витримав і зателефонував своїй матері:

-Ти не могла б приїхати, допомогти мені з хлопчаками? Марина кудись зникла, а я вже так втомився, не висипаюся, кручусь, але нічого не встигаю. Ніяких сил уже немає.

-Синку, я б приїхала, – відповіла “втомленим” голосом мати. – Але тато заслаб, за ним потрібен догляд. Я приїду, коли йому стане легше.

Андрій поклав слухавку.

-Що я роблю? – подумав він. – Господи, зроби так, щоби Марина знайшлася. Я ніколи більше її не обману і допомагатиму в усьому…

Через два дні після скупої чоловічої молитви він почув, як гримнули вхідні двері. Андрій вибіг у коридор і…побачив Марину. Спочатку він застиг, а потім хотів насварити її. Натомість, він раптом підійшов, міцно обійняв свою “пропажу” і прошепотів:

-Маринко, пробач мені. Прошу, вибач. Виявляється, я тебе дуже люблю. Мені потрібна тільки ти і наші діти. До речі, де ти була?

Марина відсторонилася від чоловіка, хитро посміхнулась і відповіла:

-Ти знаєш, твоєму батькові стало набагато «легше», а твоя мама – наймудріша у світі свекруха.

Вам також має сподобатись...

Антон прийшов додому, посмажив собі яєчню і закип’ятив чайник. Він вже сів за стіл повечеряти, коли раптом задзвонив його телефон. Антон глянув на екран і здивовано взяв слухавку. Дзвонив його колишній однокласник Юрко. – Привіт, Антоне! – привітався той. – Не зайнятий? – Та ні, – здивувався Антон. – А що таке? Щось сталося, чи що? Ми ж рідко зідзвонюємося. – Ой, Антоне, я навіть не знаю, як тобі і сказати! Це стосується твоєї сім’ї… – Та що ж там таке сталося?! – хлопець застиг з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається

Тетяні Петрівні подзвонив син. – Це дуже важлива для мене людина, мамо! – сказав він. – Я хочу, щоб ти познайомилася з моєю майбутньою дружиною! – Звичайно, синку, – Тетяна Петрівна намагалася говорити спокійно. – Я чекатиму вас. Поклавши слухавку, жінка кілька хвилин сиділа нерухомо. Вона задумалася про минуле… Її спогади зупинили дзвінки у двері – два короткі і один довгий. Так дзвонив тільки Андрій. Серце аж стрепенулося, коли Тетяна Петрівна відкривала двері. Син виглядав чудово – високий, підтягнутий, у світлому костюмі, широкоплечий. Жінка мимоволі замилувалася. Тетяна Петрівна глянула хто з ним і ледь назад не відскочила від побаченого

Олена приготувала вечерю, і вирішила відвідати свого нареченого. Євген працював в кафе, барменом. Жінка швидко зібралася, і хотіла було влаштувати чоловіку сюрприз. Через півгодини Олена зайшла у кафе, в якому працював Євген. Раптом, вона помітила, що за барною стійкою сидить якась жінка, і про щось мило розмовляє з Євгеном. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Олена сіла за столик, який був неподалік барної стійки, прислухалася до розмови Євгена та незнайомки і… заціпеніла від почутого

Антоніна мила посуд на кухні, коли в двері подзвонили. На порозі стояла сусідка Галя. – Ніно, можеш цибулину позичити? – запитала вона. – Звісно, – відповіла Ніна, пішла на кухню і швидко повернулася з цибулиною в руках. – Бачила твій син Ігор якусь кралю собі знайшов, – раптом сказала Галя. – Ти що, її бачила? Де бачила? – здивувалася Ніна. – Та ось щойно, біля будинку, – пояснила сусідка. – І яка вона? – запитала Ніна. – А ти сама подивись! Вони біля підʼїзду стоять, – єхидно посміхнулася Галина. Ніна швидко підбігла до вікна на кухні, глянула вниз і застигла від побаченого