– Микито, а ти не бачив мою шубу? – розбираючи речі в шафі, запитала Катя.
– Шубу… – повторив Микита, начебто обмірковуючи відповідь на це непросте запитання.
– Так. Мою шубу.
– Ти ж її зовсім не носила останнім часом. Вона тобі наче мала… І взагалі, – Микита не зміг договорити, дружина його зупинила.
– Можливо, зараз вона мені підійде, я трохи скинула зайве. А якщо ні, то її можна продати. Або перешити.
– Але ж ти сама казала, що не хочеш носити її. Це не модно, – слова Микити прозвучали не надто переконливо, і Катя почала здогадуватися, що чоловік причетний до зникнення шуби.
– Ти що, відвіз її в гараж? Ти розумієш, що там вона зіпсується? – Катя пошкодувала, що рідко зазирала до шафи на лоджії. – Чому ти взагалі мені не сказав, що відвозиш шубу? Якщо тобі потрібно було місце в шафі, то міг би забрати мішок зі старим взуттям!
Микита мовчки плескав очима, роздумуючи, що сказати. Він не думав, що Катя почне шукати те, що їй зовсім не було потрібно. На його щастя, дружина сама вигадала відповідь, яка могла зійти за правду.
– Так… Я відвіз її до гаража.
– Сьогодні ж їдь і привези мені її!
– Давай я на наступних вихідних з’їжджу… – Микита шукав привід, але нічого не спадало на думку.
– Ні! Мені треба сьогодні. Чи ти від мене щось ховаєш? Говори, де моя шуба!
** Деякий час тому. У гостях у тещі**
– Смачні у вас пироги, Надія… – Микита нахвалював куховарство тещі і думав, що йому пощастило. Мати дружини добре ставилася до Микити, а тесть взагалі не ліз у їхні стосунки.
Більше того, мати Микити, Віра, добре спілкувалася з Надією і часто заходила до свахи.
Ось і зараз, з нагоди чергової річниці весілля батьків Каті, вони сиділи всією великою родиною за чаєм.
– Ти, Надю, хотіла показати подарунок від чоловіка, – нагадала мати Микити.
– Ой, точно! – господиня відволіклася від обслуговування гостей і побігла до спальні. Хвилин за п’ять вона вийшла наче королева: просто на фартух була одягнена чорна шуба в підлогу.
– Неймовірно гарна! – пробурмотіла свекруха Каті.
– Дякую, Віро. Це чоловік у мене розщедрився. Сама не чекала на такий дорогий подарунок.
За столом повисла тиша.
– А в мене ось чоловіка немає, тільки син лишився, – навіщось нагадала Віра. – Чоловік би був, дарував би мені дорогі подарунки!
Свекруха раптово затулила обличчя руками і заридала.
– Мамо, ну ти чого?! – Микита схопився і підбіг до матері, а Катя простягла серветку. Надія й зовсім застигла, не розуміючи, чи то її шуба так не сподобалася свасі, чи спогади про чоловіка були свіжі і досі хвилювали душу вдови. – Не плач. Ти ж знаєш, що ми тебе дуже любимо!
– Звісно, синку, я знаю. Дякую… Вибачте. – Віра витерла обличчя та опустила очі. – Сама не знаю, що на мене найшло.
Обстановка за столом не була напруженою. Віра поїхала, а за нею пішли і Микита з Катею.
Про інцидент забули, доки Віра сама не нагадала синові:
– Микито, я не знаю, що робити…
– Що сталося, мамо?
– Порвалося зимове пальто. Ходити нема в чому.
– Тобі треба нове?
– Ти бачив, які ціни?!
– Може пошукати на маркетплейсах? Катя знайшла собі курточку зі знижкою 70%!
– Каті 22 роки, а мені 50! Я в курточці зі знижкою виглядатиму несолідно! І взагалі, тобі не здається, що несправедливо якось виходить: у свахи шуба в підлогу з дорогого бутіка, а мені дешеву куртку з маркетплейсу?
Микита не відповів.
– Батько був би… – продовжила мати. – Він би без шуби мене не залишив. А батька немає, нікому про мене подбати…
Жінка знову заплакала. Микита не знав, чим заспокоїти маму, але раптом у нього промайнула думка: що, якщо віддати шубу дружини, яка вже третій рік висить у шафі без діла? До того ж привід у Микити був цілком слушний.
Почалося з того, що кілька років тому молодий фахівець Микита влаштувався на підробіток. Талановитого хлопця високо оцінило керівництво та доручило розробити код для одного важливого клієнта. Микита добре попрацював та отримав премію, яку вирішив витратити на подарунок дружині: Катя натякала, що хоче отримати дорогий подарунок. Щоправда, Катя не сказала чоловікові, що мала на увазі, і Микита вирішив подарувати коханій шубку. Але оскільки грошей на суперкласну шубку у нього не було, він узяв те, що зміг знайти по кишені.
Коротка, середньої якості і зовсім не та, про яку могла б мріяти Катя. У будь-якому разі дружина саме так йому і сказала, отримавши подарунок і скінчивши сварку.
– Навіщо ти витратив на це премію?! Ми могли б у відпустку з’їздити! Або ти міг би купити мені хорошу золоту прикрасу! – сварила вона чоловіка.
– Катю, але що тобі не подобається? – здивований Микита не очікував, що такий подарунок спричинить в дружини негативну реакцію. На його думку, будь-яка жінка має бути у захваті від одного слова «шубка».
– Я як бабця стара в ній! Такі речі – це для дорослих жінок! І взагалі зараз модно ходити в іншому! Вона негарна, не личить мені, і видно, що вона дешева! Мені соромно, Микито, вийти в такій шубі! Мене подруги засміють!
Микита дуже добре пам’ятав цю розмову з дружиною та реакцію на його старання. Осад від подарунка залишився в подружжя: дружина почепила шубу в дальній кут гардеробної, забувши про неї на кілька років, а Микита зрозумів, що не даруватиме дружині такі дорогі подарунки, без її погодження. І взагалі зробив деякі висновки про виховання Катерини.
Більше того, йому було шкода, що шуба, яка здавалася йому гідною, щоб її носили, припадала пилом у шафі. І тепер він зрозумів, що треба з нею робити.
– Буде тобі шуба, мамо. Не плач, – пообіцяв Микита і подався за дорогою річчю дружини. Запитувати він не став, бо не сумнівався: Катя для свекрухи не пошкодує. Та й якось не по-чоловічому було питати дозволу взяти щось у власному будинку. До того ж купував він шубу, на свої особисті гроші.
У результаті Микита швидко занурив чохол із шубою в машину та поїхав назад до матері.
– Це що, синку? – Віра ахнула. Вона не думала, що син так швидко втілить її бажання у реальність.
– Це шуба. Звичайно, не така, як у Надії, але… Сподіваюся, що підійде.
Мати одягла шубу своєї невістки і розпливлася в посмішці. Вона ідеально підійшла невисокій та стрункій жінці. Микита навіть подумав, що мала рацію Катя: такі речі йдуть дорослим дамам.
– Тобі подобається? – спитав він.
– Так! Це просто неймовірно гарна шуба! Я в захваті, синку! Дякую тобі велике. Я знала, що ти в мене справжній чоловік.
Віра ще довго співала хвалебні оди синові, а той навіть не повідомив дружину про те, що її шуба перекочувала до матері в шафу. Катя так і не дізналася б нічого, якби не перевірка власного гардеробу.
– Терміново вези мені шубу! – сварилася Катя.
У результаті Микита був змушений того ж дня їхати до матері та вигадувати новий привід, щоб забрати свій подарунок назад.
“Мама мені не простить… Але з іншого боку, дружина мене не простить теж. Що ж робити?”
Почервонівши і бурмочучи щось невиразне, Микита пройшов у будинок.
– Як справи? Що нового? – Віра почала з запитання, але одразу сама продовжила говорити: – Я тут днями біля свахи була, вони в театр ідуть на відому постановку. Ух, як мені хочеться, та ось квитки дуже дорогі, я сама не куплю…
– Я тобі куплю квитки, мамо! Не турбуйся! – сказав Микита, не бажаючи свідомо засмучувати матір.
– Так? Чудово! А я все думала, куди мені одягнути шубку? На роботу ходити шкода, а от у театр саме те!
– Мамо, про шубу…
– Що?
– Ти мені її, будь ласка, назад віддай.
– Навіщо?
– Так, у мене є деякі сумніви в тому, що це натуральна шуба…
– Як?!
– Продавець сумнівний. У тому магазині нещодавно сварка була, – Микита вигадував на ходу.
– Ти де купував? На ринку, чи що? – Мати ахнула. Вона щось чула по телевізору і переживала, що син втратив гроші на дорогій покупці, бо повірила йому.
– Ні… Але сертифікати вони мені надіслати не можуть.
– І як бути?
– Ти мені шубу віддай, а потім, після перевірки, я тобі її поверну, чи нову куплю.
– Добре, але тільки за умови, що я схожу до театру, і потім віддам.
Микиті довелося піти. Дружині він сказав, що дорогою зламалася машина і довелося довго чекати на виїзний шиномонтаж.
Загалом, Микита почував себе не в своїй тарілці, йому доводилося звиватися заради збереження власної гідності і навіть… Сім’ї.
Напевно, все могло б якось улагодитись, якби не сюрприз Каті.
Того ж дня вона зателефонувала чоловікові на роботу і сказала:
– Коханий, я з роботи раніше відпросись. У мене для тебе сюрприз.
– Так? Який?
– Дізнаєшся. Я вирішила влаштувати невелике сімейне свято.
Микита їхав додому у передчутті романтики. А виявилося, що дружина стоїть біля дверей при параді: у сукні, із зачіскою.
– Ми кудись ідемо?
– Так!
Катя викликала таксі та допомогла чоловікові зав’язати краватку на чистій сорочці.
– Жаль, що ти так і не привіз мою шубу. Зараз одягла б її.
– Катю, вона тобі не подобалася! – при згадці шуби у Микити засмикалося око.
– Я була молодою та не розумною. Вибач, що так відреагувала на твій подарунок тоді. Мені варто було її трохи перешити та носити!
Микита був дуже здивований змінами настрою дружини. Проте він пішов у таксі, не дізнавшись, куди вони поїдуть.
– Кохана, а що за ресторан? – здогадався, коли машина зупинилася.
– Не ресторан. Ми йдемо з батьками до театру. Пам’ятаєш, я говорила про ту відому виставу? Я вирішила, що ми так мало часу проводимо разом… – дружина взяла чоловіка за руку. – Ходімо. А он мама з татом! Дивись, як ми синхронно приїхали!
З таксі вийшов батько Каті, її мати… І мати Микити. Обидві жінки були у шубах.
– Привіт, діти! Як чудово, що ми всі йдемо до театру! Справжній сімейний вихід у світ! – Віра помахала синові та невістці. Незважаючи на сутінки, Катя чудово впізнала свою шубу і відкрила рота від подиву.
– Що це означає?! – Запитала вона у чоловіка. – Як ти міг?!
– Катю, ти про що? – Віра здивувалася. Надія теж із хвилюванням дивилася на дочку.
– Я просто подумав, що тобі ця шуба не подобається, а мамі…
Катя не дала чоловікові відповісти. Вона відсторонилася від нього і, смикнувши ручку таксі, що не встигло виїхати, сіла назад у салон.
– Я нічого не розумію, поясніть мені, що сталося? Катя не хотіла, щоб я йшла з вами до театру? – почервоніла свекруха. Надія та її чоловік були здивовані не менше. І тільки Микита розумів причину поведінки дружини, але не знав, що робити.
Катя поїхала додому. Микита поїхав за нею, а батьки все ж таки пішли до театру. Дорогі квитки дітей вдалося прилаштувати охочим, які стояли біля входу та мріяли потрапити на виставу.
Із чоловіком Катя не розмовляла тиждень. Віра все ж таки дізналася причину образи невістки і демонстративно повернула її, образившись на всіх. Навіть на сваху, яка виховала таку розпещену дочку.
Похід до театру став переломним у житті сім’ї.
– Катю, я, звичайно, винен, що забрав шубу без дозволу, але й ти гарна. Уяви, як мені було, бачити твою реакцію на мій подарунок? Я старався, працював, вибирав…
– На відміну від тебе, я подорослішала і вибачилася за свій юнацький максималізм! – випалила Катя. – А ось ти показав себе інфантильним! Мама сказала, що їй треба шубку, ти їй відразу приніс! Мою шубу!
– Катю!
– Що? А якщо матусі наступного разу ще щось треба буде?
– Вона моя мати…
– А я твоя дружина.
– Вона не має нікого, крім мене.
– Нехай знайде собі чоловіка. І взагалі! Ти обманював мене! Я більше не вірю тобі!
Вони довго сперечалися і не змогли дійти єдиної думки. У результаті Катя зібрала речі та пішла до батьків. Там її повністю підтримали.
– Який негідник? Спочатку подарував, потім сам і забрав! Ні, ви подивіться… – обурювався тато.
Катя плакала та кивала.
Микиту, до речі, його мати теж підтримала.
– Бач яка, негідниця! Бачите, шуба їй не сподобалася! Та будь-якій іншій жінці такий подарунок – мрія! Я б ось носила таку шубу, шкода, що довелося віддати…
– Мам, я тобі куплю нову. Зароблю та куплю, – сказав Микита.
Не дивно, що після такої сварки молоде подружжя розлучилося.
Вони мали нові стосунки, але чомусь одружуватися знову обоє не хотіли. Сильних почуттів не було…
Через рік, гуляючи по магазинах у новій шубі, купленій татом, Катя випадково побачила Микиту. Щось усередині клацнуло. Він став ще красивішим і змужнів. Поруч йшла зовсім невідповідна йому дівчина. Катя мало не розплакалася.
Микита також її побачив. Навіть застиг на мить. Чи то від злості на колишню дружину, чи від того, що він все ще її любив.
– Зачекай хвилину, я зараз, – сказав він своїй новій дівчині, яка навіть не подивилася, куди він пішов (її погляд був у мобільному).
Микита наздогнав Катю і впіймав руку.
– Привіт…
– Привіт.
– І як? Подобається?
– Що?
– Нова “шуба”? – примружившись, спитав він.
– Дуже! Чоловік купив! Я дуже щаслива! Заміж вийшла! – обманула Катя.
– Так? А де обручка?
– А воно… вдома! Надто дороге, щоб носити!
– Ясно. Я теж одружуся. Он моя кохана і найкраща жінка.
– Ходить у дешевій куртці з маркетплейсу?
– Ти як була порожня, так і залишилася.
– А ти…
Катя не відповіла. Вона розвернулася і пішла. Усередині було багато емоцій. Але, очевидно, було одне: з Микитою вони жити не зможуть. Занадто різні.
