Життєві історії

Марина прокинулася рано, приготувала сніданок, нагодувала дітей. – Так, треба прання поставити, – вирішила жінка. Марина пройшлася по кімнатах, зібрала речі дітей, свої речі та речі чоловіка. Вона підійшла до пральної машини і почала завантажувати речі. Перед завантаженням, Марина перевіряла кишені в одязі. Раптом, в штанах чоловіка, Марина знайшла якісь зімʼяті аркуші паперу. – А це ще що? – здивувалася вона. Жінка сама й не знає чому, але щось підказало їй, що треба звернути увагу на цю знахідку.Марина акуратно розгорнула їх, переглянула і…ахнула від побаченого

«Подумаєш, зрадив…»

Ця думка нескінченно крутилася в голові Олексія, доки він їхав до своїх батьків.

«Та нікуди вона не дінеться! Кому вона потрібна з двома дітьми? Ще й виглядає старше за мене, хоча ми ровесники! Чоловіки у моєму віці на розхват! А жінки нікому не потрібні, ще й із причепом».

Олексій усміхнувся. Так, саме так. Ну, позлиться, посвариться, а все одно вибачить. А куди їй подітися?

Все трапилося сьогодні. Точніше, почалося куди раніше, а ось кульмінація відбулася рано вранці.

Олексій взагалі завжди вважав, що чоловіки за своєю природою є полігамними, і нічого з цим не зробиш. Але полігамію треба тримати в таємниці, адже жінкам це складно прийняти.

Зраджувати Олексій почав після народження другої дитини. Старшій доньці було чотири, коли народився Матвій, їхній синочок. Взагалі це Олексій наполягав на другій дитині. Мовляв, потрібний син, спадкоємець! Щоправда, що він має успадкувати, Олексій не знав. Заводів, пароплавів він не мав, грошей на рахунках теж. Лише квартира в іпотеку та старенька мазда. Мабуть, це й мав успадкувати Матвій.

Взагалі Олексій засмутився, коли на УЗД під час першої вагітності дізнався, що буде дівчинка.

– Я хотів хлопчика, – бубонів він. – А що я з дівчинкою робитиму? Всі ці бантики та сережки не для мене.

– Олексій, ну тут не вгадаєш, – засмучено говорила Марина. Їй було все одно, хто народиться, головне, щоб здоровим. – Та й не дарма кажуть, коли в тебе народжується син, ти стаєш батьком, а коли дочка – татусем.

– Це ти взагалі до чого? – роздратовано спитав він.

– До того, що зазвичай дівчатка тягнуться до тата, а татусі нескінченно люблять своїх принцес. І ти сам скоро це зрозумієш.

Олексій так і не зрозумів. Звичайно, він любив Оленку, свою доньку, але з нею йому було нудно. От якби хлопчик…

Тому, як Олені виповнилося два, він почав наполягати на другій дитині. Вже тоді він дивився на інших жінок, але якось зупиняв себе. Мовляв, це через те, що сина у нього нема, нецікаво йому вдома. Та й дружина втомлена, себе запустила. Хоч би нафарбувалась, зачіску зробила…

Ось він і думав, що з народженням хлопчика все неодмінно зміниться.

Але Марина погодилася на другу дитину, лише коли Олена пішла до садка. І коли вони дізналися, що буде хлопчик, Олексій дуже зрадів.

– Нарешті! Я так переживав, що буде дівчинка, я б себе чоловіком перестав відчувати.

Марина лише зітхала. Їй це все було незрозуміло.

Взагалі, їхнє сімейне життя виявилося не таким вже й чудовим, яким Марина собі його уявляла. Коли Олексій захотів дитину, вона раділа. Мовляв, він так хоче велику родину, ладен стати батьком. Але все це було лише на словах.

З Оленкою Олексій майже не допомагав. Все звалював на те, що він не знає, як поводитися з дівчатами. По дому теж нічого не робив, адже він працює, гроші заробляє, а раз Марина весь час вдома, то може сама займатися всім. Про те, що на ній ще й дитина, Олексій якось забував. Або не вважав, що це важко, ніби мамі за умовчанням повинний легко даватися декрет.

І Марина навіть не розуміла, навіщо вона погодилася на другу дитину. Напевно, бо Олексій діставав, як настирлива муха. Та й є у жінках така слабкість – вірити у диво. Ось і Марина думала про те, що після народження сина щось зміниться.

Але дива, звісно, ​​не сталося. Та й Олексій невдовзі зрозумів, що річ не в статті дитини. Йому, в принципі, не цікаво з малечею.

І дружина стала ще більш втомленою, адже тепер на ній було дві дитини. Олексій все також не допомагав, проте постійно щось просив. Висунув претензії до чистоти, до зовнішнього вигляду Марини. Хоча сам навіть не хотів і півгодини посидіти з дітьми, щоб Марина могла спокійно розслабитись у ванні.

Все більше до жінки приходило розуміння, що чоловік із Олексія поганий. Та й тато не дуже. Але розлучатися вона не наважувалася, адже загалом усе гаразд. Багато хто так живе.

Потрібен був якийсь для цього поштовх. Має статися щось, щоб Марина зважилася діяти.

І, дякую Олексію, який цей поштовх надав.

Вперше він зрадив, коли Матвієві ще й трьох місяців не було. Виявилося, що дві дитини вдома – та ще радість. Олексій повертався з роботи і тут же хмурився. Оленка висла на ньому, Марина чогось від нього хотіла, Матвій плакав постійно.

І ось одного разу замість того щоб вирушити додому,  він вирушив у кафе. Хотілося розслабитись. Там він і познайомився з однією жінкою, з якою згодом провів півночі.

Марині сказав, що зустрів друзів, і вони трохи загуляли. Але Марина в той момент була настільки безсила, що навіть і не подумала про те, що чоловік може обманювати.

Якийсь час Олексій зустрічався з тією жінкою, але потім вони розійшлися. Майже рік він був вірний Марині, але потім йому набридло бути зразковим чоловіком, і він знову загуляв.

Оскільки дружина жодного разу не сумнівалася в його чесності, він нахабнів. Не переживав, що його викриютьи. Отож і поплатився.

Сьогодні вранці Марина закидувала брудну білизну в пральну машину, вивернула кишені чоловіка, а там чек за номер в готелі. І ще один за вечерю у ресторані. Олексій навіть не спромігся позбутися доказів.

Звісно, виникла сварка. Олексій ще спав, коли Марина виявила компромат на нього. І спросоння не вигадав гідного виправдання. І Марина все зрозуміла.

Спочатку, звичайно, він відмовлявся, але потім зізнався. Мовляв, так, каюся, зрадив. Але це ти у всьому винна. Удома безлад, ти мене не приваблюєш, і, взагалі, за чоловіком теж доглядати треба, а не лише дітям усю увагу приділяти.

Марина його виставила. А Олексій сказав, що якщо вона його виганяє, тепер іпотеку платитиме сама. І він ні копійки більше не дасть, ніж мають бути аліменти.

А тепер, коли він їхав до батьків, то подумав, що не впорається Марина. Та й кому вона потрібна? Він, напевно, на розхват буде.

Спочатку думав поткнутися до коханки, але в тієї теж чоловік. І вона сказала, що сьогодні не зустрінеться з ним. Довелося їхати до батьків.

Звісно, ​​якийсь час Марина проплакала. Все ж таки зрада – це важко. Хоч і досить очікувано від Олексія.

А потім, коли сльози скінчилися, вона раптом зрозуміла, що то знак. Давно треба було розлучитися, і ось він – привід.

До останнього Олексій не вірив, що Марина подасть на розлучення. І коли йому прийшло повідомлення, він одразу зателефонував дружині і почав сваритися. Мовляв, вона не має права, вона залишиться сама, їй не впоратися з двома дітьми, а він, на зло, допомагати не стане.

– Власне, я так і жила весь час, – спокійно відповіла Марина. – Начебто ти до цього сильно допомагав.

– Але ж тепер і грошей у тебе не буде! Чим за іпотеку платитимеш, га? Ти ж не працюєш, уже багато років на моїй шиї сидиш.

Марина думала про це. Добре, що вона мала якісь накопичення. А ще на попередній роботі їй пропонували віддалення, поки Матвій у садок не піде. Вона все думала, погоджуватися чи ні, бо син досить активний, і важко буде з ним працювати. А тепер зрозуміла, що погоджуватись треба.

Розлучилися вони швидко. Олексій не претендував на дітей..

Він думав ще й частину квартири відсудити, все ж таки більшу частину іпотеки платив він. Але його зупинив той факт, що друзі та батьки засудять. А Олексій не любив критики. Якби не діти, він би, звісно, ​​половину забрав. А так довелося залишити все дружині. Щоправда, і борг із іпотеки він теж залишив їй.

Олексій усе чекав, коли Марина зрозуміє, що вчинила неправильно. Коли прийде до нього на колінах, проситиме його повернутися. Адже їй не впоратися. І робота, і діти. А Олексій вперто не допомагав, навіть із дітьми через це не бачився.

Хоча це було його виправдання, чому він не бачить дітей. Типу, що це для того, щоб поквитатися з колишньою. Але насправді йому і не хотілося з ними бачитися. Вони ж малі, з ними не цікаво. Та й стомлюють дуже.

Але Марина не виправдала надій Олексій. Не збиралася йти до нього, не збиралася благати.

Дивно, але вона впоралася. Аліменти йшли на діточок та їжу. Тих грошей, які вона отримувала, цілком вистачало на оплату іпотеки та інші невеликі потреби.

У три роки Матвій пішов у садок, а Марина повноцінно вийшла на роботу. І ось тут вона розцвіла. Почала вбиратися, фарбуватися, скинула зайві кілограми, бо багато рухалася.

Олексій стежив за нею у соцмережах. І сердився. І чому вона такою не була з ним? Може, він і не зраджував би.

А ще чомусь виявилося, що він також не настільки затребуваний. Минуло досить багато часу після розлучення, а він також був один. Навіть коханка його покинула, коли він розлучився. Почала переживати, як би Олексій необдуманих рішень не наробив.

І зовсім розлютився Олексій, коли побачив фото своєї колишньої з якимсь чоловіком. Він навіть подумав, що вона навмисне це зробила, щоб позлити його. Адже ніхто не зазіхає на жінку з двома дітьми.

Але Марина не робила нічого спеціально. Вона вже забула про колишнього чоловіка, як про страшний сон. Просто вона зустріла чудового чоловіка, який до її дітей ставився набагато краще ніж рідний батько. І життя у Марини налагодилося. І вона змогла все це пережити. І навіть думала, чому раніше не наважилася.

Адже чоловік має бути опорою та підтримкою. А якщо від нього більше проблем, ніж користі, то без нього життя виявляється простіше.

Вам також має сподобатись...

В Надії не стало дядька Олексія і його дружини Наталі. Надія, сумувала більше, аніж їхній рідний син Олег! Вона дуже любила родичів… Олег вирішив продати будинок батьків. Знайшов покупців, тільки треба було винести весь мотлох. – Допоможи все викинути, га? – попросив він Надію. – А можна я меблі собі візьму? – запитала та. – Та хоч все забирай! Бери, що треба, цінного у них нема нічого… Олег продав будинок і поїхав. Надія вирішила розібрати коробку з одягом. Раптом з неї випав якийсь пакунок. Надія здивовано розгорнула його і аж присіла від побаченого

Баба Катя стояла на вулиці й продавала квіти зі свого саду. Повз проходили якісь хлопець із дівчиною.– Скільки коштує ваш букетик? – запитав молодик. – Двісті гривень, – відповіла продавчиня. – Ого, за такий маленький?! – хлопець з тугою подивилися на дівчину. Грошей йому явно не вистачало. – Гаразд, Микольцю, ходімо далі, – сказала дівчина. – Мені, якщо чесно, ці квіти не дуже… – Хлопче, підійди до мене, дещо скажу, – сказала баба Катя. – Тільки на вухо. – Що? – нахилився той до старенької. І тут вона поклала йому щось у долоню. Хлопець глянув, що то таке й застиг від несподіванки

У Сергія Петровича не стало дружини Марії. Після поминок він зовсім знітився. Вже в хаті не пахло ароматною випічкою, не чулися запахи борщу, чи млинців. Єдине, що у сусідів жила улюблена кізочка дружини – Квітка. – Що, Квітко, плачеш і ти? – часом говорив до неї Сергій Петрович. – Відчуваєш, що нема вже нашої Марійки… А якось Сергій Петрович почув, що сусіди хочуть продати Квітку. Він не спав цілу ніч, а зранку пішов до сусідів. – Що це ти, Сергію Петровичу, так рано?! – ахнув сусід Іван, побачивши діда. Іван не розумів, що відбувається

Марина повернулася додому з університету раніше, терміново потрібні були документи. Дівчина зайшла в квартиру, і пішла у свою кімнату шукати потрібні папери. – Марино? Ти чого так рано? – гукнула до неї сестра зі своєї кімнати. – Документи потрібні в університет. Я зараз їх знайду і побіжу назад, – пояснила Марина. – А ти чому вдома? – Я сьогодні погано себе почувала, тому залишилася вдома, – відповіла Світлана. Марина швидко знайшла документи, і хотіла було повертатися назад. Дівчина вийшла в коридо, двері в спальню сестри були відкриті, Марина випадково заглянула в кімнату Світлани і…ахнула від побаченого