Вероніка крутилася на кухні. Вона нещодавно повернулася з роботи, готувала вечерю, незабаром мав прийти чоловік. Вона підготувала м’ясце, начистила картоплі, хотіла все потушкувати, мало вийти смачно. Раптом у неї задзвонив телефон.
– Алло, привіт, – сказала вона грайливо у слухавку.
– Коли ми зустрінемось? – пролунав чоловічий голос.
– Скоро. Через два тижні мій їде у відрядження і в нас буде цілих три дні, – сказала дівчина.
– Тоді до зустрічі, цілую, – поклав слухавку співрозмовник.
То був Дмитро, сусід знизу. Якось він прийшов, з приводу того, що їх квартиру залило водою.
Вероніка була вдома сама, у неї потекла труба.
Тоді Дмитро все полагодив, але без уваги господиню не залишив, з того часу вони зрідка зустрічалися.
Хоч обидва були у законних шлюбах, нікому це не заважало.
Почувся звук дверей, що відкрилися і Вероніка застигла від несподіванки. Додому повернувся чоловік.
– Привіт, коханий, – вибігла Вероніка в коридор.
Роман був надійним. Він заробляв добре, всім забезпечував свою дружину. І, хоч дівчина й працювала, це вона робила для задоволення.
– Що у нас на вечерю? – стомлено спитав він.
– Проходь, – вона взяла його сумку. – У мене тут мʼясце і картопелька тушковані.
Коли чоловік і дружина поїли, він пішов у ванну, а коли вийшов, і пройшов у спальню, Вероніка чекала вже там на нього.
– Давай не сьогодні, – Роман скривився. – Я дуже втомився.
– Ти скоро їдеш, ми зовсім не проводимо час разом, – сказала, ображено вона.
– Вибач, кохана, дуже втомлююся, – він відвернувся і одразу засопів.
Коли минуло три дні, дівчина зібрала чоловікові сумку, і він подався на вокзал.
– Я сумуватиму, – поцілувала його дружина.
– Бувай, – він вийшов із квартири.
Вероніка пішла на роботу, а потім треба було сходити в магазин, щоб вдома для Дмитра приготувати смачну вечерю. Коли вона була вдома, коханець зателефонував, сказав, що вже їде до неї.
– Чекаю, – сказала вона.
– Привіт, – зайшов Дмитро в квартиру.
– Що вдома сказав? – шепотіла Вероніка йому між поцілунками.
– Те саме, що й твій, що у відрядження поїхав, – засміявся Дмитро.
– Молодець, – вона повела чоловіка на кухню.
Вони сиділи, а Дмитро скаржився на дружину.
– Постійно вдома перестала за собою стежити, нікуди не ходить, і мене тримає, – сумно казав він.
– Ну все, годі, – не хотілося Вероніці слухати про іншу жінку.
Вони пішли у спальню, і там розчинилися в обіймах один одного.
Вночі дівчина прокинулася від шуму води. Вона поспішила у ванну, й побачила, що там дуже багато води.
– Дмитре, труба знову потекла! – гукнула вона.
Він прибіг, дістав інструменти, і почав ремонтувати.
– Іди сходи до мене, скажи, що ти вже все знаєш, і викликала майстра, – попросив її чоловік.
– Зараз, – накинула вона на себе халат.
Вероніка спустилася вниз, подзвонила у двері.
– Іду, – почула вона жіночий голос.
– Марино, привіт, – привіталася з нею Вероніка.
В цей самий момент Вероніка раптом побачила, що на підлозі стоять черевики її чоловіка, а на вішалці висить його пальто!
– Стривай, – спробувала зупинити її Марина.
– Не зрозуміла, оце так ти у відрядження поїхав? – зайшла вона до спальні, де у ліжку лежав Роман.
– Люба, я тобі зараз все поясню, – він підійшов до неї.
– Не треба, – вона розвернулася, пішла додому, і не знала, що робити.
Роман кинувся за нею.
Дівчина зупинила його на майданчику перед дверима, не даючи зайти.
– Давай зайдемо, і я спробую тобі пояснити все, – просив Роман.
– Ні, йди, я не хочу з тобою розмовляти, – не дивилася вона йому в очі, і розуміла, що увійти до квартири він не може.
– Та ж ми тут стоїмо посеред ночі, це моя квартира, і я маю право туди зайти, – він смикнув ручку, і зайшов.
У цей момент Дмитро закінчив ремонт труби і в одних шортах зʼявився посеред коридору.
– Не зрозумів? – повільно обернувся на Вероніку чоловік.
– Якось так, – не знала, що сказати вона.
Зрештою, пари розлучилися і зійшлися з тими кого дійсно кохали.
Вони не стали зʼясовувати стосунки і дуже сваритися. Всі четверо зрозуміли, що тепер живуть дійсно з коханими людьми…
