Історії жінок

Тетяна була на роботі, як раптом відчула, що почувається погано. Жінка пішла до начальства і відпросилася. Додому Тетяна приїхала на таксі о другій годині ночі – бо ж працювала у нічну зміну. Щоб нікого не будити, вона обережно відчинила двері своїм ключем. Заглянула в кімнату до доньки – Катруся міцно спала. Таня зайшла на кухню, випила гарячого чаю, і попрямувала у спальню. Вона ввімкнула ліхтарик на телефоні, щоб не розбудити Віктора, зайшла у спальню і застигла на місці. – Ось чого-чого, а такого я не очікувала! – тільки й вигукнула Тетяна

Коли Тетяна повернулася з нічного чергування, то виявила у своїй квартирі не лише свого чоловіка та п’ятирічну доньку, а й незнайому їй дівчину.

– Тетяно, це Марія, моя двоюрідна племінниця, – представив Віктор дівчину.

– Дуже приємно, – сказала Тетяна.

Тетяна вже звикла до того, що іноді у них зупинялися родичі чоловіка, які приїжджали з села до міста у будь-яких справах. Сама Тетяна була міською мешканкою і спочатку після весілля намагалася пояснити своєму чоловікові, що родичі, які прибули до міста, могли б зупинитися і в готелі. Але бачачи, як ображається на її слова чоловік, махнула рукою.

Ось і цього разу вона не висловлювала своє невдоволення, будучи впевненою в тому, що і ця родичка надовго у них не затримається. Ну, а Віктор, опустивши свій погляд, несподівано заявив:

– Тут, таке діло, Тетяно. У нашому селі роботу взагалі не знайдеш. Марія хоче знайти у місті роботу. Я сподіваюся, ти не заперечуєш, якщо вона до першої зарплати поживе у нас, а потім зніме квартиру.

Тетяна невдоволено скривилася, але сперечатися з чоловіком не стала. Трикімнатна квартира дісталася Тетяні у спадок від бабусі. І місця тут цілком вистачило б на чотирьох. Ось тільки стороння людина – це зайва незручність.

– А куди Марія вирішила влаштуватися на роботу? – поцікавилася Тетяна.

– Буде у мене на автобусі кондуктором працювати. Ну, а не сподобається, можна тоді у торгівлю податися.

Сам Віктор працював водієм автобуса в одній із транспортних компаній, яка обслуговує міські маршрути.

Марія виявилася працьовитою дівчиною. Зразу було видно, що вона не з міських. Марія брала участь у прибиранні квартири та навіть надавала допомогу у приготуванні їжі. Єдине, що насторожувало Тетяну, дівчина була сором’язливою, начебто присутність Тетяни її дуже бентежила.

Як би там не було, але Тетяна з нетерпінням чекала на той день, коли Марія з’їде від них.

Тетяна працювала за змінами медсестрою. Її чоловік Віктор теж працював за змінами. У першу зміну він йшов з дому з самого ранку. А після другої зміни повертався додому за північ. Так що спільне їхнє перебування у квартирі було не таким вже й частим.

Пролетів місяць. І Тетяна спробувала нагадати чоловіку його слова про те, що Марія з’їде від них відразу після першої зарплати.

– Тетяно, ну давай ще трохи почекаємо, – почав клопотатися за свою племінницю Віктор, – Марія зараз перебуває у пошуку. І як тільки підбере потрібний варіант, то одразу переїде.

Закривши очі на своє невдоволення Тетяна погодилася з рішенням чоловіка.

Тієї ночі Тетяна вирушила на чергування. Але невдовзі зрозуміла, що занедужала. Вона звернулася до начальства і її відпустили раніше.

Додому Тетяна приїхала на таксі о другій годині ночі і, щоб нікого не будити, вона обережно відчинила двері ключем. Донька міцно спала. А ось Марії на своєму спальному місці не було. Коли вона зайшла до спальної кімнати, то там поряд зі своїм чоловіком вона виявила  Марію, яка міцно спала поряд. Ніхто навіть не помітив присутність Тетяни.

Зі спальної кімнати Тетяна попрямувала на кухню. Там вона сіла на стілець і заплакала. 

– Яка ж я не розумна! – Шептала вона. – Я навіть не спромоглася перевірити її паспорт. 

Після цього Тетяна зайшла до коридору, де у шафі висіла сумка Марії та дістала паспорт.

Дівчина була справді із сільської місцевості, але тільки до села, в якому народився Віктор, вона не мала жодного відношення. 

– Адже Віктор стверджував, що вона приїхала з його рідного села. Значить, це був обман, – міркувала Тетяна.

Від того, що вона занедужала,  Тетяна ледве стояла на ногвх. Вона прийняла пігулки і лягла на місце, приготовлене для Марії. Прокинувшись рано-вранці, вона почула розмову Віктора з Марією. Невдовзі Тетяна почула, як закрилися вхідні двері. Було зрозуміло, що Марія, не бажаючи бути при сварці подружжя, просто пішла з квартири.

Тетяна знайшла в собі сили, щоб дійти до кухні, де з похилою головою чекав її чоловік.

– Таню, ти не так зрозуміла, – спробував він виправдатися перед дружиною.

– Пішов геть звідси, і щоб духу твого тут не було, – заявила Тетяна.

– Ну, хоч би вислухати мене можеш, – не відступав Віктор.

– Якщо не підеш, то я зараз подзвоню батькові та братові, і вони тебе швидко виведуть.

Після цих слів Віктор пішов збирати свої речі. Через три дні, коли Тетяна відчула, що недуга відступила, вона подала заяву на розлучення.

Вам також має сподобатись...

Оксана вийшла з роботи раніше. Вона швидко заскочила в магазинчик біля будинку, купила ранньої капусточки, бурячків, мʼясця… А як же ж?! Її вдома чекає коханий чоловік і йому треба приготувати смачненького, запашного борщику! Оксана відкрила двері своїм ключем і з важкими пакетами зайшла у квартиру. – Коханий, я вдома! – гукнула вона. Раптом в кімнаті почувся якийсь шурхіт. Оксана здивовано відкрила двері у спальню і застигла на порозі від побаченого

Ольга приїхала святкувати новий рік до своєї матері. Її молодший брат Андрій, якраз привіз наречену Алісу, знайомитися з родичами. Увечері мати попросила Ольгу допомогти їй накришити салати, зробити бутерброди. Раптом Оля помітила, що у неї сідає телефон. – Я на хвилинку, піду візьму зарядку, – сказала Оля до матері і пішла в кімнату. Вона швидко взяла потрібну річ, і хотіла було повернутися назад. Тільки-но вона вийшла в коридор, як почула дивні звуки з ванної. Жінка зрозуміла, що наречена брата розмовляє по телефону. Оля прислухалася до розмови Аліси і остовпіла від почутого

Зіна була у відрядженні. Увечері вона вирішила подзвонити до свого чоловіка Андрія. Вони поговорили, побажали один одному добраніч і попрощалися. – Бувай, коханий, – сказала Зіна і вже збиралася покласти телефон, як раптом знову почула голос чоловіка у слухавці. – Мабуть, ще щось хоче сказати, – подумала Зіна. Вона тільки–но хотіла відповісти, як зрозуміла, що Андрій розмовляє з якоюсь жінкою! Її голос видався Зіні дуже знайомим. – Та це ж моя подруга Анжела, – ахнула Зіна. – Я так кохаю тебе, але я не можу зараз піти від дружини, – говорив чоловік. Зіна не вірила своїм вухам

Ірина поверталася додому пізно. Раптом вона почула своє імʼя… Її хтось гукав! Жінка обернулася й ахнула. До неї йшов якийсь високий чоловік! Крізь густий дощ і сутінки вона не бачила хто це такий… Чоловік підійшов, придивився до її обличчя і раптом сказав: – Ірино, це ж я! Не впізнала, чи що? А я тебе одразу впізнав! Чоловік взяв її за руку. – А ти ще гарнішою стала! – промовив він. Ірина придивилась до нього й застигла від несподіванки