Анастасія йшла додому з важкими сумками продуктів у руках. Вона дійшла до дверей квартири. Якусь мить жінка перепочила. Анастасія зітхнула і відкрила двері своїм ключем.
– Сергійку, ти вдома? – гукнула вона з порога свого чоловіка.
– Так, люба, – почулося десь з кімнати.
– Ох і втомилася я… – сказала Анастасія. – Зараз посиджу трохи і вечерю приготую.
Сергій лежав на дивані і розгадував сканворд. Він вдавав, що дуже зайнятий. Анастасія думала, що Сергій хоча б поцікавиться, як у неї на роботі справи, але чоловік був захоплений заповненням квадратиків.
Анастасія зайшла на кухню й оторопіла від побаченого. Як вона пішла на роботу зранку, так там нічого й не змінилося!
– А ти що, не обідав сьогодні? – повернувшись з кухні, запитала вона Сергія.
– Та обідав, так трохи щось перекусив. Настрою не було…
Анастасія похитала головою і повернулась на кухню. Відколи чоловіка звільнили з роботи, він дуже засумував.
– Я все життя там пропрацював! – казав він. – Нічого до ладу не вмію. Кому я тепер потрібен?! Добре, що хоч пенсія через рік!
Особливих спроб пошуку нової роботи Сергій не робив. Анастасія зрозуміла, що його, в принципі, все влаштовує.
Зарплати дружини вистачає на їжу та квартплату, діти дорослі, їх годувати не треба.
– Не знаю, що з ним робити. Все його життя тепер: телевізор, сканворди, гуляння парком. Хоч би по дому допомагав, – скаржилася Анастасія подрузі.
– Слухай, а може Сергію до мого Петра піти? У них зараз якраз людина потрібна. Хлопець один в інше місто вирішив переїхати, місце звільнилося, – запропонувала Лариса.
– Запропоную йому. Але щось не віриться…
Вдома Анастасія розповіла чоловікові про вакансію, але той тільки махнув рукою і сказав, що не за віком йому мішки з цементом тягати, на вітрі працювати і мати Петра в начальниках – той молодший за Сергія років на сім.
Дружина особливо не розраховувала, що чоловік захопиться цією ідеєю. Написала Ларисі повідомлення, що Сергій не хоче.
…Пройшов тиждень. Анастасія знову поверталась додому із важкими сумками. Раптом їй стало недобре… Жінка прокинулася вже у лікарні…
– Добре, що без особливих наслідків, – сказав лікар під час огляду.
– Лікарю, а моєму чоловікові повідомили? – запитала вона.
– Так, йому дзвонили нещодавно.
Сергій прийшов до дружини увечері. Приніс овочевий бульйон і гречку з рибою.
Анастасія не впізнала чоловіка. У ньому наче знову з’явилося життя. Він виглядав діловитим, дбайливим. Щось їй усе розповідав…
– Невже на Сергія так подіяла відповідальність, яка знову лягла на плечі? – думала Анастасія.
Вона починала розуміти, чому чоловік втратив ціль в житті. Коли його звільнили з улюбленої роботи, дружина постаралася убезпечити Сергія від переживань.
Вона сказала йому сама, що поки вони проживуть на її зарплату, нічого страшного.
Але Анастасія мала на увазі, що це тимчасово. А Сергій заспокоївся і почав потихеньку “обростати пилом” на дивані…
– Я зателефонував до Петра. Сьогодні після обіду йду знайомитися з колегами, – заявив по телефону чоловік.
– Ти ж не хотів!
– Не годиться мені лінуватися. Я зрозумів, що забагато на тебе скинув турбот. А сам зовсім забув, що чоловік у домі. Відновлюйся, кохана. Увечері принесу тобі поїсти.
Ось тепер Сергій був знову тим чоловіком, якого Анастасія колись полюбила.
Дбайливий, працьовитий і відповідальний. Якби не її стан, може він так і лежав би зараз на дивані, не усвідомлюючи, як складно дружині тягнути все на собі…
