Життєві історії

Ольга варила борщ, коли їй подзвонила її подруга. – Оля, привіт! Ми можемо зустрітися? – запитала Марія. – Сьогодні? Ми ж вчора бачилися у мого Сергія на день народженні, – здивувалася Оля. – Це терміново. Давай за годину у кафе, – додала Марія. Ольга доробила справи і вирушила у кафе. – До чого така терміновість? – запитала вона у подруги сідаючи за столик. – Не знаю, як це сказати, – почала Марія. – Вчора я випадкова почула розмову твого Сергія з друзями. – І? – поквапила подругу Оля. Марія важко видихнула і все розповіла подрузі. Ольга вислухала її і застигла від почутого

Ольга за Сергія вийшла заміж лише 2 роки тому. Шлюбний союз, як думала жінка, полягав з великої та взаємної любові, але зовсім недавно Оля дізналася, що одружився з нею Сергій за розрахунком.

Очі на Сергія Ользі розплющила її близька подруга. Виявилося, всі довкола знали, як насправді чоловік ставиться до дружини, але мовчали.

У Київ Сергій приїхав із невеликого містечка, працював автомеханіком, заробляв небагато, тому про власне житло лише мріяв.

До зустрічі з Олею Сергій жив, де доведеться – здебільшого у жінок, із якими будував стосунки.

До шлюбу з жодної з них не дійшло, пелена з очей закоханих дівчат швидко спадала і вони гнали подалі нахабного залицяльника.

Оля в Сергія закохалася з першого погляду, саме вона до нього залицялася, призначала сама побачення, водила коханого по цікавих місцях і знайомила з містом.

Матеріальних та житлових проблем у Ольги не було, вона добре заробляла, жила у квартирі, що дісталася їй після того, як не стало бабусі.

Сергій за дружину був молодший на 8 років. Оля дуже переживала його втратити, тому робила все, що Сергій тільки не попросить.

Сергій за кілька років перебування у Києві обзавівся досить великою кількістю друзів – здебільшого це були неодружені чоловіки, теперішні та колишні колеги з автосервісу.

Оля, вийшовши заміж за Сергія, одразу зіткнулася з проблемою – чоловік постійно збирав у її квартирі гостей. Практично щодня він когось запрошував, тому вечори проходили весело.

– Та навіщо збиратися в автосервісі, я не зрозумію? Знову сидіти на ящиках, у бруді? Приходьте ввечері краще до мене, моя такий стіл накриє!

Гарантую, що ви ніколи таких делікатесів не куштували. Ось чого, а талант гроші заробляти у Ольги не відібрати.

Обличчям не вийшла, готує погано, зате заробляє добре. Ну, хто що замовлятиме? Я своїй благовірній зараз списочок вишлю, вона все купить!

***

Сергій перед своїми друзями не приховував того факту, що дружиною він відверто користується. Роль люблячого чоловіка грав тільки залишаючись наодинці з дружиною:

– Моя ти розумниця, – хвалив Сергій Ольгу за будь-яку дрібницю, – який я щасливий, що зустрівся з тобою. Дорога, ти моє все!

Ольга від цих слів танула, і ще більше закохувалась у свого чоловіка. Жінка і не підозрювала, як насправді її коханий до неї ставиться.

Усі гроші, які Сергій сам заробляв, витрачав він. У їхній маленькій родині поняття «загальний бюджет» взагалі не існувало – за все відповідала Ольга.

Сергій лише робив замовлення:

– Оля, у мене кросівки зовсім зносилися, потрібно нові купити. Заглянь, будь ласка, у магазин, візьми сорок третій розмір.

Колір вибери сама, я довіряю твоєму смаку. Тільки, дорога, підробок різних не купуй, візьми якісне взуття.

Навіщо кілька разів переплачувати та за сезон купувати дві-три пари?

– Оля, у мене зламалася машина, гроші потрібні на ремонт. Я працюю в автосервісі і звичайно, більшу частину сам зроблю, але помічники все одно знадобляться.

Їм платити треба. Ну, чи хоча б проставитися! Ти тоді, кохана, сьогодні стіл накрий, ми з чоловіками після роботи заглянемо. Якось незручно друзям гроші в руки давати.

***

Сергій, окрім усіх його недоліків, був ще й гулякою. Романи на стороні чоловік став заводити відразу після весілля.

Коханкам чесно зізнавався:

– Я одружений, але від дружини ніколи не піду. Від таких, люба моя, не йдуть, за таких треба і руками, і ногами триматися.

Оля моя, звичайно, далеко не красуня, я б сказав, навпаки, фігурки у неї красивої, як у тебе, немає.

Вона взагалі здалеку пагорб нагадує, абсолютно безформна. Зате гроші хороші приносить, я живу на своє задоволення.

Тому тебе попереджаю одразу: якщо хочеш, ми з тобою зустрічатись продовжимо, але щоб жодних натяків на серйозність не було!

Провели добре час і розбіглися, мені дружини і однієї достатньо!

***

Якось Ольга повернулася з відрядження, зайшла в квартиру і застигла: на килимку прямо перед дверима стояли жіночі туфельки на високих підборах.

З кухні долинав сміх і дзвін келихів.

Оля, переживаючи, акуратно зазирнула в кімнату і побачила свого чоловіка, що сидить за накритим столом, поряд з якоюсь дівчиною:

– Кохана, ти вже повернулася, – кинувся обіймати дружину Сергій, – а чого не попередила?

– Вчасно, виявляється, я приїхала, – тремтячим голосом відповіла Ольга, – Сергію, хто це?

– Ой, кохана, вибач. Зараз я тобі поясню! Це Олена, колись дуже давно ми з нею зустрічалися. Розлучилися, бо не зійшлися характерами.

Розумієш, кохана, Олена потрапила у дуже складну ситуацію. Її ошукав колишній чоловік!

Просто вночі, поки Олена спала, забрав заначку, прихопив із собою дрібну цінну техніку і пішов у невідомому напрямку.

Зарплата у Олени лише за 3 тижні, а платити за квартиру потрібно було вчора. Виставила її господиня.

Я сьогодні додому їхав, дивлюся, стоїть вона з валізами на зупинці. Хотів її підвезти, а вона мені все розповіла.

Оля, чи можна Олена у нас поживе хоча б пару днів? Ну, не виставляти ж людину на вулицю?

Ольга засумнівалася:

-Напевно, це незручно, Сергію. Ну як – стороння людина тут, тим більше твоя колишня жінка…

– Та ви не хвилюйтеся, Ольго, – посміхнулася Олена, – між нами з Сергієм уже все давно скінчено. Повірте, я ставлюся до нього, як до друга, не більше.

Якщо я вам заважаю, то я піду без проблем. Дуже дякую, Сергію, за вечерю. Проведи мене, будь ласка.

Ольга раптом відчула сором: справді, чого це вона навигадувала собі всякої нісенітниці?

Ну Сергій, напевно, не зовсім вже не розумний, коханку б до себе додому приводитии вже точно не став би.

Отже, між ним із Оленою справді нічого немає. Людина потрапила у складну ситуацію, а вона, Ольга, руку допомоги протягнути відмовляється.

– Ну що ви, залишайтеся, якщо така ситуація сталася. Усі ми – люди, які повинні допомагати один одному. Сідайте. Сідайте, Олено, зараз я вам у вітальні постелю.

Які таки нечесні на руку бувають чоловіки! Я долю дякую за те, що мені зустрівся саме Сергій!

Перекидався б з Оленою Сергій ще кілька днів без дружини, Ольга навіть не здогадалася, що гостя – діюча коханка.

З’їхала Олена так само несподівано, як і з’явилася – Оля якось повернулася додому з роботи і побачила, що ні гості, ні її речей немає.

Сергій дружині пояснив:

– Я її нещодавно на вокзал відвіз. Вирішила Олена повернутися до батьків. Говорить, що Київ не для неї. У її рідному маленькому містечку влаштуватися на роботу та й вийти заміж буде набагато простіше.

***

Якби не Марія, Оля, напевно, так і дивилася б на чоловіка крізь рожеві окуляри.

Якось Марії пощастило бути присутнім на святі, яке Сергій влаштував на честь свого дня народження.

У гості до Ольги Марія заглянула випадково, про те, що в квартирі йде святкування, жінка не підозрювала.

Неодружені чоловіки відразу оточили гостю увагою. Марія, симпатична та струнка, зачарувала всіх. Навіть Сергія.

Оля весь вечір бігала, міняла тарілки, підносила страви з салатами та гарячим, навіть у магазин кілька разів спускалася.

Сергій, уже добряче був веселий, як тільки дружина виходила з вітальні, приймався її осоромлювати:

– О, попливла! Я, хлопці, Ольгу свою крейсером називаю!

– Та годі тобі, Сергію, – заступився за Ольгу один із друзів Сергія, – як до тебе не прийдеш, ти постійно дружину свою ображаєш.

Нормальна вона у тебе, он як готує чудово. Виглядає також добре. Невже тобі не соромно?

– А чого мені соромитись? – Посміхнувся Сергій, – я, між іншим, правду кажу.

От якби моя Ольга виглядала як ви, Маріє, я був би найщасливішою людиною на світі.

До речі, що ви робите завтра ввечері? Може, сходимо кудись? Я вам по секрету хочу сказати: мене вже давно моя дружина перестала хвилювати.

Ну, в тому ж плані, я думаю, ви мене розумієте. Неприємно з нею лежати поряд, а ось з вами я б із задоволенням.

Марія, відчуваючи неприязнь, спробувала відсторонитися від Сергія:

– На вашому місці я б остеріглася робити такі пропозиції незнайомій жінці. А раптом я одружена?

Не переживаєте, що відповідати потім за свої слова доведеться?

І моя вам порада на майбутнє: не варто погано відгукуватися про руку, яка вас годує. Оля знає, як насправді ви до неї ставитеся?

– Кільця на пальчику немає, значить, незаміжня – посміхнувся Сергій, – а що стосується Олі? Та вона все стерпить! Вона мене любить до нестями і все мені простить.

Та й звідки вона дізнається, що я про неї говорю? Я сподіваюся, що все, що тут зараз відбувається, залишиться між нами? Ви ж вибачте мені мої необережні слова?

***

Наступного дня Марія запросила Олю до кафе, між жінками відбулася серйозна розмова, яка плавно перетік у сварку:

– Я не знаю, Марія, навіщо тобі це! Навіщо ти намагаєшся посварити мене з чоловіком? Я ніколи не повірю, що Сергій міг собі дозволити сказати таке на мою адресу. Та не вірю я в це і все, бути такого не може. Він мене любить!

– Оля, повір мені на слово – він тебе соромить перед друзями, він з тебе насміхається. Та він зі мною загравав, поки тебе не було!

Моя справа, Олю, попередити, а далі ти сама знаєш. Твій Сергій – не чоловік, він тобі не пара!

Ольга з подругою посварилася, сказала, що Марії місця у її житті тепер немає.

Через пару днів жінка переконалася в правдивості слів подруги – Ользі вдалося підслухати телефонну розмову свого чоловіка з черговою коханою.

– Хто? Моя? Та ні, вона навіть не здогадується, що ти в мене є! Не хвилюйся, вона нічого не дізнається!

Я нещодавно дівчинку в квартиру привів, 4 дні з нею веселився, а вона ні про що не здогадалася.

Та ні, не чує, вона у ванній. За годину зустрічаємося на нашому місці. Цілую.

Ольга вдала, що нічого не чула. Сергій поїхав, а дружина почала збирати його речі.

У свою квартиру Оля чоловіка більше не пустила, валізи просто виставила на сходи, а наступного дня подала на розлучення.

Сергій спроб помиритися з дружиною не робив, він чекав, коли Оля сама прибіжить до нього і почне вимолювати прощення.

Після розлучення чоловік вирішив, що на його вік не розумних жінок вистачить. Заміну Ользі він знайшов досить швидко.

Оля поки що чоловіків до себе близько не підпускає, всіх підозрює в нещирості.

Вам також має сподобатись...

Ганна Сергіївна приїхала до себе на дачу. Жінка важко відчинила двері у старенький будинок, оглянула всі кімнати. – Ех, і як я тепер буду без тебе Андрійку? – сказала сама до себе Ганна Сергіївна, згадуючи свого чоловіка, якого не стало півроку тому. Весь десь жінка наводила лад у будинку. Ближче вечора насмажила картоплі на вечерю, повечеряла і зазбиралася спати. Ганна лежала у ліжку і довго не могла заснути, все їй у цому будинку нагадувало про її Андрія. І раптом вона аж підскочила з ліжка! Їй на думку спала несподівана ідея

Микола поїхав у гості до свого брата Ігоря. Той все йому показав у своєму містечку, провів екскурсію. А потім Ігор запропонував з’їздити на природу до озера. З ними поїхали ще двоє хлопців. – Це озеро вважається у нас таємничим, – посміхнувся Ігор. – Вночі тут, кажуть, можна різне побачити! Брат засміявся. Микола знизав плечима. Не дуже він у всяке таке вірив, тому став просто милуватися природою. Хлопці смажили шашлик, брат пішов збирати хмиз. Микола дивився на високі сосни, як раптом його хтось торкнувся за плече. Хлопець озирнувся й остовпів від побаченого

Злата Павлівна святкувала свій день народження. Вони з донькою Мариною накрили у залі гарний стіл, запросили друзів і родичів. Гості всі вже зібралися і весело гомоніли за столом. Та не було головного гостя – онука Злати Павлівни, Микити! – І де ж він так довго ходить? – вже хвилювалася жінка. – Не часто він запізнюється… Може щось сталося? На цих словах пролунав наполегливий дзвінок у двері. Злата Павлівна поспішила до дверей. Марина пішла за нею. Іменинниця відкрила двері й застигла від несподіванки. – Микито, а це хто?! – тільки й промовила вона

Катерина посмажила котлетки, зварила картопляне пюре, відкрила баночку огірочків. До повернення чоловіка, вечеря якраз була готова. Вхідні двері відкрилися. Катерина пішла зустріти чоловіка. А чоловік із серйозним обличчям сказав: – Нам треба серйозно поговорити! – Ходімо на кухню, повечеряєш, якраз і поговоримо, – усміхнулася Катя. Чоловік пішов у ванну, помив руки, і за хвилину вже сидів за кухонним столом. – Загалом так, у мене до тебе буде прохання. І відмови я не прийму! – раптом сказав чоловік. – Ти про що? – здивувалася жінка. І чоловік все розповів дружині. Катя вислухала його і застигла від почутого