Життєві історії

Ангеліна повернулася додому з роботи і застала похмурого чоловіка на кухні, поряд сиділа свекруха Ніна Сергіївна. – Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається! – Ніна Сергіївна, що сталося? Свекор вам зрадив? – розхвилювалася Ангеліна. – Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Мама, хоче повідомити тобі ще одну новину! – Яку ще новину? – не зрозуміла Ангеліна. – Ангеліно, тільки вислухай мене спокійно! – раптом почала свекруха і все розповіла невістці. Ангеліна вислухала жінку і застигла від почутого

Загалом із чоловіком Ангеліна жила мирно, як мільйони інших сімей. За дванадцять років шлюбу були і сварки, і добрі моменти. Незважаючи ні на що, сім’я у них була хороша. Підростали діти Денис десять років і першокласниця Марійка. Та й із житлом Андрію пощастило. Йому від бабусі дісталася двокімнатна квартира у старому будинку. Дитячу перегородили, щоб і хлопчик, і дівчинка мали свої куточки, а в другій кімнаті дорослі мали спальню – вітальню. Добре сучасні меблі можуть трансформуватися з подружнього ложа в затишний диван.

Батьки Ангеліни жили в іншому місті, а мати Андрія давно і щасливо проживала зі своїм молодим чоловіком. Спочатку молодь дивував цей шлюб. Захар, так звали свекра був майже ровесником Андрія, на п’ятнадцять років молодший Ніни Сергіївни. Але свекруха виглядала чудово, і незабаром діти переконалися, що Захар щиро любить дружину. Тому звістка про їхнє розлучення стала для Андрія з Ангеліною громом серед ясного неба.

Якось прийшовши з роботи, Ангеліна застала похмурого чоловіка на кухні. Як не дивно, свекруха мала гарний настрій.

– Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається!

– Мамо, що сталося? Захар Вам зрадив? – Розхвилювалася Ангеліна.

– Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Він став якимсь старим занудою! А тут я на виставці зустріла Віктора. Він митець. Скільки експресії!

Ангеліні було дивно чути від жінки глибоко за шістдесят, що її чоловік, якому було за сорок став «старим занудою».

– Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Після розлучення мама збирається переїхати до нас.

– А як же ми всі розмістимося? – Здивувалася молода жінка.

– Нічого, – бадьоро вигукнула свекруха. – Мені багато місця не потрібно! Я можу з Марією в одній кімнаті пожити, а Денис поспить на кухні.

Після відходу свекрухи подружжя понуро сиділо на кухні.

– Андрію! І що ми будемо робити? – не витримала Ангеліна.

– Не знаю! Але жити разом із мамою це неможливо!

– І як Денис на кухні буде? Йому ж треба вчитися!

– Треба пошукати мамі квартиру.

– Але ж це дорого!

– Повір, мамине проживання тут обійдеться дорожче!

У справедливості слів чоловіка Ангеліна переконалася дуже скоро. Ніна Сергіївна одразу почала розпоряджатися.

– Ангеліно! Чому у нас на обід котлети із супермаркету? Це ж неподобство! Потрібно фарш робити самій із свіжої яловичини!

– Мамо, а Ви в курсі, скільки вона коштує?

– А що, мій син мало заробляє?

За кілька тижнів подружжя не витримало. Мало того, що доводилося годинами чекати, поки мама прийме ванну, Ангеліні доводилося щодня проводити по дві години біля плити, бо Ніна Сергіївна відмовлялася їсти підігріту їжу. «Все має бути свіжим!» – Переконувала вона невістку. А коли свекруха на останні гроші купила дорогий крем, що омолоджує, Ангеліна здалася.

– Ти маєш рацію, Андрію, нам буде дешевше зняти мамі квартиру!

– Я придивився тут одну.

Тим часом свекруха благополучно розлучилася із Захаром. Відсудила в нього машину та дачу. До полегшення сина та невістки вона зачастила за місто.

– А може вона поки що на дачі поживе? – несміливо запропонувала Ангеліна.

– Спробую вмовити, але до осені винаймемо квартиру!

Як не дивно, але Ніна Сергіївна дуже легко погодилася пожити за містом.

– Так діти, ви маєте рацію! Мені там буде краще, – заявила вона, поправляючи зачіску перед дзеркалом. – Тут у вас тісно, галасливо, он у мене навіть нові зморшки з’явилися!

– Мамочка, там свіже повітря, тиша – умовляв Андрій.

– І компанію собі знайдете, а то, що Ви весь час сидите вдома, – вторила Ангеліна.

Нарешті з переїздом було покінчено. Молода сім’я зітхнула з полегшенням. Андрій що вихідних їздив відвідувати матір, і іноді Ангеліна з дітьми його супроводжували, поки якось Ніна Сергіївна не заявила по телефону:

– Андрію, у ці вихідні не приїжджай! У мене справи!

– Мамо, у тебе все гаразд? – стривожився син.

– У мене все чудово!

Але Андрій з Ангеліною все ж таки хвилювалися і в неділю вирушили за місто. Доїхали до дачі вони вже ближче до вечора.

Яке ж було здивування подружжя, коли вони застали маман у компанії літнього імпозантного чоловіка.

– Ви таки приїхали! – Невдоволеним бурчанням зустріла їх Ніна Сергіївна, – ну що ж, знайомтеся – Дмитро Миколайович, мій близький друг!

– Дуже приємно, – привітався мамин візаві.

– І нам дуже приємно, – промимрив Андрій.

Повернувшись додому, вони з Ангеліною дійшли висновку, що знімати матері квартиру доведеться у будь-якому разі. Тому що закривати очі ще й на побачення у їхній квартирці при дітях не було жодної можливості.

Але все вирішилося набагато швидше та простіше. Ніна Сергіївна знову вийшла заміж та переїхала жити до Дмитра Миколайовича. Андрій та Ангеліна сподіваються, що цей шлюб буде довгим і мама не з’явиться знову до них у кваритиру, «пожити».

Вам також має сподобатись...

До свого дня народження Іра готувалася заздалегідь. Вона хвилювалася. Людей запросила багато. – Мамо! Ми гулятимемо в кафе, що біля нашого парку. Там і місця багато, і можна свіжим повітрям подихати, і потанцювати, – раділа Іра. – Ой, доню, надто велику компанію ти збираєш, – говорила мати. – Ні, навпаки, все чудово! – сперечалася Іра. – Не переживай. Настрибаємось, навеселимося, і додому прийду… На святі в кафе зібралося понад двадцять людей. Було шумно, всі сміялися, жартували, вітали Іру. Вона сиділа на чолі столу і бачила всіх. Було багато частування. Особливо всім подобалися салати, фрукти й тістечка. І тут Іра раптом помітила дещо дивне

Ліда їхала в село до свого коханого Віктора. Вона зупинилася біля знайомих воріт. Загавкав собачка. Ліда підняла дротяне кільце на хвіртці і зайшла на подвірʼя. – Рекс, тихо! – сказала вона песику. Той одразу її впізнав і замахав хвостом. На ґанок вийшла господиня – тітка Зоя. – Здрастуйте, – сказала Ліда. – Вибачте, що так пізно. А мій Віктор де? – Спить, – відповіла тітка Зоя. – Зазвичай він так рано не лягає, – здивувалася Ліда. – Так на свіжому повітрі ж… – сказала тітка. – Ходімо, я тобі постелю. Ліда хотіла сказати, що ляже з Віктором, але передумала. А вранці Ліда прокинулася, вийшла на двір пошукати Віктора, і застигла від несподіванки

Ганна повернулася додому з роботи. Зайшовши в квартиру, жінка застала звичну картину. Віктор лежав на дивані, та дивився телевізор. Поруч з чоловіком, на столику, були розставлені брудні чашки та тарілки. – Ти весь день так провів? Не міг прибрати? – запитала в чоловіка Ганна. – А в мене для цього дружина є, – розсміявся Віктор. Ганна важко зітхнула, зібрала брудний посуд і вийшла на кухню. Поставивши тарілки в раковину, Ганна помітила телефон Віктора, який стояв на зарядці. На екрані миготіли якісь повідомлення. Ганна тихенько взяла телефон, відкрила одне з повідомлень і остовпіла від побаченого

– Я купила вам такий подарунок – ахнете просто! – вигукнула задоволена Ірина Вікторівна до невістки і сина. Вона заскочила в квартиру і простягла невістці якусь невелику картонну коробочку. Уляна подякувала свекрусі за презент, але дивитися, що всередині коробочки, не стала… Сьогодні Уляна з Костянтином відзначало свою першу річницю весілля, тому дівчині було не до дивацтв свекрухи. Гостей вони запросили небагато – всього п’ять найближчих родичів. Увечері, після святкової вечері, коли всі пішли, Уляна почала розглядати подарунки. Несподівано увагу дівчини привернула невелика коробочка. – Це від мами, – сказав Костянтин. – Вона казала, що там неймовірний сюрприз. Ми маємо «ахнути»! Уляна відкрила коробку й застигла