Життєві історії

Ангеліна повернулася додому з роботи і застала похмурого чоловіка на кухні, поряд сиділа свекруха Ніна Сергіївна. – Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається! – Ніна Сергіївна, що сталося? Свекор вам зрадив? – розхвилювалася Ангеліна. – Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Мама, хоче повідомити тобі ще одну новину! – Яку ще новину? – не зрозуміла Ангеліна. – Ангеліно, тільки вислухай мене спокійно! – раптом почала свекруха і все розповіла невістці. Ангеліна вислухала жінку і застигла від почутого

Загалом із чоловіком Ангеліна жила мирно, як мільйони інших сімей. За дванадцять років шлюбу були і сварки, і добрі моменти. Незважаючи ні на що, сім’я у них була хороша. Підростали діти Денис десять років і першокласниця Марійка. Та й із житлом Андрію пощастило. Йому від бабусі дісталася двокімнатна квартира у старому будинку. Дитячу перегородили, щоб і хлопчик, і дівчинка мали свої куточки, а в другій кімнаті дорослі мали спальню – вітальню. Добре сучасні меблі можуть трансформуватися з подружнього ложа в затишний диван.

Батьки Ангеліни жили в іншому місті, а мати Андрія давно і щасливо проживала зі своїм молодим чоловіком. Спочатку молодь дивував цей шлюб. Захар, так звали свекра був майже ровесником Андрія, на п’ятнадцять років молодший Ніни Сергіївни. Але свекруха виглядала чудово, і незабаром діти переконалися, що Захар щиро любить дружину. Тому звістка про їхнє розлучення стала для Андрія з Ангеліною громом серед ясного неба.

Якось прийшовши з роботи, Ангеліна застала похмурого чоловіка на кухні. Як не дивно, свекруха мала гарний настрій.

– Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається!

– Мамо, що сталося? Захар Вам зрадив? – Розхвилювалася Ангеліна.

– Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Він став якимсь старим занудою! А тут я на виставці зустріла Віктора. Він митець. Скільки експресії!

Ангеліні було дивно чути від жінки глибоко за шістдесят, що її чоловік, якому було за сорок став «старим занудою».

– Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Після розлучення мама збирається переїхати до нас.

– А як же ми всі розмістимося? – Здивувалася молода жінка.

– Нічого, – бадьоро вигукнула свекруха. – Мені багато місця не потрібно! Я можу з Марією в одній кімнаті пожити, а Денис поспить на кухні.

Після відходу свекрухи подружжя понуро сиділо на кухні.

– Андрію! І що ми будемо робити? – не витримала Ангеліна.

– Не знаю! Але жити разом із мамою це неможливо!

– І як Денис на кухні буде? Йому ж треба вчитися!

– Треба пошукати мамі квартиру.

– Але ж це дорого!

– Повір, мамине проживання тут обійдеться дорожче!

У справедливості слів чоловіка Ангеліна переконалася дуже скоро. Ніна Сергіївна одразу почала розпоряджатися.

– Ангеліно! Чому у нас на обід котлети із супермаркету? Це ж неподобство! Потрібно фарш робити самій із свіжої яловичини!

– Мамо, а Ви в курсі, скільки вона коштує?

– А що, мій син мало заробляє?

За кілька тижнів подружжя не витримало. Мало того, що доводилося годинами чекати, поки мама прийме ванну, Ангеліні доводилося щодня проводити по дві години біля плити, бо Ніна Сергіївна відмовлялася їсти підігріту їжу. «Все має бути свіжим!» – Переконувала вона невістку. А коли свекруха на останні гроші купила дорогий крем, що омолоджує, Ангеліна здалася.

– Ти маєш рацію, Андрію, нам буде дешевше зняти мамі квартиру!

– Я придивився тут одну.

Тим часом свекруха благополучно розлучилася із Захаром. Відсудила в нього машину та дачу. До полегшення сина та невістки вона зачастила за місто.

– А може вона поки що на дачі поживе? – несміливо запропонувала Ангеліна.

– Спробую вмовити, але до осені винаймемо квартиру!

Як не дивно, але Ніна Сергіївна дуже легко погодилася пожити за містом.

– Так діти, ви маєте рацію! Мені там буде краще, – заявила вона, поправляючи зачіску перед дзеркалом. – Тут у вас тісно, галасливо, он у мене навіть нові зморшки з’явилися!

– Мамочка, там свіже повітря, тиша – умовляв Андрій.

– І компанію собі знайдете, а то, що Ви весь час сидите вдома, – вторила Ангеліна.

Нарешті з переїздом було покінчено. Молода сім’я зітхнула з полегшенням. Андрій що вихідних їздив відвідувати матір, і іноді Ангеліна з дітьми його супроводжували, поки якось Ніна Сергіївна не заявила по телефону:

– Андрію, у ці вихідні не приїжджай! У мене справи!

– Мамо, у тебе все гаразд? – стривожився син.

– У мене все чудово!

Але Андрій з Ангеліною все ж таки хвилювалися і в неділю вирушили за місто. Доїхали до дачі вони вже ближче до вечора.

Яке ж було здивування подружжя, коли вони застали маман у компанії літнього імпозантного чоловіка.

– Ви таки приїхали! – Невдоволеним бурчанням зустріла їх Ніна Сергіївна, – ну що ж, знайомтеся – Дмитро Миколайович, мій близький друг!

– Дуже приємно, – привітався мамин візаві.

– І нам дуже приємно, – промимрив Андрій.

Повернувшись додому, вони з Ангеліною дійшли висновку, що знімати матері квартиру доведеться у будь-якому разі. Тому що закривати очі ще й на побачення у їхній квартирці при дітях не було жодної можливості.

Але все вирішилося набагато швидше та простіше. Ніна Сергіївна знову вийшла заміж та переїхала жити до Дмитра Миколайовича. Андрій та Ангеліна сподіваються, що цей шлюб буде довгим і мама не з’явиться знову до них у кваритиру, «пожити».

Вам також має сподобатись...

– Віро, це ти? – почула Віра голос за спиною, обернулася і побачила свою колишню сусідку Катю. – Так, це я Катю! – радісно сказала Віра. – Це ж скільки ми не бачилися! А ходімо до мене в гості, посидимо поговоримо? – запропонувала Катя. – Не відмовлюся, – погодилася Віра. Подруги вмостилися за стіл і полилася їхня розмова. – А пам’ятаєш нашу сусідку Тетяну? – раптом сказала Катя. – Так, її не забудеш! – відповіла Віра. – А про її ситуацію знаєш? – запитала подруга. – Ні, а що там? – поцікавилася Віра. І Катя все розповіла подрузі. Віра вислухала її і зстигла від почутого

Віра поралася на кухні, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка глянула на екран телефону, дзвонив син. – Мамо, можеш мене привітати! – несподівано сказав Андрій. – Я одружився! – Як одружився? З ким? – ахнула Віра. – З Мариною! – радісно вигукнув син. – З якою ще Мариною? – не зрозуміла жінка. – З тіткою Мариною! З твоєю подругою! – пояснив Андрій. – Ти що таке говориш? Ти що загульбанив десь? – здивовано перепитала Віра, не розуміючи, що відбувається

Зоя Петрівна попросила свого зятя Леоніда полагодити їй дах. Леонід прийшов не один. За ним слідом ішли ще двоє людей. – Хто це? – строго запитала хазяйка. – Моя команда, – незворушно відповів Леонід. – Один я не зможу полагодити вам дах. – Поки ви тут працюватимете, я піду до сусідки. Не люблю я всі ці ремонтні роботи, – сказала теща і пішла. Повернулася жінка ближче до вечора. Зоя Петрівна здалеку оглянула новий дах і залишилася задоволеною побаченим. – Ось, тримайте! – сказав зять і дав жінці якийсь папірець. Зоя Петрівна розгорнула його і оторопіла від побаченого

Зоя на кухні готувала вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Зараз будем вечеряти, – з усмішкою сказала дружина, коли Сергій зайшов на кухню. – Я не голодний, – буркнув він і пішов у спальню. – Дивно, що це з ним? – подумала Зоя і рушила слідом. Жінка зайшла у спальню і застигла – Сергій збирав свої речі. – Ти куди? – запитала Зоя у чоловіка. – Я йду від тебе! – коротко відповів він. – Як йду? Чому? – не зрозуміла жінка. – Ти сама знаєш чому, – сухо сказав чоловік. – Поясни, я не розумію! –  Зоя здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи