Життєві історії

Ангеліна повернулася додому з роботи і застала похмурого чоловіка на кухні, поряд сиділа свекруха Ніна Сергіївна. – Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається! – Ніна Сергіївна, що сталося? Свекор вам зрадив? – розхвилювалася Ангеліна. – Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Мама, хоче повідомити тобі ще одну новину! – Яку ще новину? – не зрозуміла Ангеліна. – Ангеліно, тільки вислухай мене спокійно! – раптом почала свекруха і все розповіла невістці. Ангеліна вислухала жінку і застигла від почутого

Загалом із чоловіком Ангеліна жила мирно, як мільйони інших сімей. За дванадцять років шлюбу були і сварки, і добрі моменти. Незважаючи ні на що, сім’я у них була хороша. Підростали діти Денис десять років і першокласниця Марійка. Та й із житлом Андрію пощастило. Йому від бабусі дісталася двокімнатна квартира у старому будинку. Дитячу перегородили, щоб і хлопчик, і дівчинка мали свої куточки, а в другій кімнаті дорослі мали спальню – вітальню. Добре сучасні меблі можуть трансформуватися з подружнього ложа в затишний диван.

Батьки Ангеліни жили в іншому місті, а мати Андрія давно і щасливо проживала зі своїм молодим чоловіком. Спочатку молодь дивував цей шлюб. Захар, так звали свекра був майже ровесником Андрія, на п’ятнадцять років молодший Ніни Сергіївни. Але свекруха виглядала чудово, і незабаром діти переконалися, що Захар щиро любить дружину. Тому звістка про їхнє розлучення стала для Андрія з Ангеліною громом серед ясного неба.

Якось прийшовши з роботи, Ангеліна застала похмурого чоловіка на кухні. Як не дивно, свекруха мала гарний настрій.

– Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається!

– Мамо, що сталося? Захар Вам зрадив? – Розхвилювалася Ангеліна.

– Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Він став якимсь старим занудою! А тут я на виставці зустріла Віктора. Він митець. Скільки експресії!

Ангеліні було дивно чути від жінки глибоко за шістдесят, що її чоловік, якому було за сорок став «старим занудою».

– Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Після розлучення мама збирається переїхати до нас.

– А як же ми всі розмістимося? – Здивувалася молода жінка.

– Нічого, – бадьоро вигукнула свекруха. – Мені багато місця не потрібно! Я можу з Марією в одній кімнаті пожити, а Денис поспить на кухні.

Після відходу свекрухи подружжя понуро сиділо на кухні.

– Андрію! І що ми будемо робити? – не витримала Ангеліна.

– Не знаю! Але жити разом із мамою це неможливо!

– І як Денис на кухні буде? Йому ж треба вчитися!

– Треба пошукати мамі квартиру.

– Але ж це дорого!

– Повір, мамине проживання тут обійдеться дорожче!

У справедливості слів чоловіка Ангеліна переконалася дуже скоро. Ніна Сергіївна одразу почала розпоряджатися.

– Ангеліно! Чому у нас на обід котлети із супермаркету? Це ж неподобство! Потрібно фарш робити самій із свіжої яловичини!

– Мамо, а Ви в курсі, скільки вона коштує?

– А що, мій син мало заробляє?

За кілька тижнів подружжя не витримало. Мало того, що доводилося годинами чекати, поки мама прийме ванну, Ангеліні доводилося щодня проводити по дві години біля плити, бо Ніна Сергіївна відмовлялася їсти підігріту їжу. «Все має бути свіжим!» – Переконувала вона невістку. А коли свекруха на останні гроші купила дорогий крем, що омолоджує, Ангеліна здалася.

– Ти маєш рацію, Андрію, нам буде дешевше зняти мамі квартиру!

– Я придивився тут одну.

Тим часом свекруха благополучно розлучилася із Захаром. Відсудила в нього машину та дачу. До полегшення сина та невістки вона зачастила за місто.

– А може вона поки що на дачі поживе? – несміливо запропонувала Ангеліна.

– Спробую вмовити, але до осені винаймемо квартиру!

Як не дивно, але Ніна Сергіївна дуже легко погодилася пожити за містом.

– Так діти, ви маєте рацію! Мені там буде краще, – заявила вона, поправляючи зачіску перед дзеркалом. – Тут у вас тісно, галасливо, он у мене навіть нові зморшки з’явилися!

– Мамочка, там свіже повітря, тиша – умовляв Андрій.

– І компанію собі знайдете, а то, що Ви весь час сидите вдома, – вторила Ангеліна.

Нарешті з переїздом було покінчено. Молода сім’я зітхнула з полегшенням. Андрій що вихідних їздив відвідувати матір, і іноді Ангеліна з дітьми його супроводжували, поки якось Ніна Сергіївна не заявила по телефону:

– Андрію, у ці вихідні не приїжджай! У мене справи!

– Мамо, у тебе все гаразд? – стривожився син.

– У мене все чудово!

Але Андрій з Ангеліною все ж таки хвилювалися і в неділю вирушили за місто. Доїхали до дачі вони вже ближче до вечора.

Яке ж було здивування подружжя, коли вони застали маман у компанії літнього імпозантного чоловіка.

– Ви таки приїхали! – Невдоволеним бурчанням зустріла їх Ніна Сергіївна, – ну що ж, знайомтеся – Дмитро Миколайович, мій близький друг!

– Дуже приємно, – привітався мамин візаві.

– І нам дуже приємно, – промимрив Андрій.

Повернувшись додому, вони з Ангеліною дійшли висновку, що знімати матері квартиру доведеться у будь-якому разі. Тому що закривати очі ще й на побачення у їхній квартирці при дітях не було жодної можливості.

Але все вирішилося набагато швидше та простіше. Ніна Сергіївна знову вийшла заміж та переїхала жити до Дмитра Миколайовича. Андрій та Ангеліна сподіваються, що цей шлюб буде довгим і мама не з’явиться знову до них у кваритиру, «пожити».

Вам також має сподобатись...

Ганна затрималася на роботі допізна. Кав’ярня була вже закрита. Раптом у двері постукали. Ганна визирнула. За дверима стояв чоловік. – Вибачте, ми вже закриті, – сказала Ганна. – Я шукаю пекаря цієї кондитерської, – гукнув гість. – Я пекар. Але ми вже закриті, – сказала Ганна. –  Це не може чекати. Ми можемо поговорити? – додав гість. Ганна впустила відвідувача. – У мене траплялася незвичайна історія, – усміхнувся відвідувач. – Майже як у кіно! – Яка ще історія? – не зрозуміла жінка. – Ви створили справжнє диво, – загадково сказав чоловік, зібрався з думками, і все розповів Ганні. Ганна вислухала його і ахунла від почутого 

Віра в кімнаті збирала валізу. – Віро, ти куди? – гукнув з дивана чоловік. – На відпочинок? – Так, – відповіла вона. – Ааа, зрозуміло! – Дмитро замовк і продовжив дивитися футбол. Через годину Віра закінчила і гукнула: – Дмитро. Допоможи сумку винести. Куртку накинь, та черевики, там дощ! – А мені дощ не заважає. Я на хвилину вискочу і назад, – сказав Дмитро. – Ти смішно виглядатимеш у таксі без куртки і в тапках, – пояснила Віра. – Я? А куди я їду? – здивувався Дмитро. – А це сюрпирз! – єхидно посміхнулася жінка. Дмитро здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Борис застиг із чашкою кави в руці. Марина випустила спиці для вʼязання, і вони опинилися на підлозі. – Що-о?! – вигукнув Борис, і скочив з крісла. – Борюсику, сядь! – Марина взялася за серце. – Господи, я не готова бути бабусею! Їхня донька Аліса спостерігала за метушнею батьків із легкою усмішкою. Борис нервово ходив по вітальні, бурмочучи щось на кшталт: «зовсім вже» і «якийсь пройдисвіт». Марина то хапалася за голову, то бігла на кухню по валерʼянку. – А може… – сказала Аліса з хитрою посмішкою. – Ви візьмете малюка на виховання? Марина застигла. Борис зупинився на півкроці. У кімнаті запала тиша, а потім сталося несподіване

Євген Петрович, Андрій і Стас сиділи на кухні. Раптом вони побачили у себе на подвірʼї якогось мужика. Він рубав дрова… – Добре працює! – оцінив роботу мужика Стас. – Ага, із завзяттям! – підтвердив Євген Петрович. – Я в молодості теж так міг! – Хто це, цікаво, такий? – поцікавився Андрій. Чоловіки відійшли від вікна і повернулися за стіл. – Треба йому заплатити, – сказав Андрій. – А ще домовитися, щоб паркан полагодив! – кивнув Євген Петрович. – І дах ще треба поремонтувати, – додав Стас. Але тут відчинилися двері, і на кухню зайшов… Той самий мужик! Він витер рукою піт і сказав таке, що всі побіліли від почутого