Життєві історії

Весілля у брата Михайла було в самому розпалі! Всі привітання вже залишилися позаду, і тамада змінювала конкурси один за одним. Михайло був запрошений на свято зі своєю дружиною Оксаною. У якусь мить він раптом побачив, що його кохана десь зникла! Коли гості сіли за стіл, Михайло всерйоз запереживав через відсутність жінки. Чоловік не знайшов Оксану в ресторані і вийшов на вулицю. Він глянув на лавку яка була неподалік і оторопів! Там сиділа його Оксана в обіймах якогось чоловіка

Весілля було в самому розпалі!

Всі привітання вже залишилися позаду, і невтомна тамада, не даючи гостям жодної хвилини перепочинку, змінювала один за одним розважальні конкурси.

У якийсь момент Михайло, запрошений разом зі своєю дружиною на весілля до двоюрідного брата, раптом побачив, що його дружина десь зникла.

Коли гості сіли за стіл, щоб сказати черговий тост, Михайло всерйоз запереживав через відсутність своєї жінки.

Надворі був теплий літній вечір, і Михайло, не знайшовши своєї половинки в ресторані, вийшов на вулицю.

Він глянув на лавку яка була неподалік і оторопів! Там сиділа його Оксана в обіймах якогось чоловіка!

На весіллі було чимало друзів та подруг нареченого та нареченої. За віком вони були років на десять молодші за Михайла з Оксаною.

Але в цьому випадку різниця у віці не стала для Оксани на заваді.

Молодий чоловік, який обіймав дружину Михайла, був на цілу голову вищий за неї. Тому, цілуючи її, він трохи схилив свою голову, а вона ж, була настільки захоплена ним, що навіть стала навшпиньки.

– Вибачте, я вам не завадив? – запитав Михайло.

Обійми відразу ж розімкнулися, і дружина Михайла поспішила за стіл.

Святковий настрій Михайла зник. Не бажаючи більше бачити свою дружину, Михайло викликав таксі та поїхав додому.

Незабаром за ним у квартиру з’явилася і Оксана.

Збираючись на весілля подружжя відправило свою восьмирічну доньку до батьків Михайла. Тому цієї ночі Михайло з Оксаною залишилися одні.

– Михайле, вибач, я не знаю, як так вийшло, – почала виправдовуватися Оксана.

– Знаєш, не треба жодних виправдань, – зупинив дружину Михайло. – Давай без усяких цих сцен тихо, мирно розбіжимося.

– Але в мене нічого не було з ним! – заперечила Оксана.

– Ти вже краще помовч, – попросив Михайло дружину, – я завтра вранці переїжджаю до своїх батьків.

– Мені, здається, ти приймаєш поспішне рішення. Не забувай, у нас з тобою є дочка, – намагалася напоумити чоловіка Оксана.

– Про дочку я ніколи не забуду. І якщо вона захоче залишитися зі мною, я буду тільки радий, – поставив крапку у розмові Михайло.

Наступного ранку Михайло переїхав до своїх батьків. Дочка залишилася жити з матір’ю.

Настали нелегкі для Михайла дні. Оксана кілька разів намагалася помиритися з чоловіком. Але Михайло був непохитний.

У його душі перемішалися і образа, і ревнощі, і вражене самолюбство. Були хвилини розпачу, коли він ладен був здатися. Але щоразу гору брала гордість…

Зрештою, втомившись метатися, Михайло подав заяву на розлучення.

А потім, не з кохання, а з бажання досадити своїй дружині, він став зустрічатися з іншою жінкою – колегою по роботі.

Через пів року відбулося весілля, а ще за рік у новій родині з’явилася донька.

Михайло справно платив аліменти та робив дорогі подарунки своїй першій дочці, намагаючись не віддалятися від неї.

А у своїй новій сім’ї він намагався бути зразковим сім’янином.

Оксана більше не одружувалася, присвятивши своє життя вихованню доньки.

А Михайло був щасливий. Тепер він мав дружину, яка ніколи б його не зрадила…

Вам також має сподобатись...

У Людмили не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату коханої людини. Провела Андрія в останню путь, все організувала. Після поминок Люда повернулася додому, на очі потрапив телефон чоловіка. – Ти все обіцяв скинути мені фото, з нашого останнього відпочинку. І так і не встиг…, – схлипнула Люда. Вона взяла телефон чоловіка, зайшла в галерею, як раптом натрапила на дивні фотографії. Людмила уважно придивилася до фото і застигла від побаченого

Юля поспішала додому. Сьогодні у них з Андрієм річниця знайомства. На сьогоднішній вечір Юля покладала великі надії: таки п’ять років – мабуть Андрій зробить їй пропозицію. Дівчина швидко прибігла додому і взялась готувати святкову вечерю. До повернення Андрія з роботи, все було готово. – Кохана! Я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Юля поспішно вийшла в коридор. – З річницею тебе! – сказав Андрій і простягнув дівчині букет її улюблених троянд і якусь коробочку. – Дякую! – зраділа Юля, відкрила коробочку і… розплакалася від побаченого. – Краще б ти вже нічого не дарував! – крізь сльози сказала вона

Матері у Сергія не стало давно. Батько одразу ж привів у будинок нову дружину – Ніну. Сергій спочатку не прийняв мачуху, але потім побачив, що тітка Ніна чудова людина. Не від хорошого життя за вдівця пішла… Сергій повертався у рідне місто з навчання. Його батьки жили на околиці, у своєму будинку. Першим побачила Сергія тітка Ніна. – Сергійко наш повернувся! – обійняла вона пасинка. Батько підійшов, теж обійняв сина. І тут тільки вони побачили, що поряд із сином хтось стоїть… – А це хто із тобою? – ахнули батьки. Вони не розуміли, що відбувається

Антоніна мила посуд на кухні, коли в двері подзвонили. На порозі стояла сусідка Галя. – Ніно, можеш цибулину позичити? – запитала вона. – Звісно, – відповіла Ніна, пішла на кухню і швидко повернулася з цибулиною в руках. – Бачила твій син Ігор якусь кралю собі знайшов, – раптом сказала Галя. – Ти що, її бачила? Де бачила? – здивувалася Ніна. – Та ось щойно, біля будинку, – пояснила сусідка. – І яка вона? – запитала Ніна. – А ти сама подивись! Вони біля підʼїзду стоять, – єхидно посміхнулася Галина. Ніна швидко підбігла до вікна на кухні, глянула вниз і застигла від побаченого