Жанна Геннадіївна ніби не помічала, що її життя пролітає. У вісімнадцять вона народила доньку, заміж так і не вийшла, батьки їй допомагали спочатку. А хлопець …
Жанна любила гуляти з маленькою Софійкою. Якось жінка сиділа в парку на лавці, коли до неї підсів якийсь незнайомий чоловік… Жанна щойно заколисала Софійку і ні з ким не збиралася розмовляти. Але чоловік їй здався якимось… Знайомим! – Красива дівчинка у вас, вся в маму! – раптом посміхнувся чоловік. Від його посмішки серце Жанни чомусь стрепенулося. Ніколи ще незнайомі чоловіки не справляли на неї таке яскраве перше враження. – Я – мама?! – ахнула Жанна і дзвінко засміялася. – Та ви мені лестите! Я не мама і навіть не бабуся. – А хто ж ви тоді? – чоловік застиг від здивування, нічого не розуміючи
