Життєві історії

Показує: 321 - 330 з 730 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Марія Миколаївна зайшла в кабінет до своєї бухгалтерки Юлії і по-хазяйськи сіла за стіл. – Юлю, у мене до тебе прохання, – сказала жінка. – Я хочу в санаторій зʼїздити. Ти не могла б з моєю онукою Веронікою посидіти? – Звичайно! – погодилася Юля. – Тоді збирайся! – задоволено сказала Марія Миколаївна. – Познайомлю тебе з нею. Щойно вони зайшли в квартиру, як з кімнати вибігла дівчинка. – Онучко, накривай на стіл! – сказала бабуся. – Вероніко, я допоможу, – Юля попрямувала слідом за нею. Весело говорячи, вони накривали на стіл і ще не знали, що старенька задумала дещо дуже незвичайне

Життєві історії

Марія Миколаївна зайшла в кабінет до своєї бухгалтерки Юлії і по-хазяйськи сіла за стіл. – Юлю, у мене до тебе прохання, – сказала жінка. – Я хочу в санаторій зʼїздити. Ти не могла б з моєю онукою Веронікою посидіти? – Звичайно! – погодилася Юля. – Тоді збирайся! – задоволено сказала Марія Миколаївна. – Познайомлю тебе з нею. Щойно вони зайшли в квартиру, як з кімнати вибігла дівчинка. – Онучко, накривай на стіл! – сказала бабуся. – Вероніко, я допоможу, – Юля попрямувала слідом за нею. Весело говорячи, вони накривали на стіл і ще не знали, що старенька задумала дещо дуже незвичайне

Знову тиск, і онука в школі. Марія Миколаївна випила води й сіла у крісло. Знову пішли важкі думи… – От так повернеться Вероніка зі школи, а …

Читати
Життєві історії

Олена вийшла на двір та присіла на лавку. – Олено на виїзд! – почула вона за спиною голос Андрія, він працював медбратом у її зміні. Вони сіли в машину і, поїхали за вказаною адресою. – Андрію, що там? – запитала вона. – Та чоловіку зле стало, дружина нічого до пуття сказати не може, що сталося, – відповів Андрій. Олена з Андрієм увійшли до квартири, побачили молоду жінку в короткому халатику. – Сюди, проходьте до спальні, – говорила вона, показуючи рукою. Олена пройшла до спальні і застигла на місці. Ось чого чого, а такого вона точно не очікувала побачити

поновлено

До кого пішов чоловік, Олена не знала, тільки чула від нього, що та набагато молодша за неї. Хоча й Олена у її сорок три роки …

Читати
Життєві історії

Ліда мила посуд, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила троюрідна сестра Тамара. – Привіт, як справи? – одразу запитала вона. – Привіт. Займаюся домашніми справами, – відповіла Ліда. – Я до тебе у справі дзвоню, – сказала Тамара. – Можна до вас приїде моя Настя? Вона дуже хоче побачити ваше місто. – Знаєш, Тамаро, у нас зараз не найкращі часи, мене нещодавно на роботі скоротили, – спробувала відмовити Ліда. – Настя вас особливо не потурбує, – заспокоїла Тамара. – Ну добре. Нехай приїжджає, – погодилася Ліда. Але жінка навіть уявити не могла, що їй доведеться пережити за ці дні, поки у них гостюватиме племінниця

поновлено

– Ліда, можна до вас приїде моя Настя на тиждень? Вона просто мріє побувати у вас у місті, вважає його найкрасивішим. Пробач, ніколи ні про …

Читати
Життєві історії

Алла Сергіївна приїхала в село до дочки Ірини. Вони попили чаю, Ірина накинула куртку, і поспішила на роботу. Алла Сергіївна зітхнула. Вона пішла в іншу кімнату і лягла на диван. Гарячий чай і втома зробили свою справу. Жінка заснула… Прокинулася Алла через те, що на подвір’ї загриміло щось на зразок відра. Вона встала й підійшла до вікна. Нікого. Наче здалося. Дочки теж не було. Але коли десь неподалік пролунали якісь звуки, стало зрозуміло – хтось є! Алла Сергіївна накинула куртку, вийшла на ґанок і застигла від здивування

поновлено

– М-да, проміняти свою світлу квартиру в центрі міста на цю халупу, – мати стояла в центрі маленької кімнати і крутилася довкола себе. – Мамо, …

Читати
Життєві історії

Марія мила посуд, коли з роботи повернувся чоловік. Олег був не в дусі. – Їсти давай! – одразу сказав він. Марія накрила стіл. – Це що, гороховий суп? Ти що смієшся? Я приношу в будинок гроші і хочу бачити нормальну їжу! – вигукнув Олег. – А я її попереджала, – з коридору пролунав голос свекрухи. – Могла б щось інше зварити. Сину, вона тебе не цінує. Ти там стараєшся на роботі, а вона гуляє. Сьогодні півдня була відсутня. – Де ти була? – чоловік запитально дивився на дружину. І Марія все йому розповіла. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

Марія повільно брела осіннім парком. Опале жовте листя дерев встеляло землю. Накрапав дощ, але Марії завжди подобалася така осіння погода. Та й думалася під заспокійливий …

Читати
Життєві історії

Олексій з Оленою розписалися. Пишного весілля вирішили не робити. Відсвяткували скромно. В кафе запросили тільки найближчих родичів… Почалося сімейне життя. Якось Олексій з Оленою ходили по торговому центру і шукали подарунок на ювілей батька Олексія. Олена не могла відвести очей від прилавка з дитячими іграшками. – Дивись, які вони милі, – казала вона. – У мене в дитинстві був такий самий ведмедик. Може, купимо? Олексій слухав дружину неуважно. Він глянув за вітрину магазину і раптом застиг від побаченого. – Я зараз! – сказав він Олені й вибіг із магазинчика. Олена не розуміла, що відбувається

поновлено

Олексій сидів у темній кімнаті, прислухаючись до нічних звуків. Під вікнами зупинилася машина, м’яко гримнули дверцята, звук каблучків стих за дверима під’їзду. Нарешті повільно й …

Читати
Життєві історії

Жанна готувала вечерю. Раптом вона почула дивні звуки в коридорі. Жінка вийшла в коридор і побачила свого чоловіка Ігоря, він був добряче «веселий». Жанна посадила його на пуф, допомогла роззутися. – Розумієш, ти сама винна. Сама! – несподівано сказав чоловік і гірко заплакав. Жанна заспокоїла його, відвела у ванну, вмила. Потім на кухні відпоювала міцним чаєм. А Ігор щось бубонів невиразне. Жанна відвела чоловіка у спальню, поклала спати, сподіваючись завтра все дізнатися. А Ігор, засинаючи, щось тихо прошепотів. Жанна прислухалася до слів чоловіка і застигла від почутого

Потяг заколисував сина: “Тук-тук, тук-тук, тук-тук”. Вперше Жанна відчула полегшення. Син завжди засинав важко, треба було довго його заколисувати на руках, а потім ще лежати …

Читати
Життєві історії

Тетяна приїхала до рідного міста. Дев’ять днів тому не стало її матері. На прощання Тетяна не встигла – дорога далека. Тетяна швидко дісталася батьківського дому, зустрілася з сестрою, допомогла їй все організувати. Наступного дня Тетяна з Оленою замовили поминальну службу в церкві. Вдома влаштували поминки. Після поминок до Тетяни підійшла сестра. – Тут мама дещо залишила для тебе. Ти повинна все дізнатися, – раптом сказала Олена і передала сестрі якусь папку. Тетяна взяла її, переглянула вміст і застигла від побаченого

З сестрою Тетяна не бачилася майже 20 років – відколи не стало їхньої матері. Причина дуже банальна: поділ спадщини. Олена народилася, коли старша сестра навчалася …

Читати
Життєві історії

Галя поливала квіти, як раптом в кімнаті задзвенів її телефон. Жінка поставила лійку на стіл і взяла слухавку. – Галино, привіт! – пролунало у телефоні. Жінка застигла від несподіванки. Вона одразу ж впізнала голос свого колишнього чоловіка Василя! – Впізнала? – запитав Василь. – У мене номер телефону вже інший. – Та впізнала… – сказала Галя. – Може зустрінемося, га? – раптом запропонував Василь. – На чай запросиш мене? Розмова у мене є, не тільки до тебе, а й до наших дітей також! – Яка в нього може бути розмова через стільки років? – подумала Галина. Вона не розуміла, що відбувається.

поновлено

Галя поливала квіти, як раптом в кімнаті задзвенів її телефон. Жінка поставила лійку на стіл і взяла слухавку. – Галино, привіт! – пролунало у телефоні. …

Читати
Життєві історії

Тетяна зі своїм коханим Миколою пішли в ювелірну крамницю. – Ну, Тетянко, вибирай, що тобі до вподоби! – діловито сказав хлопець. На вітрині виблискували каблучки, сережки… Тетяна аж розгубилася, не знаючи куди дивитися, і що вибирати. – А можна нам оцю? – сказав Микола продавчині, і показав на симпатичну каблучку з камінчиком. – Тільки я розмір не знаю… Тетяно, давай, поміряємо! – Молодята, а у вас гроші є? – продавчиня дістала каблучку, дивлячись на Миколу. – Звісно! – Микола дістав з кишені гроші. Вони чомусь були загорнуті в аркуш паперу. Тетяна глянула на згорток і застигла від несподіваної здогадки

поновлено

– Ну, нарешті ти вийшла, я вже зачекався, Тетянко! – Микола відкинув грудку замерзлого снігу і підбіг до Тетяні, що випурхнула з теплого під’їзду. – …

Читати