Життєві історії

Дарина приготувала торт для сестри свого чоловіка – Галини. Наступного дня, ближче до обіду, вона приїхала до родички з подарунком. Гостей уже зібралося чимало, і всі з цікавістю дивилися на тортик у її руках. – Моя невістка – кондитер! – з гордістю вигукнула господиня. – Можливо, після сьогоднішнього дня ви всі будете звертатися до неї по замовлення! Дарина побіліла, почувши її слова. Вона й не подумала про те, що тут можна знайти потенційних клієнтів. – Це мій тобі подарунок, – Галина простягла невістці пакет із найпростішим набором – гель та шампунь для душу. Вона нарізала торт і роздала гостям. І тут Дарина помітила найгірше

– Ні, цей точно не встигну! – рішуче сказала Дарина і забрала продукти в холодильник.

Годинник показував уже 9-ту вечора, а вона ще не встигла спекти черговий торт на замовлення.

Жінка давно захоплювалася випічкою, але замовлення почала приймати лише тиждень тому.

Поки що клієнтів мало, адже репутація майстра формується роками.

Дарині подобалося створювати десерти і вкладати душу в кожен корж, кожен крем.

Однак сьогодні настрій у жінки був далеко не святковий. Вчора ввечері зателефонувала її зовиця Галина і несподівано заявила:

– Слухай, а ти ж торти печеш? На жіноче свято мені потрібний торт! Тільки такий, щоб усі ахнули! Я вже тут пригледіла кілька варіантів.

Жінка надіслала кілька фото Дарині. Торти були дорогі і вимагали багато часу.

– Галю, ну навіщо тобі мій торт? Ти ж знаєш, скільки це коштує… Я не можу собі дозволити зробити його безкоштовно… Це надто великі витрати, – обережно заперечила вона.

Однак зовиця тільки гордо розсміялася у відповідь і діловитим тоном додала:

– Та годі тобі! Це ж подарунок! Не хочеш витрачати гроші – спечи сама. Все одно краще за магазинний буде.

Дарина присіла за комп’ютер і почала вивчати рецепти, запропоновані родичкою.

Найпростіший з обраних складався з восьми коржів і хитромудрих прикрас.

– Ну ось, – думала Дарина, розмішуючи тісто, – знову все не так, як хотілося б.

Вона знала, що торт обійдеться їй щонайменше у пʼять тисяч гривень, хоча спочатку вона планувала витратити на подарунок зовиці тільки тисячу.

І тут ще й, як на зло, посипалися замовлення на 8 березня… Увечері, коли дім поринув у тишу, Дарина вирішила зателефонувати Галині і пояснити ситуацію:

– Галю, слухай… У мене тут купа замовлень, часу зовсім немає. Може, краще я щось інше тобі подарую? Я й справді дуже не встигаю…

– Що ти таке кажеш?! – обурено вигукнула зовиця. – Я спеціально попросила тебе! Хочеш, щоб я образилася?

– Не хочу, але може я краще куплю якийсь смачний десерт?

– Ні! – Галина була категорична у своєму рішенні. Вона хотіла, щоб неодмінно невістка поморочилася з подарунком для неї.

Дарина тяжко зітхнула. Жінка розуміла, що догодити зовиці складно, але зараз це здавалося практично неможливим.

– Гаразд, – нарешті сказала вона, здаючись. – Спробую щось швидко придумати…

Однак наступного дня, стоячи в черзі в супермаркеті, Дарина раптом усвідомила, що не зможе впоратися з таким великим обсягом роботи.

Часу не вистачало, як і грошей. Передоплату із замовників вона не брала, сподіваючись, що цим приманить майбутніх клієнтів.

Усвідомивши, що в неї не десять рук, Дарина прийняла рішення: вона придбає кілька коробок із готовими коржами, зробить крем і прикрасить торт самостійно.

Нехай він буде далекий від ідеалу, проте швидкий і недорого. Увечері напередодні свята вона зібралася з силами і взялася до справи.

Крем вийшов пишним, коржі – акуратними, а прикраса – хай і не такою вишуканою, як у професіоналів, але цілком достойною.

Наступного дня, ближче до обіду, вона приїхала до Галини з подарунком. Гостей уже зібралося чимало, і всі з цікавістю дивилися на тортик у її руках.

– Моя невістка – кондитер! – з гордістю сказала господиня. – Можливо, після сьогоднішнього дня ви звертатиметеся до неї по замовлення!

Дарина побіліла, почувши її слова. Вона й не подумала про те, що у зовиці вона могла надбати потенційних клієнтів.

– Мій тобі подарунок, – зовиця простягла невістці подарунковий пакет із найпростішим набором гелю та шампуню для душу.

Галина нарізала торт і роздала гостям. Дарина помітила, як хтось із них морщиться, спробувавши “її витвір”.

Торт явно не вдався. Коржі виявилися сухими, а крем надто солодким. Всі, крім Галини, вдавали, що їдять із задоволенням, але Дарина без слів все чудово розуміла.

Зовиця з презирливим виглядом кілька хвилин длубалася виделкою в торті, а потім стукнула кулаком по столу.

– Ти що, серйозно?! – вигукнула вона, вказуючи на тарілку з недоїденим шматочком. – Це твій подарунок?! Його ж їсти не можна! Магазинні і то смачніші!

– Я ж казала, що не встигну… Мені довелося піти на хитрість…

Замість відповіді Галина скинула коробку з тортом, що залишився, на підлогу.

Усі присутні застигли. Дарина відчула, як мимоволі почервоніли її щоки.

Вона хотіла сказати щось на своє виправдання, але слів не було.

– Поверни подарунок, який я тобі подарувала! – сказала Галина, ледве стримуючись. – Цей торт нікуди не годиться! Таке відчуття, що ти намазала магазинні коржі кремом і видала за свій торт! Якщо ти робиш на замовлення такі торти, то ти пройдисвітка!

– Ти маєш рацію, це не мій торт…

– На вихід! – скомандувала зовиця.

Дарина під осудливі погляди гостей мовчки вийшла з-за столу і вийшла з кімнати.

Подарунок Галини вона залишила у коридорі. Жінка вийшла з квартири, відчувши себе ображеною.

Повернувшись додому, жінка важко зітхнула. Чоловік, який зустрів її на порозі, зрозумів усе без слів.

– Пройшло все не дуже, так? – запитав Микола. – Торт нікому не сподобався?

– Гірше нікуди. Галина буквально виставила мене з квартири при гостях, – Дарина витерла сльози, що виступили. – Я ж казала їй, що в мене зовсім немає часу.

– Вона сама винна, – розвів руками чоловік, бажаючи підтримати дружину. – Знала ж, що отак раптом нічого не можна зробити…

Наступного дня Дарина прокинулася і ахнула від купи відгуків про свою випічку.

Всі вони були негативними і витончено висміювали не лише її торти, а й її саму.

Дарина заплакала і вже було вирішила, що не займатиметься кондитерством, проте несподівано зрозуміла, що відгуки, які несподівано з’явилися за ніч – липові.

Жодного із замовників, яким вона нещодавно пекла торти, жінка не знала!

Навпаки, ті яких знала в особистих повідомленнях дякували Дарині за смачну випічку.

Трохи поміркувавши, жінка зрозуміла, що таким чином їй “віддячити” вирішила Галина.

Зовиця не змогла вибачити Дарині вчорашньої витівки і таким чином вирішила віддячити.

Дарина махнула рукою і посміхнулася.

– Побіситься та й заспокоїться! – вирішила вона. – Але звʼязуватися з такими людьми я точно більше не буду…

Вам також має сподобатись...

Галя встала вдосвіта, приготувала сніданок, спакувала своєму чоловікові Сашку їжу з собою, і тільки після цього пішла його будити. – Галиночко, навіщо ж так багато?! – сказав чоловік, побачивши об’ємну сумку. – Ну я поїхав, а ти лягай, доспи ще. Галя закрила двері, прилягла на ліжко й заснула… Раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто ж це так рано? – здивовано прокинулася Галя. Вона взула капці й пішла в коридор. Дзвінок пролунав знову. – Та йду я, йду! – жінка відкрила двері. Галя глянула хто ж прийшов і від несподіванки мало не закрила двері назад

Віра повернулася додому з магазину. Зайшла на кухню, ввімкнула світло і побачила свого чоловіка Андрія. – Ти чому в темряві сидиш? – одразу запитала вона. – Нам треба серйозно поговорити, – тихо сказав Андрій. – Про що? – усміхнулася жінка. – Не до жартів зараз! – серйозно сказав Андрій. – Це тобі! Чоловік поклав якийсь конверт на стіл. – Що це? – не зрозуміла Віра. – Я надіюсь ти сприймеш все спокійно, – додав чоловік. Віра взяла конверт, відкрила його і застигла від побаченого

Галина поверталася додому з магазину на таксі. Сьогодні до них у гості приїхали родичі Віктора, його сестра Віра з чоловіком та маленьким сином. Галя вийшла з таксі біля воріт будинку, дістала з багажника пакети з продуктами і увійшла у відкриту хвіртк. – Зараз ще на всіх вечерю готувати, – подумки висловила своє невдоволення жінка. Галина тихо пройшла до хати. Вона вже почала відчиняти двері, як раптом почула голоси гостей з-за рогу. Розмовляла зовиця Віра із своїм чоловіком. Жінка прислухалася до розмови родичів і аж рота відкрила від почутого

Василь поїхав на заробітки. Чоловік працював вже декілька місяці, коли одного дня, йому зателефонувала мати. – Привіт Васю! – сказала Лідія Петрівна. – Я дзвоню повідомити, що я виставила твою дружину з дому! – Що ти зробила? – Василь подумав, що не дочув. – Я вигнала твою Катю! – повторила мати. – Чому? – не вірив у почуте чоловік. – Після того, що вона зробила, я по іншому не могла вчинити! – уїдливо додала Лідія Петрівна. – Мамо, ти про що? – запитав Василь. Лідія Петрівна хвилину помовчала, щоб зібратися з думками і все виклала сину. Василь вислухав матір і ахнув від почутого