Життєві історії

Жанна готувала вечерю. Раптом вона почула дивні звуки в коридорі. Жінка вийшла в коридор і побачила свого чоловіка Ігоря, він був добряче «веселий». Жанна посадила його на пуф, допомогла роззутися. – Розумієш, ти сама винна. Сама! – несподівано сказав чоловік і гірко заплакав. Жанна заспокоїла його, відвела у ванну, вмила. Потім на кухні відпоювала міцним чаєм. А Ігор щось бубонів невиразне. Жанна відвела чоловіка у спальню, поклала спати, сподіваючись завтра все дізнатися. А Ігор, засинаючи, щось тихо прошепотів. Жанна прислухалася до слів чоловіка і застигла від почутого

Потяг заколисував сина: “Тук-тук, тук-тук, тук-тук”. Вперше Жанна відчула полегшення. Син завжди засинав важко, треба було довго його заколисувати на руках, а потім ще лежати з ним поряд, доки не засне міцно. А в поїзді під стукіт коліс і плавне похитування поїзда заснув сам і швидко. 

– А може, йому було не комфортно в тому будинку, – подумала Жанна, прилягла біля сина і відразу заснула.

Розбудила їх провідниця: – Під’їжджаємо до вашої станції, білизну не забудьте здати.

Жанна прокинулась із легкою головою, давно такого не було. І на душі була радість, наче не було останнього важкого року.

Три роки тому Жанна з Ігором вирішили жити разом. З весіллям не поспішали – це просто формальність, коли люди люблять один одного, штамп у паспорті неважливий. Не те щоб Жанна так думала, швидше за все, Ігор переконав її в цьому. Жанна любила Ігора, він був розважливим, на все він мав свою думку. Жанна часом дивувалася тому, як Ігор дивиться на те, що відбувається навколо. Зовсім не так, як інші люди. Ось і на весіллі вона наполягати не стала, бо Ігор знає як краще.

Із дітьми вирішили почекати. Але тільки син вирішив не чекати, коли дозріють батьки і, незважаючи на всі запобіжні заходи, він все-таки зʼявився на цей світ. Батьки вирішили, якщо так сталося, значить, так тому і бути.

Вагітність протікала важко. Не те щоб Жанна багато вередувала, вона, навпаки, намагалася не набридати Ігору. Він працював, заробляв гроші на сім’ю. Жанна все більше була на лікарняному. І, нарешті, син народився. Він часто нездужав, плакав, одним словом був неспокійною дитиною. Бувало, Жанна всю ніч провела біля ліжечка сина. А Ігор працював. Він справді працював, бувало, затримувався на роботі. Адже в нього сім’я, син, витрат багато.

Якось Ігор прийшов додому… Взагалі, як він додому дійшов? Він так загульбанив, що не міг вставити ключ у свердловину. Жанна спочатку запереживала, почувши дивні звуки за дверима, а коли побачила Ігора в вічко, відчинила двері, то Ігор просто увійшов до квартири.

Жанна його підхопила, посадила на пуф і спробувала роззути. Але Ігор заплакав, гірко заплакав:

– Розумієш, ти сама винна. Сама.

Жанна заспокоювала його, потягла у ванну, умила. Потім на кухні відпоювала міцним чаєм. А Ігор щось бубонів невиразне. І лише звинувачував Жанну.

Жанна поклала Ігора спати, сподіваючись завтра все дізнатися. А Ігор, засинаючи, сказав:

– Я зрадив тобі, але ти сама винна. У тебе все дитина і дитина. А я в тебе де?

Здивована Жанна стояла посеред кімнати. Найдивніше, що в неї не з’явилося злості чи образи на чоловіка, їй не хотілося влаштувати сварку. Жанна відчувала порожнечу у душі. Не було жодних емоцій.

Всю ніч Жанна розмірковувала, як вчинити. Те, що вона піде від нього, це не обговорювалося. Але куди? Батьки у іншому місті. Дитина маленька. Грошей у заначці небагато, на квиток до батьків вистачить, звичайно, але ще жити на щось треба, хоча б спочатку.

А зранку рішення прийшло спонтанно. Коли прокинувся Ігор, він не пам’ятав своїх зізнань і поводився, як завжди, тільки голова була важка. Жанна, як ні в чому не бувало, сказала:

– Я знову вагітна.

У Ігора, схоже, навіть голова пройшла:

– Як так?

– Ну отак вийшло, – розвела руками Жанна.

– Ти розумієш, що зараз не час. Цей ще маленький. Тобі з одним важко. Треба робити процедуру, – наполегливо сказав Ігор.

Жанна прочитала лекцію про те, що це погано, і вона не збирається цього робити.

– Я допоможу тобі з усім упоратися, – умовляв Ігор. – Хочеш, відправлю вас із сином на море. І йому буде корисно, і ти відпочинеш від всього.

Жанна погодилася, і Ігор виділив на це все кругленьку суму.

Увечері Ігор повернувся до порожньої квартири, а Жанна тим часом уже їхала в поїзді до мами, заблокувавши номер телефону Ігора.

Вам також має сподобатись...

Алла готувала вечерю. Жінка запекла ароматну курочку, зварила плов, накришила салату. Сьогодні у гості приїде свекруха з свекром, Ігор якраз поїхав їх зустрічати. За годину вхідні двері відкрилися, Ігор пропустив гостей та заніс сумки. Алла дуже здивувалася, коли замість свекра чоловіка побачила його племінницю. Алла запросила всіх за стіл. Повечеряли, трохи поговорили. Алла зібрала посуд зі столу і почала на кухні його перемивати. – Сину, мені потрібно з тобою поговорити, – раптом почула Алла голос свекрухи за стіною. Жінка прислухалася до розмови матері та сина і застигла від почутого

Микола та Алла обідали, коли пролунав дзвінок телефону. Микола відповів, а потім сів у коридорі на пуф. – Миколо, що сталося? – захвилювалася Алла. – Моєї двоюрідної тітка Раїси не стало, – тихо відповів він. – Прощання післязавтра, треба їхати. – Я їду з тобою, – заявила Алла. Микола з Аллою провели тітку Раїсу в останній путь, і вирішили збиратися додому. Раптом до них підійшла сусідка Раїси. – Я вам лист принесла від Раїси. Спочатку справи зробіть, які вона просила. – сказала сусідка. Микола тремтячими від хвилювання руками взяв конверт, відкрив його, прочитав і…застиг від прочитаного

Аліна стояла в черзі на огляд і хвилюючись переступала з ноги на ногу. Раптом до дівчини підійшла жіночка у білому халаті. – Ідемо зі мною, розмова є, – вона взяла Аліну за руку і відвела подалі від інших людей. – Що ви хотіли? – нерішуче запитала дівчина. – Мене звати Вікторія Федорівна! У мене до тебе є одна пропозиція, а ти за це мені допоможеш, згодна? – несподівано запитала жінка. – Ви про що? – здивувалася Аліна. Вікторія Федорівна все розповіла їй. Аліна вислухала її і застигла від почутого

Ліда мила посуд на кухні, коли у двері подзвонили. – Коханий, відкрий! – гукнула вона до чоловіка. Михайло вийшов у коридор, відкрив двері. – Лідо, тут тебе питають, – сказав Михайло, зайшовши на кухню. – Мене? – Ліда вийшла до коридору. – Ні, це не до мене, напевно помилилися. Закрий двері. На порозі стояв чоловік. Вона хотіла вже йти, але він раптом заговорив. – Лідо, дочко. Вислухай мене, – раптом сказав «гість». – У тебе є батько? А чому він не був на нашому весіллі? – Михайло здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається