-Це моє останнє слово! – сказав Дмитро матері. – Я одружуюся і крапка!
Євгенія Володимирівна подивилася на сина сумним поглядом і відповіла:
-А моє останнє слово буде таке: якщо ти одружишся з Тетяною – знати я тебе більше не хочу!
Ця розмова відбулася одразу після того, як Дмитро випадково зустрівся з Тетяною на вулиці.
Побачивши Дмитра вона вигукнула таким знайомим йому й рідним голосом:
-Дмитрику! Це ти? Привіт!
-Та який я вже зараз Дмитрик? – усміхнувся Дмитро, зупиняючись і не сміючи глянути на неї, ніби переживаючи показати поглядом своє кохання.
-Був Дмитрик для мене, Дмитриком і залишишся, – поблажливо сказала Тетяна.
Дмитро докірливо глянув на неї і вже не міг відвести від неї очей. Тетяна, його Тетянка, зовсім не змінилася. Тільки кілька зморшок розкинулися від куточків великих карих очей.
-Може, зайдеш в гості? – нерішуче запитала жінка.
-А може й зайду! – посміхнувся Дмитро.
Вони довго сиділи на кухні, пили чай з печивом, згадували минулі роки. Так Дмитро й залишився в неї до ранку…
-Через п’ять років після весілля, – розповідала йому Тетяна. – Сашко залишив мене одну з двома дітьми на руках. Весь цей час я виховувала дітей сама.
-А де ж твоя мама, яка так хотіла, щоб ти вийшла заміж не за мене, а за Сашка? – єхидно запитав Дмитро.
-Мами вже немає… – сумно відповіла Таня і гірко заплакала.
-Вибач мене, – Дмитро обняв дівчину. – Я не знав… Але чому ти так швидко забула про мене і вискочила заміж за Сашка? – запитав Дмитро.
-Це не правда! – раптом вигукнула Таня. – Я чесно тебе чекала! А ти замість того, щоб одружитися зі мною все сидів на своїх заробітках в Польщі!
Здається, ніколи ще не було так важко Дмитру. Думки про його Тетяну навіть у години найбільшої зайнятості невідступно витали поруч з ним. Вони, ці думки, завжди готові були витіснити всі інші.
-Після розмови з твоєю матір’ю, я й поїхав на заробітки! Щоб заробити на наше з тобою весілля! – сказав Дмитро.
-Я нічого не знала… – прошепотіла Тетяна. – Вона мені все говорила, що ти залишив мене і вмовила вийти заміж за Сашка…
Дмитро застиг від здивування. Він не знав, що й думати.
Коли вранці наступного дня він повернувся додому, то одразу ж заявив Євгенії Володимирівні, що має намір одружитися. І розповів їй, що зустрів Тетяну і що, як і раніше, любить її.
У нього відбулася нелегка розмова з матір’ю. Євгенія Володимирівна, нарешті сказала:
-Ну й одружуйся! Бери з дітьми! І годуй тепер чужих дітей, як матір не хочеш слухати!
-Мамо, – Дмитро тихо засміявся. – Тетяна мені дещо розповіла. Діти ж ці, виявляється, мої! І Тетяна вийшла заміж за Сашка, щоб приховати, що вона вагітна! А той дізнався, що не його ці діти й залишив її…
-Твої! Господи… – Євгенія Володимирівна сплеснула руками.
Вона задумалася і нарешті сказала:
-Якщо ти так вирішив, і ви так кохаєте один одного, то що ж… Одружуйтеся… Але тільки щоб весілля обов’язково справили, як належить…
