Життєві історії

Галина повернулася додому пізно, зайшла на кухню, ввімкнула світло. – О, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона, побачивши свого чоловіка, який сидів за столом сперши голову об руки. – Я думаю, Галю, – тихо відповів Анатолій. – Щось сталося? – захвилювалася жінка. – Я більше не витримаю так жити, мені потрібно знати праву! – Анатолій підійшов до дружини. – Я планую зробити тест, і дізнатися чи наші внуки нам рідні чи ні! – А з чого ти взагалі взяв, що вони нам можуть бути не рідні?! – Галина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Галина навіть якось розгубилася, коли почула від чоловіка про бажання переконатися у спорідненості з онуками.

– Мені здається, ти кажеш нісенітниці, – не розуміла вона таку принциповість та настрій Анатолія. – У сина з невісткою міцна родина, вони живуть у мирі та злагоді, от і нічого небилиці вигадувати.

– Якщо Ігоря нічого не турбує, то я маю причини для переживань із цього приводу, – бурчав Анатолій. – У принципі, не обов’язково їх навіть втручати у цю справу. Я сам все зроблю, і ми тихенько дізнаємось правду, а потім вирішимо, що з нею робити.

Цю тему чоловік мусолив останній місяць і Галина не витримала. Вона навіть подумки не допускала виникнення подібних сумнівів. Діти жили добре, двоє онуків з’явилося, і тільки дідусь раптом почав сумніватися у спорідненості з ними.

– Хлопчики зовсім не схожі на наш рід, – казав Анатолій. – Я тому й переживаю, бо маю право знати правду і не готовий витрачати час і гроші на чужих дітей.

– Але двійнята схожі на Віру та її рідню, в чому проблема? – не розуміла Галина.

– Ось все перевіримо, переконаємось у відсутності проблеми і не повертатимемося до цього питання, – міркував Анатолій. – А поки зі своїми сумнівами я не впораюся, нормально жити не зможу.

Галина знала, що чоловік збирається взяти у хлопчиків кілька волосин під час наступного візиту в гості та таємно зробити тест. Він не говорив синові про задумане, не бажаючи особливо привертати увагу. Анатолій планував встановити чи спростувати спорідненість Михайлика та Сашка із собою. Він настільки сильно зациклився на цій темі, що вже не міг про щось інше говорити чи думати.

– Але такий тест коштує дорого, – висловлювала Галина свою думку. – До того ж, ти чудово повинен розуміти, що Ігор влаштує нам грандіозну сварку, якщо навіть випадково дізнається, що ти задумав.

– Нічого, краще витратити гроші та пережити одну бурю, ніж усе життя існувати у сумнівах та невпевненості, – не здавався Анатолій.

– А тобі не здається поведінка чоловіка дивною? – запитувала Галину сестра, дізнавшись про існуючу в сім’ї проблему.

– Ну, він сумнівається у спорідненості з онуками та вірності невістки по відношенню до нашого сина, – не знала, що відповісти Галина.

– Може й так, звісно, ​​- погоджувалась Валентина. – Але ти згадай його настрій багато років тому, коли Ігор був маленьким.

Про це Галина якраз і не хотіла згадувати та думати, бо тоді вони з чоловіком мало не розлучилися. Вона кілька разів помічала, як чоловік шукав схожість між собою та сином. Якось Анатолій навіть відкрив свої дитячі фотографії та намагався знайти подібність із сином. Тоді не було можливості провести тест на спорідненість, а на її запитання чоловік починав сваритися.

Тоді Галя сказала, що якщо чоловік має сумніви у своєму батьківстві, то й продовжувати спільне життя не має сенсу. Вони насилу помирилися і закрили тему, принаймні так здалося жінці. І ось зараз сестра нагадала про «проблему» і у Галини почали складатися всі частини картинки воєдино.

– Я прошу тебе закрити цю тему, – востаннє вирішила вона мирно поговорити з чоловіком. – Ти уявляєш, яка сварка буде, якщо син із невісткою дізнаються про твої таємні плани?

– Якщо ти мовчатимеш, ніхто нічого не дізнається, – відповів Анатолій.

– Зараз діти живуть добре, онуків вирощують у коханні та розумінні, нехай все так і залишається, – просила Галина.

Тільки Анатолій увже не міг зупинитися, і ідея із проведенням тесту не виходила з голови. Він вивчав матеріали, дивився сюжети та перечитав купу історій на цю тему. Хлопчаки нічого не знали про переживання дідуся, часто бували в гостях у родичів та любили частування бабусі. Галина танула від виду онуків і жодної секунди не сумнівалася у спорідненості з ними. Вона навіть переживала, що підвищена активність чоловіка може все зіпсувати та зламати ідилію. Усвідомлюючи неможливість заспокоїти його та зам’яти тему, Галина зважилася на відверту розмову з чоловіком.

– Скажи чесно, ти правда сумніваєшся у спорідненості з онуками і підозрюєш у невірності невістку? – запитала вона.

– Ну так, – відводив погляд Анатолій.

– А мені здається, повернулася історія нашої молодості, і ти за цей час не заспокоївся, – зітхала Галина. – Скажи правду, ти хочеш перевірити невістку чи мене?

Анатолій не витримав, рознервувався і вибіг із кімнати, не бажаючи далі продовжувати розмову на цю тему. Насправді він розраховував відразу все дізнатися. Чоловік і справді довгі роки гнав від себе погані думки і намагався не думати про можливу зраду дружини.

Він любив Ігоря і у онуках душі не чув, тільки ці сумніви роз’їдали душу і не дозволяли відчувати безтурботність та щастя життя. Анатолій більше не міг стримуватися, от і вирішив провести тест через онуків. В ідеальному варіанті син і невістка не повинні були про це дізнатися, а дружина здогадатися про його справжні мотиви. Тільки Галина була кмітливою жінкою і все зрозуміла, а тепер треба було якось завершити розпочату історію.

– Розумієш, не треба робити та із ситуації проблему і все буде нормально, – казав Анатолій дружині, зібравшись із силами.

– Ти, правда, так вважаєш? – питала Галина. – Нашому синові тридцять сім років, онукам по шість і ти весь цей час живеш у сумнівах і відмовляєшся від простого людського щастя.

– Не те, щоб я весь час про це думав, та й спокою не знаходжу, – відповів Анатолій. – Зрозумій мене правильно, я вже сам себе не розумію і у всьому заплутався.

– Добре, виходить, роби все задумане, – погоджувалась Галина. – Якщо тобі справді буде легше жити, роби! Мені хвилюватися нічого, і сумнівів щодо твоєї спорідненості із сином та онуками в мене немає.

Анатолію відчайдушно хотілося вірити словам дружини, тільки він настільки сильно за цей час себе накрутив, що вже не міг зупинитися. Він повинен був провести цей тест і заспокоїтися. Анатолій взяв у онуків зразки волосся, здав свої зразки, сплатив процедуру та чекав на результати. Галина бачила його сумніви та хвилювання, незважаючи на спроби прикриватися бравадою та показною байдужістю. Понад сорок років відносин давали про себе знати, тому вона чудово вивчила чоловіка і зчитувала за його поведінкою найменші зміни в настрої.

– Вибач мені, – говорив Анатолій дружині через місяць. – Я винен не лише перед тобою, а й перед нашими дітьми за свої сумніви.

– Я так розумію, тепер у тебе на руках є результати і ми просто можемо жити далі і не повертатися до цієї теми? – цікавилася Галина.

– Мені соромно і ніяково за свою поведінку, сумніви та ситуацію в цілому, – виправдовувався Анатолій. – Але тепер я почуваюся спокійніше.

Галина давно пропонувала це зробити і не бачила причин для подальших розбирань. Вона любила чоловіка і навіть не думала ніколи про можливі зради. У невістці жінка теж не сумнівалася, і тепер вона просто хотіла жити в спокої.

Анатолій справді став спокійнішим і частіше перебував у гарному настрої. Син із невісткою так і не дізналися правду про переживання та сумніви батька, бо він викинув результати досліджень і нікому нічого не розповідав. Анатолій хотів переконатися у своїй спорідненості із сином та онуками, переконався, заспокоївся і просто жив далі, шкодуючи тільки, що не зробив таку процедуру раніше і весь цей час так накручував себе.

Вам також має сподобатись...

У Світлани заслаб батько. Вона, разом зі своїм коханим Миколою, поїхали його провідати. Молоді зайшли в хату. – Проходьте, проходьте діти! – метушилася мати Світлани. – Зараз і повечеряємо. Олежик заслаб трохи… Микола зі Світланою зайшли в кімнату до батька. – Ой, та не треба було приїздити, – махнув рукою Олег Максимович. І раптом додав: – Ох, не стане мене… І так і не побачу я своїх онуків… Микола застиг від почутого. – А ми вже збираємо гроші на весілля! – несподівано заявив він. Світлана дивилась на Миколу, нічого не розуміючи. Про таке вона навіть не чула

Ганна гостювала у матері. Настав час повертатися додому, жінка зібравши мамині гостинці у сумку, вирушила у місто. Під’їхавши до свого будинку, здивувалася, вікна у її квартиру були закриті шторами. – Дивно, Іван ніколи не закриває вікна, – здивувалася вона. Жінка швидко піднялася до квартири, вставила ключ у замкову щілину, але двері були закриті зсередини. Ганна почала дзвонити у двері. Через декілька хвилин вони відкрилися. – Ти що спав? – запитала вона, побачивши на порозі чоловіка. – Так, задрімав щось, – відповів Іван. Ганна зайшла у квартиру, заглянула у вітальню і…ахнула від побаченої картини

Мишко зайшов у квартиру матері. Мама була в лікарні і він вирішив трохи у неї прибрати. Раптом пролунав дзвінок в двері. Мишко відкрив двері, а там… Якась незнайома жінка! В руках у неї був пиріг з вишнями. Жінка побачила Мишка і зніяковіла. – Ой вибачте, а я тут Ганні Дмитрівні її улюблений пиріг принесла, – сказала незнайомка. – А мама в лікарні, – Мишко з цікавістю розглядав жінку. – Мишко, а ти мене не впізнав? – раптом посміхнулася гостя і простягла йому пиріг. – Ганна Дмитрівна говорила це твій улюблений. Спробуй, чи вийшло у мене? Ти мене забув, так? Мишко застиг від здивування

Михайло повертався додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – одразу гукнув він. – Я такий голодний! Є щось перекусити? У відповідь була тиша. – Дивно, невже пішла кудись? – подумав чоловік, роззувся і пройшовся по квартирі. Олени ніде не було. Михайло набрав номер дружини – телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – захвилювався він. Чоловік зайшов на кухню, щоб випити води, як раптом на кухонному столі він помітив якусь записку. Михайло прочитав її, і застиг від прочитаного