Життєві історії

Олена готувала на кухні вечерю, Вадим сидів поряд та читав на телефоні новини. Раптом пролунав дзвінок телефону. – Мама дзвонить, – сказав чоловік, глянувши на екран і вийшов у іншу кімнату порозмовляти. Повернувся Вадим за хвилин пʼять. – Ну, що там хотіла Марія Ігорівна? – з усмішкою запитала Олена. Вадим мовчки сів за стіл, важко видихнув. – Олено, як ти могла так вчинити з моєю сестрою? – тихо запитав Вадим. – Що вона тобі тако зробила, щоб так себе поводити?! – Ти про що? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Я замовила на сьогодні столик у ресторані, – із захопленням повідомила Олені зовиця. – Зустрічаємось о сьомій.

Дівчина з небажанням сприйняла слова родички, але відмовляти їй не стала, переживаючи образити.

Зовиця Катерина останнім часом дуже часто навідувалася до міста, де жив брат із дружиною.

Приїжджала родичка без попередження та зупинялася у квартирі Олени та Вадима.

Крім цього, вона вважала своїм обов’язком за тиждень, що гостювала у брата, обійти парочку дорогих ресторанів.

Спочатку зовиця сама оплачувала за себе рахунок, але поступово стала нахабніти.

Як тільки офіціант приносив чек, вона лізла в сумочку і через пару хвилин починала охати і ахати, говорячи про те, що випадково залишила у квартирі свій гаманець із картами.

Олена дуже швидко зрозуміла, що Катерина вирішила, що братова дружина повинна оплачувати посиденьки в ресторані.

Якось вона навіть проговорилася за столом, що заздрить дівчині і тому, що багато заробляє.

Олена справді працювала на непоганій посаді і отримала пристойну зарплату.

Однак це зовсім не означало, що вона тепер зобов’язана була витрачати ці гроші на розваги зовиці.

У першу забудькуватість дівчина повірила, але коли вона почала з’являтися щоразу після приїзду Катерини, Олена зрозуміла, що родичка вирішила сісти їй на шию.

Кілька разів вона намагалася порозумітися. Соромила її, після оплати нагадувала, що непогано було б повернути частину суми, але Катя щоразу годувала обіцянками.

Якось Олена навіть попросила в ресторані окремий рахунок, але сестра чоловіка відразу запротестувала, пообіцявши, що цього разу точно все віддасть.

Але, як з’ясувалося, дівчина знову обманула родичку. Причому своїми махінаціями вона потім без сором’язливості хвалилася матері, а та дзвонила Вадиму та засуджувала за те, що його дружина просить з його сестри гроші.

– Олена ж головний бухгалтер. У вас грошей купа. Невже шкода раз на місяць порадувати Катю? – сварила сина Марія Ігорівна.

Чоловік, який звик, що сестра і мати з дитинства на ньому їздять, вибачався перед ріднею.

Потім він розповідав про все дружині і каявся, що не зміг відстояти свою думку.

– Я сама провчу цю хамку! – рішуче заявила Олена, терпінню якої нарешті настав кінець.

Ось і сьогодні прямо з вокзалу вона зателефонувала і повідомила, що вже замовила столик у ресторані.

Дівчина важко зітхнула, розуміючи, що доведеться провчити зовицю і отримати прочухана від свекрухи.

Катерина з’явилася у квартирі до п’ятої вечора. Сухо привітавшись із братом та Оленою, побігла у ванну.

Наплескавшись там досхочу, вона стала приводити себе в порядок для відвідування ресторану.

До шостої вечора дівчина в коктейльній сукні чекала, поки збереться Олена.

– Давай швидше, якщо запізнимося, наш столик віддадуть комусь іншому! – підганяла вона невістку.

– Іди поки що в машину, – Олена простягла зовиці ключі.

Катя взяла їх і побігла надвір. Як тільки вона зникла з виду, Олена попрямувала до кімнати, яку зайняла зовиця.

Знайшовши там те, що їй було потрібно, дівчина покинула квартиру та сіла в машину.

– Давай швидше! — поспішала Катерина, переживаючи втратити заброньований столик.

Однак, незважаючи на хвилювання зовиці, дівчата прибули вчасно і сіли нк своє місце.

Катя робила замовлення в офіціанта з особливим розмахом. Олена з цікавістю спостерігала, як жує родичка.

Три години дівчата просиділи в ресторані, поки, нарешті, Каті не набридло і вона не покликала Олену додому.

– Можна рахунок! – Покликала офіціанта дівчина.

Молодий хлопець швидко приніс чек і простягнув його Олені. Та похитала головою, побачивши значну суму.

– Ділимо навпіл, – сказала вона, піднявши очі на Катерину.

– Звичайно, – дівчина награно полізла в сумочку і сплеснула руками. – Здається, я знову забула гаманець. Геть пам’яті немає. Поклала ж його на видне місце. Олено, заплати ти. Я потім переведу.

Катя вирішила, що їй вдасться провернути свою стару схему та поїсти на халяву за рахунок невістки.

Проте цього разу дівчина помилилась. Вона зрозуміла це, коли побачила в руках Олени свій гаманець.

– Ти не це шукаєш?

– Ой, а де ти його знайшла? – награно захихотіла Катерина.

– Вдома. На підлозі валявся, – обманула Олена, бажаючи показати зовиці, що вона в курсі її обману.

Каті довелося змиритися і поділити рахунок із невісткою. Вона скрипучи зубами сплатила свою частину.

Наступного дня дівчина зібрала свої речі і без попередження з’їхала, незважаючи на те, що мала пробути у місті тиждень.

Її дуже сильно зачепив той факт, що Олена викрила її в обмані та їй довелося сплатити рахунок.

Звісно, потреба у ній одразу ж відпала. Проте Катя зателефонувала матері і розповіла про жадібність невістки.

Та одразу почала надзвонювати синові і в ультимативній формі просити, щоб Олена повернула гроші.

– Нехай твоя дружина поверне Каті гроші! Як тільки не соромно рідну людину оббирати? – обурилася Марія Ігорівна. – Від тебе, синку, я такого не чекала. Невже ти не можеш поставити свою дружину на місце?

– Ні, мамо, повертати ми нічого не будемо, – ледве видавив із себе чоловік.

– Ось як? Тоді Катя більше не приїде до вас! – сказала жінка і кинула слухавку.

Зовиця справді хоч і бувала в місті, але більше до брата і невістки не заїжджала.

Однак вони не особливо засмучувалися, бо без викидонів сестри були не тільки цілі гроші, а й набагато спокійніше.

Вам також має сподобатись...

Віра повернулася додому. – Коханий, я вдома! – гукнула вона з коридору. Відповіді не було. Раптом жінка почула дивний шум із спальні і побігла туди. – Ти чому не відповідаєш? А що це ти, ремонт затіяв? – здивувалася жінка, побачивши, як Ігор знімає карниз. Ігор мовчки зняв карниз, поклав його в коридорі. – Ти зі мною не розмовляєш? – здивувалася Віра. Ігор дістав пакет, підійшов до холодильника вигріб: сир, молоко, йогурт. – Віро, я йду від тебе! І це все я забираю з собою, – раптом сказав Ігор. Віра здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

– Все, я від тебе йду! – з порога сказав дружині Сергій і поліз у шафу по валізу. – Йду назавжди. – Слава Богу, – несподівано для чоловіка сказала Олена. – Ти звісно, молодець, що нарешті все це затіяв. Але перед тим, як піти, будь ласка, напиши мені розписку. – Що? Яку ще розписку? – розгубився Сергій, і здивовано глянув на дружину

Андрій прокинувся рано. Сонно потираючи очі чоловік вирушив на кухню. Він обійняв та поцілував дружину, що возилася біля плити, сів за стіл. Віра щоранку готувала йому каву, але цього разу вона робила це якось надто довго. – Кохана, я за окулярами, не сідай снідати без мене! – чоловік, наспівуючи собі щось під ніс, пішов у спальню. За хвилину Андрій знову повернувся на кухню вже з окулярами, нарешті сфокусував свій погляд на дружині і застиг… перед ним стояла зовсім не його дружина Віра. Андрій здивовано дивився на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Наталя йшла по вулиці до свого будинку. Вона була в декреті і чекала на появу доньки. Від її коханого Миколи не було жодних звісток… Лише один раз його друг Петро приніс Наталі гроші, сказав, що це від Миколи. Наталя не повірила, але гроші взяла. – Бог йому суддя! – вирішила Наталя. – Він сам зробив свій вибір! Вже підходячи додому, вона раптом помітила якогось чоловіка. Той стояв біля під’їзду з коробкою в руках і озирався на всі боки… Наталя підійшла ближче, придивилась до того мужика й застигла від побаченого