Життєві історії

-Тетянко, ми до вас їдемо на всі вихідні! – говорила в слухавку сестра Тетяни. – Сподіваємось, як завжди на твій тортик. Діти дуже просили. – Як їдете? А що ж ви раніше не попередили? – Тетяна застигла від здивування з телефоном в руках. – Та навіщо попереджати, ми ж як завжди. Тож готуйтеся до зустрічі! – Ні, почекай… – намагалася щось сказати Таня, але в слухавці почулися короткі гудки

-Тетянко, ми до вас їдемо на всі вихідні, – говорила в слухавку сестра Тетяни. – Сподіваємось, як завжди на тортик. Діти дуже просили. Ну і все інше.

-Як їдете? Вже їдете? А що ж ви раніше не попередили? – Тетяна застигла від здивування з телефоном в руках.

-Та навіщо попереджати, ми ж як завжди. Усією компанією. Тож готуйтеся до зустрічі!

-Ні, почекай… – намагалася щось сказати у відповідь Тетяна, але в слухавці вже були короткі гудки.

Тані з Максимом давно набридли ці посиденьки. Їм дуже хотілося відпочити тільки вдвох.

Вони навіть прямим текстом говорили своїм родичам, що не треба приїжджати, але ті зводили все це на жарт і знову їхали…

Це тривало вже майже пів року, після того як Таня з Максимом переїхали до заміського будинку. Особливо коли погода дозволяла, та й дощ ніколи гостей не зупиняв.

З такими гостями жодного особистого життя, ні прибирання нормального, ні ремонту не зробиш. Тільки втома від таких вихідних та витрати.

Гості з собою звичайно привозили і продукти, але це був мізер у порівнянні з тим, що вони з’їдали. До того ж Таня чудово пекла. Її торти всі дуже любили.
Якось Таня з Максимом вирішили відпочити одні. Усіх попередили і поїхали на найближче озеро на рибалку. Удвох. Але ж їх знайшли! Розпитали сусідів.

Виявляється, хлопчаки, які грались на вулиці, їх бачили.
Приїхали на озеро, там їм дуже сподобалося. Природа, риболовля. Відпочили.

Востаннє вони вирішили просто у будинку відсидітися.

Але гості не поїхали, дзвонили, стукали. Довелося вдавати, що вони спали й не чули.

Оголосили всім, що у них буде дитина, застілля більше не буде, гостей приймати не будуть.

І ось знову…

-Ні. Зачекайте. Нас не буде вдома. Нас уже нема вдома.

-Ну і куди ви сховалися цього разу?

-Ми поїхали.

-Ну тоді ми на наступних вихідних приїдемо, трохи розчаровано сказала сестра Тані.

Тетяна швидко все пояснила чоловікові. Вони вирішили з’їздити та закупити матеріали для ремонту, а потім і самим ремонтом зайнятися. Давно вже мали намір зробити косметичний ремонт, а вагітність Тані все прискорила. Виїхали практично одразу.

На в’їзді до міста Таня помітила машину сестри. Вони виїжджали з міста. Чи бачила їх сестра, вони не помітили, але швидше за все ні. Сестра була наполегливіша за всіх, вона готова була відпочивати завжди.

Через годину почалися дзвінки.

-Таня, відчиняйте.

-Я ж казала, що нас немає вдома.

-Досить жартувати.

-Ми не жартуємо, нас немає вдома.

-Ну хоч ключ нам дайте наступного разу, бо приїжджаємо і стоїмо отак перед дверима.

-Так і ви нам від своєї квартири дайте, ми теж заїжджатимемо, – не розгубилася Таня.

-Вам? Навіщо? Ми не маємо зайвих ключів.

-От і вам нема чого. Бувай, нам нема коли розмовляти, у нас справи.

-Які у вас можуть бути справи?

Але Таня слухавку вже поклала і не відповідала більше.

На наступні вихідні Таня з Максимом запланували ремонт.

Вранці ним і зайнялися. До обіду приїхали гості, інші родичі і всі без попередження. Слідом за ними приїхала сім’я сестри Тані. Їм не терпілося розпочати відпочинок та застілля. Їм запропонували допомогти із ремонтом. Але ремонт у їхні плани не входив.

Таня з Максимом домовилися ігнорувати прохання родичів. Вони продовжили робити ремонт, запропонувавши гостям розважатися самим. Гостям це не дуже сподобалося, ніхто не накривав на стіл, не смажив шашлик. Навіть м’яса не було…

-А ви довго ще возитиметеся з ремонтом. Ми хочемо їсти.

-Ну, ми на вас не розраховували, у нас ремонт. Ви навіть не попереджали. Ще години дві напевно. Могли б допомогти, все швидше було б.

-Але ж ми приїхали. А в нас плани, а ви…

-У нас також свої плани.

Таня дістала з морозилки вареники, звичайні з магазину. Вони спеціально купили на час ремонту для швидкого приготування. Огірки та помідори поставила на стіл.

-Вареники? Ви що, ми їх так вдома наїлися. Ми не любимо вареники.
-А більше нічого немає! Це був наш обід і вечеря на два дні, – відповіла Таня.

Гості не вірили своїм вухам.

-А ще у нас оголошення. Ми чекаємо дитину. І тому всі гості, застілля та інші розваги у нас скасовуються, – підтримав дружину Максим.

-А чай? Торт?

-Нічого більше не буде. Зараз чай із печивом попʼємо, цукор у нас закінчився, і всі по хатах. Тепер у нас режим. Вагітним треба відпочивати!

Гості знехотя роз’їхалися. Вони розраховували на продовження свята вранці, але їм вказали на двері.

А так завжди було весело. Ось тільки не всім.
Може ще колись несподівано приїдуть, але Таня з Максимом уже знають, як діяти.

Вам також має сподобатись...

Ігор повертався з роботи пізно. По дорозі додому він зайшов у квітковий магазин. Там він купив для своєї коханої дружини Ірини найкрасивіший букет троянд і поспішив додому. Ігор зайшов у підʼїзд, весело наспівуючи якусь пісеньку. – От Іринка моя зрадіє! – думав він. – Зараз здивую її квітами і поведу в дорогий ресторан… Ігор підійшов до квартири і спробував відкрити двері своїм ключем, але потрапити всередину він не зміг! Двері були зачинені на засув… На порозі стояло кілька сміттєвих пакетів. Ігор зазирнув в один з них і оторопів від побаченого

Наталія Дмитрівна стояла в РАГСі неподалік від свого сина Ігоря, як раптом різко змінилася на обличчі. Вона примружила очі й запитливо подивилася на свого чоловіка. Анатолій Борисович зробив розгублене лице, показуючи дружині, що він і сам не зрозумів, що це він таке щойно почув. Наталія Дмитрівна ледь стрималася від того, щоб не зажадати пояснень від сина та новоспеченої невістки Ніни. Згодом вона підскочила до Ігоря й недобре зиркнувши на нього, прошепотіла: – Це як розуміти?! – Що розуміти, мамо? – Ігор здивовано дивився на матір, не розуміючи, що вона від нього хоче

Жанна з чоловіком та дітьми поверталися з відпочинку. Сім’я була вже на півдорозі додому. – Може заїдемо до моїх батьків? Тут всього двадцять кілометрів, – раптом запропонував Славко. – Ні! – раптом вигукнула Жанна. – Я просто обіцяв, що ми заїдемо, – продовжив просити чоловік. – Та й діти з бабусею та дідусем побачилися б! – Ні! – продовжила стояти на своєму Жанна. – Ти забув, як твоя мама прийняла мене та дітей минулого разу?! – Ти про що? Що зробила моя мама? – Славко здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Наталя йшла по вулиці до свого будинку. Вона була в декреті і чекала на появу доньки. Від її коханого Миколи не було жодних звісток… Лише один раз його друг Петро приніс Наталі гроші, сказав, що це від Миколи. Наталя не повірила, але гроші взяла. – Бог йому суддя! – вирішила Наталя. – Він сам зробив свій вибір! Вже підходячи додому, вона раптом помітила якогось чоловіка. Той стояв біля під’їзду з коробкою в руках і озирався на всі боки… Наталя підійшла ближче, придивилась до того мужика й застигла від побаченого