Історії жінок

Ірина попросила подругу Олену посидіти з її сином, бо вона мала роботу. Олена з радістю погодилася допомогти подружці. Пройшов час. Олена торкнулася чола малюка, і раптом зрозуміла, що той заслаб… Жінка зібрала хлопчика й викликала таксі. Через кілька хвилин вона дзвонила у двері Ірини. Та чомусь довго не відкривала, але нарешті подруга зʼявилася на порозі. Олена розповіла Ірині про сина. – Ну, я побігла, – сказала вона. Олена вже розвернулася, щоб іти, як раптом помітила якусь дивну річ… Вона придивилася до взуття, що стояло в коридорі, й не повірила своїм очам

Ірина з Оленою дружили ще зі школи. А після заміжжя дружили сім’ями.

Дружба тривала і після народження дітей, тим більше, що їхні діти були ровесниками.

У сім’ї Олени й після п’яти років спільного життя з її чоловіком Олегом панували любов і злагода.

А ось сімейні стосунки Ірини зі своїм чоловіком Миколою були не такими райдужними.

Якось Микола заявив, що він іде до іншої жінки… Ірина важко переживала розлучення з чоловіком.

Олена, як могла, заспокоювала свою подругу. Олег, чоловік Олени теж не залишався осторонь. Він завжди був готовий допомогти найкращій подрузі дружини.

Ірина була пізньою дитиною і її батьки, будучи вже в похилому віці, не могли допомогти своїй дочці по догляду за дитиною.

Чоловік хоч і своєчасно виплачував аліменти на сина, але цього було явно замало.

Й Ірина знайшла підробіток в інтернеті. І хоча жорсткого графіка не було, але робота вимагала усамітнення.

І тут на допомогу подрузі поспішила Олена.

– Ти завжди можеш розраховуватись на мене! – сказала вона. – Будь-коли приводь сина до мене. Проблем немає. Удвох хлопчакам буде веселіше!

З того часу син Ірини часто був у гостях в Олени. Чоловік Олени непогано заробляв, він не квапив свою дружину з виходом на роботу і нічого не мав проти того, що тепер його дружині доводилося частенько няньчитися із сином Ірини.

Як начальник на великому підприємстві, Олег часто затримувався на роботі в будні дні й працював на вихідних.

Ось і того суботнього вечора Олег вирушив на роботу. А через пів години в дверях раптом з’явилася Ірина.

– Виручиш мене? – запитала вона з порога Олену.

– Та я навіть рада, що ти привела свого синочка, – відповіла з усмішкою Олена.

Через годину син Ірини почав капризувати. Олена, доторкнувшись до його чола, зрозуміла, що у малого температура.

Олена відразу подзвонила Ірині, але телефон подруги не відповідав.

Тоді вона звернулася до своєї матері, яка жила у тому ж районі.

– Мамо, ти можеш приїхати? Справа в тому, що в мене в гостях зараз син Ірини і він заслаб. Треба посидіти з нашим Андрійком, поки я повезу його додому…

– Вже лечу! – відповіла мати.

Як тільки мати прибула, Олена зібрала дитину й викликала таксі.

Через кілька хвилин вона вийшла біля підʼїзду подруги. Олена піднялася на поверх і подзвонила у двері.

Ірина чомусь довго не відкривала, і ось нарешті вона стояла на порозі.

Олена одразу розповіла Ірині про сина.

– Ну все, я тоді побігла, – сказала вона подрузі.

Ірина мовчки кивнула головою.

Олена вже розвернулася, щоб іти, як раптом помітила якусь дивну річ. Вона придивилася до взуття, що стояло в коридорі й не повірила своїм очам!

То були чоловічі черевики… Такі самі, як носив її Олег…

В Олени зʼявилося важке передчуття.

– А давай я лікаря викличу, га? – звернулася вона до подруги.

– Ой, не треба, я сама викличу! – якось метушливо сказала їй Ірина.

Але Олена вже натиснула кнопку виклику. Вона набирала номер Олега.

В ту ж мить жінка почула, як у сусідній кімнаті задзвонив телефон.

Після цього у коридорі з’явився Олег. Він мабуть зрозумів, що їх викрито…

– А чого ж ти ховаєшся? – запитала Олена чоловіка.

– Я й не думав ховатися, – зніяковів Олег і почав виправдовуватися. – У нас робота сьогодні скасувалася, а сюди я заскочив на хвилинку. У люстрі лампочку змінити треба було…

Після цих слів Олег почав взуватись.

– Та ти не поспішай, – зупинила його Олена. – Може ще якась допомога Ірині потрібна, а можеш і взагалі в неї залишитися!

– Олено, ти що?! Ти все не так зрозуміла! – кинувся він за дружиною.

Того ж дня Олена переїхав разом із сином до своєї матері.

– Це ж треба, – дивувалася жінка. – Я няньчилась з її сином, а вона в цей час влаштовувала побачення з моїм чоловіком!

Олег спочатку заперечував свою провину. А потім покаявся, що мовляв щось найшло на нього.

Він благав Олену, молив його пробачити, але Олена була непохитною.

Ініціатором розлучення була саме вона.

Після розлучення Олег забув дорогу до Ірини, хоча та була не проти оформити з ним стосунки.

Звісно, що після того подруги перестали спілкуватися. А що зробиш? Чого тільки не буває в житті, але думати треба головою.

Вам також має сподобатись...

Аліса приїхала в рідне село до сестри на день народження. Після того, як не стало батьків, її старша сестра Ольга була хазяйкою у їх рідному домі. Сестри випили чаю й пішли спати. Чоловік Ольги був на заробітках. У будинку було чути тільки цокання будильника і тихий гуркіт працюючого холодильника. Аліса відчинила віконце. Вона не одразу заснула, згадувала свою юність… Вранці від легкого вітерця тюль трохи ворушилася, через що рідна хата здавалася живою. Аліса дивилася на вікно. А коли сіла на ліжку, то побачила те, від чого мало не ахнула

Марія вирішила прибрати в квартирі. Раптом пролунав дзвінок у двері. Вона нікого не чекала. Жінка здивовано пішла відкривати. На порозі стояв якийсь чоловік. Марія придивилася й ахнула. То був її колишній свекор! – Марійко, можна зайти, – запитав він. Марія здивовано впустила свекра в квартиру. Вона ледь впізнавала його. Перед нею стояв худенький, слабенький старий чоловічок. Марія посадила свекра на диван, а сама вмостилася в кріслі. – Слухаю вас, Іване Сергійовичу. – Марійко, доню, благаю! – раптом почав той. – Треба якось допомогти моєму сину Миколі. Марія застигла від несподіванки

– Не варто мені більше виходити заміж, – зітхнувши, сказала матері Софійка. – Невдачлива я. – Працюю важко. Коли вдома, то на городі і в будинку купу справ стараюся переробити, з дітьми більше побути. А якщо в рейсі провідницею, то ти допомагаєш. – Не знаю, – відповіла мати. – Ось виростуть твої діти, і поживеш тоді вже для себе… Софійка була в рейсі, коли в її купе для провідниць зазирнув пасажир. Чоловіки йшли повз і шукали вагон-ресторан. – Не підкажете, а ще далеко до ресторану? – запитав високий блакитноокий чоловік. Не встигла Софійка відповісти йому, як сталося несподіване

Микола прийшов на обід додому. Дружина посмажила яєчню з шкварочками, підігріла борщ. – Жанно, було дуже смачно! – усміхнувся чоловік до дружини пообідавши. – Дякую! Я поїхав. Микола поцілував дружину у щічку і пішов з квартири. Жанна пішла на кухню зібрати та помити посуд. Жінка зайшла на кухню, як раптом почула звук повідомлення. – Знову телефон забув, – сказала Жанна, побачивши на столі телефон чоловіка. – Треба глянути, може щось важливе. Жанна відкрила повідомлення, прочитала його і застигла від прочитаного