Ірина дружила з Ольгою ще зі школи. Разом вони бігали на танці, разом вступили в інститут.
Вони були, як то кажуть, не розлий вода, але було одне але – вони розходилися в думці щодо кар’єри.
Для Ольги це питання було важливим. Вона завжди мріяла, якомога більше досягти в карʼєрі.
-А ти не замислювалася про сім’ю, про дітей? – запитувала подругу Ірина.
Але Ольга у відповідь тільки хитала головою.
-Діти – це пелюшки, сорочечки, безсонні ночі. Ні, я маю зовсім інші плани.
Згодом подруги почали спілкуватися дедалі менше.
Ірина вийшла заміж і народила гарненьку донечку, а через кілька років і сина.
Ольга ж продовжувала робити свою кар’єру.
Йшов час. Життя у кожної з подруг складалося по-своєму вдало.
Ірина разом із чоловіком купили квартиру і потихеньку виховували діточок. Разом завжди легше впоратися з життєвими труднощами.
Ольга стала директором великого підприємства. Мала машину, квартиру, дачу. Кожну відпустку вона проводила за кордоном.
Ось тільки все частіше вона ловила себе на думці, що в її житті щось не так.
Усього, про що вона мріяла, досягла, а ось позбавитися відчуття порожнечі ніяк не могла.
Ірина з Ольгою зустрілися випадково. Давно вже їхні шляхи розійшлися.
Замовивши по філіжанці кави, давні подруги влаштувалися за столиком у літньому кафе.
Ольга без кінця хвалилася своїми перемогами й досягненнями в житті, ніби намагалася показати подрузі, який правильний вибір вона колись зробила.
-А як твої справи, подружко? – єхидно запитала вона Ірину.
Ірина замислилась. У її житті не було курортів і дорогих ресторанів. Шанувальників, окрім чоловіка, теж не було. А навіщо?
-Бабусю! – раптом почула вони дитячі голоси.
Ольга здивовано обернулася.
До Ірини, узявшись за ручки, крокували два хлопчики років трьох.
Вони були схожі один на одного, як дві краплі води. За ними поспішав її син із красунею дружиною.
Ірина, ні слова не говорячи, встала й побігла їм назустріч.
Розцілувавши онуків, вона обернулася до Ольги.
-Знаєш, Олю, – сказала вона. – Ось це і є моя чудова кар’єра!
Ірина взяла малюків за ручки, і вони всі разом пішли, весело про щось розмовляючи.
А Ольга ще довго дивилася вслід подрузі і її сімейству.
Тільки зараз вона зрозуміла, що такого в її житті немає, і, на жаль, вже й не буде…
