Історії жінок

Ірина встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері, й округлила очі. На порозі стояв її колишній чоловік Микола. – О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А чого без попередження? Микола чомусь опустив очі. – Іринко, у мене є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік. – Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається

Ірина не мала жодних підстав не довіряти своєму чоловікові.

Микола був ніжним, дбайливим чоловіком і чудовим батьком для п’ятирічного Олежика.

Саме тому новина, що прозвучала з його вуст про те, що він іде до іншої жінки, для Ірини була неймовірною несподіванкою.

Коли за чоловіком закрилися вхідні двері, Ірина дала волю сльозам.

Світло потьмянів у її очах. Не хотілося не тільки йти на роботу, а й не було сил ні на що.

І якби не турбота про маленького сина, то невідомо, що Ірина б і робила.

Вона працювала в офісі великої компанії. Розлучення з чоловіком відбулося напередодні корпоративу, присвяченого ювілею компанії.

Звісно, що ніякого бажання брати участь у цьому урочистому заході у неї не було.

Але з іншого боку, не прийти туди без серйозної підстави вона не могла.

І в суботу зранку Ірина відправила Олежика до своєї матері.

Взявши себе в руки, у призначену годину вона прибула на вечірку.

Будучі в колі своїх колег по роботі, Ірина нічим не видала свій настрій.

А щоб приховати його ретельніше, вона скуштувала трішки ігристого, підтримуючи проголошені тости.

І коли після закінчення корпоративу, один з її колег по роботі запросив її до себе в гості, то вона несподівано і для нього, і для себе, дала згоду.

Чи шкодувала вона наступного дня про свій вчинок?

Мабуть ні.

Чи була її зрада помстою чоловіку? Адже офіційно Ірина з Миколою ще були в законному шлюбі.

Можливо.

Ось тільки після того уроку, який підніс їй її чоловік, вона вважала, що не повинна зберігати йому вірність.

Незабаром Ірина зрозуміла, що чекає дитину. Спочатку вона з байдужістю сприйняла цю новину і не одразу визначилася, що з цим робити.

Чоловік Ірини був одним із провідних фахівців на великому підприємстві, обіймаючи там високу посаду. Після відходу з сім’ї він залишив Ірині квартиру і обіцяв підтримувати її і сина матеріально.

Ірина не могла змиритися з роллю покинутої дружини. Її образа була настільки велика, що коли Микола одного разу прийшов відвідати свого сина, то Ірина спробувала зіпсувати йому настрій, повідомивши, що вона вагітна.

У Миколи не було жодних сумнівів, що ця дитина від нього.

А ось у Ірини щодо цього не було повної впевненості…

Микола сприйняв новину спокійно.

– Якщо ти так хочеш втримати мене, то в тебе нічого не вийде! – просто заявив він.

– Ти щось не так зрозумів, – сказала Ірина. – Мені ти більше не потрібен. Дітей я й без тебе виховаю.

– Від допомоги дітям я не відмовляюся, – заявив Микола. – А ти будеш народжувати другу дитину, чи ні, це вже твоя справа.

У призначений термін Ірина народила доньку Наталочку. Микола справно платив аліменти, тепер уже на двох дітей.

Роман із колегою по роботі Ірина не відновлювала. Все обмежилося єдиною зустріччю після корпоративу.

Тепер Ірина була офіційно розлучена і про повернення колишнього чоловіка вже не мріяла…

Але одного разу, коли Наталці виповнився рік, сталося несподіване…

…В Ірини був вихідний. Вона встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама.

Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона саме мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері.

– Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. – Ніби ж гостей я не чекала…

Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері й округлила від несподіванки очі.

На порозі стояв Микола.

– О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А що це ти без попередження прийшов? Ми ж ніби не домовлялися про зустріч.

Микола чогось опустив очі.

– Іринко, у мене до тебе є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік.

– Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається.

– Я хочу вибачитися перед тобою. Моє розлучення з тобою було найбільшою помилкою в моєму житті, – заявив він. Я прошу тебе прийняти мене назад… Я рохумію, що таке мабуть не вибачають, але все ж подумай…

І він пішов.

А Ірина стояла біля дверей і не вірила в те, що тільки-но почула.

Квартира була власністю Миколи, і вона, після довгих роздумів, вирішила прийняти чоловіка.

Колишніх довірчих стосунків між ними звісно що не могло бути.

Весь свій вільний час після повернення Микола присвячував дітям. Дочку він теж любив…

…Якось Ірина потай від Миколи зробила тест.

Результат показав, що Микола батько тільки Олежику, а до народження Наталки жодного стосунку він не має!

Але ця обставина анітрохи не зіпсувала настрій Ірини, а радше втішила її.

– Так йому й треба, – міркувала Ірина. – Це ж його вина, що все сталося саме так. Нехай тепер виховує нерідну дочку. Нехай це буде відплата за його зраду…

Вам також має сподобатись...

Ольга з чоловіком Олексієм приїхали з роботи додому. Олексій пішов у спальню, а потім вискочив неї і почав бігати по квартирі у пошуках домашнього одягу. – Олексію, я іду в душ. Постав, будь ласка, воду на вареники, – м’яко попросила Ольга. – Спочатку зготуй вечерю, а потім купайся! І приший мені одразу ґудзик, а то забудеш! – Олексію, я втомилася. Давай ти вареники звариш, а я з ґудзиком розберуся, – попросила жінка. – Сваритися хочеться?! Останнім часом мене взагалі не слухаєшся. Все робиш наперекір! Ольга оторопіла від почутого

Марина йшла додому задумлива. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. Жінка зняла пальто в коридорі, роззулася, і раптом почула дзвінкий сміх своєї доньки Людмили. В ту ж мить до неї назустріч вийшла її мати. Старенька забрала сумку з продуктами й прошепотіла Марині на вухо: – Доню, у нас тут гості! Тільки не дивуйся… Марина здивовано глянула на матір і пішла на кухню. Там приємно пахло кавою, ваніллю і яблуками. Вони лежали у вазі, що стояла посеред столу. Марина глянула хто сидить за столом, і застигла від несподіванки

Галина була вдома сама. Жінка вирішила зробити маску для обличчя, як раптом пролунав дзвінок у двері. Дзвонили дуже наполегливо… – Мабуть сусідка, тітка Тамара прийшла побалакати, – вирішила Галина. Вона відкрила двері. На порозі стояла якась незнайома, гарна дівчина. – Здрастуйте, – здивовано привіталась Галина. – А ви до кого? – Здрастуйте, а я до вас! – раптом відповіла незнайомка. – Ви ж Галина, дружина Миколи? – Саме так, – здивувалась ще більше Галина. – У мене до вас особиста справа, – сказала дівчина. – Я – Олеся. Коханка вашого чоловіка. І я маю вам дещо сказати! Галина не розуміла, що відбувається

Микола з друзями прийшли в гості до сусідки баби Марини. – Ну, кому теплих пиріжечків?! – запитала їх старенька. Коли хлопці наїлися, баба Марина відсунула шторку. У кутку лампадка, іконки. А на тумбочці – фотографія її сина Віктора… З того часу стали друзі іноді заходити до баби Марини. У неї завжди їжа смачна. А ще вона їм завжди грошей давала. На цукерки й за те, що просто зайшли її відвідати. То води з криниці їй принесли, то дров нарубали. А якось прийшли вони до неї, зайшли в хату й ахнули від побаченого