Історії жінок

Ірина встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері, й округлила очі. На порозі стояв її колишній чоловік Микола. – О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А чого без попередження? Микола чомусь опустив очі. – Іринко, у мене є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік. – Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається

Ірина не мала жодних підстав не довіряти своєму чоловікові.

Микола був ніжним, дбайливим чоловіком і чудовим батьком для п’ятирічного Олежика.

Саме тому новина, що прозвучала з його вуст про те, що він іде до іншої жінки, для Ірини була неймовірною несподіванкою.

Коли за чоловіком закрилися вхідні двері, Ірина дала волю сльозам.

Світло потьмянів у її очах. Не хотілося не тільки йти на роботу, а й не було сил ні на що.

І якби не турбота про маленького сина, то невідомо, що Ірина б і робила.

Вона працювала в офісі великої компанії. Розлучення з чоловіком відбулося напередодні корпоративу, присвяченого ювілею компанії.

Звісно, що ніякого бажання брати участь у цьому урочистому заході у неї не було.

Але з іншого боку, не прийти туди без серйозної підстави вона не могла.

І в суботу зранку Ірина відправила Олежика до своєї матері.

Взявши себе в руки, у призначену годину вона прибула на вечірку.

Будучі в колі своїх колег по роботі, Ірина нічим не видала свій настрій.

А щоб приховати його ретельніше, вона скуштувала трішки ігристого, підтримуючи проголошені тости.

І коли після закінчення корпоративу, один з її колег по роботі запросив її до себе в гості, то вона несподівано і для нього, і для себе, дала згоду.

Чи шкодувала вона наступного дня про свій вчинок?

Мабуть ні.

Чи була її зрада помстою чоловіку? Адже офіційно Ірина з Миколою ще були в законному шлюбі.

Можливо.

Ось тільки після того уроку, який підніс їй її чоловік, вона вважала, що не повинна зберігати йому вірність.

Незабаром Ірина зрозуміла, що чекає дитину. Спочатку вона з байдужістю сприйняла цю новину і не одразу визначилася, що з цим робити.

Чоловік Ірини був одним із провідних фахівців на великому підприємстві, обіймаючи там високу посаду. Після відходу з сім’ї він залишив Ірині квартиру і обіцяв підтримувати її і сина матеріально.

Ірина не могла змиритися з роллю покинутої дружини. Її образа була настільки велика, що коли Микола одного разу прийшов відвідати свого сина, то Ірина спробувала зіпсувати йому настрій, повідомивши, що вона вагітна.

У Миколи не було жодних сумнівів, що ця дитина від нього.

А ось у Ірини щодо цього не було повної впевненості…

Микола сприйняв новину спокійно.

– Якщо ти так хочеш втримати мене, то в тебе нічого не вийде! – просто заявив він.

– Ти щось не так зрозумів, – сказала Ірина. – Мені ти більше не потрібен. Дітей я й без тебе виховаю.

– Від допомоги дітям я не відмовляюся, – заявив Микола. – А ти будеш народжувати другу дитину, чи ні, це вже твоя справа.

У призначений термін Ірина народила доньку Наталочку. Микола справно платив аліменти, тепер уже на двох дітей.

Роман із колегою по роботі Ірина не відновлювала. Все обмежилося єдиною зустріччю після корпоративу.

Тепер Ірина була офіційно розлучена і про повернення колишнього чоловіка вже не мріяла…

Але одного разу, коли Наталці виповнився рік, сталося несподіване…

…В Ірини був вихідний. Вона встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама.

Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона саме мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері.

– Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. – Ніби ж гостей я не чекала…

Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері й округлила від несподіванки очі.

На порозі стояв Микола.

– О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А що це ти без попередження прийшов? Ми ж ніби не домовлялися про зустріч.

Микола чогось опустив очі.

– Іринко, у мене до тебе є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік.

– Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається.

– Я хочу вибачитися перед тобою. Моє розлучення з тобою було найбільшою помилкою в моєму житті, – заявив він. Я прошу тебе прийняти мене назад… Я рохумію, що таке мабуть не вибачають, але все ж подумай…

І він пішов.

А Ірина стояла біля дверей і не вірила в те, що тільки-но почула.

Квартира була власністю Миколи, і вона, після довгих роздумів, вирішила прийняти чоловіка.

Колишніх довірчих стосунків між ними звісно що не могло бути.

Весь свій вільний час після повернення Микола присвячував дітям. Дочку він теж любив…

…Якось Ірина потай від Миколи зробила тест.

Результат показав, що Микола батько тільки Олежику, а до народження Наталки жодного стосунку він не має!

Але ця обставина анітрохи не зіпсувала настрій Ірини, а радше втішила її.

– Так йому й треба, – міркувала Ірина. – Це ж його вина, що все сталося саме так. Нехай тепер виховує нерідну дочку. Нехай це буде відплата за його зраду…

Вам також має сподобатись...

Людмила розлучилася зі своїм чоловіком Миколою. Той їй постійно зраджував, ще й дітей завів на боці! Пройшло два роки… Якось Людмила мила на кухні посуд. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Людмила вимкнула воду у крані. – І кого це там ще принесло так пізно? – пробурмотіла вона. Жінка витерла руки рушничком і пішла в коридор. Людмила відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояв Микола! – Господи, а ти що тут робиш?! – сплеснула вона руками. – Забув щось? Микола якось дивно дивився на Людмилу і мовчав. Жінка не розуміла, що відбувається

Олена приїхала з міста в село. Вона давно не була вдома, бо посварилася з батьками. Дівчина зайшла в сільський магазин. Олена озирнулася – нічого тут не змінилося. Праворуч був прилавок з товарами і продавчиня тітка Зіна. – Дайте хліба, будь ласка, – сказала Олена і відрахувала гроші. – О, з’явилася! – сказала продавчиня. Олена не підняла голову, а тільки повторила: – Хліб, будь ласка. – Та на, – байдуже сказала та. Олена вийшла на вулицю, відламала від шматочок хліба і заплющила очі. – Олена?! – пролунав просто перед нею чийсь голос. Дівчина відкрила очі, й застигла від несподіванки

– Фух! – Валентина важко опустилася на табуретку і витерла з чола піт. – Залишилося в шафі речі поскладати, почепити фіранки і можна фарбувати крашанки! Валя часто розмовляла сама з собою, особливо зараз, коли лишилася зовсім одна. Жінка посиділа декілька хвилин і вирушила в кімнату, наводити порядок у шафі. Валя вийняла всі речі і взялася витирати пил. Раптом на самій верхній поличці шафи вона щось відчула під рукою. – А це ще що? – жінка стала на табуретку і побачила на полиці якісь листи. Валя глянула на них і застигла на місці

Ірина з Ольгою зустрілися випадково. Вони дуже давно не бачилися. Подруги сіли за столик у літньому кафе. Ольга почала хвалитися своїми досягненнями в житті, яка вона багата. – А як твої справи, подружко? – єхидно запитала вона Ірину. Ірина замислилась. У її житті не було курортів і дорогих ресторанів. – Бабусю! – раптом почула вони дитячі голоси. Ольга здивовано обернулася. До Ірини крокували два хлопчики років трьох