— Що ти приготувала мені? — Вадим насупив брови. — Я таке їсти не збираюсь!
— Але ж це твій улюблений салат… — зніяковіла молода дружина.
— Я грецький вже розлюбив. Зараз усі сири якісь несмачні.
– Міг би і попередити, – Катя ображено підібгала губи, – перед тим як я ціле відро салату накришила.
— То це ще я винен? – Вадим образився і хлопнув долонею по кухонній стільниці. Катя аж підстрибнула на місці – вона не звикла до такої реакції чоловіка. Тим більше добре б причина була якась … Вадим скривив губи, як примхлива дитина, і сопів від невдоволення. А потім різко розвернувся і вийшов із кухні. Катя здогадувалась, чому він так сердився — і це зовсім не через салат. Знову приревнував до когось…
***
Катя та Вадим були разом зі шкільної лавки. Як закохалися в одинадцятому класі, так більше й не розлучалися. Катя тішилася, бо в них були ідеальні стосунки: вони завжди підтримували одне одного, дбали, мали спільні інтереси. Коли вони вступили в один університет, всі дівчата-одногрупниці відкрито їй заздрили: «Ніби така непоказна дівчина, а якого красеня відхопила». Катя і справді не вміла підкреслювати свою красу, незважаючи на миловидну зовнішність. Та й навіщо, якщо вона має обранця, з яким, як вона думала тоді, її звела сама доля.
На третьому курсі вони з Вадимом одружилися і Катя просто світилася від щастя. Вона сама не помітила, як стала постійно вбиратися і робити гарні зачіски: несвідомо хотілося чепуритися, щоб ловити на собі його ніжний погляд, щоб здаватися йому ще красивішою. Так що до кінця навчання її вже не називали непоказною, а деякі відкрито захоплювалися почуттям стилю.
«Прямо на лебедя перетворилася — почула вона якось плітки дівчат. — Леді із себе корчить».
Катя тоді тільки гордо підняла підборіддя і вдала, що нічого не почула. Вона закінчила юридичний з червоним дипломом, і тут на неї чекало розчарування: потрібно не тільки бути старанною ученицею, а й мати пробивний характер, щоб досягти успіху. Іти по головах карʼєрними сходами Катя не хотіла, тож влаштувалася консультантом у невелику туристичну компанію. Платили небагато, але Катя й не претендувала. Чоловік вивчився на інженера у перспективній галузі, і його кар’єра швидко пішла вгору. Катя ж більше зосередилася на домашньому затишку.
Тільки Катя влаштувалася на роботу, чоловік одразу запитав:
— Хто там у вас працює? Багато чоловіків у колективі?
Дружина не надала цій фразі ніякого значення:
— Тільки начальник, але він на декілька філій працює, його до ладу не бачив ніхто.
Катя хотіла бути найкращою дружиною, тому щодня готувала свіжу вечерю з двох страв — благо робочий графік дозволяв йти трохи раніше, щоб встигнути все приготувати. У будинку завжди панувала ідеальна чистота.
Через рік фінансовий стан молодої пари різко покращав. Вадим отримав підвищення і збільшення зарплати, а ще успадкував квартиру від дідуся. Тепер майже всі доходи йшли на те, щоб оновити трикімнатну квартиру. Але Катя раділа — тепер у них з’явилося власне житло, навіть не в іпотеку. Дохід чоловіка дозволяв сидіти вдома, але Катя за звичкою ходила на роботу «пліткувати», бо потоваришувала з колегами. Їй не щастило з одногрупницями та однокласницями, тому було приємно усвідомлювати, що десь є приємний жіночий колектив. Вони часто ходили до кав’ярні на обідню перерву і говорили про своє про дівоче.
Думка про колег погіршилася, коли Вадим познайомився з ними на новорічному корпоративі. Чоловік тоді піввечора шепотів Каті на вухо: «І що ти, з такими пліткарками працюєш?! Та тут жодної нормальної немає! В однієї он троє дітей, а вона на корпоративі витанцьовує, мабуть, чоловіка з малечею залишила. Ця он взагалі розлучилася. Ця заміжня, але дітей так і немає … »
— Як ти так швидко дізнався все про мій колектив? – здивувалася Катя.
– Кому треба – той дізнається, – а потім погляд Вадима зачепився за колегу із сусіднього відділу. — Ця взагалі стара діва, під тридцять, а все незаміжня… Нічого тебе такі подруги не навчать. Тільки поганому…
Чомусь ці слова чоловіка закарбувалася Каті у памʼяті, хоч і минуло з того часу багато часу. Вона і справді стала насторожено ставитися до будь-якого спілкування поза роботою. Так вона відмовилася від поїздки до сусіднього міста до парку атракціонів. «Вони чоловіків шукають, а мені що там робити? У мене хороший чоловік є». Щоправда, коли потім дивилася на спільні фотографії, скинуті в чат, трохи заздрила та сумувала, що не поїхала. Тому наступного разу пообіцяла, що поїде, але разом із чоловіком.
За місяць колектив саме зібрався їхати на екскурсію до ботанічного саду.
– Давай поїдемо! – запропонувала Катя чоловікові. — Зараз там такі гарні квіти висадили…
– Грошей немає, – сказав Вадим.
– Ось як? Твоєї зарплати не вистачить на квиток? Якщо не хочеш їхати, так і скажи…
– Я думав, я чітко дав зрозуміти, що більше не хочу бачити твоїх тіток, – обурився Вадим.
— Добре… А можна я сама поїду?
– Ні, – сказав чоловік. – Я проти.
Катя образилася, але все-таки погодилася не їхати, тому що не хотіла злити його. Але чомусь ця ситуація стала для неї показовою: чоловік не так правда переживав про «моральний вигляд» її колег, як просто хотів, щоб вона припинила спілкуватися з ними.
Непомітно йшли роки. У житті сімейної пари нічого не змінювалося: Вадим добре заробляв і старанно збирав гроші, щоб інвестувати. Катя працювала все там же і таки дружила з усіма дівчатками-колегами. Хоча зайвий раз не розповідала про них, щоби чоловік не сердився.
Все добре… Але водночас така «стабільність» життя доводила Катю до гарячих сліз — а все тому, що вона дуже хотіла стати мамою, але не виходило. Спочатку вони з чоловіком сподівалися, що «все якось саме», але коли минув рік безуспішних спроб, все ж таки зважилися звернутися до фахівців. Точніше, Катя звернулася. Вадим відразу став відмовлятися і запевняв, що «з ним точно все гаразд». Катя пройшла всі обстеження і нічого серйозного не знайшли. Спеціалісти сказали, що іноді буває несумісність, і нічого з цим не вдієш. Але Катя в ці слова вірити не хотіла, тому сама собі вирішила дотримуватися здорового способу життя: зайнятися спортом, правильно харчуватися.
Катя записалася до фітнес-центру, якраз із однією зі своїх молодих колег. Коли про це дізнався чоловік, він не приховував обурення.
— І навіщо тобі зал? Чому не можна займатися вдома? Чи це просто привід, щоб перед чоловіками хвостом крутити?
– Якими чоловіками?!
— Знаємо ми, навіщо до тренажерної зали ходять!
Катя хотіла сказати, що стала ходити в зал разом із дівчинкою з роботи, щоб не було нудно одній, але згадала стосунки чоловіка до її колег, і що цей факт послужить, швидше, «обтяжливою обставиною». Тож просто промовчала.
Паралельно зі спортом Катя почала правильно харчуватися та готувати собі дієтичні страви, що стало ще одним приводом для чоловіка, щоб висловити невдоволення.
— Це ти в нас тепер траву їстимеш, а мені що, теж таким харчуватися? Мене вдома навіть не погодують?
— Навіщо ти так кажеш? — дружина ображено надула губи. — Я тобі готую як завжди, твої улюблені страви… На дієті разом зі мною сидіти не пропоную.
«Хоча ти міг би мене підтримати, хоч зробити вигляд», — подумки додала Катя.
Чоловік щось пробурмотів замість відповіді, але став постійно скаржитися на її приготування. Останньою краплею стала заява, що він нібито розлюбив грецький салат.
«Може, він і мене розлюбив», — сумно думала Катя. Вона розуміла, що постійні причіпки зі стравами — це привід відігратися за походи до фітнес-центру. Вадим і так ревнував до кожного стовпа, що вже говорити про молодих накачаних хлопців.
***
Дієта та заняття на миттєве поповнення у сім’ї не вплинули, але давали інші плоди. Через кілька місяців фігура у Каті стала ще кращою, ніж була. Всі знайомі робили їй компліменти та захоплювалися. Катя й раніше купувала гарні речі, а тепер ще й з урахуванням скинутих кілограмів. Вона крутилася перед дзеркалом, приміряючи нову сукню. У ній вона справді виглядала, як модель із журналів.
— Навіщо це ти так виряджаєшся? — спитав Вадим, і в його питанні виразно чути було підтекст: «Для кого?»
— Просто так, це повсякденне плаття. У ньому будь-куди можна, навіть у магазин.
– Червоне? – обурився чоловік.
— Бордове, — сказала Катя.
– І таке обтягуюче?! — не вгамовувався Вадим.
– Та що тобі знову не так? Знову ти у всьому шукаєш негатив…
– Я проти, щоб ти так одягалася! Загалом не з’являйся в такому на людях.
— Але ж це звичайна сукня… — спробувала виправдатися Катя.
– Я проти! Носи щось просторіше. Ти ж мати наших майбутніх дітей, зрештою! Чи ти це купила в зал? Красуватись туди ходиш, а не займатися здоров’ям?
Катя так здивувалася, що просто стояла мовчки і не могла підібрати слів.
Час повільно минав. Катя продовжувала займатися у спортзалі, привела фігуру у ідеальний стан, а завести дітей так і не виходило. Вони часто стали сваритися з чоловіком через всякі дрібниці: від вибору сорту ковбаси на вечерю до кольору її сукні. Причому одягатися Катя правда стала скромніше і сіріше, перестала замислюватися про гардероб і просто одягала перше, що випадало з шафи. Але Вадим все одно не переставав сердитися і дорікав дружині, що вона дивилася на когось іншого.
Поки одного разу не сталася дрібниця, яка все змінила. До фітнес-центру прийшов новий тренер і став збирати команду з бажаючих займатися на вищому рівні. Катя вже переросла планку новачка і обрала тренування складніше. У групу набралося чоловік десять, і всіх їх тренер додав до спільного чату. Коли чоловік про це дізнався, він розлютився не на жарт.
— Що це таке? – вигукнув він дружині і мало не кинув телефон. Катя щойно вийшла з душу, тож не розуміла, що відбувається. Чоловік зчепив зуби і майже прогарчав: — Що то за Олександр?!
Катя здивовано заморгала, поправляючи рушник на голові, але швидко відповіла:
— Це наш новий тренер, він групу зібрав…
— Чому він тобі пише? — не вгамовувався Вадим.
— Він не тільки мені пише, це спільний чат, — здивовано прошепотіла Катя, а потім раптом стрепенулась: — Ти що, лазиш у моєму телефоні?
Вадим спохмурнів і нічого не відповів. Він розлютився не на жарт і не чув слів дружини.
— Ось чому ти й ходиш туди, до цієї зали. Напевно, і дітей заводити хочеш від будь-кого, тільки не від мене!
Катя ахнула від таких звинувачень і часто заморгала, щоб прогнати сльози.
— Мені здається нам треба якийсь час пожити окремо, — дружина кілька разів видихнула, щоб не розплакатися, і додала вже спокійніше: — Мені набридло, що ти мене постійно в чомусь підозрюєш, звинувачуєш… Ревнуєш без причини! Колеги мої не подобаються. Сукні – тим паче! Значить, поки поживи один і подумай про те, що тобі в мені подобається. А я поки що у мами поживу.
Ця пауза через кілька місяців стала повноцінним розлученням — вони зрозуміли, що їм одне без одного краще, навіть незважаючи на те, що їх пов’язували довгі роки стосунків. Катя незабаром знову вийшла заміж за чоловіка, в якого закохалася до глибини душі. Познайомили їх, до речі, подруги із роботи. Катя була рада, що її, нарешті, не звинувачують в нісенітниці через якісь дрібниці. А після року спроб у неї все ж таки народилося маля. У Вадима дітей так і не було. Подейкували, що він так і не одружився.
