– Мама мені чудову ідею подала, – радісно повідомив Владислав після телефонної розмови з Галиною Петрівною.
– Яку? – нецікаво запитала Яна.
– Давай ми переїдемо жити до неї, а твою квартиру здаватимемо. У неї трикімнатна, тож місця вистачить усім, – діловито промовив чоловік.
– Ні, дякую. Мені й в однокімнатній не тісно. До того ж ти забув приказку: що далі родичі, то краще стосунки, – посміхнулася дружина.
– Даремно ти так одразу відмовляєшся, подумай гарненько. У нас дворічна дитина на руках, і з кожним днем вона росте, тому скоро нам доведеться розширювати житло, хочеш ти цього чи ні. Живучи у моєї мами, ми можемо оформити іпотеку на дво- чи трикімнатну квартиру і грошима зі здачі твого житла платити її, – з розумним виглядом промовив Влад.
– А ще, живучи у твоєї мами, ми можемо посваритися з нею на побутовому ґрунті, – посміхнулася у відповідь жінка. – Іпотеку ми можемо взяти і без Галини Петрівни. Причому платити її за рахунок здачі однієї із двох квартир.
– Перш ніж купувати квартиру, необхідно накопичити на стартовий внесок, якщо ти не забула, – єхидно підмітив чоловік.
– Назбираємо, не хвилюйся. Андрійка до дитячого садка спочатку влаштую, потім на роботу з декрету вийду. Грошей побільшає, і надлишки ми відкладатимемо, – спокійно пояснила Яна.
Чоловікові не було чого заперечити дружині, тому розмову з приводу переїзду до Галини Петрівни він більше не заводив.
Протягом двох років подружжя щомісяця поповнювало свій банківський вклад і зрештою взяло в іпотеку двокімнатну квартиру.
Нове житло вони вирішили здавати в оренду, а самі продовжили жити в однокімнатній квартирі Яни.
Все б нічого, але за півроку після оформлення іпотеки Владислава звільнили з роботи.
Компанія, в якій працював чоловік, була на межі банкрутства та вимушено скоротила штат працівників.
З грошима в сім’ї стало дуже важко, доводилося економити буквально на всьому.
Влад ніяк не міг влаштуватися на рівнозначну посаду, а на менш престижну йти не хотів, тож Яні доводилося тягнути сім’ю на собі.
До того ж, під час грози стався сильний стрибок електроенергії і в молодої родини зіпсувався холодильник та пральна машина.
– На жаль, нам доведеться вибирати: або купити холодильник, або пральну машину. На те і інше грошей просто не вистачить, – сумно заявив Влад.
– Холодильник, звісно. Прати я можу і руками, – не замислюючись, відповіла Яна.
– Добре. Тоді я виберу більш менш нормальну модель і замовлю доставку, – пробурмотів чоловік і поліз у смартфон.
Наступного дня подружжю привезли новий холодильник і за окрему плату забрали побутову техніку, що зіпсувалася.
З того дня на тендітні плечі Яни лягли нові побутові обов’язки. Тепер прання перетворилося з легкого і не витратного за часом процесу на справжнє випробування.
Через два тижні прання в тазику у жінки стали сильно нити руки та спина.
– Владе, я втомилася прати речі в тазику, може краще будемо раз на тиждень їздити до твоєї мами? – Втомлено поскаржилася дружина.
– Не вийде, у неї після тієї грози теж техніка зіпсувалася, – спокійно відповів чоловік.
– Та що за напасть! Вона нову машинку купувати не збирається? – з надією у голосі поцікавилася жінка.
– Ні, вона ж пенсіонерка, поки назбирає на пральну машину, рік мине. А у кредит вона принципово не хоче влазити, – байдуже пояснив Владислав.
– Де вона сама пере речі? – цікаво запитала Яна.
– У сусідки, вона з нею давно товаришує, – сказав чоловік і ввімкнув телевізор.
Жінці здалося, що чоловік щось не домовляє і намагається уникнути розмови.
Однак вона була надто втомлена того вечора, щоб влаштовувати Владиславу допит.
У зв’язку із чим її підозри залишилися без підтвердження. Через три тижні Яна застелила останній комплект чистої постільної білизни.
Випрати постільну білизну руками їй здавалося нереальним завданням, тому вона подзвонила свекрусі.
– Галино Петрівно, ви випадково не обзавелися пральною машиною? А то мені постільну білизну випрати ніде, – поскаржилася невістка.
– Звичайно, обзавелася, бери речі і приїдь до мене, – послужливо відповіла жінка.
Яна закинула в дорожню сумку бруду постільну білизну і на таксі доїхала до родички.
Яке ж було її здивування, коли вона побачила в квартирі Галини Петрови не тільки нову пральну машину, але також холодильник, дорогий чайник і робот-пилосос.
– Нічого собі, я у вас місяці два чи три в гостях не була, а ви стільки речей встигли собі купити! Невже кредит оформили? – поцікавилася невістка.
– Ні, ти що! Я не люблю кредити, мені простіше назбирати. Всю побутову техніку мені Владик купив. Хіба ти не знала? – здивовано спитала жінка.
– Ні не знала. Очевидно, мій чоловік вирішив спочатку вам оновити техніку, а потім нам. Ось і не говорив раніше часу, – намагаючись викрутитись, обманула Яна.
Вона ледве тримала себе в руках від образи, але не хотіла, щоб це бачила Галина Петрівна. Щойно жінка повернулася додому, вона відразу влаштувала чоловікові сварку.
– Скажи мені, Владе, а звідки в тебе гроші, щоб робити матері такі дорогі подарунки? – роздратовано спитала Яна.
– Які подарунки? Я не розумію, про що ти, – нервово відповів чоловік.
– Досить обманювати! На які гроші ти купив матері побутову техніку? – сердито промовила жінка.
– Я взяв кредитну картку. Мамі було важко без машинки, і я купив їй нову, – зніяковіло зізнався чоловік.
– А робот-пилосос ти купив тому, що їй важко підмітати чи пилососити? – уїдливо поцікавилася Яна.
– Ні, там була знижка при купівлі двох товарів, ось я й купив його. Заодно вирішив оновити холодильник та чайник, – винно пробубнив Владислав.
– Тобто, маму тобі шкода було, а те, що я у ванній над тазиком стою, тебе ніяк не торкнулося? – Ображено промовила дружина.
– Яно потім би обов’язково купив нам пральну машину, – клятвенно запевнив чоловік.
– Мені не цікаві твої потім, ти міг купити її вже давно. Щонайменше замість робота-пилососа, якого ти подарував матері! З цього дня всі свої речі ти переш сам, готуєш собі теж сам! – твердо заявила Яна.
З того дня жінка перестала розмовляти із чоловіком. Владислав купив в кредит горезвісну пральну машину, але дружина від цього не розтанула і продовжила ображатися.
Довелося чоловікові влаштуватися на першу ж роботу, щоб закрити борг по кредитній картці.
Тільки через два тижні Яна вибачила чоловіка і знову почала з ним спілкуватися. Однак у душі в неї залишився осад після зрадницького вчинку Влада.
