Життєві історії

Владислав дивився телевізор коли додому повернулася дружина. Яна одразу зайшла в кімнату до чоловіка. – Привіт, ну як справи? – уїдливо сказала жінка. – Привіт. Та нічого, ось з роботи прийшов, відпочиваю, – не зрозумів іронії Влад. – А я у твоєї мами в гостях була, – сказала Яна. – І знаєш, Галина Петрівна мені стільки всього розповіла. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. – А я тобі зараза покажу, – Яна дістала телефон, відкрила на ньому якесь фото і показала його чоловіку. – Як ти поясниш ось це? Владислав глянув на фото, яке показала дружина і застиг від побаченого

– Мама мені чудову ідею подала, – радісно повідомив Владислав після телефонної розмови з Галиною Петрівною.

– Яку? – нецікаво запитала Яна.

– Давай ми переїдемо жити до неї, а твою квартиру здаватимемо. У неї трикімнатна, тож місця вистачить усім, – діловито промовив чоловік.

– Ні, дякую. Мені й в однокімнатній не тісно. До того ж ти забув приказку: що далі родичі, то краще стосунки, – посміхнулася дружина.

– Даремно ти так одразу відмовляєшся, подумай гарненько. У нас дворічна дитина на руках, і з кожним днем ​​вона росте, тому скоро нам доведеться розширювати житло, хочеш ти цього чи ні. Живучи у моєї мами, ми можемо оформити іпотеку на дво- чи трикімнатну квартиру і грошима зі здачі твого житла платити її, – з розумним виглядом промовив Влад.

– А ще, живучи у твоєї мами, ми можемо посваритися з нею на побутовому ґрунті, – посміхнулася у відповідь жінка. – Іпотеку ми можемо взяти і без Галини Петрівни. Причому платити її за рахунок здачі однієї із двох квартир.

– Перш ніж купувати квартиру, необхідно накопичити на стартовий внесок, якщо ти не забула, – єхидно підмітив чоловік.

– Назбираємо, не хвилюйся. Андрійка до дитячого садка спочатку влаштую, потім на роботу з декрету вийду. Грошей побільшає, і надлишки ми відкладатимемо, – спокійно пояснила Яна.

Чоловікові не було чого заперечити дружині, тому розмову з приводу переїзду до Галини Петрівни він більше не заводив.

Протягом двох років подружжя щомісяця поповнювало свій банківський вклад і зрештою взяло в іпотеку двокімнатну квартиру.

Нове житло вони вирішили здавати в оренду, а самі продовжили жити в однокімнатній квартирі Яни.

Все б нічого, але за півроку після оформлення іпотеки Владислава звільнили з роботи.

Компанія, в якій працював чоловік, була на межі банкрутства та вимушено скоротила штат працівників.

З грошима в сім’ї стало дуже важко, доводилося економити буквально на всьому.

Влад ніяк не міг влаштуватися на рівнозначну посаду, а на менш престижну йти не хотів, тож Яні доводилося тягнути сім’ю на собі.

До того ж, під час грози стався сильний стрибок електроенергії і в молодої родини зіпсувався холодильник та пральна машина.

– На жаль, нам доведеться вибирати: або купити холодильник, або пральну машину. На те і інше грошей просто не вистачить, – сумно заявив Влад.

– Холодильник, звісно. Прати я можу і руками, – не замислюючись, відповіла Яна.

– Добре. Тоді я виберу більш менш нормальну модель і замовлю доставку, – пробурмотів чоловік і поліз у смартфон.

Наступного дня подружжю привезли новий холодильник і за окрему плату забрали побутову техніку, що зіпсувалася.

З того дня на тендітні плечі Яни лягли нові побутові обов’язки. Тепер прання перетворилося з легкого і не витратного за часом процесу на справжнє випробування.

Через два тижні прання в тазику у жінки стали сильно нити руки та спина.

– Владе, я втомилася прати речі в тазику, може краще будемо раз на тиждень їздити до твоєї мами? – Втомлено поскаржилася дружина.

– Не вийде, у неї після тієї грози теж техніка зіпсувалася, – спокійно відповів чоловік.

– Та що за напасть! Вона нову машинку купувати не збирається? – з надією у голосі поцікавилася жінка.

– Ні, вона ж пенсіонерка, поки назбирає на пральну машину, рік мине. А у кредит вона принципово не хоче влазити, – байдуже пояснив Владислав.

– Де вона сама пере речі? – цікаво запитала Яна.

– У сусідки, вона з нею давно товаришує, – сказав чоловік і ввімкнув телевізор.

Жінці здалося, що чоловік щось не домовляє і намагається уникнути розмови.

Однак вона була надто втомлена того вечора, щоб влаштовувати Владиславу допит.

У зв’язку із чим її підозри залишилися без підтвердження. Через три тижні Яна застелила останній комплект чистої постільної білизни.

Випрати постільну білизну руками їй здавалося нереальним завданням, тому вона подзвонила свекрусі.

– Галино Петрівно, ви випадково не обзавелися пральною машиною? А то мені постільну білизну випрати ніде, – поскаржилася невістка.

– Звичайно, обзавелася, бери речі і приїдь до мене, – послужливо відповіла жінка.

Яна закинула в дорожню сумку бруду постільну білизну і на таксі доїхала до родички.

Яке ж було її здивування, коли вона побачила в квартирі Галини Петрови не тільки нову пральну машину, але також холодильник, дорогий чайник і робот-пилосос.

– Нічого собі, я у вас місяці два чи три в гостях не була, а ви стільки речей встигли собі купити! Невже кредит оформили? – поцікавилася невістка.

– Ні, ти що! Я не люблю кредити, мені простіше назбирати. Всю побутову техніку мені Владик купив. Хіба ти не знала? – здивовано спитала жінка.

– Ні не знала. Очевидно, мій чоловік вирішив спочатку вам оновити техніку, а потім нам. Ось і не говорив раніше часу, – намагаючись викрутитись, обманула Яна.

Вона ледве тримала себе в руках від образи, але не хотіла, щоб це бачила Галина Петрівна. Щойно жінка повернулася додому, вона відразу влаштувала чоловікові сварку.

– Скажи мені, Владе, а звідки в тебе гроші, щоб робити матері такі дорогі подарунки? – роздратовано спитала Яна.

– Які подарунки? Я не розумію, про що ти, – нервово відповів чоловік.

– Досить обманювати! На які гроші ти купив матері побутову техніку? – сердито промовила жінка.

– Я взяв кредитну картку. Мамі було важко без машинки, і я купив їй нову, – зніяковіло зізнався чоловік.

– А робот-пилосос ти купив тому, що їй важко підмітати чи пилососити? – уїдливо поцікавилася Яна.

– Ні, там була знижка при купівлі двох товарів, ось я й купив його. Заодно вирішив оновити холодильник та чайник, – винно пробубнив Владислав.

– Тобто, маму тобі шкода було, а те, що я у ванній над тазиком стою, тебе ніяк не торкнулося? – Ображено промовила дружина.

– Яно потім би обов’язково купив нам пральну машину, – клятвенно запевнив чоловік.

– Мені не цікаві твої потім, ти міг купити її вже давно. Щонайменше замість робота-пилососа, якого ти подарував матері! З цього дня всі свої речі ти переш сам, готуєш собі теж сам! – твердо заявила Яна.

З того дня жінка перестала розмовляти із чоловіком. Владислав купив в кредит горезвісну пральну машину, але дружина від цього не розтанула і продовжила ображатися.

Довелося чоловікові влаштуватися на першу ж роботу, щоб закрити борг по кредитній картці.

Тільки через два тижні Яна вибачила чоловіка і знову почала з ним спілкуватися. Однак у душі в неї залишився осад після зрадницького вчинку Влада.

Вам також має сподобатись...

Настя повернулася додому і застала на кухні маму. – Мамо, ти чого не подзвонила і не попередила, що зайдеш? – запитала Анастасія. – Чому я маю дзвонити? Прийшла і прийшла, – пробасила Олена Іванівна. – Ти пам’ятаєш, твоя племінниця, виходить заміж цієї суботи? – Пам’ятаю, – кивнула Анастасія. – Ми приїдемо. – Так от, Марія попросила, щоб я замовила у тебе весільний подарунок! – несподівано заявила Олена Іванівна. – І який же подарунок вона хоче? – з цікавістю запитала Настя. Олена Іванівна зробила глибокий подих і сказала, який подарунок замовила Марія. Настя вислухала матір і аж ахнула від почутого 

Тетяна влаштувалася помічницею кухаря у кафе. Дівчина, випікаючи пироги, переживала, чи сподобаються вони людям, адже щоразу вони виходили інакші, трохи, але інакші… – Ніколи б не подумала, що у роботі кухаря стільки творчості, – одного разу сказала Тетяна своєму начальнику Андрію. – Без цього не можна, – сказав той. – Так і виходять кулінарні шедеври. А хто без душі, то нічого й не вийде! Андрій якось дивно подивився їй в очі… А одного разу Тетяна з колежанкою Ольгою була у підробці. Раптом до них зайшов Андрій. Він глянув на дівчат і оторопів від побаченого

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

Дарина цілий день ходила по магазинах в пошуках найкращої сукні. Аякже ж?! За тиждень її єдиний син одружується і Дарина хотіла виглядати відповідно. Перебравши декілька варіантів, Дарина зупинилася на вишуканій ніжно-блакитній сукні. Зробивши покупку, жінка поїхала додому. – Сину! Я вдома! – гукнула Дарина, як тільки зайшла у квартиру. Але відповіді не було. – Сину! – повторила жінка і пройшлася по квартирі. Сина ніде не була. – Та де ж він? – невдоволено подумала Дарина і сіла за кухонний стіл. Раптом, на столі вона помітила якусь записку. Дарина підняла її, прочитала і аж ахнула від прочитаного