Життєві історії

Христина забігла в кафе, де її вже чекав Ігор. – Як у вас там все пройшло? – одразу запитала вона, сідаючи за столик. – Нормально. Я ж казав, що все буде добре, – відповів Ігор. – Ну, і добре, – зупинила його Христина. – А я сьогодні меблі у спальню вибрала! Христина помітила, що обличчя Ігоря стало напруженим. – Що сталося? – схвильовано запитала жінка. – Розумієш, Христино, нам не потрібні меблі для спальні, у нас не буде спальні, – Ігор глянув Христині прямо в очі. – Я хотів тобі розповісти. – Що розповісти? – Христина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Ігор подивився на годинник та відправив Христині смс зі словами: «Ти де?». 

Вони з Христиною домовилися сьогодні зустрітися і пообідати в кафе, оскільки у Христини сьогодні був вихідний, а Ігор мав повернутися на роботу, але раніше він хотів обговорити з нею одне важливе питання. Ігор був вже на місці, а Христина затримувалася. Він поклав телефон поруч із собою, і взяв подане офіціантом меню і почав читати, але чекаючи повідомлення у відповідь, періодично поглядав на екран телефону.

Христина на ходу прочитала отриману від Ігоря смс, але вирішила не витрачати час на відповідь, бо до кафе лишилося трохи пройти. Їй не терпілося дізнатися, як пройшов візит Ігоря до суду, де він та його дружина мали сьогодні вранці подати заяву на розлучення. 

Ігор запевняв Христину, що причин для занепокоєння немає, оскільки всі питання у них із його дружиною Іриною були узгоджені, а відповідні папери складено та підписано. Так, власне, і ділити їм було особливо нічого, оскільки спільної власності вони мали небагато. У кожного з подружжя була своя дошлюбна нерухомість: у Ігоря двокімнатна квартира, в якій до певного моменту і проживала його родина, а у Ірини – однокімнатна квартира, що дісталася їй спадщину від бабусі, і яку вона після укладення шлюбу та переїзду до Ігоря здавала в оренду .

Христина та Ігор познайомилися півтора роки тому, коли Христині, нещодавно прийнятій на роботу в барбершоп, де Ігор був постійним клієнтом, довелося заміняти майстра, який постійно обслуговує Ігоря. Ігореві відразу сподобалася струнка красива шатенка, а в ході стрижки, коли дівчина нахилялася до нього, поправляючи волосся на скронях, йому було приємно відчувати дотик її рук, відчувати легкий аромат її парфумів і близькість красивого обличчя з уважними сірими очима. 

Крім того, з першого ж відвідування Ігор та Христина легко та невимушено розмовляли один з одним про все на світі. Але, будучи одруженим і маючи двох дітей, Ігор і не думав про роман на стороні, проте майстра змінив, постійно записуючись лише до Христини, яка завжди привітно ставилася до нього. Так минуло кілька місяців, з кожним візитом у барбершоп Христина все більше приваблювала Ігоря і, зрештою, Ігор поступився своїм почуттям, запросив Христину на вечерю, з чого і почався їхній роман.

Незабаром Ігореві стало зрозуміло, що саме з Христиною він хотів би прожити своє життя. Його шлюб із Іриною був раннім шлюбом: їм було по 20 років, коли вони побралися, по суті, вони тоді були зовсім дітьми. Тепер же, через 15 років шлюбу, вони з дружиною подорослішали, сильно змінилися, і стало ясно, що вони зовсім різні люди. Проте наявність дітей та небажання змінювати налагоджене життя тримали їх разом. 

Але так було до появи Христини у житті Ігоря. Незважаючи на те, що Ігор довго вагався між обовязком та любов’ю, почуття перемогло, він про все розповів дружині, і вони розпочали переговори щодо процедури розлучення. Було вирішено, що дружина повертається жити до себе в квартиру, ремонтом в якій Ігор займався наступні після рішенням півроку, а вони з Христиною, коли одружаться, житиму в його квартирі. 

Закінчивши ремонт у квартирі дружини та надавши їй допомогу з переїздом, Ігор зайнявся ремонтом у власній квартирі, а Христина з великим задоволенням та ентузіазмом йому допомагала. На даний момент ремонт добігав кінця, і Христина зайнялася вибором меблів, їй хотілося все змінити так, щоб нічого в їхньому житлі не нагадувало про те, що Ігор колись жив тут з іншою жінкою.

Увійшовши до кафе, Христина відразу побачила Ігоря, який сидів за столиком на двох біля вікна, уткнувшись у телефон. Вона зуміла підійти непоміченою – він підняв голову, коли вона вже була поряд. Ігор усміхнувся їй, підвівся, поцілував її в щоку, допоміг сісти та простягнув їй меню.

– Зачекай, – сказала Христина. – Спочатку скажи мені, як у вас там все пройшло.

– Та нормально. Я ж тобі казав, що все буде гаразд, – відповів Ігор. – Усі документи прийняті, а про перше засідання повідомлять додатково. Але оскільки жодних взаємних претензій у нас із Іриною немає, то я не думаю, що суд затягнеться. Однак…

– Ну, і добре, – зупинила його Христина. – Ти мені за обідом все докладно розповіси. А зараз, доки я не забула, я хочу розповісти тобі, де я сьогодні була і що робила. Пам’ятаєш, я показувала тобі меблі для спальні, які я знайшла в Інтернеті. Сьогодні я з’їздила в салон і подивилася зразки наживо. Знаєш, вони чудово гармонують з кольором стін і відмінно виглядатиме в спальні, і якість дуже висока. Думаю, краще ми не знайдемо. Що не так?

Христина помітила, що обличчя Ігоря стало напруженим, він уперто уникає її погляду та мовчить.

– В чому справа? – знову запитала Христина.

– Розумієш, Христино, нам не потрібні меблі для спальні, тому що у нас не буде окремої спальні, – Ігор глянув Христині прямо в очі. – Я хотів тобі розповісти ….

У цей момент до столика підійшов офіціант і спитав, чи готові вони зробити замовлення. Христина заперечливо похитала головою, а Ігор попросив офіціанта підійти пізніше.

– Що? – Запитала Христина. У її голосі відчувалася напруга та хвилювання.

– Справа в тому, що нам з тобою доведеться користуватися однією кімнатою, – продовжував Ігор. – А другу кімнату треба буде підготувати для мого сина Олексія, який житиме з нами”.

– Що??? – вигукнула Христина. – Якщо ти так жартуєш, то це поганий жарт!

– Не жартую, – відповів Ігор. – Ми з Іриною вирішили, що розділимо дітей: Олексій житиме зі мною, а Аня з матір’ю. Олексієві вже 13 років, йому в цьому віці потрібна тверда чоловіча рука, чоловіче виховання. Крім того, квартира Ірини знаходиться в іншому кінці міста, і якщо Олексій житиме з мамою, то йому доведеться міняти школу, а йому подобається його школа, тут у нього багато друзів, з якими він проводить час, знову ж таки його спортивна секція поряд. А Аня ще маленька, їй лише 6 років, вона піде до школи вже за новим місцем проживання. Та й квартира в Ірини однокімнатна, їм усім там буде тісно. Але діти зможуть часто бачитися один з одним та з іншим батьком. Тому ми так і вирішили вчинити.

– Ну і ну! А раніше ти мені не міг про ваше рішення розповісти? Адже воно і мене стосується! – Христина навіть змінилася на обличчі від почутого. – І що це за мати, твоя Ірина, яка віддає свою дитину до чужої родини! Невже їй дитину не шкода, і вона вчинити так, щоб насолити мені?!

– Христино, не кажи нісенітниць, нікому Ірина не хоче насолити. Та й взагалі тебе це практично не стосуватиметься, тому що Олексій досить дорослий і самостійний, школа поряд, і я зовсім не збираюся якимось чином залучати тебе до піклування про мого сина. Тебе це взагалі ніяк не стосуватиметься!

– Не стосуватиметься? Це лише чоловік може так думати. Та й як ти собі це уявляєш? У нашому будинку постійно житиме зовсім чужий мені підліток, який через пару-трійку років перетвориться на практично дорослого чоловіка! Мені навіть розслабитися буде неможливо, доведеться постійно контролювати себе. Хіба це можна назвати нормальним життям? – Христина говорила голосом на тон вище, ніж зазвичай.

– Тихіше, будь ласка, не треба привертати увагу, – сказав Ігор, а потім продовжив. – Але, ти ж з самого початку знала, що у мене є діти.

– Так, знала, але зазвичай діти залишаються з матір’ю, а батьки тільки платять аліменти і, у кращому разі, раз на місяць із ними зустрічаються! Хто ж знав, що ти просто не такий батько! – Христина вклала єхидство в останню фразу.

– Не треба перебільшувати. Багато людей вступають у повторний шлюб, маючи дітей, і живуть при цьому цілком нормально, – спокійно сказав Ігор. І нічого, все нормально, вони вже і свою дитину народили.

– Порівняв також! Людмила ж нормальна мати, вона ніколи не покине свою дитину, на відміну від твоєї Ірини! Ні, ти, як усі чоловіки, нічого не розумієш! На це твоя Ірина пішла виключно для того, щоб зіпсувати мені життя, а ще щоб постійно бути в курсі наших відносин. Їй не дає спокою те, що ти віддав перевагу мені! – Христина вже не стримувала себе. Офіціант, який збирався підійти до їхнього столика, почувши останню фразу, швидко ретирувався.

Ігор ледве стримувався, його погляд став твердим, він дивився Христині просто у вічі.

– Моє рішення остаточне, тому давай припиняти обговорення та політ твоєї фантазії з приводу причин цього рішення, оскільки це не має жодного сенсу, – голос Ігоря пролунав різко.

– Так, мабуть, – жорстко відповіла йому Христина. – Я думала, що ти мене любиш, але, здається, я помилялася.

У відповідь Ігор лише знизав плечима.

– Вибач, але мені час, – Христина піднялася зі стільця і взяла в руку сумочку. – І, думаю, тобі краще сьогодні до мене не приїжджати. Нам краще пожити окремо.

 – Як скажеш, – холодно відповів їй Ігор.

Вам також має сподобатись...

Арсеній прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і озирнувся навкруги. На пуфику лежала сумочка його дружини Таміли, а на підлозі валялись, недбало кинуті, її модні червоні черевички… Арсеній важко зітхнув, зрозумівши, що дружина вже вдома. – Таміло, ти де там?! – гукнув він кудись углиб квартири. За мить з кімнати, в домашньому рожевому халатику, випурхнула його кохана Таміла. – Арсенчику, любий мій! – зі сльозами на очах кинулася вона до свого чоловіка. – Що там в тебе вже трапилося? – ахнув Арсеній. Чоловік дивився на Тамілу, не розуміючи, що відбувається

Віра була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Віро, приїжджай. Твоєї мами не стало, – почула жінка в слухавці голос сусідки мами. Віра приїхала, як тільки змогла, але на прощання вона так і не встигла. Жінка зайшла в квартиру мами, навела порядок. – Так, треба залагодити всі справи, – вирішила жінка, взяла документи матері b вирішила до нотаріуса. Але яке ж було її здивування, коли Віра дізналася, що заповіла їй мама

Юля поспішала додому. Сьогодні у них з Андрієм річниця знайомства. На сьогоднішній вечір Юля покладала великі надії: таки п’ять років – мабуть Андрій зробить їй пропозицію. Дівчина швидко прибігла додому і взялась готувати святкову вечерю. До повернення Андрія з роботи, все було готово. – Кохана! Я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Юля поспішно вийшла в коридор. – З річницею тебе! – сказав Андрій і простягнув дівчині букет її улюблених троянд і якусь коробочку. – Дякую! – зраділа Юля, відкрила коробочку і… розплакалася від побаченого. – Краще б ти вже нічого не дарував! – крізь сльози сказала вона

Вікторія глянула на свого батька Миколу Петровича, а потім непомітно поклала йому під ялинку подарунок – мобільний телефон. – Тату, може таки поїдеш з нами на дачу? – запитала вона. – Відтоді, як не стало мами, ми вперше зустрінемо Новий рік нарізно. Та батько нічого не відповів. Він задумливо дивився у вікно… Вікторія подзвонила батькові з дачі. – Татусю, як ти? – запитала вона. – Все добре, дочко! – радісно сказав старий. – Зустріли Новий рік. От сидимо за столом – я, Ганнуся й мій кіт Тимко. – Яка ще Ганнуся?! Ти про кого говориш, тату?! – Вікторія застигла від почутого