Історії жінок

Марія ішла по вулиці, як раптом зустріла свою знайому Тетяну. – Привіт! – радісно кинулась до неї Тетяна. – Як у тебе справи? А ти новини останні знаєш?! Марія дуже поспішала, але жіноча цікавість взяла гору. – Привіт, – сказала вона. – Та ні, не знаю. А що сталося? – Уявляєш, Світланка народила! – повідомила Тетяна. – Так це ж добре. Давно пора! Їй уже скільки? Тридцять шість? – Так. А ти знаєш, від кого? – раптом запитала Тетяна. – Марія здивовано дивилася на подругу, нічого не розуміючи

Марія ішла по вулиці, як раптом зустріла свою знайому Тетяну.

– Привіт! – радісно кинулась до неї Тетяна. – Як у тебе справи? А ти новини останні знаєш?!

Марія дуже поспішала, але жіноча цікавість взяла гору:

– Привіт, – сказала вона. – Та ні, не знаю. А що сталося?

– Уявляєш, Світланка народила! – повідомила Тетяна.

– Так це ж добре. Давно пора! Їй уже скільки? Тридцять шість?

– Так. А ти знаєш, від кого?

Марія здивовано дивилася на Тетяну, нічого не розуміючи.

– Від Ольгиного чоловіка! – вигукнула Тетяна. – Ольга на роботу її взяла. І ось вона – нагорода! Відвела чоловіка у Ольги за спиною!

– Оце так поворот, – подумала Марія.

З одного боку, вона була рада за Світлану. Життя не склалося, але дитину встигло народити. А з іншого боку…

– А Ольга знає від когось дитина? – запитала Марія.

– Ні! І вона Світлані допомагає на повну силу, шкодує. Мати-одиначка. А та продовжує зустрічатися з її чоловіком!

– Оце так ситуація! – думала Марія.

Вона Ольгу знала давно. Працювали разом. Хороша жінка. У неї трапилося нещастя – не стало сина. Йому було 6 років. Велике горе. Вони з чоловіком хотіли ще народити. Але в них нічого не вийшло. І тоді вони створили свою фірму і поринула в роботу, щоб забути про свою біду. У них добре виходило. Фірма процвітала. На роботу брали лише своїх, перевірених.

– Ох, бідна Ольга… А Володимир таки народив собі дитину… – думала Марія.

Її думки зупинила подруга.

– Так це ж іще не все! – продовжила Тетяна. – Ольга зняла для Світлани квартиру. Вона ж у гуртожитку жила. Ти пам’ятаєш? Допомагає їй на повну силу. А Світлана хоче зробити її хрещеною матір’ю для свого Андрійка.

– Так, прямо серіал якийсь, – пробурмотіла Марія. – Гаразд, Тетянко, я побіжу, мені ніколи. Зідзвонимося ще…

І Марія побігла у своїх справах. А думки про цей випадок не давали їй спокою. Марії подобалася Ольга, вона щиро шкодувала її. Але як поставитися до цієї ситуації, вона не знала. Важко все це…

…Згодом вона дізналася, що Ольга з чоловіком стали хрещеними Андрійку. Допомагали Світліні і матеріально. Стали однією родиною.

Оля ні про що не здогадувалася. А як почувала себе Світлана, одному Богові відомо.

Андрійко підріс, пішов у дитячий садок. Світлана повернулася на роботу. Іноді вона їздила у відрядження. І тоді Андрійка забирали із садка Ольга з Володею. Прямо дивна сім’я якась…

Тетяна працювала з ними разом. І тому Марія знала всі подробиці цих стосунків. Світлана продовжувала спілкуватися з Володимиром.

Про це знали усі співробітники, окрім Ольги. Дружина дізнається про все останньою. Але таки дізнається…

Володимир купив Світлані квартиру в кредит. Вклав початковий внесок, а далі сплачували разом.

Ця велика розтрата і поклала край їхній таємниці. Ольга була жінка розумна. Тому вона швидко вирахувала, куди пішла велика сума грошей.

Коли вона дізналася правду, то для неї це було просто меганесподівано! Одразу дві близькі люди виявилися зрадниками!

Вона їм вірила і любила обох. Полюбила до Андрійка.

Ольга виставила з роботи Світлану. І чоловікові вказала на двері.

Треба було ділити бізнес і спільне майно.

А Володимир раптом дав задню, почав говорити, що любить Ольгу і хоче залишитися з нею.

А Світлана це швидкоплинне. Він із нею через сина, якого він любить і не може покинути.

Вони довго сварилися, та Ольга так і не пробачила чоловіка. І зрештою Володя пішов до Світлани…

Бізнес занепав. В житті почалася чорна смуга.

Вони закрили бізнес і поділили гроші. Ольга перебивалася випадковими заробітками, а Володимир влаштувався на якусь будівельну фірму. Світлана теж знайшла роботу. Андрійко ріс. Гарний хлопчик. Чи знав він про ці інтриги навколо себе, невідомо…

Ольга була сильною жінкою. Вона стала мандрувати. Їй потрібно було відволіктися від свого буття. Більше вона не вийшла заміж, і, наскільки було відомо, жодних стосунків з чоловіками в неї більше не було.

А Світлана з Володею жили погано. Постійно сварилися. Не дарма ж кажуть, що на чужому нещасті щастя не збудуєш.

А потім Володі не стало…

Як то кажуть: не дістався нікому.

Кажуть, Ольга дуже плакала з цього приводу, схоже, що вона його все ще любила, не дивлячись ні на що.

А Світлана, якщо дивитися збоку, не дуже й переживала. Хоча в душу їй ніхто не заглядав…

Ще за життя Володимир все майно оформив на неї та сина. Тому із цим питанням проблем не виникло.

Ось така історія із трагічним кінцем. Мабуть, не доля була бути разом Володі зі Світланою…

А Ольгині двері були для нього назавжди зачинені. І він пішов від усіх в інший світ…

Вам також має сподобатись...

Марину звільнили з роботи. – Все що не робиться – все на краще, – подумала вона. – Значить стану домогосподаркою! Буде тепер більше часу на себе й на рідних. Ось зараз прийду додому і приготую запашний борщик! Додому Марина летіла, як на крилах. Їй стільки ще треба було зробити – приготувати вечерю, причепуритися, по доньку в садочок збігати. Марина посміхалася, уявляючи, як її чоловік зрадіє, що вона тепер не працюватиме. Марина відкрила двері своїм ключем і зайшла в спальню, щоб переодягнутися. Жінка відкрила шафу-купе, мимоволі глянула в дзеркало на дверцятах, й оторопіла від побаченого

Зоя з Сергієм одружилися. Жили молоді на орендованих квартирах. Потім вони купили невеликий будиночок у передмісті. Закохані мріяли на його місці збудувати новий, великий будинок, щоб майбутнім діткам було де побігати й погратися! Але доля вирішила інакше… Ішов рік за роком, а Зоя так і не мала дітей. Перші три роки молоді ще жартували з того, а потім занепокоїлися… Сергій почав по трохи гульбанити, затримуватись на роботі. Зоя добре запамʼятала той зимовий вечір. Дув вітер, закручуючи у вихорі сніг. Сергій прийшов з роботи, багато сварився, а потім сказав найгірше

Людмила розлучилася зі своїм чоловіком Миколою. Той їй постійно зраджував, ще й дітей завів на боці! Пройшло два роки… Якось Людмила мила на кухні посуд. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Людмила вимкнула воду у крані. – І кого це там ще принесло так пізно? – пробурмотіла вона. Жінка витерла руки рушничком і пішла в коридор. Людмила відкрила двері і застигла від здивування. На порозі стояв Микола! – Господи, а ти що тут робиш?! – сплеснула вона руками. – Забув щось? Микола якось дивно дивився на Людмилу і мовчав. Жінка не розуміла, що відбувається

Ольга розлучилася з чоловіком Марком. Через рік вона вирішила поїхати у відпустку в село. Там у неї була хатина, яка залишилась від бабусі. Будинок бабусі стояв пустий і закритий. – Кілька днів на природі мені піде на користь, – вирішила жінка й вирушила в дорогу. Погода була дощова. Ґрунтову дорогу розмило. Машина Ольги застрягла. – Допомоги чекати немає звідки! – махнула рукою Ольга. – Доведеться йти пішки. Аж раптом неподалік з’явився чорний джип… З машини вийшов якийсь чоловік. Ольга глянула на нього і ахнула від побаченого