Історії жінок

Марія ішла по вулиці, як раптом зустріла свою знайому Тетяну. – Привіт! – радісно кинулась до неї Тетяна. – Як у тебе справи? А ти новини останні знаєш?! Марія дуже поспішала, але жіноча цікавість взяла гору. – Привіт, – сказала вона. – Та ні, не знаю. А що сталося? – Уявляєш, Світланка народила! – повідомила Тетяна. – Так це ж добре. Давно пора! Їй уже скільки? Тридцять шість? – Так. А ти знаєш, від кого? – раптом запитала Тетяна. – Марія здивовано дивилася на подругу, нічого не розуміючи

Марія ішла по вулиці, як раптом зустріла свою знайому Тетяну.

– Привіт! – радісно кинулась до неї Тетяна. – Як у тебе справи? А ти новини останні знаєш?!

Марія дуже поспішала, але жіноча цікавість взяла гору:

– Привіт, – сказала вона. – Та ні, не знаю. А що сталося?

– Уявляєш, Світланка народила! – повідомила Тетяна.

– Так це ж добре. Давно пора! Їй уже скільки? Тридцять шість?

– Так. А ти знаєш, від кого?

Марія здивовано дивилася на Тетяну, нічого не розуміючи.

– Від Ольгиного чоловіка! – вигукнула Тетяна. – Ольга на роботу її взяла. І ось вона – нагорода! Відвела чоловіка у Ольги за спиною!

– Оце так поворот, – подумала Марія.

З одного боку, вона була рада за Світлану. Життя не склалося, але дитину встигло народити. А з іншого боку…

– А Ольга знає від когось дитина? – запитала Марія.

– Ні! І вона Світлані допомагає на повну силу, шкодує. Мати-одиначка. А та продовжує зустрічатися з її чоловіком!

– Оце так ситуація! – думала Марія.

Вона Ольгу знала давно. Працювали разом. Хороша жінка. У неї трапилося нещастя – не стало сина. Йому було 6 років. Велике горе. Вони з чоловіком хотіли ще народити. Але в них нічого не вийшло. І тоді вони створили свою фірму і поринула в роботу, щоб забути про свою біду. У них добре виходило. Фірма процвітала. На роботу брали лише своїх, перевірених.

– Ох, бідна Ольга… А Володимир таки народив собі дитину… – думала Марія.

Її думки зупинила подруга.

– Так це ж іще не все! – продовжила Тетяна. – Ольга зняла для Світлани квартиру. Вона ж у гуртожитку жила. Ти пам’ятаєш? Допомагає їй на повну силу. А Світлана хоче зробити її хрещеною матір’ю для свого Андрійка.

– Так, прямо серіал якийсь, – пробурмотіла Марія. – Гаразд, Тетянко, я побіжу, мені ніколи. Зідзвонимося ще…

І Марія побігла у своїх справах. А думки про цей випадок не давали їй спокою. Марії подобалася Ольга, вона щиро шкодувала її. Але як поставитися до цієї ситуації, вона не знала. Важко все це…

…Згодом вона дізналася, що Ольга з чоловіком стали хрещеними Андрійку. Допомагали Світліні і матеріально. Стали однією родиною.

Оля ні про що не здогадувалася. А як почувала себе Світлана, одному Богові відомо.

Андрійко підріс, пішов у дитячий садок. Світлана повернулася на роботу. Іноді вона їздила у відрядження. І тоді Андрійка забирали із садка Ольга з Володею. Прямо дивна сім’я якась…

Тетяна працювала з ними разом. І тому Марія знала всі подробиці цих стосунків. Світлана продовжувала спілкуватися з Володимиром.

Про це знали усі співробітники, окрім Ольги. Дружина дізнається про все останньою. Але таки дізнається…

Володимир купив Світлані квартиру в кредит. Вклав початковий внесок, а далі сплачували разом.

Ця велика розтрата і поклала край їхній таємниці. Ольга була жінка розумна. Тому вона швидко вирахувала, куди пішла велика сума грошей.

Коли вона дізналася правду, то для неї це було просто меганесподівано! Одразу дві близькі люди виявилися зрадниками!

Вона їм вірила і любила обох. Полюбила до Андрійка.

Ольга виставила з роботи Світлану. І чоловікові вказала на двері.

Треба було ділити бізнес і спільне майно.

А Володимир раптом дав задню, почав говорити, що любить Ольгу і хоче залишитися з нею.

А Світлана це швидкоплинне. Він із нею через сина, якого він любить і не може покинути.

Вони довго сварилися, та Ольга так і не пробачила чоловіка. І зрештою Володя пішов до Світлани…

Бізнес занепав. В житті почалася чорна смуга.

Вони закрили бізнес і поділили гроші. Ольга перебивалася випадковими заробітками, а Володимир влаштувався на якусь будівельну фірму. Світлана теж знайшла роботу. Андрійко ріс. Гарний хлопчик. Чи знав він про ці інтриги навколо себе, невідомо…

Ольга була сильною жінкою. Вона стала мандрувати. Їй потрібно було відволіктися від свого буття. Більше вона не вийшла заміж, і, наскільки було відомо, жодних стосунків з чоловіками в неї більше не було.

А Світлана з Володею жили погано. Постійно сварилися. Не дарма ж кажуть, що на чужому нещасті щастя не збудуєш.

А потім Володі не стало…

Як то кажуть: не дістався нікому.

Кажуть, Ольга дуже плакала з цього приводу, схоже, що вона його все ще любила, не дивлячись ні на що.

А Світлана, якщо дивитися збоку, не дуже й переживала. Хоча в душу їй ніхто не заглядав…

Ще за життя Володимир все майно оформив на неї та сина. Тому із цим питанням проблем не виникло.

Ось така історія із трагічним кінцем. Мабуть, не доля була бути разом Володі зі Світланою…

А Ольгині двері були для нього назавжди зачинені. І він пішов від усіх в інший світ…

Вам також має сподобатись...

Люба познайомилася з Максимом. Хлопець був, як з журналу мод – дуже гарний! Дівчина привела його додому, щоб познайомитись з мамою. Віра Петрівна одразу ж змінилася на обличчі… Вона пригостила їх чаєм, а потім пішла у своїх справах. Увечері, коли вони залишилися з донькою наодинці, мати спитала: – Ну і як у вас? Серйозно все? – Так, мамо, а хіба не видно? – усміхнулася Люба. – Він мене любить, я його теж. Ми, мабуть, одружимося. – Так от, поки він тобі не запропонував це, раджу тобі доню… Його покинути! – раптом заявила мати. – Що ти таке говориш, мамо?! – Люба оторопіла від почутого

Надія Денисівна працювала вчителькою. Щосереди до неї додому приходила Іринка, щоб підтягнути навчання. Її завжди приводив батько Валентин – красивий і приємний чоловік… Цього разу Надія Денисівна вирішила поговорити з Валентином – гроші бере, а оцінки в Ірини не покращуються. Надія приготувалася до розмови – укладка, макіяж. Навіть самій сподобалося! – Дам Ірині завдання, а сама прийду на кухню, зачиню двері і поговорю з Валентином, – подумала жінка. – Він повинен мене зрозуміти, що я не хапуга якась… Тут пролунав дзвінок у двері. Надія зітхнула і пішла в коридор. Вона відкрила двері й оторопіла від побаченого

Таня народила донечку. Дівчинка була дуже слабенькою і невдовзі її не стало… Так розпорядилася доля. Її чоловік Микола, дізнавшись про це все, навіть не прийшов до дружини жодного разу. У день виписки на Таню чекала тільки валіза з речами, яку передав у лікарню її чоловік… Микола усе завбачливо зібрав і надіслав їй кур’єром. Сам він не став показуватись навіть персоналу лікарні. Таня чекала будь-чого, але не такої зради! Йти їй було нікуди… Пізніше вона знайшла у валізі записку від Миколи. Таня читала написане і не вірила своїм очам

Вікторія вперше приїхала в гості до свого коханого Андрія. Але на зупинці її чомусь ніхто не зустрів. Вікторія зустріла місцевого мешканця Петра. – Ходімо, я вам покажу, де хата покійної бабусі Андрія, – сказав він. Вони дійшли до потрібного будинку, зайшли на подвірʼя. Двері були замкнені на замок. До них через паркан зазирнула сусідка Зіна. – Петре, ти випадково не Андрія шукаєш? – запитала вона. – Ну так, його, – озвався Петро. – А ти не шукай його! – раптом сказала Зіна. – А що ж таке сталося?! – запитав Петро. Вони з Вікторією не розуміли, що відбувається