Ніна крутила на кухні голубці, як раптом задзвенив її телефон.
Вона глянула на екран. Дзвонила дочка, яка недавно закінчила навчання в іншому місті.
Ніна радісно посміхнулася і взяла слухавку.
– Мамо, я повертаюся додому! – одразу видала донька головну новину. – Але ти не дивуйся, я приїду не одна…
– З подружкою, чи що? – здивовано поцікавилась Ніна.
– Ні! Той, хто приїде зі мною – чоловік.
– Не зрозуміла, – здивувалась Ніна.
– Чоловік, кажу.
– І хто він такий? Твій одногрупник? У нього в нашому місті є рідні?
– Тепер є.
– Ну тоді добре. Сподіваюся, він житиме не в нас?
– Ні, мамо, він якраз житиме з нами. Декілька днів. Поки ми з ним щось не вигадаємо.
– Що-о-о?! – тільки тепер Ніна трохи захвилювалася. – А чому це ви з ним маєте щось вигадувати, а не він сам? А в нього тут, ти кажеш, є рідня.
– Мама його рідня – це я, і ви з татом.
– Це як так?! – Ніна аж присіла, не розуміючи, що відбувається.
– Мамо, ти що! Зі мною приїде мій чоловік.
– Який ще чоловік? – у Ніни раптом затремтіла рука, в якій вона тримала телефон. – Ти що таке плетеш?
– Випадковий чоловік, мамо. Випадковий.
– Як це?
– Так. Я з ним випадково познайомилася і потім випадково вийшла за нього заміж.
– Навіщо?
– Так треба було.
– Що значить – треба було? Ти зовсім, чи що?!
– Матусю, я тебе не розумію. – голос дочки був цілком серйозним. – Коли ти виходила заміж за мого тата, ти, що, не розуміла, що робиш?
– У нас з твоїм батьком було кохання! А що у вас? У вас теж кохання?
– Яке кохання, мамо? – зітхнула засмучено дочка. – Ми з ним знайомі всього чотири дні. Я ж говорю, ми познайомилися випадково.
– І де ж ви цікаво дізнатися познайомилися?
– Де-де… На вулиці. Біля ресторану.
Ніна зовсім нічого не розуміла.
– Ти що морочиш мені голову?
– Ой, мамо! – невдоволено вигукнула дочка. – І будь ласка, не галасуй. Хоча, ні, галасуй… Адже я спеціально тобі заздалегідь і дзвоню, щоб ти зараз посварилася. І щоб за Сергія сварку не влаштовувала. Я ж все розумію.
– Що ти розумієш?! – Ніна не могла повірити, що ця розмова їй не сниться.
– Ну що це, напевно, неправильно виходити заміж випадково. Але так вийшло. Якби я заміж не вийшла, я вже б мала проблеми.
– Що? Ти ж в інституті вчилася, чи де? Які проблеми ще? Швидко розповідай мамі!
– Мамо, ну, не нервуйся, будь ласка. Позапозавчора ми з нашою групою відзначали отримання дипломів. І в ресторані я трохи перестаралася…
– Що значить – перестаралася?
– У ресторані було караоке, мамо. Ми багато співали, і я його зламала. Мабуть, бо я голосно співала. Загалом воно зламалося… Але ж я не винна. А адміністратори ресторану викликали там когось у формі… Ну я з ними і посварилася… А тут з’явився він.
– Хто з’явився?
– Сергійко. Мій випадковий чоловік. Він син великого бізнесмена до речі. Він ішов повз, і побачив, це все. Ну він і сказав, що я забагато хильнула ігристого… І заплатив за караоке… Я його раніше і ніколи не бачила. І він мене також. Ми гуляли всю ніч і дуже сподобались один одному. А наступного дня ми з ним розписалися… Ось так от…
– З ким розписалися?
– Ну, з ним, із Сергієм. Він мені сам запропонував. І ми розписалися.
– Що ти мене обманюєш? – сказала в слухавку Ніна. – Як вас могли розписати одразу? Так не буває!
– Але ж він син відомого бізнесмена. У ЗАГСі теж про це знали. А потім, коли його тату розповіли, про те, що трапилося, що його син одружився невідомо з ким, він сказав Сергію негайно зі мною розлучитися. У тому ж ЗАГСі.
– І правильно його тато велів! Правильно!
– Ні, мамо. У них нічого не вийшло.
– Чому? Ви ж розлучилися?
– Ну ні же! Я ж кажу, Сергійко сказав своєму татові, що я йому подобаюся.
– А він тобі хоч подобається?
– Ну, взагалі-то він нічогенький такий…
– Нічогенький – це як?!
– Це значить – він добрий. І ми їдемо до нас додому. Як чоловік і дружина.
– А його тато? Він вас спокійно відпустив?
– Ні. Не спокійно. Ми ж втекли. Мамо, не хвилюйся. Ти, головне, нашого тата обережно попередь, що я приїду не одна, а з чоловіком. Але те, що він випадковий, ти йому не кажи. Гаразд? А що в Сергійка тато власник підприємств – тим більше.
– Що ж. Примудрилася ти вляпатись, люба. Твій тато тільки начальник цеху на заводі, а тут сват бізнесмен виявляється. Це йому дізнатися найнеприємніше. Ну, гаразд, я щось придумаю, як усе згладити… О, Господи… Мені тепер навіть цікаво…
– Що тобі цікаво, мамо?
– Подивитися на цього твого… Сина бізнесмена… І що він у тобі знайшов?
І мама поклала слухавку.
