Історії жінок

Оксана вийшла з роботи раніше. Вона швидко заскочила в магазинчик біля будинку, купила ранньої капусточки, бурячків, мʼясця… А як же ж?! Її вдома чекає коханий чоловік і йому треба приготувати смачненького, запашного борщику! Оксана відкрила двері своїм ключем і з важкими пакетами зайшла у квартиру. – Коханий, я вдома! – гукнула вона. Раптом в кімнаті почувся якийсь шурхіт. Оксана здивовано відкрила двері у спальню і застигла на порозі від побаченого

Оксана вийшла з роботи раніше. Вона швидко заскочила в магазинчик біля будинку, купила ранньої капусточки, бурячків, мʼясця…

А як же ж?! Її вдома чекає коханий чоловік і йому треба приготувати смачненького, запашного борщику!

Оксана відкрила двері своїм ключем і з важкими пакетами зайшла у квартиру.

– Коханий, я вдома! – гукнула вона.

Раптом в кімнаті почувся якийсь шурхіт. Оксана здивовано відкрила двері у спальню і застигла на порозі від побаченого…

Її чоловік Олексій був з іншою жінкою…

Оксана проплакала всю ніч.

Олексій божився, що, мовляв, все це трапилося з ним вперше і точно не повториться ніколи.

Оксана була надто м’якою людиною для того, щоб наважитися щось змінити у своєму житті.

Вона подумала, подумала і вибачила чоловіка.

– А кому я потрібна з дитиною на руках. Та й як дочка житиме без батька? – вирішила жінка.

Для таких міркувань підстави були дуже вагомі. За плечима у Оксани був коледж, де вона здобула професію медсестри.

На велику зарплату після виходу із декретної відпустки їй розраховувати не доводилося. А свого житла у місті теж не було.

Квартира була власністю чоловіка. І в разі розлучення Оксани довелося б повертатися в село, з якого вся молодь уже давно виїхала і робити їй там було нічого.

Олексій одразу зрозумів, що дружина здалася, і тепер на неї особливо можна не зважати.

Його романи на стороні тривали, але від Оксани він теж не збирався йти. Його все влаштовувало.

Вдома завжди були затишок, чистота і порядок. До того ж Оксана, незважаючи на свою молодість, готувала дуже смачні та різноманітні страви.

Сам Олексій, працюючи у великій компанії, непогано заробляв. У сім’ї був достаток.

Оксана здогадувалася, що зустрічі чоловіка на стороні продовжуються, але жодних сцен ревнощів не влаштовувала. Адже для того, щоб почати сварку, треба було ризикувати усім… А вона до цього була не готова…

…Минуло три роки. Відправивши дитину в дитсадок, Оксана вийшла на роботу. Одного разу вона представила своєму чоловікові одного хлопця.

– Це мій двоюрідний брат Максим, – сказала Оксана. – Він навчатиметься у нашому місті в університеті.

З того часу Максим став заходити до них у гості і навіть іноді залишався ночувати.

Олексій не мав нічого проти таких відвідин. Тим більше, що сам він, посилаючись на зайнятість, з’являвся у своїй квартирі майже, як квартирант.

То в нього раптом зʼявлялася додаткова робота, то він терміново їхав у відрядження…

…Минуло п’ять років. Максим закінчив університет з відзнакою і влаштувався у велику компанію. Але оскільки свого житла у нього не було, а гуртожиток інституту йому довелося залишити, то він переїхав у квартиру, що належала Олексію.

Вже через рік Максим отримав підвищення на роботі. З цього моменту почалося його стрімке кар’єрне зростання.

Незабаром Максим придбав квартиру, оформивши на себе кредит.

А ось справи Олексія на всіх напрямках пішли на спад. Шикарне життя, гулянки – це все приносило свої «плоди»…

У тридцять п’ять років Олексій уже не був таким красенем, як раніше. Все частіше жінки при знайомстві з ним цуралися його.

Якщо з молодості на роботі йому багато що пробачалося, то тепер йому вже ніхто не робив жодних поблажок.

А одного разу після чергового запізнення йому запропонували написати заяву за власним бажанням. Олексій був ображений на весь світ.

– Ну нічого, вони ще пошкодують! – казав він.

Та замість шукати роботу, Олексій почав гульбанити, а гроші став випрошувати в Оксани.

– Ну, все з мене досить! – якось заявила вона. – Я йду від тебе!

– Та кому ти потрібна, – посміхався чоловік. – У мене хоч квартира є, а в тебе взагалі нічого!

Та невдовзі Олексій дізнався, що його дружина переїхала у квартиру до Максима і подала заяву на розлучення.

– Довго її там ніхто тримати не буде, – міркував Олексій. – Максим хлопець молодий, видний, напевно, незабаром одружиться, і попросить її виїхати…

Яке ж було здивування Олексія, коли він дізнався, що Максим і Оксана… Офіційно одружилися!

А потім знайшлися люди, які відкрили Олексію очі. Поки він підкорював серця жінок, його дружина познайомилася з хлопцем!

Цим хлопцем був Максим. Між ними зʼявилося кохання. І Оксана представила Максима своєму чоловікові, як двоюрідного брата!

Максим уже давно пропонував Оксани піти на орендовану квартиру. Але та довгий час не наважувалася на такий вчинок.

Адже їй здавалося, що для Максима, який був на десять років молодший за неї, вона всього лише швидкоплинне захоплення.

Але Максим довів їй своє кохання!

Залишившись біля розбитого корита, Олексій чого тільки не говорив про свою колишню дружину…

– Це ж треба з ким я жив! – обурювався він. – На моїх очах вона завела роман! Навіть я не наважився б на таке!

Але всі ці роздуми Олексія для Оксани та Максима не мали жодного значення.

Вони просто були щасливі…

Вам також має сподобатись...

Дмитро поїхав на заробітки. Зі своєю коханою Оксаною вони зідзвонювалися майже щодня. Жінка з нетерпінням чекала його повернення… У день, коли Дмитро мав приїхати, Оксана вийшла на вулицю. – Оксано, давай поговоримо, – раптом почула вона знайомий голос. То був її колишній хлопець – Микола. Оксана навіть не помітила його машину біля під’їзду. Микола підійшов до жінки з великим букетом квітів. – Нам нема про що розмовляти! – Оксана зробила крок назад. Але Микола взяв її за руку. В цей момент на подвір’я заїхала машина. Оксана глянула хто там їде і ахнула від побаченого

Ірина поїхала до бабусі в село. Поки вона добиралася автобусом, то пішов такий дощ, що хоч не виходь на вулицю! А виходити треба, інакше автобус завезе у чужі краї… Ірина зістрибнула зі сходинки і втрапила прямо в калюжу. Вибралася – туфлі мокрі, парасольки немає… Нарешті дівчина дійшла до бабусиної хати. Бабуся сплеснула руками, принесла тазик з водою, рушник, шкарпетки. Ірина із задоволенням вимила ноги, одягла пухнасті шкарпетки й переодяглася у халат. – Сідай, доню, зараз чайку гаряченького з дороги попʼємо, – сказала старенька. Ірина підійшла до великого трюмо й ахнула від побаченого

Лариса Андріївна вперше в житті їхала у відпустку сама. Зазвичай вона відпочивала зі своїм сином Артемом… У купе з Ларисою Андріївною їхав симпатичний чоловік. – Приємно познайомитися – Леонід Іванович, – сказав він. Леонід Іванович розповідав Ларисі Андріївні смішні анекдоти, був галантний. Потім він відкоркував ігристе й запропонував трішки за знайомство. Лариса Андріївна раптом подумала: – А може він захоче продовжити зі мною знайомство? Але вранці Леонід Іванович несподівано зазбирався на вихід з поїзда… Лариса Андріївна визирнула у вікно вагона й застигла від побаченого

Олена прибрала у квартирі, випрала одяг, помила вікна. Ближче вечора жінка вирушила у супермаркет. Вийшовши з магазину, вирішила піти додому через парк. Пакет із продуктами був важкий, присіла на лавку відпочити. – Ходить за тобою, щось сказати хоче, напевно, – раптом почула вона якийсь голос. – Що перепрошую? Це ви мені? – Олена повернулася на звук голосу, на сусідню лаву. Там сиділа жінка похилого віку. – Ви мені вибачте, що лізу… Але я бачу, що за вами ходить жінка, – сказала старенька. – Не бачу нікого. Про що ви? – Олена здивовано дивилася на бабусю, нічого не розуміючи