Історії жінок

Олег поїхав до батьків Наталки в село, знайомитися. Батьки стіл накрили, сусідів покликали. Прямо оглядини! – Ну що діти, коли весілля, – раптом спитав батько. Олег не знав, що відповісти. Він і не збирався одружуватися на Наталі, але відповів: – Ми ще збираємо гроші на весілля! Це ж не дешеве задоволення! Всі за столом зраділи, а Олег і не здогадувався, що він наробив

Олег потрапив у скрутну ситуацію. Зовсім заплутався. Не знає, як вчинити, щоб нікого не образити і врятувати себе від шлюбу з дівчиною, яку не любить.

А розпочалося все два роки тому. Олег зустрів Наталку на вечірці. Весела, жвава дівчина одразу йому сподобалася. Молоді люди почали зустрічатись.

Олег добре заробляв, тож запропонував Наталці злітати до Туреччини. Вона погодилася. Вони тоді чудово провели час.

Після поїздки Наталка перевезла свої речі до Олега на орендовану квартиру. У нього самого дозволу не питала, просто одного прекрасного дня з’явилася на порозі з валізою:

– Приймеш?

І Олег прийняв, хоч навіть не думав жити з Наталкою разом.

Хазяйка квартири відразу підняла ціну. Зрозуміло: був один мешканець, а стало двоє. Довелося Олегу платити за обох.

Кохання до дівчини хлопець не відчував. Просто погодився жити разом. Наталка добре готувала, тримала будинок у чистоті. Із зайвими розмовами не лізла.

Олег багато разів бачив, що багато дівчат поводяться інакше: скрізь пхають свої п’ять копійок. Чоловік скаже, а вони свої корективи вносять, навіть підвищують голос.

Наталка собі такого не дозволяла. Якщо була з чимось не згодна, сміялася і головою похитувала.

Щоправда, потім усе по-своєму робила, але Олега це навіть влаштовувало: сама зробила – сама виправляй.

Згодом Наталка стала набагато наполегливішою.

Якось запропонувала:

– Давай на вихідні до моїх батьків з’їздимо, познайомишся!

Олег хотів спитати: «Навіщо? Ми ж не збираємось одружуватися», але стримався. Раптом вона образиться? А він уже звик до неї: гарна дівчина, добра, дбайлива.

Але одружуватися!

Олег вважав, що це зарано для нього. Та й не любив він Наталку. Не уявляв як свою дружину. Вона була зручною: випере, прибере, поїсти приготує. Половину турбот на себе взяла. Але щоб прямо ось любов-любов – такого не було. Якби Наталка сказала: «Все, годі. Розбігаємось», – він би, звичайно, засмутився. Дня на два, не більше. І то – не сильно. Йому самому було б навіть краще.

А тут Олег ще й роботу втратив. Була хороша зарплата щомісяця, а стала допомога з безробіття. Кілька разів навіть довелося в заначку залізти, хоча Олег терпіти цього не міг.

Просто у Наталки був день народження. Довелося подарунок купувати, в ресторан вести. Вона раділа як дитина, а Олегу весь час хотілося просто піти.

І ось у таку мить Наталка запропонувала познайомитися з батьками! Наполегливо так:

– Поїхали, любий! На два дні всього! Це ж зовсім близько!

І вони поїхали. Містечко Олегу сподобалося: тихе, акуратне. І батьки золоті. Прості, без закидонів. Мати, правда, то й гляне тишком-нишком, ніби перевіряє. А батько – чудовий чоловік, Олегу одразу сподобався.

Батьки стіл накрили, сусідів покликали. Прямо оглядини! Олег потім висловив Наталці:

– Чого не все місто притягли? Ще б мікроскоп поставили, щоб краще мене розглянути.

Після тих вихідних у Олега залишилося почуття, що ось ще трошки – і його до ЗАГСу поведуть. Дуже неприємне почуття. Проте, розлучатися з Наталкою не став. Вирішив подивитися, що буде далі.

Тепер їздить раз на місяць до батьків Наталки. Наталка та мама постійно шушукаються, на Олега поглядають.

Батько Олега на риболовлю водить. З питаннями не чіпається. Лише одного разу невдоволено пробурчав:

– Ось не стане мене так і онуків не дочекаюся! Коли ви вже одружитеся, нарешті! Тягнете і тягнете!

Олегові так шкода його стало, що він сам не зрозумів, як сказав:

– Та не хвилюйтеся ви так. Ми збираємо гроші на весілля! Це ж не дешеве задоволення! Сукня потрібна, ресторан!

У батька аж очі заблищали. Прям ожила людина.

– Все життя сина хотів, – зізнався він, втираючи скупі сльози, – нарешті!

А вранці батько з матір’ю урочисто оголосили:

– Дорогі діти! Грошей на весілля дамо, одружуйтеся швидше!

Батько збирав машину. Хотів купити. От і віддав усе до копієчки на весілля дочки.

Олегові в цей момент і сказати б, мовляв, не буде весілля, не люблю я вашу дочку. Але він не зміг. Не хотів нікого ображати.

От і пішов у ЗАГС, як уві сні, заяву подавати.

Гроші батьківські відлітали тільки так – розкішне плаття, гостей – сотня, ресторан. Олег намагався зупинити все це, але Наталя з мамою відповідали в один голос:

– Все має бути – найкраще! А весільну подорож обов’язково до Італії!

“Ага, тут батьківських грошей явно не вистачить, доведеться розщедритися”, – подумав тоді Олег, пересмикнувши плечима.

Ось тепер і переживає:

– Як сказати правду? Не люблю я її, не хочу жодного весілля, тим більше – жити з нею все життя!

А гроші батька витрачені. Олег не уявляє, як йому в очі подивиться, якщо доньку зараз кине.

Коротше, безвихідь. І як вийти з цієї ситуації хлопець уявлення не має.

Нещодавно сказав другові:

– Доведеться одружитися. Інакше батько проситиме гроші повернути. І буде прав. А так: розлучились, і розлучилися. Хто тепер на одному шлюбі зупиняється?

Вам також має сподобатись...

-Пробач, люба, у вихідні мене викликали на роботу, – сказав Михайло в п’ятницю ввечері, коли повернувся додому. – Знову? – зітхнула Віра. – Ну, не ображайся, скоро дачний сезон почнеться, грошей багато знадобиться, – пояснив чоловік. – Усіх грошей не заробиш, – сказала дружина. – Нічого, зараз попрацюю, потім буде легше, – підсумував Михайло. – Добре я у душ. Чоловік поцілував Віру у щічку і пішов у ванну. – Кохана, принеси рушник, – гукнув через декілька хвилин Михайло. Віра пішла у спальню, дістала з шафи рушник, і зайшла у ванну. Вона глянула на Михайла і застигла від побаченого

Лариса поїхала знайомитися з батьками свого коханого Ігоря. Батьки прийняли її прекрасно. Його мама сказала, як і думала дівчина, що вони давно про неї знають та схвалюють вибір сина. У середу закохані подали заяву, а в п’ятницю в Лариси був день народження. Вона вирішила пригостити колежанок на роботі. В обід Лариса накрила стіл. Подруга Ліза подарувала кухонний набір – фартух із рукавичкою, як майбутній господині. А ось колежанка Альбіна дала їй якусь оксамитову коробочку. – Вітаю з днем ​​народження, – сказала вона. – Будь щаслива. Лариса відкрила коробочку й ахнула від несподіванки

Оксана сиділа на кріслі в кімнаті і дивилася на килим. Вона не знала, що їй робити. Щойно підтвердилося те, за що вона переживала найбільше в житті! Це було несподівано і нікому не потрібно… -Що ж скаже Євген? – подумала жінка й заплакала. Та йти їй не було куди… Принаймні у цьому місті

Таїсія поверталася додому з важкими пакетами продуктів у руках. Вона дійшла до свого підʼїзду і зупинилася відпочити біля лавки. – Та-а-к, чудово, – промовила вона, зазирнувши в один з пакетів. – Капусточку молоду й квасольку я не забула. Зараз наварю свіженького борщику. Ох мій Андрійко його й любить… Жінка посміхнулася, взяла пакети і зайшла у підʼїзд. Жили вони з чоловіком Андрієм на пʼятому поверсі. Дійшовши до третього поверху, Таїсія раптом відчула щось дивне. Вона поспішила до своєї квартири. Двері чомусь були злегка привідчинені. Таїсія зайшла в коридор і аж присіла від побаченого