– Олено, допоможеш мамі завтра накрити на стіл? – переступивши поріг квартири, стомлено спитав Борис.
– Твоїй мамі? – здивовано перепитала жінка.
Вона здивувалася непросто. Вже близько п’яти років Олена та Марина Олександрівна не спілкувалися.
На весіллі молодят між жінками трапилася велика сварка, яка ледь не переросла в щось більше, і якби не гості, які вчасно втрутили, невідомо, чим закінчилося б торжество.
– Бачити тебе більше не хочу! – на прощання вигукнула свекруха та вискочила з кафе, в якому й відзначали весілля.
Марина Олександрівна настільки сильно образилася на Олену, що навіть на якийсь час перервала спілкування з рідним сином.
Через кілька місяців жінка відійшла і зателефонувала до Бориса. Помаленьку стосунки між матір’ю та сином відновилися.
Проте Марія Олександрівна взагалі не хотіла контактувати з Оленою, записавши її у недруги.
– Приходитиму до тебе в гості, коли вдома не буде цієї Олени, – повідомила Борисові мати.
Олена, якій чоловік одразу ж поспішив розповісти про це, анітрохи не засмутилася.
Вона не мала великого бажання спілкуватися зі свекрухою, і її повністю влаштовувало поточний стан речей.
Єдине, що хвилювало Олену, так це неможливість завагітніти. П’ять років подружжя працювало над цим, але нічого не виходило.
Жінка навіть ходити до спеціалістів.
Однак довгоочікуваної вагітності так і не наставало, що не могло не засмучувати як Олену, так і Бориса.
Марина Олександрівна частенько цікавилася з цього питання у сина і, щоразу отримуючи відповідь, охала і з осудом хитала головою.
П’ять років свекруха і невістка не контактували між собою, і ось сьогодні Борис здивував дружину несподіваним проханням.
– Чому я маю допомагати твоїй матері? Ти хочеш помирити нас? – усміхнулася Олена.
– Ні, вона сама попросила, щоб ти прийшла. Напевно, вирішила, що настав час примиритися, – посміхнувся Борис, який спав і бачив, що якось його кохані жінки порозуміються.
– Дивно…
– Чому? У мами завтра ювілей, ось вона і хоче, напевно, бачити поряд із собою близьких людей, – чоловік спробував переконати Олену в тому, що Марина Олександрівна діє з найкращих спонукань. – Спробуй налагодити з нею стосунки, будь ласка.
– Мені здається, що нічого хорошого з цього не вийде, – сказала жінка. – Не знаю, навіщо твоя мама мене кличе.
– Я думаю, що хоче вибачитись. Дай їй шанс. Може, в сімдесят вона все усвідомила, – Борис намагався всіляко вмовити Олену зробити так, як він просить.
До самого вечора жінка думала про слова чоловіка, а потім вирішила ще раз зустрітися зі свекрухою.
Вранці наступного дня Борис відвіз дружину до Марини Олександрівни. Жінка зустріла подружжя з усмішкою на обличчі і навіть обняла невістку, вдавши, ніби між ними і не було п’ятирічної мовчанки.
– Я біля сьомої приїду, – попрощався чоловік і поїхав додому.
– Оленко, допоможи мені, будь ласка, салати накришити, – попросила Марина Олександрівна.
Слідом за салатами свекруха попросила почистити картоплю, обробити рибу, приготувати голубці.
Олена покірно виконувала всі доручення свекрухи, і та була дуже задоволена.
До п’ятої години почали підходити гості. Першими прийшли дві жінки похилого віку, а слідом за ними – ще три.
Олена нікого з них не знала, але з розмови зрозуміла, що всі вони є подружками Марині Олександрівні.
Не чекаючи приходу решти гостей, свекруха запросила жінок за стіл.
– Оленко, принеси нам голубці, – скомандувала із зали Марина Олександрівна.
Невістка покірно принесла тарілку та допомогла жінкам розкласти голубці по тарілках.
Маючи намір піти, Олена раптом почула шепіт однієї з гостей. Вона нахилилася до господарки будинку і запитала:
– Це твоя невістка? Начебто мила. Скільки вони одружені? П’ять років?
– Так, – коротко відповіла Марина Олександрівна, хвилюючись, що Олена їх почує.
Жінка швидкими кроками покинула зал і припала до одвірка, щоб чути, про що далі йтиметься розмова.
– Ти налаштована рішуче? – бачачи, що Олена пішла, спитала Марину Олександрівну подружка.
– Так, не хочу, щоб вони були разом…
– Дитина з’явиться, і передумаєш! Не будеш ти сім’ю руйнувати? – не вгамуючись, випитувала жінка.
– Не з’явиться. Я про це подбала, – захихотіла Марина Олександрівна.
Олена, що підслухувала за дверима, змінилася в обличчі і напружила слух. Слова свекрухи її здивували.
– Як? – захвилювалися подружки.
– Я до них ходжу до квартири, коли її немає. Помітила, що вона п’є якісь препарати, щоб завагітніти було простіше. Загалом, я стабільно підмінюю їх, – гордо виголосила Марина Олександрівна.
– Як це?
– Вони у неї у пластиковій баночці зберігаються. Схожі зовні. Я ті висипаю, а свої засипаю, – задоволено відповіла свекруха. – Тож онуків точно не буде! Синові я вже почала капати, що йому не потрібна та хто не може подарувати дітей. Думаю, ще рік, та й годі! Я не пальцем роблена…
Олена застигла. Інформація, яку вона тільки-но почула, не вкладалася в голові.
Їй здавалося, що все, що тут відбувалося, відбувалося не з нею, а з кимось іншим.
– Вона не підслухає нашу розмову, сподіваюся? – майже пошепки сказала одна з подружок.
– Ні, – відмахнулась Марина Олександрівна. – Олено, принеси нам крабовий салат.
Тільки з третього разу жінка почула поклик свекрухи. Вона взяла каструлю із салатом і з блідим обличчям увійшла до зали.
– На тобі обличчя немає. Що сталося? – награно сплеснула руками Марина Олександрівна.
Нічого не кажучи, Олена наблизилася до свекрухи і вивалила на неї вміст каструлі.
– Я все чула, – надривно промовила жінка і під вигуки здивованих подружок Марини Олександрівни вийшла із зали.
Як вона дісталася додому, Олена не пам’ятала. Здавалося, весь світ для неї миттю впав.
Борис вже був у курсі сварки і зустрів дружину сильно ображений та незадоволений.
– Що ти там зробила? – обурився чоловік. – Випав один шанс помиритися з мамою, а натомість ти вивалила салат на неї. Ти розумієш, що зіпсувала їй ювілей?
– Начхати! – грізно випалила Олена. – Причину мама не назвала? Не розповіла, чому у нас немає дітей?
Борис забарився, бо гадки не мав, про що саме говорила жінка.
Скомкано Олена розповіла чоловікові про все, що сталося у будинку його матері. Від почутого Борис схопився за голову.
Слова дружини здавались йому переконливими. Однак, щоб переконатися в правдивості її історії, він запропонував здати баночку з препаратами на експертизу.
На ювілей до Марини Олександрівни син не приїхав, пояснивши, що виникли термінові справи.
– Не приїдеш, викреслю тебе зі свого життя! – поставила ультиматум мати.
Однак чоловік ніяк не відреагував на її слова та поклав слухавку. Він вирішив дочекатися результату експертизи.
Через тиждень з’ясувалося, що Олена не обманює.
Борис ледве стримувався, усвідомивши, що зробила Марина Олександрівна. Він поїхав до неї з’ясовувати стосунки, але жінка провину не визнала і сказала в обличчя синові образливе:
– Підкаблучник ти! Мама одна, а жінок може бути багато!
Після цього випадку Борис більше з матір’ю не спілкувався. Він не зміг пробачити, що вона намагалася нашкодити його дружині.
