Про кохання

Олеся прийшла з роботи втомлена. – Фух, нарешті завтра вихідні! – зітхнула вона, роззуваючись в коридорі. Дівчина посмажила собі картопельки з цибулькою, нарізала салатик з помідорів та огірків і сіла повечеряти. – Ой! – раптом згадала вона. – Я ж хотіла подзвонити Толіку! Олеся взяла телефон і набрала номер свого коханого Анатолія. На тому кінці відповіла якась жінка… – Дівчино, – не дала вона сказати і слова Олесі. – У нас з Анатолієм незабаром весілля. І в нас скоро буде дитина. Тож перестаньте діставати його своїми дзвінками! Олеся оторопіла від почутого

Анатолій перший раз їхав на заробітки за кордон. Хлопець пропрацював вже три місяці.

Якось, під час прогулянки містом, Анатолій познайомився з дівчиною на ім’я Олеся. Це було кохання з першого погляду. Причому почуття виявилися взаємними.

Вони зустрічалися, хай і недовго, зате щодня. Бо ж багато працювали, часу було мало та й роботи були різні.

Коли його віза добігла кінця, Анатолій дав слово дівчині, що обов’язково повернеться до неї сюди. Вона працювала там уже довго і поки що їхати додому не збиралася.

Олеся поклялася, що його чекатиме. Після повернення Анатолія додому, він вирішив влаштувати зустріч із друзями.

У компанії були і його колишні однокласники. І одна з них – Ірина, ще давно, поклала на нього око.

Але Анатолія тепер не цікавили дівчата. Його серце цілком і повністю належало Олесі!

Спочатку друзі посиділи в кафе, а після його закриття перемістили до батьківської квартири Анатолія. Хоча компанія виявилася галасливою, батьки, усамітнившись у спальні, не висували претензій до молоді.

Рано-вранці батьки пішли на роботу, а молодь розійшлася по домівках.

Анатолій заснув на дивані. Прокинувся він ближче до полудня, і виявив поряд із собою Ірину.

Коли, прийнявши душ, він повернувся в кімнату, то Ірина кинулася до нього і обійми.

– Я так тебе люблю! – сказала вона.

– Стривай, Ірино, – зупинив її Анатолій. – Я люблю зовсім іншу дівчину. Вона зараз за кордоном, і незабаром я поїду за нею.

Після цього Анатолій попросив Ірину залишити квартиру. Такого повороту подій Ірина не очікувала. Адже той, на кого вона так розраховувала, раптом втікає від неї.

Але так просто здаватися Ірина не збиралася. Серце Анатолія просилося до Олесі, але були обставини, які заважали їхній зустрічі.

Анатолій ніяк не міг зробити документи. Все затягувалося.

Увечері він подзвонив Олесі і пояснив їй ситуацію.

– Ти тільки дочекайся мене. Ми обов’язково будемо разом. І не важливо, чи ми залишимося там, чи ти переїдеш до мене. Просто зараз це неможливо. Але в мене є знайомий, який працює з оформленням документів.

Він погодився допомогти мені. Через пару місяців буде все гаразд, і я приїду до тебе.

Олеся знову запевнила Олексія, що вона неодмінно дочекається його.

Анатолій жваво взявся за оформлення паперів. Все йшло ніби добре.

А одного дня він зустрів Ірину. Та раптом заявила йому, що вона вагітна і що винуватцем цієї ситуації є саме він.

– Але я не люблю тебе, – спробував заперечити Анатолій.

– Це вже не важливо, – заявила Ірина. – Я дитину залишу.

А ввечері до батьків Анатолія з’явилися батьки Ірини. І Анатолій, не знаходячи іншого виходу, вирішив змиритися з обставинами.

Почалася підготовка до весілля. Коли вкотре Олеся зателефонувала до Анатолія, то він, будучи не готовий до розмови, не відповів на виклик.

Якось, коли Анатолій пішов у ванну, то задзвонив його телефон. У цей момент Ірина була в його кімнаті. Вона взяла телефон в руки.

На екрані висвітлилося: «Кохана»…

…Олеся прийшла з роботи втомлена.

– Фух, нарешті завтра вже вихідні! – зітхнула вона, роззуваючись в коридорі.

Дівчина посмажила собі картоплі з цибулькою, нарізала салатик з помідорів та огірків і сіла повечеряти.

– Ой! – раптом згадала вона. – Я ж хотіла подзвонити ще раз Толіку!

Олеся взяла телефон і набрала номер коханого…

На тому кінці відповіла Ірина…

– Дівчино, – не дала вона сказати і слова Олесі. – У нас з Анатолієм незабаром весілля. І в нас скоро буде дитина. Тож перестаньте діставати Анатолія своїми дзвінками!

Олеся оторопіла від почутого.

Для неї ця новина пролунала, як грім серед ясного неба. Адже на той момент вона хотіла повідомити Анатолію новину про те, що у них буде дитина.

Після такого повороту подій, Олеся внесла Анатолія до чорного списку, залишившись зі своїми проблемами наодинці.

Анатолій ходив, як у воду опущений. Він не хотів нікого бачити і не хотів ні з ким спілкуватися.

Тим часом, підготовка до весілля тривала. І чутка про це дійшла до його друзів.

І одного разу у квартирі Олексія з’явився його друг Степан.

– Я бачу, що ти не дуже радий майбутньому весіллю, – запитав у Анатолія Степан.

– Чому вже тут радіти? – поскаржився Анатолій.

І тут Степан повідомив свого друга, що незадовго до його повернення, у Ірини був роман із заможним чоловіком.

І хоч вони зустрічалися таємно, але плітки ходили. Дійшла ця чутка і до Степана.

– Я боюся, що вона просто використовує тебе, – заявив Степан.

В очах Анатолія з’явились іскорки надії.

– Може, мені варто поговорити з ним? – запропонував Анатолій.

– Розумієш, цей чоловік одружений і такий поворот подій його цілком влаштовує. Тож навряд чи він тобі скаже правду.

– Ти розумієш, до весілля залишився всього тиждень, треба щось робити, – сумував Анатолій.

– Є ще один варіант, – обнадіяв свого друга Степан. – Моя дівчина працює в реєстратурі жіночої консультації, куди стала на облік Ірина. Я попросив її сфотографувати дані з картки Ірини про термін її вагітності. Але вона дуже переживає це робити. Адже можна вилетіти з роботи.

…Наступного ранку Анатолій подався на зустріч із чоловіком, у якого, за словами Степана, був роман з Іриною.

Арсеній Георгійович був власником великого ресторану. Анатолій чекав на чоловіка біля входу в ресторан. І коли Арсеній Георгійович вийшов зі своєї машини, то Анатолій кинувся до нього.

– Арсенію Георгійовичу! – звернувся до чоловіка Анатолій. – Ви повинні мене вислухати. Це у ваших інтересах. Адже ви не хочете, щоб про ваш роман із Іриною дізналася ваша дружина?

Після цих слів чоловік запросив Анатолія до салону свого автомобіля.

– Ну, що у вас? – спитав Арсеній Георгійович. – Якщо ви хочете від мене гроші, то повірте, що цей номер зі мною не пройде.

– Я родич Ірини, – довелося збрехати Анатолію. – Ви в курсі, що вона чекає дитину, і вона стверджує, що це ваша дитина.

– Ця дівчина легковажна, і вона може чекати дитину від будь-кого. Але незважаючи на це, я їй дав пристойну суму грошей, щоб вона звернулася до приватної клініки, і навіть за її мовчання.

– Вибачте, я цього не знав, я думаю, що вона ще має час для звернення в клініку, – закінчив розмову Анатолій.

Увечері до Анатолія знову зазирнув Степан.

– Ось дивись, – простяг він йому роздруківку, зроблену з телефону, яка підтверджувала, що Анатолій до цієї дитини не має жодного стосунку.

Анатолій розмовляв із другом, коли до нього в кімнату зазирнула Ірина.

– Ну, як справи, любий, – поцікавилася вона.

– Погано, – сказав Анатолій. – На жаль весілля доведеться скасувати.

– Ти, що таке верзеш?! – ахнула Ірина. – Думаєш це тобі зійде з рук! Та я з тебе аліменти вимагатиму.

– Не вимагатимеш, – поставив її на місце Анатолій, і простяг їй роздруківку з її медичної картки. – І ще, тобі привіт від Арсенія Георгійовича. До речі, він теж сумнівається у своїй причетності до дитини і просив більше його не турбувати.

– А ти таки недолугий, у нас взагалі з тобою нічого не було. Ти ж не пам’ятаєш. Ось тільки твоя кохана вже не повірить тобі. Адже я їй все пояснила, – заявила Ірина, залишаючи квартиру.

…Вже наступного тижня Анатолій летів назустріч із коханою дівчиною.

Олеся не знаходила собі місця. Того вечора вона таки зважилася повідомити своїх батьків про те, що вона в положенні.

Але коли вона зважилася на цю розмову, хтось постукав у двері.

Олеся застигла на порозі.

– Ти? – здивувалася вона.

Анатолій простяг їй букет квітів, а потім, ставши на коліно, простяг їй обручку.

– Олесю, все, що тобі повідомили по телефону, це було неправдою. Я люблю тебе і прошу стати моєю дружиною.

Олеся стояла збентежена. Запала тиша…

– Я згодна! – нарешті вигукнула дівчина.

Вам також має сподобатись...

Олег лежав на дивані і дивився телевізор. У кімнату швидко зайшла його дружина Ольга. – Олег, давай поговоримо! – раптом сказала вона. – Ну, що ще? – чоловік знехотя відвернувся від телевізора і з подивом глянув на дружину. -Та вимкни ти його, нарешті! – Ольга натиснула кнопку на пульті. – Ну що таке? – здивувався Олег. – Тобі зовсім зайнятися нема чим? – Олег, – жінка сіла на стільчик. – Так більше продовжуватись не може! Олег застиг від здивування

Алла була вихідна. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона вже домивала вікно у залі, як раптом задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. Алла витерла руки рушником і взяла слухавку. Це був її знайомий Вадим. Він запропонував зустрітися в кафе. Алла причепурилася і поспішила на зустріч. – Привіт, – серйозно сказав Вадим, і уважно глянув на Аллу. – Як твої справи? Як життя? А я сумував за тобою. Вчора тільки приїхав. Невдала у мене відпустка вийшла… – А що ж сталося?! Ти чого не дзвонив? – ахнула Алла. Жінка не розуміла, що відбувається

Андрій заслаб і сидів у своєму будинку за містом сам. Його дружина Марина поїхала. Вона дзвонила, розпитувала про самопочуття Андрія, але ці дзвінки були більше для ввічливості… – Не любить вона тебе! – казала про невістку мати Андрія. – Ти слабий, а де вона? По салонах вештається і гроші твої тринькає? – Ну мамо, гроші ж у неї й свої є, – казав Андрій. – Досить про це, мамо. В сотий раз одне й те ж саме. Я й сам усе розумію! Бувай. Бережи себе… Андрій поклав слухавку, глянув у вікно і застиг від побаченого

Ліда поверталася додому з магазину, з важкими пакетами у руках. Жінка вже була майже біля свого будинку, коли її зустріла сусідка Ніна. – Привіт, Лідо! – вигукнула Ніна. – Маєш хвилинку поспілкуватися? – Привіт. Хвилинку знайду, – погодилася Ліда. – Слухай Лідо, навіть не знаю, як тебе про це запитати, – почала якось здалеку Ніна. – Ніно, не тягни. Мені ще обід готувати, – поквапила сусідку Ліда. – А правду кажуть про твого Івана?! – раптом запитала Ніна. – Що кажуть? Ти про що? – здивувалася Ліда. І Ніна все їй розповіла. Ліда вислухала сусідку і застигла від почутого