Життєві історії

Ольга прокинулася від дивного шуму. Вона прислухалася, звідкись знизу лунав сильний гуркіт. – Євген, ти чуєш? – сказала вона до чоловіка. Чоловік протер очі і теж прислухався – знизу справді долинали якісь звуки. – Подивися, хто там, – пошепки промовила Ольга. Євген схопився з ліжка і, накинувши на себе халат, вийшов за двері. Жінка з трепетом почала прислухатися до кроків чоловіка, які невдовзі стихли. Кілька хвилин жінка чекала на чоловіка і, не дочекавшись, вирішила сама сходити і глянути, що там відбувається. Ольга обережно спустилася на перший поверх, зайшла на кухню і застигла від побаченого

Ольга несподівано прокинулася від дивного шуму. Вона прислухалася, звідкись знизу лунав сильний гуркіт.

Кілька разів вона зачепила чоловіка за плече, що спав поруч, і прошепотіла:

– Євген, ти чуєш?

Чоловік протер очі і теж прислухався – знизу справді долинали якісь звуки.

Євген схопив з тумбочки телефон і поглянув на годинник.

– Сьома ранку, – прошепотів він дружині.

– Подивися, хто там, – беззвучно промовила Ольга, бо звуки знизу не замовкали.

Євген схопився з ліжка і, накинувши на себе халат, вийшов за двері. Жінка з трепетом почала прислухатися до кроків чоловіка, які невдовзі стихли.

Проте за кілька секунд почувся гучний сміх Євгена, і Ольга видихнула.

Значить нічого серйозного не сталося.

Кілька хвилин жінка чекала на чоловіка і, не дочекавшись, вирішила сходити на розвідку.

Внизу, за кухонним столом, сиділо три людини: Євген, свекруха та свекор.

Ольга здивовано дивилася на непроханих гостей.

– Я спускаюся, а тут мама з татом, – натягнуто посміхнувся чоловік, помітивши розгубленість дружини.

– Як ви потрапили до нашого будинку? – Здивувалася Ольга і присіла на стілець.

Вона повірити не могла в те, що батьки чоловіка наважилися на таке нахабство.

– У нас же ключі є, – свекруха з задоволеним виглядом потрясла у повітрі великою зв’язкою.

У відповідь Оля награно посміхнулася, хоч їй було не до сміху. Цей будинок купили півроку тому батьки чоловіка.

Спочатку вони купили його для себе, але потім стали нарікати на те, що для двох чоловік він занадто великий, а синові з майбутніми дітьми найкращий варіант.

Однак, оскільки свою квартиру вони продали, щоб купити цей будинок, то зробили молодим вигідну пропозицію.

– Ви переїжджайте до нашого будинку, а Оля нехай продасть свою квартиру, віддасть гроші нам, а ми на них купимо собі житло.

– Чому просто не зробити обмін? – поцікавилася жінка, яка давно мріяла про будинок.

– Твоя квартира нам не подобається, та й район не дуже, – скривилася Валентина Миколаївна. – То що ви скажете?

Ольга знизала плечима, даючи зрозуміти свекрусі, що їй пора подумати.

– Батьки пропонують відмінний варіант, – Євген з усім своїм ентузіазмом заходився вмовляти дружину на продаж квартири.

За тиждень жінка здалася і продала свою квартиру. Гроші віддали батькам Євгена, які на них купили двокімнатну квартиру.

– Ну от, усі задоволені! – радісно сплеснула руками свекруха, отримавши документи на житло.

– Так, – через силу посміхнулася Ольга, яку обтяжувало одне запитання. – Коли ви переробите на нас документи на будинок?

– Навіщо? – Здивувався свекруха. – Тільки гроші витрачати. Вони вам ще знадобляться. Чи ти нам не довіряєш?

– Довіряю, – зніяковіло відповіла жінка, подумки докоривши собі за те, що завела цю розмову.

Справді, що поганого їм можуть зробити батьки Євгена? Однак незабаром вона пошкодувала про своє рішення.

Свекруха та свекор стали все частіше з’являтися в їхньому домі без жодного запрошення.

Якось у вихідний день Валентина Миколаївна без попередження прийшла до хати і, відчинивши двері до їхньої кімнати, голосно вигукнула:

– Час вставати!

– Мамо, у нас єдиний вихідний, – простяг чоловік. – Прошу тебе, дай поспати.

– Добре, але не більше години! – Валентина Миколаївна зачинила двері.

– Євген, мені це вже все набридло, – прошепотіла чоловікові Ольга. – Забери у них ключі. Чому вони приходять сюди, коли хочуть?

– Я поговорю з ними, – пробурчав чоловік і відвернувся до стіни.

Однак нічого не змінилося. Навпаки, батьки Євгена вирішили, що вони вільні робити у хаті все, що хочуть.

Вранці пара почала спостерігати у себе не тільки їх самих, а й їхніх друзів, які мирно п’ють чай на кухні.

– Євген, що відбувається? Це наш дім! Коли ти вже їм про це скажеш? – обурилася Ольга.

– Я говорив, але толку. Вони відразу встають дибки, заявляють, що якщо підуть з нашого життя, то назавжди. І коли їх не стане, я про це не дізнаюся, – розвів руками чоловік.

– Чудово, і повернутися нам нема куди! – Ольга схопилася за голову. – Яка ж я була не розумна, що повірила їм і продала свою квартиру? Тепер ні квартири, ні будинки.

Жінка сіла на край ліжка та залилася сльозами. Дещо заспокоївшись, вона вирішила поговорити з батьками чоловіка.

Шукати їх було не потрібно, вони майже весь час пропадали у будинку.

– Валентино Миколаївно, Володимире Петровичу, я хочу з вами поговорити! – Ольга присіла навпроти свекра та свекрухи. – Так не може далі продовжуватись. Я ніяк не можу зрозуміти, чий це дім.

– Ваш, звичайно, – свекруха і свекор змовницьки переглянулися.

– Тоді чому я постійно бачу вас тут? Я вийшла заміж за вашого сина, а не за вас. Я не хочу прокидатися і насамперед бачити вас тут, – зібравшись з духом, сказала Ольга. – Прошу вас віддати ключі.

По обличчях Валентини Миколаївни та Володимира Петровича було видно, що вони не були готові почути таку мову.

– Добре, – оторопіло промовила парочка і, жбурнувши зв’язку, поспішно покинула будинок.

Ольга полегшено видихнула. Виявляється, все було так просто. Треба було лише поговорити з ними.

Два тижні Ольга насолоджувалася тишею в домі. За цей час вона вирішила зробити якийсь ремонт.

У вихідний день вони з Євгеном з’їздили до будівельного магазину та набрали потрібних матеріалів.

Однак після повернення на них чекав сюрприз. Свекруха та свекор сиділи за кухонним столом і пили чай, ніби й не було тієї розмови.

Мабуть, вони скористалися запасними ключами, яких вони мали вдосталь.

Побачивши сина з рулонами шпалер у руках, Валентина Миколаївна підняла брови.

– Ви що надумали? – роздратовано спитала вона. – Ремонт зібралися робити?

– Ну так, трохи оновити вирішили, – Євген виглядав розгубленим.

– Жодного ремонту. Свій дім купіть, там і командуйте, а тут не дозволю нічого міняти, – Володимир Петрович,  схопився з місця.

– Як свій? А це чий? – Ольга з образи стиснула зуби.

– Наш це будинок, у якому ми вам дозволили жити, – холодно уточнила Валентина Миколаївна.

– Мені здається, ви забули, що живете у квартирі, купленій на мої гроші! – Жінка ледве стримувалася.

– Скільки коштує твоя квартира та скільки цей будинок. Різницю відчуваєш? – гордовито посміхнувся Володимир Петрович і почав стукати пальцями по кришці столу. – Тому або живіть на наших умовах, або якщо вас щось не влаштовує, шукайте собі нове житло.

– Поверніть гроші за квартиру! – вигукнула Ольга.

– Ні, – хитро посміхнулася свекруха. – Вам є де жити.

Ольга підняла на чоловіка погляд, сповнений сліз, сподіваючись, що він її підтримає, але Євген з похмурим виглядом продовжував мовчати.

Жінка обурено сплеснула руками і кинулась нагору, з наміром зібрати речі та забратися з цього будинку.

– Оля, почекай трохи, – Євген, випроводивши батьків, увійшов до кімнати, – ми обов’язково щось придумаємо.

– Що?

– Є в мене одна ідея, – усміхнувся чоловік, але, незважаючи на розпитування дружини, не сказав жодного слова.

Однак наступного дня всі все зрозуміли. Ольга спустилася вниз, почувши, як хтось наполегливо дзвонить у двері.

Вона відкрила її і побачила свекра та свекруху. Вони розгублено дивилися на неї і крутили ключі.

– Чомусь не змогли відкрити, – пробурчав Володимир Петрович.

– І більше не зможете, – з-за спини дружини виринув Євген. – Я поміняв замки. До нас тепер лише за дзвінком.

Вам також має сподобатись...

– Оксанко, ти чого тут на вітрі сидиш? – вийшла на ґанок її мати. – Миколку, друга свого клич на чай. Я пиріжків напекла. Іменини ж у тебе сьогодні! Оксана закликала Миколку. Вони зайшли в хату й роззулися. Мати поставила на стіл жарівницю і виклала пиріжки в миску, ще гарячі… – Іди, он хоч іконці, святій своїй Ксенії вклонися! – сказала вона Оксані. – Отам вона в куточку, я свічку поставила. Оксана підійшла до ікони, хотіла перехреститися і раптом застигла від несподіванки. Вона не вірила своїм очам

Алла сиділа з мамою на кухні та пила чай. – Мамо, а де мій подарунок? – Алла кинула погляд на стіл. – Щось я не бачу своєї вази… – Ой, я її переставила, – сказала Олена Павлівна. – Вона на шафі, стоїть. – Ти не проти, якщо я на неї гляну. Хочу таку ж купити свекрусі, – сказала Алла і підвелася, щоб глянути на вазу. – Доню, не треба! – несподівано вигукнула мама і перегородила доньці дорогу. – Ти маєш дещо дізнатися! Олена Павлівна знову сіла на крісло, важко видихнула і все розповіла доньці. Алла вислухала матір і застигла від почутого

Ольга з чоловіком дивилися телевізор, коли у двері подзвонили. – Я відкрию, – сказав Максим і вийшов в коридор. За хвилину чоловік повернувся, позаду нього у кімнату зайшла його мама. – Привіт, Оля! – весело сказала свекруха. – Мене завтра не буде, тому я вирішила сьогодні привітати тебе з днем народження! Інна Валеріївна простягла невістці букет троянд. Оля нерішуче взяла троянди з рук свекрухи, глянула на них і… застигла від побаченого. – Мамо, що це? – не витримав Максим, глянувши на троянди, які подарувала мати його дружині

Олена крутилася на кухні, наспівуючи веселу пісеньку. Настрій у жінки був просто чудовий. Аякже ж?! Сьогодні вона дізналася, що невдовзі стане мамою. Раптом у двері подзвонили. Олена витерла руки об фартух, вийшла в коридор, відкрила двері. На порозі стояв її чоловік Іван. – Що сталося? – захвилювалася Олена, побачвши, що в Івана на очах сльози. – Олено, Каті не стало? – тихо сказав він. – Каті? Якої Каті? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи