Життєві історії

Ольга прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла її донька Віка. – Що сталося? – захвилювалася мама, побачивши, що донька вся в сльозах. – Від мене пішов чоловік! – схлипнула Віка. – Як пішов, адже у вас було таке кохання? – запитала Ольга. – А ти не розумієш? Це ти у всьому винна! – раптом вигукнула Вікторія. – Я? В чому? – Ольга здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи

– Доброго дня, можна записатися до вас на манікюр? – почула Ольга в трубці.

– Так, звичайно, на завтра, на четверту години? – чекала відповіді дівчина.

– Добре, мене все влаштовує, – згодилася майбутня клієнтка.

Наступного дня до салону прийшла молода дівчина, вона сіла навпроти Олі.

– Що ми з вами робитимемо? – дивилася манікюрниця на нігтики клієнтки.

– Я навіть не знаю, робіть класику, я вам довіряю, – промовила дівчина.

– Добре, френч вас влаштує? – підняла Оля очі.

– Так, – кивнула та, що сиділа навпроти.

Почалася робота, у клієнтки постійно дзвонив телефон, але та спочатку просто скидала, а потім і зовсім вимкнула його.

Коли робота практично добігла кінця, до салону вбіг чоловік.

– Наталю, ти чому не береш слухавку? – він був невдоволеним.

– Мені ніколи, – відповіла вона.

Оля спостерігала за цим, поспішала. За 10 хвилин все було закінчено, молоді люди вийшли із салону.

Того дня Оля не звернула уваги на людину, яка з’явилася за дівчиною. А ось він, певне, звернув на манікюрницю увагу.

– Здрастуйте, – прийшов наступного дня чоловік.

– Ви щось забули? – чомусь так подумала Оля.

– Так, з вами познайомитись, – він жартував.

– Оля, – сказала вона, і посміхнулася.

– А мені можна манікюр? – запитав той.

– Звичайно, – Оля показала йому на місце навпроти себе.

– Мене звуть Роман, – представився чоловік.

– Дуже приємно, – почалася робота.

Олі було вже за 40 років. Вона мала 20-річну доньку Віку, яка збиралася заміж. Але виглядала Оля так, наче вона сестра своєї дочки.

Після того манікюру для Романа він прийшов ще раз, а потім і ще. Якоїсь миті він подарував Олі квіти і запросив на побачення, і та погодилася.

– А Наталя тобі хто? – Вирішила вона тоді поцікавитися.

– Я не хочу про це розмовляти, – відійшов він тоді від відповіді.

Вони почали зустрічатись. І їм було байдуже, що Ромі на той момент було 29 років. А коли Оля вирішила познайомити його з дочкою, відкрилася правда.

Виявилося, що Рома та Наталя одружені, і у них є дитина, якій ще не виповнилося трьох років.

– Чому ти мені нічого не сказав? – влаштувала Оля йому сварку.

– А навіщо я вирішив сам, – він обійняв її.

– Але, як же… – вона розуміла, що все це неправильно, але нічого не могла зробити зі своїми почуттями.

Роман розлучився, він зробив пропозицію Олі, та дала відповідь, що згодна. До цього часу її донька вже теж одружилася, вона не схвалювала вибір матері.

Все йшло своєю чергою, скільки б колишня дружина не дзвонила Роману, не просила допомоги, він ніяк не реагував. Ні з нею, ні з сином він не хотів спілкуватися, зараз у нього була інша сім’я.

Віка якось подзвонила мамі, сказала, що та скоро стане бабусею. То була радісна новина. Роман теж привітав свою падчерку.

Олі здавалося, що життя вдалося. У неї все добре, молодий чоловік, донька, онука, зять.

Але коли після народження онуки минуло зовсім небагато часу, Віка приїхала до мами, вона плакала.

– Що сталося? – хотілося знати тій.

– Від мене пішов чоловік! – плакала Віка.

– Як пішов, адже у вас було таке кохання? – не розуміла Ольга.

– Уявляєш, до Марини Григорівни, цієї старої пішов, – схлипувала дівчина.

– Як до твоєї начальниці? – задумалася мати.

– Так, – кивнула донька.

– Не переймайся так сильно, – не знала, чим її заспокоїти мама.

Чоловік Віки переплюнув навіть Ольгу. Коли він познайомився із Мариною Григорівною, йому було 27, а їй близько п’ятдесяти. Ніхто не вірив у їхні щирі стосунки.

А коли у колишнього зятя з’явилася однокімнатна квартира та дорогий автомобіль, все стало зрозуміло. Він пішов із сім’ї і поки що не спілкується ні з дружиною, ні з дитиною. Йому добре на закордонних пляжах із новою пасією.

Варто задуматися про бумеранг чи помилки, за які чомусь розплачуються діти.

Вам також має сподобатись...

Дмитро повернувся додому далеко за північ. У його орендованій квартирі було тихо. Дружина і діти вже спали. Він стомлено сів на кухонний стілець і дістав телефон. Двадцять три пропущені від матері, десять від батька… І одне повідомлення від сестри Сніжани: «Нам треба поговорити. Будь ласка…» Сімʼя зібралася через два дні в новій квартирі сестри. Усі сиділи за великим столом. На ньому стояв тільки чайник і бабусині пиріжки. – Я… – почала Сніжана, нервово смикаючи руками серветку. – Я хочу вибачитися. Перед тобою, Дмитрику. І твоєю родиною. Дмитро підняв здивований погляд. Він не розумів, що відбувається

Таня тільки-но прокинулася, як у двері подзвонили. Вона невдоволено скривилася. Їй дуже не хотілося вставати з ліжка. У двері подзвонили знову, потім ще раз і ще. – Це точно не чоловік, – думала Таня, позіхаючи. – Він щойно пішов на роботу. І якщо що, він має свої ключі, Тоді хто це? Дзвінок вже дзвенів не перестаючи. Таня важко зітхнула, відкинула ковдру, і, одягнувши капці, помчала до дверей. – Зараз відкрию! – невдоволено гукнула Таня у бік дверей, готуючись негайно посваритися  з нахабним гостем. Жінка відкрила двері і застигла від несподіванки

В Марії Вікторівни не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату коханої людини. Якось їй подзвонила донька. – Мамо, ми з Борисом приїдемо до тебе поговорити треба, – сказала Валерія. – Буду рада бачити, – зраділа жінка. Валерія і Борис приїхали о другій годині. – Мамо, ми приїхали поговорити про спадщину, – сівши за стіл сказав Борис. – А що там успадкувати? – здивувалася мати. – Машина і гараж. Я думала вам віддати. – Мамо, ми про квартиру говоримо, – додала Валерія. – Про квартиру? У батька не було квартири! Чи я чогось не знаю? – Марія здивовано дивилася то на доньку то на сина, не розуміючи, що відбувається

Оля зайшла в квартиру батьків. Її ніхто не зустрів. – Значить мами вдома нема, – подумала вона. – Оля одразу попрямувала в кімнату до батька. – Татусю, привіт! – сказала вона. – О, привіт, моя люба! – відповів чоловік. – А де мама? – запитала Оля. – Мама? – перепитав батько. – Вийшла кудись, мені не сказала. – Зрозуміло… – пробурмотіла дівчина. Оля старалася, щоб батько не помітив її невдоволення. Бо він був дуже слабий, а мати за ним майже не доглядала… Наступного дня Оля знову приїхала до батьків. Раптом вона помітила якийсь великий чорний джип. Оля придивилася хто то приїхав і очі округлила від побаченого