Життєві історії

Оля приїхала до рідного міста. Вчора зателефонувала сестра по батькові, і сказала, що мачухи скоро не стане і вона хоче побачити Олю. – Навіщо я їй знадобилася? – не розуміла Оля. Ольга переступила поріг, колись рідної квартири. Мачуха лежала із заплющеними очима. – Мамо, вона приїхала, – звернулася до мачухи її дочка. – Думаєш, прощення буду просити? Не дочекаєшся. Ось-ось мене не стане, а твій батько доручив мені одну справу, яку я так і не виконала. Ось цю скриньку батько тобі передав! – мачуха передала Олі якусь шкатулку. Ольга взяла її, відкрила і застигла від побаченого

Оля їхала до рідного міста. Вона не була у ньому вже шість років. Раніше, коли ще батько був, приїжджала раз на рік. Зустрічалися з батьком десь у парку чи кафе, залежало від погоди, і Оля виїжджала додому.

А вчора зателефонувала сестра по батькові. Олі подобалося так називати сестру, яка рідна лише по батькові. Так от, зателефонувала сестра і сказала, що мачухи скоро не стане і вона хоче сказати щось Олі. Чесно кажучи, їхати не дуже й хотілося. Що мачуха може сказати? Вибачатись? Не потрібні Олі її вибачення зараз.

Автобус ніс Олю, а вона згадувала своє дитинство. Мати з батьком до ладу і не жили разом. Мати була дивною жінкою, полюбляла гульбанити. У коротких перервах між своїми гульками ставала зразковою дружиною та матір’ю. Тоді батько повертався до родини. Але такі щасливі періоди тривали півроку, а з кожним наступним разом ставали коротшими і коротшими.

Коли Оля навчалася у шостому класі, батько одружився та забрав дочку до себе. Мати зовсім зникла,  і ніхто її не шукав.

У Ольги почалося життя з мачухою. Спочатку мачуха намагалася налагодити стосунки з Олею, але не виходило. Видно було, що мачуха робить зусилля, щоби не насваритися на Олю. Та й Оля намагалася сподобатися мачусі, знайти причину любові до неї. Але що вона тільки не робила, мачуха була холодна і далека. За будь-якого конфлікту Оля мовчала, батько вставав на бік дочки. І вони сварилися. Через якийсь час панував мир, але взаємна нелюбов мачухи та падчериці народжувала нові сварки.

Згодом народилася у батька з мачухою своя дочка. Спершу Олю не помічали, і це було щастям. А потім стало зовсім важко – це улюлюкання з дитиною дратувало,Олі не дозволялося навіть похитувати колиску. Стали часто приходити родичі мачухи, і вони чомусь вирішили, що Оля в сім’ї щось на кшталт помічника – принеси, подай, прибери, помий, піди з очей геть. Почалися нові сварки, тоді й батько не завжди був на боці Олі.

У п’ятнадцять років Оля пішла з дому. Було важко, але вона впоралася. Хоч Оля ніколи не просила у батька допомоги, він помагав грошима.

Наразі вже багато часу минуло, у Олі свої діти виросли. Вона досі не розуміє мачухи, як можна так не любити дитину.

“Навіщо я їй знадобилася?” – не розуміла Оля.

Оля переступила поріг, колись рідної квартири. Вона озирнулася, у квартирі зроблений дорогий ремонт, нічого не було, що нагадує про роки її проживання тут. Ольга мимоволі посміхнулася: «Все чуже!»

Мачуха лежала із заплющеними очима.

– Мамо, вона приїхала, – звернулася до мачухи її дочка.

Обличчя мачухи скривилося від образи:

– Думаєш, прощення буду просити? Не дочекаєшся. Куди вона зіскочила? Сиди. Не люблю тебе, досі не люблю. За що тільки любив тебе батько? Ти ж вредна, неприємна. Та не зіскакуй, я ж не ради задоволення просила тебе приїхати. Не стане мене ось-ось. Там зустрінуся з батьком твоїм, а він запитає, чи я виконала його прохання. От якби не вірила у потойбічне життя, то… А я вірю.

Як я тебе не любила, ти зіпсувала моє життя.

– Все, більше я це вислуховувати не хочу, – Оля знову піднялася, щоби залишити квартиру і більше не повертатися.

– Та зачекай ти, я теж тебе бачити не хочу. Ось цю скриньку батько тобі передав. Не хотіла тобі віддавати, але що скажу своєму чоловікові, коли там зустрінуся.

Скриньку Оля відкрила вдома. Там зверху лежав лист від батька. У ньому батько писав, що завжди любив Олю, вибачався.

А під листом лежала пристойна сума у доларах. Оля не знала, як реагувати на це. Вона плакала і не торкалася грошей, їй хотілося викинути їх.

Оля зачинила скриньку і сховала подалі, нікому не розповівши про неї. З одного боку – гроші батька, з іншого – їх тримала мачуха.

«Нехай поки що лежать, а далі буде видно», – вирішила Ольга.

Вам також має сподобатись...

Ганна прийшла до своєї матері у гості. – Нам потрібно поговорити! – з порога оголосила донька. – Проходь на кухню! За чашкою чаю і поговоримо, – усміхнулася мама і провела доньку на кухню. – Так, мамо, скажи мені, що це було сьогодні? – раптом сказала Ганна. – Ти про що? – наївно уточнила мати. – Сьогодні, поки їхала до тебе, зустріла твою сусідку тітку Люду. Вона мені все розповіла. Розповіла про твої витівки! – спробувала пояснити Ганна. – Доню, які ще витівки? Ти зараз про що? – мати здивовано дивилася на Ганну, не розуміючи, що відбувається

Катя готувала вечерю, коли на кухню зайшов Сашко. Жінка одразу помітила, що чоловік чимось не задоволений. – Коханий, що сталося? – запитала вона. – Як ти могла мене так обманювати! – невдоволено вигукнув чоловік. – Зрадниця! – Що? – розгублено запитала дружина. – Не прикидайся! – нервово засміявся Сашко. – Я все зрозумів! – Сашко, я втомилася. Досить говорити загадками. Що сталося? – Катя важко зітхнула. – Я знаю, що ти зраджуєш мене з моїм братом! – несподівано заявив чоловік. – Сашко, що ти таке кажеш? З твоїм братом? Звідки ти це взяв? – Катя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Марійка ішла з роботи, як раптом її гукнув давній друг Микола. – Присядь, поговоримо, – показав він на лавку. – Про що? – запитала дівчина. – Про тебе, – відповів Микола. – І що ти хочеш дізнатися? – здивувалася Марійка. – Запитати хочу – ти вийдеш за мене заміж? – раптом сказав Микола. – Ти серйозно?! – не повірила Марійка. – Серйозніше нікуди. То вийдеш? – повторив він. – Вийду! – відповіла Марійка… Весілля було скромним. Молоді оселилися в матері Миколи. Через рік у них народилася донька, ще за два роки – друга. Якось до них приїхала давня подруга Валя з родиною. Вони погостювали і через тиждень поїхали… А через два тижні з Миколою сталося несподіване

Микола приїхав на ювілей до своєї матері. Гості гарненько посиділи… Вранці Микола з дружиною почали прибирати в хаті. Коли все вже було зроблено, раптом прийшла сестра Миколи Катерина. – А що ви тут робите?! – запитала вона з порога. – Посуд прибрали, перемили все, – здивувався Микола. – А-а-а, ви вирішили бути добрими, так? – єхидно запитала сестра. – Я прийшла все прибрати! – То все вже, – сказав брат. – Сідай, чаю поп’ємо і ми поїдемо. Катерина похмуро сіла за стіл. Микола з дружиною поїхали… А коли вони приїхали до матері через місяць, то ахнули від побаченого