Сидячи перед дзеркалом, Віра Миколаївна уважно вдивлялася у своє обличчя. У свої сорок років вона виглядала чудово і могла дати фору багатьом тридцятилітнім панночкам. Правда, …
Іван прийшов відвідати дружину. Олена занедужала і вже декілька тижнів лежала в палаті. – Привіт! – тихо сказала Олена, побачивши в дверях Івана. – Привіт, кохана! А ти сьогодні непогано виглядаєш, – усміхнувся чоловік. – А я тобі супчик зварив. Іван дістав з пакета гостинці і виклав їх на тумбочку. Раптом він помітив, що на очах дружини з’явилися сльози. – Щось не так? – схвильовано запитав він. – Іване, я хочу попросити вибачення…, – тихо сказала Олена. – Ти про що? – не зрозусів чоловік. – Слухай, не зупиняй, – сказала Олена і все розповіла. Іван вислухав дружину і застин від почутого
Олена чула, як за вікном голосно барабанить дощ. Вона заплющила очі і уявила собі весняні аромати, що наповнили зараз повітря. Олена любила дощ, саме такою …
Аліна з чоловіком приїхали в село, до свекрухи у гості. Трохи відпочивши з дороги, вирішили посмажити шашлик. – Так Аліно, Олег займеться шашликом, а ми з тобою салат зробимо, – скомандувала Алла Андріївна. Всі взялися за справу. Раптом біля воріт будинку свекрухи зупинилася якась машина. – А це ще хто? – здивувалася Алла. – А це ми вам, мамо, сюрприз приготували, – якось підозріло сказала невістка. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла Алла Андріївна, вийшла до воріт і застигла від побаченого
-У вас знову бардак у коридорі, як завжди, – сказала Алла Андріївна якось торжествуюче і весело замість вітання. «Починається,” – подумала Аліна, побачивши свекруху, і …
Весь тиждень Ніна готувалася до Великодня. Квартиру вимила до блиску, пасок напекла… А вже яєць нафарбувала! І звичайних, і в лушпинні цибулі, і з чаєм каркаде! І ось настала Страсна субота. Ніна почала збиратися в церкву, щоб освятити все, що приготувала до свята… Вона вбралася в нове біле пальто, взяла яскравий шарфик і вирушила до церкви. Ніна вийшла на зупинці і пішла по тротуару до церкви… До храму, окрім неї йшло багато людей. Раптом Ніна обернулася і застигла від побаченого. – Боже, та хто це такий? – тільки й подумала вона
Весь тиждень Ніна готувалася до Великодня. Квартиру вимила до блиску, пасок напекла. А вже яєць нафарбувала! І традиційних, і в лушпиння цибулі, і хитромудрих – …
Наталя готувала вечерю, коли у двері постукали. – Ви Наталя? – сказала якась незнайомка. – Так, а ви хто? – запитала Наталя. – Я коханка вашого чоловіка, – раптом сказала жінка. – Олега? – перепитала Наталя. – Олежика, – поправила її гостя. – І ви з моїм чоловіком кохаєте один одного? А я заважаю вашому щастю? – єхидно сказала Наталя. – Що він Вам наговорив? Що діти у нас маленькі, і він не може покинути їх? – Ні… Він сказав, що потрібно почекати, поки… поки вашого батька не стане…, – раптом сказала гостя. Наталка застигла почувши таке, жінка не розуміла до чого тут її батько
Наталя готувала вечерю, коли хтось постукав у двері. – Дивно, у нас дзвінок є, і всі знайомі про це знають, – подумала жінка, відчиняючи двері. …
Вероніка насмажила котлеток, зварила картоплю і сіла на кухні чекати свого чоловіка Миколу. Невдовзі в коридорі почувся шурхіт і на порозі зʼявився Микола. – О, а чого ти тут сидиш сама? – здивувався він. – Вечерю хоч приготувала? А то і так нічого не робиш цілими днями. – І тобі привіт, – сказала Вероніка. – Я зварила картоплю і котлетки посмажила… – А салат?! – запитав Микола. – Хіба ти не знаєш, що я хотів салат? – Нема салату! – відповіла Вероніка. – Ти краще скажи мені, що це таке? Вероніка поклала перед Миколою якийсь папірець. Микола очі витріщив від побаченого
Вероніка жила з батьками і була щасливою. От тільки її мама вже хотіла бавити онуків, а дочка все не поспішала заміж. Були в неї хлопці, …
Ольга відкрила двері своїм ключем. Вона зайшла на кухню і поставила важкі сумки з продуктами на стіл. Ольга жила з бабусею, Зінаїдою Федорівною. Сьогодні дівчина вирішила приготувати смачну вечерю, бо мала сказати старенькій дещо важливе… Увечері, зібравшись із духом, Ольга сказала нерішуче: – Бабусю, я хочу тобі дещо сказати… – Ну що там у тебе трапилося? – роздратовано запитала Зінаїда Федорівна. – Давай кажи! – Ти ж знаєш мою подругу Вероніку? – запитала Ольга. – Вона поїхала в інше місто. Працює. Живуть вони в гуртожитку… – Хто це «вони»? – здивовано запитала бабуся. Вона не розуміла, що відбувається
Ольга відкрила двері своїм ключем, зайшла на кухню і втомлено поставила повні сумки на кухонний стіл. І тут одразу ж пролунав незадоволений голос бабусі: – …
Федір прокинувся рано, але вставати не поспішав. Неділя, вихідний, можна й поніжитися в ліжку… – Федоре, ти чого лежиш?! – гукнула його з кухні дружина Ольга. – Нас батьки чекають! – Ольго, я не зрозумів, які ще батьки? – здивовано запитав чоловік. – Мої! – ахнула Ольга. – Твої тесть із тещею. Я ж учора тобі казала, що поїдемо до них на Великдень. Ти погодився. Щось змінилося, чи що? – Ох змінилося, Олечко… Я до твоїх батьків сьогодні їхати не буду! – Так, а що ж там таке сталося?! – Ольга дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається
Федір прокинувся рано, але вставати не поспішав. Неділя, вихідний день, можна й поніжитися в ліжку… – Федоре, ти чого лежиш?! – гукнула йому з кухні …
На кухні чувся звук чашок і ложок. – Видно, бабуся Оля вже встала, – подумала Марійка. Аромат випічки розбудив її. – Сьогодні ж Світле Воскресіння! Видно це бабуся Оля спекла паску з родзинками! – вирішила Марійка. Вона відкинула ковдру і розплющила очі. – Господи Ісусе, та як же це я таке собі понавигадували?! – Марія Михайлівна присіла на ліжку. – Давно бабусі моєї нема вже… Насниться ж… Марія Михайлівна тихенько пройшла на кухню. Вона привідкрила двері і застигла на порозі. – Господи, хто це сюди приніс?! – ахнула жінка нічого не розуміючи
На кухні стукали чашки, гриміли ложки, видно, бабуся вже встала. Яскраві промінчики сонця пробралися між зрушеними шторами і заграли відблисками. Медово – ванільний, солодкий аромат …
Роман тільки-но досмажив коржики, як у двері хтось постукав. – Ліза, сестричка, у садку, – здивувався він. – Тато на роботі. Гості до нас не ходять… Хто це може бути? Роман швидко вимив руки, витер кухонним рушником, і побіг відкривати. За дверима стояла незнайома жінка. – Привіт, ти, мабуть, Ромчик? – з порога запитала вона і посміхнулася. Роману її посмішка здалася знайомою… – Так, Ромчик, – сказав хлопець. – А ви хто така? І звідки ви знаєте моє імʼя? – Ох, Ромчику, так в житті все складно… – пробурмотіла незнайомка. – Та хто ви така?! – Роман не розумів, що відбувається
Ромчик дивиться на сестричку і йому було шкода її до сліз. Йому і себе було шкода, але її все ж таки більше, напевно тому, що …