– Так, що будемо готувати до приїзду твоїх батьків? Можу запропонувати класику – оселедець під шубою та олів’є, я їх чудово роблю, картоплю з м’ясом у духовці запечу, різні нарізки…
Поліна подивилася на невістку, та відчайдушно скривила губи.
– На жаль, моя мама не їсть нічого з майонезом.
– А тато їсть? А сестра? Ми їмо таке? Звичайно так, а для мами зробимо щось інше. І що з напоїв брати? Ігристе чи щось міцніше?
– На жаль, моя мама нічого не п’є такого і татові особливо не дозволяє, – зітхнула Олена.
– Ну, все одно, треба щось на стіл поставити. Та й тортика купити.
– На жаль, моя мама … – Почала Олена, але засміялася, а разом з нею Поліна.
– У тебе мама пряма ідеальна у всьому!
– Ні, вона просто за здорове харчування, та й взагалі – строга. Ви вже мене вибачте за неї, вона іноді надмірне щось скаже, переживаю, що і при зустрічі вона може щось наговорити. Ось так – нетактовно, образить людину і оком не моргне.
– Ну, я думаю, ми знайдемо з нею спільну мову.
Три роки тому Андрій одружився з Оленою, і вона стала невісткою Поліни. Хороша дівчинка, мила, привітна, Поліна якось її одразу полюбила. Олена навчалася у ВНЗ, якось Андрій підвіз студентку до її інституту, так і познайомилися, а потім і побралися. Незрозуміло чому, перед весіллям Олена посварилася з батьками по телефону, і в день розпису вони відмовилися приїздити. Так минуло три роки, але Поліна досі не була знайома зі сватами, і тут вони вирішили навідатися на вихідні разом із молодшою сестрою Олени. Поліна намагалася не влазити у стосунки Олени та її батьків, захоче – сама розповість.
Вирішили так – знайомство зі сватами відбуватиметься вдома у Поліни, потім вони залишаться в неї ночувати, а молоді разом із сестрою поїдуть до себе додому. Стіл накрили, Олена з Андрієм поїхали зустрічати гостей на вокзал. Поліна довго не могла зважитися – чи варто на стіл ставити щось міцне? Та начебто потрібно, хоча б для краси – поставила пляшку ігристого.
Судячи з перших хвилин знайомства, Поліна відразу зрозуміла – спілкування буде непростим. Якщо сват Микола ще якось намагався посміхнутися і пожартувати, то сваха Тетяна чимось була весь час незадоволена. За столом вона, морщачись, копалася в салатах і з неприязню подивилася картоплю з м’ясом.
– А для вас, Тетяно, я приготувала запечену курячу грудки у сметані, – сказала Поліна.
З перших хвилин все пішло не так – Тетяна блиснула очима, коли побачила на столі ігристе.
– Ми не будемо! – суворо сказала вона.
– Таня, ну що-ти, їй-Богу! – просив Микола. – За знайомство?
Тетяна заскрипіла зубами, коли Микола не відмовився. Але найбільше вона обурилася, коли побачила, що Олена теж не відмовилася від ігристого.
– Ти що? – обурилася Тетяна. – І з якого часу ти прийнялися за цю звичку?
– Чому – звичку? – Знизала плечима Олена. – Просто сьогодні є привід, і я складаю компанію Поліні Сергіївні. Що такого у ігристому?
Але найприкріше Поліні було за молодшу сестру Олени – дев’ятнадцятирічну Жанну. Спочатку Поліні навіть здавалося, що вона не говорить: постійно мовчить і слухає вказівки мами. Дуже соромʼязлива дівчина в скромному одязі, без косметики і трохи повненька. Тільки коли дійшло до торта, вона жалібно сказала:
– Мамо, ну можна шматочок!
– Ось ще! Скоро у джинси не влізеш! Обійдешся! І взагалі, приберіть торт, щоб менше спокуси було.
Микола майже весь час мовчав, як і Жанна, а Поліна слухала Тетяну та робила висновки. Тетяні не подобалося все – і те, що Олена, закінчивши ВНЗ, не пішла працювати за професією вчителя історії і працює в рекламному агентстві, і те, що Андрій закінчив якийсь коледж і не має вищої освіти, і те, що Олена зовсім від рук відбилася та Таня вже для неї не є авторитетом. Олена намагалася з нею посперечатися, але Поліна злегка поплескувала невістку по ліктю – мовляв, не треба, не сперечайся, умій вислухати.
– Я думаю, що Андрій не зовсім добре впливає на мою дочку.
– А я думаю, що у них чудова сім’я, і я пишаюся обома – і Оленою і Андрієм.
Більше Поліна не сперечалася за столом: вона то кивала, то знизувала плечима у відповідь на довгий монолог Тетяни. Претензії вичерпалися, вечір добігав кінця, Олена, Андрій та Жанна поїхали. Микола виявив бажання поспати, Таня та Поліна залишилися вдвох.
– Ось що, Таня! – сказала Поліна. – Я мовчала весь вечір, тому що не хотіла псувати вечір, але ми можемо поговорити тет-а-тет, дозвольте і мені виговоритися. Так, мій син не має вищої освіти, але він програміст від бога! Він купив вже до 30 років свою власну квартиру, хоч однокімнатну, але хіба молоді люди можуть зараз цим похвалитися? І машину має! І взагалі – він пристойний хлопець, і тато у нього такий самий був, царство йому небесне!
– Я знаю, його не стало, – кивнула Тетяна.
– Так, його не стало, коли Андрію було 13 років, – стримано сказала Поліна. – У мене теж немає вищої освіти, я фармацевт і пишаюся своєю професією. А що стосується поганого впливу Андрія на Олену, то найгіршого впливу на сім’ю з вашого боку я ще ніколи не бачила, вибачте. Ви погано впливаєте і на чоловіка, і на Жанну, а Олена, мабуть, вирішила вирватися з-під вашого контролю, тож вам так і здається. І, вибачте, на цьому все – давайте розійдемося спати по кімнатах, поки ми не стали сваритися.
Так і вчинили. Засинаючи, Поліна чула, що хтось ходить на кухню, а ранком вона помітила, що пляшка з ігристим майже порожня – явно Микола ходив, поки Тетяна спала. Попрощалися стримано – зранку за сватами приїхали діти. Більше Поліна з ними не спілкувалася, вони їй не цікаві та й кожен залишився при своїй думці.
