Життєві історії

У Світлани заслаб батько. Вона, разом зі своїм коханим Миколою, поїхали його провідати. Молоді зайшли в хату. – Проходьте, проходьте діти! – метушилася мати Світлани. – Зараз і повечеряємо. Олежик заслаб трохи… Микола зі Світланою зайшли в кімнату до батька. – Ой, та не треба було приїздити, – махнув рукою Олег Максимович. І раптом додав: – Ох, не стане мене… І так і не побачу я своїх онуків… Микола застиг від почутого. – А ми вже збираємо гроші на весілля! – несподівано заявив він. Світлана дивилась на Миколу, нічого не розуміючи. Про таке вона навіть не чула

Микола ще в юності дав собі обітницю, що, якщо він і одружуватиметься, то тільки з великої любові.

Підставою для такого рішення були зовсім не райдужні стосунки батьків у сім’ї, де сварки вже давно стали нормою.

Закінчивши навчання, Миколу взяли на посаду інженера в одне з великих підприємств.

Вже після першої зарплати він переїхав від своїх батьків на орендовану квартиру.

Пов’язувати себе сімейним життям він не поспішав, хоча в його житті й траплялися швидкоплинні зустрічі з дівчатами.

Відчувши холодок у стосунках, дівчата просто йшли від нього. А він і не намагався нікого тримати…

Микола твердо вирішив, що перше, чого він має досягти в житті – це придбати власну квартиру.

Микола заробляв непогано. Але своє власне житло він придбав лише у 28 років, і для цього йому довелося взяти кредит.

Якось на одній із вечірок у друзів він познайомився зі стрункою дівчиною приємної зовнішності з гарним ім’ям Світлана.

Дівчина йому сподобалася, але не настільки, щоб планувати спільне життя.

Світлана виявилася жвавою дівчиною, і вже після кількох зустрічей прийшла до нього з дорожньою сумкою, заявивши з порога:

– Приймай мешканку!

У холостяцькому житті є чимало принад, але є в ньому і мінуси. З приходом до Миколи Світлани у квартирі з’явився затишок.

Світлана підтримувала ідеальну чистоту. А найголовніше, незважаючи на свою молодість, вона готувала дивовижно смачні страви.

До того ж дівчина мала непоганий характер. Вона ніколи не сперечалася з Миколою, підлаштовуючись під нього з усіх питань.

Світлані нещодавно виповнилося 23 роки. Про вищу освіту вона не мріяла. Її цілком влаштовувала робота касиркою у одному гіпермаркетів.

Микола був упевнений, що через кілька місяців спільного життя він намагатиметься розлучитися з нею, щоб Світлана не привʼязалася до нього остаточно.

Але так вийшло, що через пів року вони продовжували спільне життя.

Одного дня, коли Світлані виповнилося 24 роки, вона запропонувала Миколі відвідати її батьків. Знайомство з батьками не входило у плани Миколи. Але такого дня він не міг відмовити дівчині…

Батьки Світлани жили на околиці міста у приватному будинку.

Біля будинку був сад із городом та акуратна літня кухня.

Побачивши накритий стіл, Микола зрозумів, що батьки Світлани готувалися до його приїзду.

І це його певною мірою розчарувало. Адже він був впевнений, що Світлана тільки тимчасове захоплення, яке внесло певний затишок у його холостяцьке життя.

Батьки Світлани виявились простими, привітними людьми. Микола швидко порозумівся з батьком Світлани Олегом Максимовичем.

І тепер щосуботи Світлана разом з Миколою відвідували її батьків. Вони всі разом сідали за накритий стіл з купою смаколиків і чудово проводили час в майже родинному колі…

…Одного разу, дізнавшись, що Олег Максимович заслаб, Микола разом зі Світланою поїхали його провідати.

Вони зайшли в хату.

– Проходьте, проходьте діти! – метушилася мати Світлани, Марина Петрівна. – Зараз і повечеряємо… Олежик заслаб трохи.

Микола зі Світланою зайшли в кімнату до батька.

– Ой, та не треба було приїздити, – махнув рукою Олег Максимович.

І раптом додав несподіване:

– Ох, не стане мене… – тихо промовив Олег Максимович. – І так і не побачу я своїх онуків…

Микола застиг від почутого.

– А ми вже й збираємо гроші на весілля! – несподівано для себе заявив він. – Але ж у мене ще й кредит не закритий…

Світлана дивилась на Миколу, нічого не розуміючи.

І тут раптом настало дивовижне зцілення! Батько Світлани підвівся з ліжка, пішов у сусідню кімнату, одягнувся там, а потім сів за стіл. І вже за столом розмова продовжилась.

– Із весіллям ми вам допоможемо, – сказав старий. – Я збирав гроші на нову машину, але готовий все назбиране віддати на ваше весілля.

Ось так одна необережна фраза Миколи в одну мить змінила його долю…

Слово не горобець, вилетить не впіймаєш… І ось уже все сімейство Світлани почало підготовку до весілля.

Складався список гостей, підбиралося місце проведення урочистого заходу і, звісно, Світлана поспішала замовити собі весільну сукню.

– Що ж я накоїв, – міркував Микола. – Треба негайно зупинити це. Я ж не люблю Світлану, і живу з нею, тільки тому, що мені так зручно. Та й до сімейних стосунків я не готовий, тим більше до народження дітей. Навіщо мені це весілля з примусу!

І не відкладаючи своє рішення, поки підготовка до весілля не набрала обертів, Микола того ж вечора заявив Світлані:

– Світлано, вибач, але я тебе не люблю. Мені просто було комфортно з тобою…

Напередодні весілля Світлана світилася від щастя. Але в одну мить ці слова зробили її найнещаснішою жінкою на світі.

В її очах тут же з’явилися сум і смуток. Вона не сварилася, а просто мовчки зібрала свої речі і пішла.

Після відходу Світлани Микола відчував докори совісті, але заспокоював себе:

– Я вчинив чесно, не довівши ситуації до весілля. Тим більше, що я й справді не люблю Світлану…

…Тижні летіли за тижнями, а Микола ніяк не міг заспокоїтися. Повертаючись додому, він не знаходив собі місця.

Микола був гарним красивим чоловіком, і за бажання він міг познайомитися з черговою претенденткою на його серце.

Але раптом він усвідомив, що тепер після розлучення зі Світланою йому більше ніхто не цікавий. Микола засумував.

І в якийсь момент до нього раптом дійшло, що Світлана і була тією єдиною дівчиною, яка була надіслана йому долею…

…Того ж вечора він зустрів Світлану на виході з гіпермаркету після закінчення робочої зміни.

– Ти?! – здивувалася вона.

– Світлано, люба ти моя, я тільки після розставання з тобою зрозумів, наскільки ти мені дорога! Я люблю тебе і благаю виходь за мене заміж!

– Я тобі не вірю, – заявила Світлана і продовжила свій шлях.

…Миколі довелося докласти чимало зусиль, щоб повернути прихильність Світлани.

Йому довелося вимолювати пробачення і в її батьків. Але зрештою відбулося і примирення, і весілля!

Світлана повернулася у квартиру до Миколи тільки після одруження.

А через рік на радість батьків Світлани та подружньої пари в родині Миколи й Світлани з’явилося поповнення – маленька донечка Лілія…

Вам також має сподобатись...

Надія приїхали в своє рідне село. Там вона не була багато років. Дівчина навіть свою хату знайти не могла… Раптом до неї підійшла якась жінка. – Надю, ти, чи що?! – вигукнула вона. – Пам’ятаєш мене – я тітка Катя. Вони попили чаю, тітка Катя показала, де колишній будинок Наді, і дівчина пішла. Вона вийшла за хвіртку, але тут її зустріла якась дивна бабуся. – Ти що, Надька? – якось неприємно запитала вона. – Живеш, цвітеш, добре тобі, так? Не те, що моєму Віті! І все через тебе і твою матір! Надя застигла від несподіванки

Ігор повертався з роботи пізно. По дорозі додому він зайшов у квітковий магазин. Там він купив для своєї коханої дружини Ірини найкрасивіший букет троянд і поспішив додому. Ігор зайшов у підʼїзд, весело наспівуючи якусь пісеньку. – От Іринка моя зрадіє! – думав він. – Зараз здивую її квітами і поведу в дорогий ресторан… Ігор підійшов до квартири і спробував відкрити двері своїм ключем, але потрапити всередину він не зміг! Двері були зачинені на засув… На порозі стояло кілька сміттєвих пакетів. Ігор зазирнув в один з них і оторопів від побаченого

Зіна вирішила провідати сина з невісткою. Але попереджати про свій приїзд не стала. – Приїду несподівано! Гляну, як невісточка піклується про Сергійка, – говорила мати. Вже біля будинку сина Зіна помітила на його балконі випраний одяг. – Ну, молодець невісточка! – сказала вона. З квартири чувся смачний запах пирога з яблуками. – Ох вже ця Марина! Пече улюблений пиріг Сергія! Жінка подзвонила в квартиру. Та невістки вдома не виявилося! – А хто ж тоді прав одяг? – здивовано подумала мати

Микола вийшов зі спальні і побачив, що його дружина стоїть перед дзеркалом в коридорі, і кудись збирається йти. – І куди це ти з самого ранку? – звернувся Микола до дружини. – Йду подавати на розлучення…, – спокійно відповіла вона. – Що? – не зрозумів чоловік. – Бачиш, любий мій, годину тому до мене приходила вона, і дуже просила тебе відпустити! – Люда підозріло глянула на Миколу. – Хто приходив? – перпитав він. – Коханка твоя… Хто ж ще? – відповіла Людмила. – Моя хто? У мене коханки ніколи не було, – Микола здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи