Життєві історії

Сергій вийшов з дверей пологового будинку з маленьким пакунучком на руках. За ним вийшла його дружина Олена, та теща Марина Юріївна. – Ой, а це ж твоя мама! – сказала Олена до чоловіка, побачивши на горизонті свекруху, яка біжить до них. – Сергію! Дівчинка не наша! – вигукнула Лариса Вікторівна, підбігши до сина. – Мамо! Заспокойся! – сказав Сергій, закликаючи жінку замовкнути. – Я все знаю! – з торжеством у голосі промовила жінка. – Сваха мені все розповіла! – Що знаєш? Що розповіла? – Сергій здивовано дивився то на тещу, то на матір, не розуміючи, що відбувається

– Це неправда! Дівчинка не наша! – узялася в боки Лариса Вікторівна. – Ви тільки подивіться на неї! – Додала вона і кивнула на маленький пакуночок у руках сина.

– Мамо! – вигукнув до жінки Сергій, закликаючи жінку замовкнути.

Однак Лариса Вікторівна не збиралася замовкати. Вона була рішуче налаштована на те, щоб відкрити синові очі на невістку, і не тільки йому.

– Рот мені не закривайте! Я все знаю! – з торжеством у голосі промовила жінка. – Сваха мені все розповіла! Спочатку я думала, що дитина нагуляна, але все виявилося інакше.

Почувши, що в цьому якось причетна її мати, Олена запитливо подивилася на матір.

Дарина Віталіївна у відповідь безглуздо посміхнулася і знизала плечима, ніби кажучи, що вона не при справах.

– Давай повернемо її назад! Я не виховуватиму чужу дитину, і тобі не раджу! – Жінка кинулася до сина і спробувала вихопити у нього з рук ковдру з новонародженою дівчинкою.

– Що ти робиш?! – притримуючи однією рукою пакуночок, чоловік іншою відсторонив матір від себе.

Лікарі, що вийшли привітати молодих батьків, стояли біля стіни з здивованим виглядом.

– Ви теж хороші! – звернулася до них Лариса Вікторівна. – Це ж неприпустимо! Я цього так не залишу! Я поїду на телебачення і розповім про все, що діється у вашому пологовому будинку! Тобі не вдасться втримати мого сина чужою дитиною, – додала вона і зневажливо глянула на розгублену невістку.

– Досить нас соромити! Вийди на вулицю! – Сергій знову спробував достукатися до матері.

– Ні! Я хочу, щоб усі знали, що ви.. ви.. ви заплатили… за дитину! – гнівно вигукнула жінка.

Після цих слів погляди всіх присутніх були звернені на Ларису Вікторівну.

– Не вдавайте, ніби ви не знали! – з важливим виглядом промовила жінка і гордо закинула підборіддя.

– Що ти говориш мамо? Як тобі таке взагалі могло спасти на думку? – почервонів від сорому Сергій. – Вийди на вулицю!

Лариса Вікторівна бурчачи під ніс невдоволення, вискочила за двері.

Як тільки вона пішла, чоловік почав вибачатися перед лікарями за інцидент, у якому їм мимоволі довелося взяти участь.

– Розуму не докладу, що вона тут несла, – Сергій почав непоказно виправдовуватися перед дружиною.

– Напевно, це я винна, – усміхнулася теща, яка вирішила, що настав час втрутитися.

Олена розгублено подивилася на матір, не розуміючи, яке до цього вона сама має відношення.

– Загалом, сваха мене дістала! Щодня дзвонила та говорила, що не вірить у те, що ти вагітна. Нібито тобі не стає зле кожні півгодини, а мало бути сто відсотків! І взагалі вона підозрює, що ти замість живота поклала подушку, – винувато промовила жінка. – А якщо і вагітна, то точно не від її сина. Коротше, вона мене так сильно дістала, що я вчора їй сказала, що ми весь час дещо від неї приховували, і вона, кмітлива така, розкрила-таки нас. Не подумавши я сказала їй перше, що спало мені на думку…

– Що ти сказала? – обличчя Олени здивовано витяглося.

– Що ти не була вагітна: замість тебе народить інша дівчина, а ти просто забереш дитину. Вона аж застигла, коли це почула. Щастя було повні штани. Почала говорити мені, що якщо ми самі не зізнаємося, то вона про все розповість Сергію. Ну я й відповіла, що зять уже в курсі всього, – обличчя тещі густо почервоніло від сорому. – Я не думала, що сваха не зрозуміє, що це жарт…

– Ти про що думала, коли несла цю нісенітницю?! – сплеснула руками дівчина. – Знайшла, з ким жартувати! Лариса Вікторівна з першого дня ополчилася проти мене, а ти ще таке витворяєш!

– Теща виявилася не кращою за матір, – похитав головою Сергій. – Осоромилися, як пити дати. Відчини двері, – додав він, звернувшись до дружини.

Олена забігла вперед і притримала двері, щоб чоловік із дитиною зміг вийти надвір.

Теща волочилася слідом за подружжям, не знаючи, як вимолити у них прощення за недоречний жарт.

Лариса Вікторівна стояла на ганку, чекаючи на них, і як тільки Сергій до неї наблизився, знову почала сваритися.

– Я піду заяву на вас писати, якщо ви не повернете дитину! – рішуче сказала жінка. – Та що тут казати?! Я просто зараз і викликаю дільничого до пологового будинку!

Лариса Вікторівна почала швидко нишпорити рукою в сумці, намагаючись знайти телефон.

– Я впевнена, що ти не став би зв’язуватися з цим, якби не Олена! – Витягнувши смартфон з сумки, сказала жінка.

– Ти маєш багато грошей? – несподівано спитав Сергій.

– Навіщо?

– Щоб заплатити за штраф! Марина Юріївна пожартувала з тебе, — спідлоба глянувши на тещу, пробурчав чоловік. – Дитина моя, і її народила Олена.

– Пфф! Ти думаєш, я повірю, що це був жарт?! – пирхнула Лариса Вікторівна. – Вам мене не обманути! – жінка почала набирати номер.

Не бажаючи спостерігати за тим, що відбуватиметься далі, молоді батьки з дитиною та тещею погрузилися у машину та поїхали.

Не встигли вони дістатись додому та піднятися до квартири, як до них нагрянула Лариса Вікторівна з дільничним.

– Я попереджала вас! – єхидно уточнила свекруха.

У молодих батьків відбулася розмова з дільничним, які не оцінили жарт тещі та витівку свекрухи.

Ларису Вікторівну оштрафували, чим вона була дуже засмучена.

– Я тебе попереджав, – відповів її ж словами Сергій. – Мені здається, тобі треба звернутися до спеціаліста. Ти зовсім не в собі через свої підозри…

– Щоб прояснити все, я пропоную зробити тест! – не вгамовувалася Лариса Вікторівна, яка була впевнена, що доньку невістка народила не від її сина.

– Ще раз запропонуєш мені якусь нісенітницю, я виставлю тебе за двері, і ти більше не увійдеш до нашої квартири! –  промовив син, у якого нарешті, через п’ять років, остаточно урвався терпець. – Ти стільки років вселяєш, що Олена мені зраджує в надії, що одного разу я  засумніваюся в ній. Проте, знаєш, чого ти досягла? Те, що я просто не хочу тебе бачити. Мене перекручує від будь-якого твого дзвінка. Я ледве стримуюсь від того, щоб щоразу не нагрубити тобі чи не відправити подалі! Напевно, скоро відправлю…

– Ой, – вигукнула мати і схвильовано притиснула руку. – Вона зовсім тобі голову закрутила, раз ти її навіть з дитиною покриваєш, хоч знаєш, що вона не твоя…

– На вихід! – Сергій вказала матері на двері. – Як одумаєшся, подзвони!

Лариса Вікторівна стиснула зуби та вискочила з квартири. Сергію вона зателефонувала за два тижні.

Бачачи, що він іде на контакт, мати знову почала розмову з приводу дитини. У відповідь чоловік кинув трубку і заблокував невгамовну жінку, яка була готова піти на все, аби розвести подружжя.

Вам також має сподобатись...

Ганна приїхала в село до свого дідуся Івана. Вона підійшла до хати. Хвіртка була замкнена на засув. Ганна спробувала її відкрити, але нічого не виходило… – Ганнусю, ти, чи що?! – раптом почула вона голос сусідки. – А я чую – шум якийсь. Ох, люба, співчуваю… – Тітко Маріє, здрастуйте! – привіталася Ганна. – А що трапилося? – Не стало твого дідуся, – сумно сказала Марія. Ганна стояла ошелешена новиною. – Добрий був чоловік, – сказала сусідка. – Скільки нам допомагав… Вони зайшли в хату. Ганна заварила чаю і пішла в погріб по варення. Дівчина відкрила банку й оторопіла від побаченого

Марина вклала доньок спати, прибрала на кухні, вимила посуд. – Нарешті! – вдихнула жінка, закінчивши всі справи. – Тепер можна трошки відпочити! Марина зробила собі чай і сіла за комп’ютер. Вона почитала останні новини, подивилася якісь відео, і вирішила зайти у соціальну мережу. Несподівано, Марині на очі потрапила сторінка її свекрухи. – Що там у Людмили Іванівни робиться? – усміхнулася вона і зайшла на сторінку свекрухи. Сторінка Людмили Іванівни швидко завантажилася на екрані компʼютера. Марина глянула не неї і аж ахнула від побаченого

Світлана повернулася з роботи пізно, потрібно було доробити квартальний звіт. Жінка відкрила двері своїм ключем, роззулася, пройшла на кухню. – Ти що тут в темряві сидиш? – здивувалася Світлана, коли ввімкнула світло і побачила на кухні свого чоловіка. – Тебе чекаю! Ну що, розповідай, де була! – єхидно промовив Віктор. – На роботі була. Я ж тебе попереджала, – спокійно сказала дружина. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом вигукнув Віктор. – Що знаєш? Ти про що? – здивувалася Світлана, нічого не розуміючи

Наталя поливала квіти на кухні, як раптом у двері хтось подзвонив. Дзвонили наполегливо, не зупиняючись… – Господи, та йду я! – гукнула жінка. – Що ж там таке сталося термінове? Наталя відставила лійку для поливу на підвіконня й поспішила у коридор. Вона відкрила двері й застигла від здивування. На порозі стояла її свекруха Надія Олексіївна. – Ой, проходьте! – одразу запросила її Наталя. Надія Олексіївна дістала з жіночої сумочки папірець і, не дивлячись на невістку, дала його своєму синові Степану. – Що це таке? – здивовано запитав той. Він дивився на папірець, не розуміючи, що відбувається